Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/17799/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2023 року справа №200/17799/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі № 200/17799/21 (головуючий І інстанції Зеленов А.С.) за позовом ОСОБА_2 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2022 року у справі № 200/17799/21, позов ОСОБА_2 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки - задоволено частково: визнано протиправними дії Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо застосування червня 2015 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, включно; зобов`язано Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 23.07.2018 року включно; зобов`язано Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.07.2018 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум; в іншій частині позовних вимог- відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 15 березня 2022 року. 2 березня 2023 року судом видано виконавчі листи. Представник позивача 05.06.2023 року звернувся до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення 4082 гривні 33 копійки в місяць за період з 1 березня 2018 року по 23 липня 2018 року, включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року у справі №200/17799/21; - встановити Донецькому обласному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки строк з дня отримання ухвали для надання відповіді про результати розгляду окремої ухвали та інформації про вжиті заходи. В обґрунтування заяви зазначено, що відповідачем не виконано рішення суду у частині: нарахування та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 23 липня 2018 року, включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум. За період з 1 березня 2018 року по 23 липня 2018 року відповідачем розраховано тільки поточну індексацію грошового забезпечення, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103% в сумі 0,00 грн. Відповідачем в порушення абзаців 3, 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» не виплачено індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 липня 2018 року у фіксованій величині 4082,33 грн. в місяць на загальну суму 19358,15 грн. 29 травня 2023 року позивачем направлено на електронну пошту відповідача заяву з проханням провести виплату індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 23 липня 2018 року включно та надати розрахунок підвищення грошового забезпечення. 5 червня 2023 року відповідачем надано розрахунок підвищення грошового забезпечення з якого вбачається, що на думку відповідача грошове забезпечення позивача у березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року збільшилось на 5677,05 грн., а саме: 8052,66 грн 2375,62 грн. (а.с. 60-65). Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року в задоволенні заяви в порядку ст. 383 КАС України - відмовлено; зобов`язано Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки подати протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою, звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року у справі №200/17799/21. Представник позивача не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду, постановити нову про задоволення заяви в порядку ст. 383 КАС України, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції замість з`ясування чому представник відповідача дозволяє собі надавати до суду завідомо недостовірну інформацію про розмір грошового забезпечення позивача зазначено, що відповідачем неправильно оформлено архівну відомість, яку було надано позивачу, як інформацію про його грошове забезпечення та яка фактично є єдиним наявним у позивача доказом підтвердження розміру грошового забезпечення, оскільки сам позивач не може штампувати довідки про отримане грошове забезпечення. Як наслідок судом першої інстанції через небажання встановити фактичні обставини справи, а саме вчинення представником відповідача злочину, позбавлено позивача права на отримання індексації-різниці за період з 1 березня 2018 року по 23 липня 2018 року у сумі 19358,15 грн. Відповідачем з 1 березня 2018 року проігноровано вимоги абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, а виконано тільки вимоги абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку №1078. Грошовий дохід позивача внаслідок підвищення посадових окладів змінився на: 8052,66 грн. - 7671,84 грн. = 380,82 грн. Належність індексації-різниці грошового забезпечення у щомісячному фіксованому розмірі та розмір індексації грошового забезпечення 4463,15 грн., який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року) неодноразово досліджувався та встановлювався судами та підтверджується, зокрема, постановами Верховного суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 400/9920/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 400/1119/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 560/3965/21. Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. 380,82 грн. = 4082,33 грн. Отже, сума невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.07.2018 року складає: 4082,33 грн. * 4 місяці = 16329,32 грн. 4082,33 грн. / 31 день * 23 днів = 3028,83 грн. Загальна нарахована сума складає 19358,15 грн. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. За ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ч. 2 ст. 14 КАС України). Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст. 383 КАС України). За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (ч. 6 ст. 383 КАС України). Згідно ч.ч. 1-5 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року, зокрема, зобов`язано Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 23 липня 2018 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум. Позивач зазначає, що за період з 1 березня 2018 року по 23 липня 2018 року відповідачем розраховано тільки поточну індексацію грошового забезпечення, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103% в сумі 0,00 грн. На думку представника позивача, відповідачем в порушення абзаців 3, 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок №1078) не виплачено індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 липня 2018 року у фіксованій величині 4082,33 грн. в місяць на загальну суму 19358,15 грн. 29 травня 2023 року позивачем направлено на електронну пошту відповідача заяву з проханням провести виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.07.2018 року включно та надати розрахунок підвищення грошового забезпечення. 05.06.2023 року відповідачем надано розрахунок підвищення грошового забезпечення з якого вбачається, що на думку відповідача грошове забезпечення позивача у березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року збільшилось на 5677,05 грн., а саме: 8052,66 грн 2375,62 грн. При цьому з розрахунку збільшення грошового забезпечення вбачається, що відповідачем у лютому 2018 року: посадовий оклад взято з архівної відомості за 2018 рік який складав 605,00 грн. взято правильно, заперечень немає; оклад за військовим званням замість 35,00 грн. взято з невідомих причин 600,00 грн., хоча за лютий 2018 року згідно архівної відомості виплату проведено із застосуванням окладу за військовим званням 35,00 грн.; надбавка за вислугу років замість 64,00 грн. взято з невідомих причин 301,25 грн., хоча за лютий 2018 року згідно архівної відомості виплату проведено із застосуванням окладу за військовим званням 64,00 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань взагалі не врахована; надбавка за особливості проходження служби врахована у сумі 150,63 грн., хоча згідно архівної відомості виплату відповідач у лютому 2018 року її взагалі не виплачував; премія - замість 3738,90 грн. виплачених згідно архівної відомості з невідомих причин вигадано розмір премії у сумі 718,74 грн., який у архівних відомостях взагалі не фігурує; щомісячна додаткова грошова винагорода у сумі 2876,94 грн. взагалі не врахована На думку представника позивача, відповідачем розрахунок грошового забезпечення за лютий 2018 року у сумі 2375,62 грн. проведено виходячи із вигаданих розмірів надбавок, які не мають нічого спільного з реальним виплаченим грошовим забезпеченням. Суд враховує наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078 у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103% (абз. 2 п. 1-1, абз. 6 п. 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100% (абз. абз. 2, 5 п. 4 Порядку № 1078). У цьому контексті правовідносини щодо нарахування й виплати позивачу поточної індексації в період з 01 березня 2018 року по 23 липня 2018 року не є спірними. Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон № 1282 і Порядок № 1078 такого поняття не містять. Цей термін містився у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Постановою КМУ № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому в Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується. З 01 грудня 2015 року в абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 по суті йдеться про поняття «індексації-різниці», право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абз. абз. 3, 4 п. 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз. 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз. 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абз. 6 п. 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз п. 1, абз. абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 740 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п. п. 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Системний і цільовий способи тлумачення абз. абз. 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що в березні 2018 року як місяці підвищення доходу відповідачу належало вирішити питання, чи має остання право на отримання суми індексації-різниці. Судом встановлено та підтверджено наявною у матеріалах справи розрахунком індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 згідно виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду №200/17799/21 від 11 лютого 2022 року, відповідачем у період з 01 березня 2018 року по 23 липня 2018 року нарахована індексація грошового забезпечення у розмірі 0,00 грн. Однак, позивач наполягає на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через бездіяльність. З огляду на викладене, суд вважає за потрібне до спірних правовідносин застосувати правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21: «102. У цьому контексті Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. 102.1. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

104. Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Суд звертає увагу на таке.

105. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: 105.1. розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); 105.2. суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); 105.3. чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

106. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. 106.1. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

107. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

108. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

109. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Заявник стверджує, що складові грошового забезпечення позивача за лютий-березень 2018 року, які зазначенні у розрахунку грошового забезпечення із сумою індексації у березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року ОСОБА_2 від 02 червня 2023 року №09/02/305/1 та «Архівній відомості з грудня 2015 року по серпень 2018 року» є відмінними. Свою позицію заявник обґрунтовує, зокрема, даними, що містяться у доданій до заяви у якості письмового доказу «Архівної відомості з грудня 2015 року по серпень 2018 року щодо ОСОБА_2 ». Відносно вказаної «Архівної відомості з грудня 2015 року по серпень 2018 року», суд зазначає наступне. Судочинство в Україні ґрунтується на основних засадах, визначених частиною третьою статті 129 Конституції України, зокрема рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. До основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок оцінки доказів в адміністративних справах. Відповідно до частин першої та другої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. За змістом частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За приписами частин першої - третьої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Згідно вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 Національного стандарту України, Державної уніфікованої системи документації, які затверджені наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55 (далі ДСТУ станом у період з 2015 по 2018 рік), цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності (далі - організацій). Цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів. Вимоги цього стандарту щодо оформлювання реквізитів можна поширювати на всі класи уніфікованих систем документації. Склад реквізитів документів визначено у розділі 4 ДСТУ 4163-2003. Готуючи та оформлюючи документи, використовують такі реквізити: 01 - зображення Державного Герба України, герба Автономної Республіки Крим ; 02 - зображення емблеми організації або товарного знака (знака обслуговування); 03 - зображення нагород 04 - код організації 05 - код форми документа 06 - назва організації вищого рівня 07 - назва організації 08 - назва структурного підрозділу організації 09 - довідкові дані про організацію 10 - назва виду документа 11 - дата документа 12 - реєстраційний індекс документа 13 - посилання на реєстраційний індекс і дату документа, на який дають відповідь 14 - місце складення або видання документа 15 - гриф обмеження доступу до документа 16 - адресат 17 - гриф затвердження документа 18 - резолюція 19 - заголовок до тексту документа 20 - відмітка про контроль 21 - текст документа 22 - відмітка про наявність додатків 23 - підпис 24 - гриф погодження документа 25 - візи документа 26 - відбиток печатки 27 - відмітка про засвідчення копії 28 - прізвище виконавця і номер його телефону 29 - відмітка про виконання документа і направлення його до справи 30 - відмітка про наявність документа в електронній формі 31 - відмітка про надійдення документа до організації 32 - запис про державну реєстрацію. Наказом ДП «Український науково-дослідний навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 1 липня 2020 року №144 прийнято національні стандарти з наданням чинності з 1 вересня 2021 року: ДСТУ 4163:2020 Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів - на заміну ДСТУ 41632003, який поширюється на організаційно-розпорядчі документи незалежно від носія інформації (далі - документи), зокрема на: організаційні (положення, статути, посадові інструкції, штатні розписи тощо); розпорядчі (постанови, рішення, накази, розпорядження); інформаційно-аналітичні (акти, довідки, доповідні записки, пояснювальні записки, службові листи тощо) документи, створювані в результаті діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі юридична особа) незалежно від їхнього функціонально- цільового призначення, рівня і масштабу діяльності та форми власності. Цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту та місця розташування реквізитів у документах; вимоги до бланків та оформлення документів; вимоги до виготовлення документів. Вимоги цього стандарту щодо оформлення реквізитів можуть бути поширені на всі класи уніфікованих систем документації. 