Постанова 4873 № 910/8069/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" жовтня 2023 р. Справа№ 910/8069/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Скрипки І.М. суддів: Михальської Ю.Б. Тищенко А.І. при секретарі судового засідання Польчен А. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 05.10.2023 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 (повний текст підписано 05.04.2023) у справі № 910/8069/22 (суддя Головіна К.І.) за позовом Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» до Тернопільської обласної ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державний комітет телебачення і радіомовлення України третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державний реєстратор Тернопільської районної державної адміністрації Захарків Ірина Юріївна про визнання протиправним та скасування рішення, визнання права власності В судовому засіданні 05.10.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.03.2023 у справі № 910/8069/22 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Тернопільської районної державної адміністрації Захарків Ірини Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 32137005 від 20.06.2019. Визнано за Акціонерним товариством "Національна суспільна телерадіокомпанія України" право власності на гараж літера "Б" загальною площею 175,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Медова,

5. Стягнуто з Тернопільської обласної ради (46001, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, ідентифікаційний код 24630220) на користь Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (04119, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 42, ідентифікаційний код 23152907) судовий збір у сумі 6861 (шість тисяч вісімсот шістдесят одна) грн. 82 коп. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 26.04.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. Короткий зміст позовних вимог До Господарського суду м. Києва з позовом звернулось Акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" до Тернопільської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання права власності. Позов обґрунтований тим, що у березні 2020, під час проведення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області планової перевірки філії АТ "НСТУ" "Тернопільська РД", позивачу стало відомо про державну реєстрацію належного позивачу приміщення (гаражу), що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Медова, 5, за Тернопільською облрадою. Так, право власності на вказаний об`єкт нерухомості було зареєстроване за Тернопільською облрадою 20.06.2019, про що державним реєстратором Тернопільської РДА Захарків І. Ю. був внесений запис № 32137005 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підставою вказаної реєстрації було зазначене свідоцтво про право власності на будівлі від 08.05.2001, видане Виконавчим комітетом Тернопільської міськради, та довідка № 89 від 10.05.2019, видана ФОП Вдовинюк О. М. Разом з тим, позивач вказує, що зазначене нерухоме майно належить АТ "НСТУ" (правонаступнику Національної телекомпанії України) на підставі передавального акту необоротних активів, оборотних активів та зобов`язань, затвердженого наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України №3 від 17.01.2017, балансоутримувачем якого є філія АТ "НСТУ" "Тернопільська РД". У своєму позові АТ "НСТУ", посилаючись на Закон України "Про суспільне телебачення і радіомовлення України", Статут АТ "НСТУ", Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також ст. 392 ЦК України, просить: - визнати за АТ "НСТУ" право власності на гараж літера "Б" загальною площею 175,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Медова, 5; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Тернопільської РДА Захарків І. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від № 32137005 від 20.06.2019. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.03.2023 у справі № 910/8069/22 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Тернопільської районної державної адміністрації Захарків Ірини Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 32137005 від 20.06.2019. Визнано за Акціонерним товариством "Національна суспільна телерадіокомпанія України" право власності на гараж літера "Б" загальною площею 175,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Медова,

