Постанова 4873 № 927/598/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" листопада 2023 р. Справа№ 927/598/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Шаптали Є.Ю. Станіка С.Р. за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В. за участю представників згідно протоколу судового засідання від 02.11.2023 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2023 у справі № 927/598/23 (суддя Шморгун В.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця Коритного Олексія Григоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс» про стягнення 359 827,00 грн В С Т А Н О В И В : У квітні 2023 року Фізична особа - підприємець Коритний Олексій Григорович (далі - ФОП Коритний О.Г., позивач) звернулась до Господарського суду Чернігівської області із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс» (далі - ТОВ «Іст Агро Сервіс», відповідач) про стягнення 359 827,00 грн заборгованості, з якої 231 400,00 грн боргу з орендної плати та 128 427,00 грн пені. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором суборенди техніки з екіпажем №10-10/22-03 від 10.10.2022 в частині сплати орендної плати за техніку, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 231 400,00 грн, на яку позивачем нараховано 128 427,00 грн пені. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс» на користь Фізичної особи-підприємця Коритного Олексія Григоровича 231 400,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 35 502,47 грн пені та 4 003,54 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено. Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс» 11.08.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2023 у справі № 927/598/23 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Також просив поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Скаржник, звернув увагу суду на те, ТОВ «Іст Агро Сервіс» як відповідач у даній справі не отримував ухвалу суду про відкриття провадження у справі № 927/598/23, про існування даної справи відповідачу не було відомо, у зв`язку з чим, він був позбавлений можливості подати відзив на позов. За доводами апелянта, оскільки 31.10.2022 власником комбайна який передавався в суборенду та який орендувався ним у ФГ «БАНТОВ», став позивач і використовував його у власній підприємницькій діяльності, відбулось поєднання орендодавця і орендаря в одній особі, а тому на думку відповідача на підставі ст.ст. 202, 204 ГК України та ст. 606 ЦК України зобов`язання з оренди були припинені і враховуючи приписи ч.2 ст.774 ЦК України договір суборенди також є припиненим, так як строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 927/598/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2023 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/598/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2023 у справі № 927/598/23. 05.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 927/598/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2023 у справі № 927/598/23, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду. Зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2023 у справі № 927/598/23 до закінчення його перегляду у апеляційному порядку. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях, а рішення місцевого господарського суду від 21.07.2023 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. 19.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання, сформоване 19.10.2023 в системі «Електронний суд» від представника Фізичної особи-підприємця Коритного Олексія Григоровича, про проведення судового засідання у справі № 927/598/23, яке призначено на 02.11.2023, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. У зв`язку з перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. у відрядженні та у відпустці, питання пов`язані з вирішенням клопотання вирішено після виходу судді з відпустки. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Коритного Олексія Григоровича про участь у судовому засіданні 02.11.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. У судове засідання 02.11.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з`явився представник позивача. Представник скаржника у судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представник скаржника, що не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представника відповідача у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представника відповідача, що не з`явився у судове засідання. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Представник позивача у судовому засіданні надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 10.10.2022 між Фізичною особою-підприємцем Коритним Олексієм Григоровичем (далі - орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс» (далі - суборендар) укладено договір суборенди техніки з екіпажем №10-10/22-03 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 договору орендар зобов`язується передати за плату суборендареві у строкове користування, а суборендар зобов`язується прийняти у строкове користування сільськогосподарську техніку та самохідні машини чи механізми (далі - техніка) з екіпажем та зобов`язується сплачувати орендареві орендну плату. Кількість, ознаки, технічні характеристики техніки тощо, в розрізі кожної одиниці відображаються в додатках до цього договору (п. 1.2 договору). Згідно з п. 3.1 договору строк суборенди: техніка вважається переданою в суборенду з дати прибуття техніки разом з екіпажем до суборендаря та початку її використання в діяльності суборендаря і до 31 грудня 2022 року, якщо сторони додатково не домовляться про скорочення цього строку. За згодою сторін також можуть бути підписані акти приймання-передачі техніки та її повернення. Відповідно до п. 3.2 договору орендар зобов`язаний передати техніку в суборенду в термін по 11 жовтня 2022 року включно або в інший термін, додатково погоджений сторонами у додатковій угоді до договору. Передачі техніки здійснюється на умовах DDP (Інкотермс - 2010) місцезнаходження суборендаря або інше місце в межах України, додатково вказане суборендарем. Орендна плата за договором становить загальну вартість наданих послуг з суборенди техніки з екіпажем, сплачених суборендарем орендареві протягом дії договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг. Акти приймання-передачі наданих послуг під час надання послуг орендованою технікою підписуються сторонами кожного понеділка та середи (п. 4.1 договору). Згідно з п. 4.2 договору орендна плата з урахуванням індексації встановлюється в розмірі 1 300,00 грн без ПДВ за 1 га проведеного збирання соняшника за допомогою всієї техніки. Відповідно до п. 4.3 договору виплата орендної плати проводиться протягом 14 банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг згідно даних системи GPS-моніторингу. Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що за прострочення виконання обов`язку з оплати наданих послуг суборендар сплачує на користь орендаря пеню у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг, за кожен день прострочення виконання обов`язку. Згідно з п. 10.1 договору договір набирає сили з моменту підписання та закріплення печатками сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а якщо на цю дату залишиться невиконаним повністю - діє до моменту його повного виконання. З матеріалів справи також вбачається, що сторонами підписано додаток № 1 до договору, згідно з яким орендар передає за плату суборендареві техніку - Claas Lexion 480, реєстраційний номер НОМЕР_1 у кількості 1 шт., для управління та обслуговування якої також надано працівника (комбайнера) Коритного О. Г. На виконання умов договору позивач передав відповідачу вказану вище техніку в платне користування, про що сторонами 11.10.2022 підписано акт приймання-передачі до Договору. Акт приймання-передачі (повернення) до договору підписано сторонами 30.11.2022, згідно з яким суборендар повернув з суборенди орендарю перелічену вище техніку. Відповідно до підписаного сторонами акта надання послуг № 10 від 30.11.2022 вартість суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем за 178 га склала 231 400,00 грн. Крім того, сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 27.01.2023, з якого вбачається, що заборгованість відповідача станом на 27.01.2023 становить 231 400,00 грн. Оскільки, відповідачем не було сплачено вказану суму заборгованості у розмірі 231 400,00 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 Цивільного кодексу України). Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Статтею 798 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу. За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як вірно встановлено судом, в межах договору суборенди техніки з екіпажем від 10.10.2020 №10-10/22-03 позивач передав відповідачу в оренду техніку у кількості 1 штуки з екіпажем, за користування якої останній зобов`язався сплатити позивачу орендну плату у розмірі 1 300 га без ПДВ за 1 га проведеного збирання соняшника за допомогою техніки протягом 14 банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Дані обставини підтверджується наявними в матеріалах справи та підписаним сторонами актом приймання-передачі від 11.10.2022 до суборенди техніки з екіпажем від 10.10.2020 №10-10/22-03, актом надання послуг №10 від 30.11.2022 у відповідності до якого, вартість суборенди техніки за 178 га склала 231 400,00 грн. При цьому, відповідач повинен був сплати позивачу орендну плату у вказаному розмірі (231 400,00 грн) у термін до 20.12.2022. Проте, відповідач своїх зобов`язань за договором, що передбачено пунктом 4.3 не виконав та не сплатив позивачу орендну плату в обумовлений Договором строк, протягом 14 банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг згідно даних системи GPS-моніторингу, тобто, до 20.12.2022. Крім того, як вбачається з акту звірки, підписаного та скріпленого печатками сторін, за період з 01.01.2022 по 27.01.2023 заборгованість відповідача станом на 27.01.2023 становить 231 400,00 грн. Як вірно вказав суд першої інстанції, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18. У постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зроблено висновок, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. частина перша статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17. Отже, враховуючи вказані правові висновки суду касаційної інстанції в сукупності з доказами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що акт звірки взаємних розрахунків, підписаний та скріплений печаткою боржника, є доказом, що свідчить про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу з орендної плати у розмірі 231 400,00 грн. Оскільки, відповідач не виконав свої зобов`язання за договором та не сплатив позивачу орендну плату в обумовлений строк, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості у розмірі 231 400,00 грн. Крім заборгованості по орендній платі, враховуючи порушення строків оплати, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 128 427,00 грн пені за період з 21.12.2022 по 11.04.2023. Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Як вірно вказав суд першої інстанції, норми зазначеного Закону застосовуються саме тоді, коли сторони у договорі передбачили за порушення грошових зобов`язань сплату пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, яким би способом не визначався у договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України відносно розміру простроченого платежу. Разом з цим, пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за прострочення виконання обов`язку з оплати наданих послуг суборендар сплачує на користь орендаря пеню у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг, за кожен день прострочення виконання обов`язку. Перевіривши розрахунки пені, що здійснені позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розрахунок позивача із застосуванням 0,5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг, за кожен день прострочення виконання обов`язку, здійснено неправильно, оскільки, позивачем не було враховано вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та не обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Місцевим господарським судом, враховуючи вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», вірно здійснено перерахунок пені за визначений позивачем період з 21.12.2022 по 11.04.2023, яка за розрахунком суду складає 35 502,47 грн. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені правомірно задоволені судом частково. Колегія суддів, відхиляє доводи скаржника про те, що ТОВ «Іст Агро Сервіс» не отримувало ухвалу суду про відкриття провадження у справі № 927/598/23 і про розгляд даної справи відповідачу не було відомо. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав, як ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху від 01.05.2023, так і ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 23.05.2023. Зазначене підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення що містяться в матеріалах справи (а.с.19, 32). Крім того, доводи відповідача про припинення договору оренди у зв`язку з поєднанням орендодавця і орендаря в одній особі, у зв`язку з придбанням позивачем техніки у власність, не спростовують факт надання позивачем послуг та використання відповідачем суборендованого комбайну у сільськогосподарській діяльності. Судом встановлено, що договір суборенди техніки з екіпажем №10-10/22-03 від 10.10.2022 недійсним не визнавався, техніка за вказаним договором передавалась в суборенду до придбання комбайна у власність позивачем (акт приймання-передачі від 11.10.2022), послуги надавались (акт надання послуг №10 від 30.11.2022) і заборгованість відповідача перед позивачем за договором суборенди техніки з екіпажем №10-10/22-03 від 10.10.2022 підтверджується підписаними з обох боків та скріпленого печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 27.01.2023. Заборгованість відповідача станом на 27.01.2023 становить 231 400,00 грн. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 231 400,00 грн заборгованості з орендної плати та 35 502,47 грн пені. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993). Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду. Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993). У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 21.07.2023, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що відповідає нормам закону. Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Іст Агро Сервіс» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Чернігівської області від 21.07.2023 - залишити без змін. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про законність та обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі та враховуючи, що при відкритті апеляційного провадження Північним апеляційним господарським судом було зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2023 у даній справі до закінчення його перегляду у апеляційному порядку, колегія суддів поновлює дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2023 у справі № 927/598/23. Судові витрати (судовий збір) розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2023 у справі № 927/598/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2023 у справі № 927/598/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 927/598/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Повний текст підписано 15.11.2023. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді Є.Ю. Шаптала С.Р. Станік