1.4. Стандарт визначає склад і зміст постійної інформації реквізитів для організаційно-розпорядчих документів незалежно від носія інформації. Склад реквізитів документів визначено у розділі 4 ДСТУ 4163:2020, : 01 зображення Державного Герба України; 2 зображення емблеми юридичної особи або торговельної марки (знака для товарів і послуг); 3 найменування юридичної особи вищого рівня; 4 найменування юридичної особи; 5 найменування структурного підрозділу юридичної особи; 6 довідкові дані про юридичну особу; 7 код форми документа; 8 код юридичної особи; 9 назва виду документа; 10 дата документа; 11 реєстраційний індекс документа; 12 посилання на реєстраційний індекс і дату документа, на який дають відповідь; 13 місце складення документа; 14 гриф обмеження доступу до документа; 15 адресат; 16 гриф затвердження документа; 17 резолюція; 18 відмітка про контроль; 19 заголовок до тексту документа; 20 текст документа; 21 відмітка про наявність додатків 22; підпис 23; відбиток печатки; 24 віза документа; 25 гриф погодження (схвалення) документа; 26 відмітка про засвідчення копії документа; 27 відомості про виконавця документа; 28 відмітка про ознайомлення з документом; 29 відмітка про виконання документа; 30 відмітка про надходження документа до юридичної особи; 31 запис про державну реєстрацію; 32 відмітка про наявність примірника з паперовим (електронним) носієм інформації. Оскільки при підготовці та оформленні архівної відомості з грудня 2015 року по серпень 2018 року відсутня дата документу, в порушення розділу 4 ДСТУ 4163-2003 та розділу 4 ДСТУ 4163:2020, суд вважає за необхідне застосувати обидва національні стандарти щодо оформлення документів, а саме в частині складу його реквізитів як обов`язкових. Вивченням змісту архівної відомості з грудня 2015 року по серпень 2018 року (а.с. 70 зв.б.-71) судом встановлено, що вона не містить частини реквізитів, які визначені як розділом 4 ДСТУ 4163-2003, так і розділом 4 ДСТУ 4163:2020, а саме: назви організації (назви структурного підрозділу організації) чи найменування юридичної особи (структурного підрозділу юридичної особи), коду юридичної особи (за наявності), місце складення документа, дати документу, реєстраційного індексу документу, відбитку печатки (за наявності), прізвища виконавця тощо. Додержання вимог ДСТУ 4163-2003 та ДСТУ 4163:2020 в частині зазначення викладених вище реквізитів як обов`язкових надає документу юридичної сили, тому цю архівну відомість суд не бере до уваги, оскільки вона не є належним доказом підтвердження складових грошового забезпечення позивача, зокрема, за лютий березень 2018 року, тому що не містить реквізитів для ідентифікації підприємства (установи, організації), яким її видано, та даних осіб, які її видали. Згідно наданого позивачем розрахунку від 2 червня 2023 року №09/02/305/1 (а.с. 69) грошового забезпечення із сумою індексації у березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року ОСОБА_2 : - грошове забезпечення за старим посадовим окладом становило 2375,62 грн та складалось з: посадового окладу 605 грн, окладу за військовим званням 600 грн, надбавка за вислугу років 25% - 301,25 грн, надбавка за особливості проходження військової служби 10% - 150, 53 грн, премії 118,8% - 718,74 грн; - грошове забезпечення за новим посадовим окладом становило 8052,66 грн та складалось з : посадового окладу 2820,00 грн, окладу за військовим званням 600 грн, надбавка за вислугу років 25% - 855,00 грн, надбавка за особливості проходження військової служби 10% - 3350,16 грн, премії 118,8% - 3350,16 грн; Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року становив: 5677,04 грн (8052,66 грн 2375,62 грн) Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100%. Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становить 253,3. Дана обставина сторонами не заперечується. В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 762,00 грн (https://services.dtkt.ua/catalogues/indexes/1). Згідно абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100: 1 762,00 грн х 253,30% / 100 = 4 463,15 грн. Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становила 4 463,15 грн. При вирішенні питання чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації на момент розгляду даної заяви, суд виходить того, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 5677,04 грн, а сума можливої індексації в березні 2018 року 4463,15 грн, тобто розмір підвищення доходу є більшим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви в порядку ст. 383 КАС України. Крім того, відсутні підстави для постановлення окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС України, враховуючи відсутність протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та відсутність порушення ним прав, свобод, інтересів позивача. В частині встановлення судом першої інстанції судового контролю в порядку ст. 382 КАС України за виконанням рішення суду в цій справі ухвала суду не оскаржена. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвала прийнята з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні. Керуючись ст. ст. 241, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі № 200/17799/21 за позовом ОСОБА_2 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 22 листопада 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді А.А. Блохін Е.Г. Казначеєв