Постанова 4822 № 727/6691/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 листопада 2023 року м. Чернівці Справа № 727/6691/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Височанської Н.К., Одинака О.О., секретар: Факас А.В., позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 вересня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Літвінової О.Г., дата складання повного тексту рішення не вказана, - В С Т А Н О В И В: У червні 2023 року позивач звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього неустойки (пені) за прострочення зі сплати аліментів у розмірі 24 680,67 грн та судові витрати. Позов мотивований тим, що згідно судового наказу у справі №760/27520/19 від 28.10.2019 року, виданого Солом`янським районним судом м. Києва, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина у розмірі від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з 02.10.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Надалі, 06.03.2020 року постановою Першого ВДВС у м. Чернівці відкрито виконавче провадження №61414342 на виконання судового наказу. Однак, відповідач тривалий час практично не сплачував аліменти, як наслідок утворилася заборгованість по їх виплаті на утримання сина, а тому позивач змушена звернутися до суду. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 24 680,67 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Провадження №22-ц/822/864/23 Із вказаним рішенням відповідач не погодився та оскаржив його через свого представника в апеляційному порядку, вважає останнє незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що розрахунок державного виконавця щодо заборгованості є некоректним, оскільки відповідач сплачував частково аліменти, а тому фактична сума заборгованості складає 16 364,82 грн, що підтверджує власним розрахунком. На підставі наведеного просить рішення частково скасувати та ухвалити нове про стягнення з нього заборгованості у розмірі 16 364,82 грн. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах позивачки, просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог приходить до наступних висновків. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач був обізнаний про необхідність утримувати дитини, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення про стягнення з нього аліментів. Проте, свої зобов`язання вчасно не виконував, що підтверджено розрахунком заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем. Вказане рішення суду першої інстанції вимогам закону відповідає, виходячи з наступного. Обставини справи щодо видачі судового наказу 28.10.2019 року Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина у розмірі від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з 02.10.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, відкриття виконавчого провадження №61414342 згідно постанови Першого ВДВС у м. Чернівці від 06.03.2020 року на виконання судового наказу сторонами визнаються та не спростовуються. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 15.06.2023 року за ВП №61414342 вбачається, що у божника ОСОБА_2 станом на вказану дату існує заборгованість по сплаті аліментів за період з жовтня 2019 року по травень 2023 року у розмірі 81 134,22 грн (а.с.8-10). Позовна заява також містить розрахунок пені за прострочення сплати аліментів: листопад 2020 року - 2560,25 (сума заборгованості) х 1% х 30 (днів) = 768 грн; грудень 2020 року - 2753,75 (с/з) х 1% х 31 (днів) = 853,74 грн; січень 2021 року - 2529 (с/з) х 1% х 31 (днів) = 783,99 грн; лютий 2021 року - 1229 (с/з) х 1% х 28 (днів) = 344,12 грн; березень 2021 року - 1172,22 (с/з) х 1%х 31 (днів) = 363,32 грн; квітень 2021 року - 2804,25 (с/з) х 1% х 30 (днів) = 841,2 грн; травень 2021 року - 2804,25 (с/з) х 1% х 31 (днів) = 869,24 грн; червень 2021 року - 2804,25 (с/з) х 1% х 30 (днів) = 841,2 грн; липень 2021 року - 2724 (с/з) х 1% х 31 (днів) = 844,44 грн; серпень 2021 року - 2724 (с/з) х 1% х 31 (днів) = 844,44 грн; вересень 2021 року - 2724 (с/з) х 1% х 30 (днів) = 817,2 грн; жовтень 2021 року - 3023,25 (с/з) х 1% х 31 (днів) = 937,13 грн; листопад 2021 року - 3023,25 (с/з) х 1% х 30 (днів) = 906,9 грн; грудень 2021 року - 3023,25 (с/з) х 1% х 31 (днів) = 937,13 грн; січень 2022 року - 2831,50 (с/з) х 1% х 31 (днів) = 877,92 грн; лютий 2022 року - 2831,50 (с/з) х 1% х 28 (днів) = 792,96 грн; березень 2022 року - 2831,50 (с/з) х 1% х 31 (днів) = 877,92 грн; квітень 2022 року - 2831,50 (с/з) х 1% х 30 (днів) = 849,6 грн; травень 2022 року - 2831,50 (с/з) х 1% х 31 (днів) = 877,92 грн; червень 2022 року - 2831,50 (с/з) х 1 % х 30 (днів) = 849,6 грн; липень 2022 року - 2831,50 (с/з) х 1% х 31 (днів) = 877,92 грн; серпень 2022 року - 2831,50 (с/з) х 1% х 31 (днів) = 877,92 грн; вересень 2022 року - 2831,50 (с/з) х 1 % х 30 (днів) = 849,6 грн; жовтень 2022 року - 2831,50 (с/з) х 1% х 31 (днів) = 877,92 грн; листопад 2022 року - 2831,50 (с/з) х 1% х 30 (днів) = 849,6 грн; грудень 2022 року - 2831,50 (с/з) х 1% х 31 (днів) = 877,92 грн; січень 2023 року - 2831,50 (с/з) х 1% х 31 (днів) = 877,92 грн; лютий 2023 року - 2831,50 (с/з) х 1% х 28 (днів) = 792,96 грн; березень 2023 року - 2831,50 (с/з) х 1% х 31 (днів) = 877,92 грн; квітень 2023 року - 1381,50 (с/з) х 1% х 30 (днів) = 414,6 грн; травень 2023 року - 1381,50 (с/з) х 1% х 31 (днів) = 428,42 грн. Загальна сума заборгованості складає 24 680,67 грн. Крім того, відповідачем подано банківські квитанції про оплату аліментів (а.