5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (гараж літ. "Б" по вул. Медовій, 5) за відповідачем, що був внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора № 32137005 від 20.06.2019, суперечить нормам цивільного законодавства та порушує право власності позивача, з огляду на що, суд першої інстанції вважав, що вказане рішення державного реєстратора підлягає скасуванню, як протиправне, та задовольнив позов АТ "НСТУ" в повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Тернопільська обласна рада вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставами для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі відповідно до ст. 277 ГПК України, з огляду на наступне: - Тернопільська обласна рада зареєструвала право власності на споруду гаража на підставі того, що це нерухоме майно було передано до власності позивача у комплексі з «Домом Радіо», так, рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради депутатів трудящих №169 від 27.03.1972 «Про прийняття в експлуатацію новозбудованого Будинку Радіо по вулиці Бугайченка, 17 в Тернополі» затверджено «акт приемки в эксплуатацию государственной приемочной комиссией законченого строительства объекта Дом Радио», згідно з п.1 акта Дом радіо включає гараж-котельню на 4 автомашини, котел з автоматикою, площею 175,3 кв.м., п.2 включено до Дому радіо 4 класу і гаража-котельні, у листі виконавчого комітету Тернопільської обласної ради №1119/03 від 03.09.2001 підтверджено, що гаражі за адресою: вул.Медова, 5, м.Тернопіль, збудовані в комплексі об`єкту «Будинок радіо» у відповідності з типовим проектом №603-15 (серія 481), згідно листа управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації №01-9/108 від 19.10.2001 вбачається, що у 1971 році введено в експлуатацію єдиний об`єкт: будинок радіо в м.Тернополі і затверджено єдиний акт державної комісії 27.03.1971; - судом першої інстанції не враховано те, що у позовній заяві позивач визнає та підтверджує, що приміщення Тернопільського телерадіооб`єднання Державної телерадіомовної компанії України по вул.Медовій, 17 у м.Тернополі передано із загальнодержавної власності до комунальної власності Тернопільської області згідно з постановою Кабінету Міністрів України №454 від 16.06.1993 «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м.Севастополя»; - ні Законом України «Про суспільне телебачення і радіомовлення України», ні постановами Кабінету Міністрів України №693 від 07.11.2014, №1039 від 28.12.2016, ні статутом акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» не передбачено передачі у власність теперішнього акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» ні якогось визначеного майна, ні приміщення по вул.Медовій у м.Тернополі, отже, позивач довільно включив до своїх необоротних і оборотних активів спірне приміщення, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи про право власності на спірне приміщення, а Тернопільська обласна рада не надавала позивачу згоди на такі дії; - судом першої інстанції не досліджено той факт, що позивачем не підтверджено письмовими доказами його правовий статус щодо спірного приміщення як власника чи правомірного володільця, чи належного користувача; - судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано взято до уваги наданий позивачем науково-правовий експертний висновок Київського регіонального центру Національної академії правових наук України від 13.12.2018; - звернуто увагу, що акт від 01.01.1995 на виконання рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів від 10.12.1991 про передачу приміщення школі мистецтв Тернопільським облтелебаченням є сумнівним, оскільки 01.01.1995 у неробочий святковий день (неділя) він не міг бути складеним та підписаним. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, зазначає, що підтвердженням того, що гаражі за адресою вул.Медова,5 та вул.Медова, 17 є одним і тим же майном, є витяг з рішення Тернопільської обласної ради від 27.04.2001, яким надано дозвіл на переобладнання гаражів по вул.Медовій, 17 (5), станом на сьогоднішній день гаражі не переобладнані та доступ до них можна здійснити безперешкодно; вказує, що 08.05.2001 видано свідоцтво про право власності Тернопільської обласної ради на будівлю під літ.А площею 727,8 кв.м., за адресою: м.Тернопіль, вул.Медова, 5, згідно паспорту на будівлі і споруди по вул.Медова 5 м.Тернополя вбачається, що за вказаною адресою знаходиться школа мистецтв (літ.А) та гараж (літ.Б); звертає увагу, що приміщення Тернопільського об`єднання телебачення та радіомовлення Тернопільській школі мистецтв передавались у 1995 році без гаражів і свідоцтво про право власності від 08.05.2001 не містить згадувань про передачу Тернопільській обласній раді приміщень під літерою «Б» - гаражі; стверджує, що судом першої інстанції правильно встановлено, а відповідачем не спростовано, що у відповідача відсутнє права власності на гараж по вул.Медова, 5 м.Тернополя; вважає рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8069/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Тернопільської обласної ради на рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/8069/22. Матеріали справи №910/8069/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 залишено апеляційну скаргу без руху з підстави пропуску строку на апеляційне оскарження та без подання клопотання про його поновлення з обґрунтуванням причин пропуску. Надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині. 05.06.2023 апелянтом до суду подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку передано головуючому у справі 12.06.2023, після виходу колегії суддів з відпустки. Пропуск строку обґрунтовується тим, що повний текст рішення був складений 05.04.2023 року, однак до Тернопільської обласної ради через електронний суд ( скріншот, повідомлення з кабінету електронного суду ) надійшов 06.04.2023 року. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 поновлено Тернопільській обласній раді пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2023 у справі № 910/8069/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тернопільської обласної ради на рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2023 у справі № 910/8069/22; призначено до розгляду апеляційну скаргу Тернопільської обласної ради на рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2023 у справі № 910/8069/22 на 13.07.2023. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ії розгляд відкладався з об`єктивних причин, останній раз на 05.10.2023. Явка представників сторін Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку. Представник позивача у судовому засіданні в апеляційній інстанції 05.10.2023 доводи апеляційної скарги відповідача заперечував, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, прийняте у справі рішення суду позивач просив залишити без змін. Відповідач у судове засідання в апеляційній інстанції 05.10.2023 не з`явився, 31.08.2023 подав клопотання про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи документами. Представник Державного комітету телебачення і радіомовлення України у судове засідання в апеляційній інстанції 05.10.2023 не з`явився. Державний реєстратор Тернопільської районної державної адміністрації Захарків Ірина Юріївна у судове засідання в апеляційній інстанції 05.10.2023 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія задовольняє клопотання відповідача про проведення судового розгляду без його участі та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до Закону України "Про Суспільне телебачення і радіомовлення України", постанов Кабінету Міністрів України №693 від 07.11.2014 року "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" та № 567 від 05.08.2015 "Про деякі питання утворення ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України", Статуту ПАТ "НСТУ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1039 від 28.12.2016 (з урахуванням внесених змін), АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" є юридичною особою, що утворена шляхом перетворення Національної телекомпанії України. АТ "НСТУ" є правонаступником майна, прав та обов`язків Національної телекомпанії України, що припинила свою діяльність (п. 1 Статуту). Відповідно до п. 24 Статуту АТ "НСТУ" має у власності майно, що внесене до її статутного капіталу, та/або інше майно, набуте нею на підставах, що не заборонені законодавством. За АТ "НСТУ" закріплене на праві господарського відання державне майно, що передане їй відповідно до законодавства. АТ "НСТУ" володіє, користується та розпоряджається майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, встановлених законодавством та цим Статутом. Згідно з п. 25 Статуту АТ "НСТУ" має право утворювати на території України та за її межами філії, представництва та дочірні підприємства в порядку, визначеному законодавством та цим Статутом. Особливості реєстрації прав на майно AT "НСТУ" визначені положеннями пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Розділу IV Закону України "Про Суспільне телебачення та радіомовлення України". Так, відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, AT "НСТУ" є правонаступником усіх прав та обов`язків, у тому числі на всі об`єкти права інтелектуальної власності юридичних осіб, визначених у статті 1 цього Закону. Внесення нерухомого майна до статутного капіталу AT "НСТУ" може здійснюватися на підставі обліку майна без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно. Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу AT "НСТУ", здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна, внесеного до статутного капіталу НСТУ. Передавальний акт та/або акт оцінки майна є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу AT "НСТУ". Законом України "Про Суспільне телебачення та радіомовлення України" визначено процедуру та перелік документів, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності на майно, що включене до статутного капіталу AT "НСТУ". 17.01.2017 наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України № 3 був затверджений зведений передавальний акт необоротних активів, оборотних активів та зобов`язань Національної телекомпанії України до ПАТ "НСТУ" і додатків до нього. Місцевим господарським судом вказано, що з указаного акту, а також зі звіту про оцінку майна, що належить АТ "НСТУ", станом на 31.12.2021, виконаного на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "УСК-Консалтинг", вбачається, що внаслідок реорганізації НТУ шляхом перетворення в AT "НСТУ", позивач (в особі філії Національної телекомпанії України "Тернопільська регіональна дирекція") став власником гаражу літ. Б площею 175,7 кв.м. по вул. Медовій, 5 у місті Тернополі (інвентарний номер 10300003). Таким чином судом першої інстанції встановлено, що на підставі передавального акта та акта оцінки майна, внесеного до статутного капіталу НСТУ, гараж літ. Б по вул. Медовій, 5 є власністю позивача, якою AT "НСТУ" має право володіти, користуватися та розпоряджатися відповідно до мети своєї діяльності. Вказане підтверджується наданим до матеріалів справи позивачем науково-правовим експертним висновком Київського регіонального центру Національної академії правових наук України від 13.12.2018 з питань визначення правового режиму майна ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія", у якому експерти підтвердили, що передавальний акт № 3 від 17.01.2017 та звіт про оцінку майна, що належить АТ "НСТУ", станом на 31.12.2021, свідчить, що майно, зазначене у цьому передавальному акті (зокрема, гараж літ. Б), включений до статутного капіталу АТ "НСТУ" та є власністю цієї юридичної особи, а Держава, у свою чергу, отримала корпоративні права на суму сформованого статутного капіталу. Разом з тим судом першої інстанції встановлено, що Тернопільська облрада, вважаючи себе власником гаражу літ. Б. по вул. Медовій, 5, 20.06.2019 зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказаний об`єкт нерухомого майна за собою під найменуванням: "школа мистецтв А сход сх1 сх 2, гараж Б, прибудова б, огорожа 1, ворота 2, хвіртка 3, огорожа 4, ворота 5, загальною площею 728,2 кв.м." (запис № 32137005), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 171656766 від 25.06.2019. Вказана реєстрація була здійснена державним реєстратором Тернопільської РДА Захарків І. Ю. на підставі свідоцтва про право власності на будівлю, виданого 08.05.2001 виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, та інформаційної довідки №89, виданої 10.05.2019 ФОП Вдовинюк О. М. Обставини щодо реєстрації права власності за Тернопільською облрадою стали позивачу відомі під час проведення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області планової перевірки філії АТ "НСТУ" "Тернопільська РД", що підтверджується довідкою збору інформації у філії АТ "НСТУ" "Тернопільська РД" в межах державного фінансового аудиту діяльності АТ "НСТУ" від 03.03.2020. Проектом забудови від 18.12.1968 була дозволена реалізація зведення об`єкту комплексу "Будинок Радіо" за адресою: м. Тернопіль вул. Медова. 5 (у минулому відповідно до архівного витягу Тернопільської міськради від 13.07.2015 - Бугайченко (Медова), 17). Рішенням виконкому Тернопільської облради депутатів трудящих №169 від 27.03.1972 "Про прийняття в експлуатацію новозбудованого Будинку Радіо по вул. Бугайченка, 17 у місті Тернополі", згідно протоколу №6 засідання виконкому Тернопільської облради депутатів трудящих № 6 від 27.03.1972, був затверджений "Акт приемки в эксплуатацию государственной приемочной комиссией законченного строительством объекта "Дом Радио"", за яким "Будинок Радіо" включає: а) техбудинок; б) фонотеку; в) гараж-котельну. У пункті 2 вказаного акту найменування об`єкта будівництва зазначено як: Будинок Радіо ІV класу та гараж-котельня. Також листом Виконавчого комітету Тернопільської міськради від 03.09.2001 підтверджено, що гаражі за адресою Медова, 5, були збудовані в комплексі об`єкту "Будинок Радіо" у відповідності з типовим проектом. 10.12.1991 рішенням Тернопільської обласної Ради народних депутатів приміщення обласного телерадіомовного об`єднання з 01.06.1992 передано обласній школі мистецтв (п. 2 рішення). 16.06.1993 постановою КМУ № 454 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності областей та м. Севастополя" приміщення Тернопільського телерадіооб`єднання Державної телерадіомовної компанії України у місті Тернополі по вул. Медова, 17, вирішено передати до комунальної власності області (додаток № 6 постанови Кабміну). 01.01.1995 на виконання рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 10.12.1991 Тернопільській обласній школі мистецтв було передане приміщення Тернопільського об`єднання телебачення і радіомовлення по вул. Медовій, 17, із назвою об`єкту: "Будинок без гаражів". 01.03.2001 рішенням Тернопільської міськради №282, за клопотанням Тернопільської обласної школи мистецтв, було вирішено оформити право власності за територіальною громадою області в особі Тернопільської облради на будівлі і споруди площею 727,8 кв.м. по вул. Медова, 5 (17), які передати в оперативне управління Тернопільській обласній школі мистецтв. 08.05.2001 Тернопільській облраді було видане свідоцтво про право власності на будівлю під літ. А загальною площею 727,8 кв.м. 10.01.2019 ФОП Вдовинюк О. М. на замовлення Управління експлуатації майнового комплексу Тернопільської облради був розроблений технічний паспорт на будівлі і споруди по вул. Медовій, 5, у якому "Школа мистецтв" позначена під літ. А, а гараж - під літ. "Б". До вказаного технічного паспорту ФОП Вдовинюк О.