с.24-26, 38-60). Частиною 2 ст.51 Конституції України та ст.180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, частин 7 та 8 ст.7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. Згідно ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. В силу ст.18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. У відповідності до ч.1 ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.9 ст.7 СК України). Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч.1, 4 ст.15 СК України). Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Згідно із ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України). Грошове зобов`язання представляє собою зобов`язання по сплаті грошових коштів. Воно може бути, зокрема: як договірним, так і недоговірним; готівковим і безготівковим та ін. У грошових зобов`язаннях предметом виконання виступає певна грошова сума, що має бути сплачена. Причому сплата коштів може відбуватися як готівкою, шляхом передачі коштів, так і в безготівковому порядку. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу (ст.534 ЦК України). Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (ч.3 ст.195 СК України). Відповідно до положень ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосуванням судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач був обізнаний про необхідність утримування дитини, а також ним та його представником не було надано належних доказів до суду, які б підтвердили відсутність вини у останнього щодо неможливості сплати аліментів. У пункті 4 розділу 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, визначено, що розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказі того, що відповідач по справі ОСОБА_2 виконував покладений на нього обов`язок зі сплати аліментів, а також вживав всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, що могло б бути правовою підставою для відмови у стягненні неустойки (пені), подавав державному виконавцю докази сплати аліментів чи оскаржував розрахунок заборгованості по сплаті аліментів. Доводи апеляційної скарги з доданими квитанціями про сплату аліментів при наявності заперечень в їх отриманні, а також відсутність обліку у виконавця судового рішення не підтверджують вину інших у виникненні заборгованості, крім платника аліментів. Таким чином, подані копії банківських квитанцій судом не приймаються до уваги, оскільки не є належним доказом виконання обов`язку по сплаті аліментів на утримання дитини, крім того, такі повинні були бути подані державному виконавцю, що, в свою чергу, могло бути підставою для перерахунку заборгованості зі сплати аліментів. Крім того, відповідно до ч.2 ст.13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Колегія суддів також вважає за необхідне вказати, що відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців. Частиною 8 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом, а згідно з ч.1 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_2 оскаржував дії виконавця щодо нарахування йому заборгованості по сплаті аліментів. Отже, наявність судового рішення (судового наказу) про стягнення з відповідача аліментів на дитину вже свідчить про наявність у останнього відповідного зобов`язання, яке передбачено нормами сімейного законодавства та спрямовано на забезпечення належного утримання та розвитку дитини, а тому доводи апелянта про те, що виконавцем здійснено некоректні розрахунки заборгованості по сплаті аліментів є неспроможними. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених ч.14 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених цією статтею. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі №569/14819/19 зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц та від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц». Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. Колегія суддів відмічає, що позивач, використовуючи зазначені правила обчислення пені за дійсною формулою, обґрунтувала її розмір як 1% пені за кожен день прострочення, але не на кожен день до звернення до суду, а обмежилась кількістю днів у місяці, в якому таке зобов`язання платником аліментів не виконане, шляхом доданку сум за кожен місяць. Оскільки на стягнення неустойки за зазначеною вище формулою є правом отримувача аліментів, тому суд, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу, виходить із обґрунтованості сум позивача, на які вона має право. За вказаного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції вірно встановив всі обставини справи, надав належну правову оцінку наданим сторонами доказам, а тому дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача пені за невиконання ним зобов`язання щодо сплати аліментів у визначеному позивачем розмірі. Відповідно до ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий І.Н. Лисак Судді: Н.К. Височанська О.О. Одинак