М. була складена інформаційна довідка №89 від 10.01.2019 про те, що підставою для приналежності Тернопільській облраді будівель і споруд по вул. Медовій, 5, є вищевказане свідоцтво про право власності від 08.05.2001 (яке було видане лише на будівлю під літ. А площею 727,8 кв.м.). У цій же довідці ФОП Вдовинюк О. М. вказано, що згідно технічного паспорту загальна площа будівлі школи мистецтв літ. А становить 728,2 кв.м., що збільшилась на 0,4 кв.м. за рахунок ремонтних робіт, що не вимагає дозвільних документів. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного. Згідно зі ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Місцевим господарським судом правильно застосовано правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 905/494/18, згідно яких у разі якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Отже, за змістом наведеної норми позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, такий позов повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Предметом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Як встановлено судом першої інстанції у даній справі та посилається апелянт в апеляційній скарзі, Тернопільська облрада не визнає права власності АТ "НСТУ" на гараж площею 175,7 кв.м. літ. "Б", про що свідчить факт державної реєстрації права власності на вказане майно за відповідачем. У той же час, позивач підтверджує наявне в нього право власності на спірне майно (гараж літ. Б), що виникло в АТ "НСТУ" на підставі передавального акту необоротних активів, оборотних активів та зобов`язань Національної телекомпанії України до ПАТ "НСТУ, затвердженого наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України № 3 від 17.01.2017, а також на підставі акту про оцінку таких активів в порядку, передбаченому спеціальним законом, що регулює діяльність позивача. Запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (гараж літ. "Б" по вул. Медовій, 5) за відповідачем, що був внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора № 32137005 від 20.06.2019, суперечить нормам цивільного законодавства та порушує право власності позивача. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження". Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування. Згідно з ч.4 ст.18 вказаного Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (ст. 27 Закону). Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на час розгляду справи), у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття прав на нерухоме майно. Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що приміщення Тернопільського об`єднання телебачення та радіомовлення в 1995 році було передане Тернопільській школі мистецтв без гаражів (передана лише будівля), при цьому свідоцтво про право власності від 08.05.2001, на яке посилається відповідач, не містить запису про право власності Тернопільської облради на гараж під літ. "Б". Окрім того, в матеріалах наданої суду реєстраційної справи № 1859037561101 щодо будинку по вул. Медовій, 5 у місті Тернополі, відсутні будь-які документи, що можуть бути підставою для включення гаража літ. "Б" площею 175,7 кв.м. до складу будівлі загальною площею 728,2 кв.м. під літ. "А" з подальшим оформлення права власності на спірний об`єкт (гараж) за Тернопільською облрадою. При цьому, факт закріплення за Тернопільською облрадою земельної ділянки по вул. Медова, 5 (згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) не тягне за собою право власності на гараж літ. Б. за відповідачем. Набуття права власності на спірний по даній справі об`єкт по вул. Медова,5 у м.Тернополі, який увійшов до статутного капіталу АТ «НСТУ» підтверджується інформацією, що міститься в Статуті АТ «НСТУ», у витязі з ЄДРПОУ щодо АТ «НСТУ», Наказом Держкомтелерадіо від 17.01.2017 №3 «Про затвердження передавального акта необоротних активів, оборотних активів та зобов`язань Національної телекомпанії України (об`єднаної) до Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», передавальним актом необоротних активів, оборотних активів та зобов`язань з додатками, положеннями Законом України «Про суспільні медіа України». Відповідачем не спростовано, що саме на підставі вказаних доказів спірна будівля (гараж) є власністю позивача. Оскільки науково-правовим експертним висновком Київського регіонального центру Національної академії правових наук України від 13.12.2018 з питань визначення правового режиму майна ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія" лише підтверджено на підставі наявних у справі документів, що передавальний акт № 3 від 17.01.2017 та звіт про оцінку майна, що належить АТ "НСТУ", станом на 31.12.2021, свідчить, що майно, зазначене у цьому передавальному акті (зокрема, гараж літ. Б), включений до статутного капіталу АТ "НСТУ" та є власністю цієї юридичної особи, а Держава, у свою чергу, отримала корпоративні права на суму сформованого статутного капіталу, доводи апелянта про безпідставне прийняття до уваги вказаного вище висновку колегією суддів відхиляються як необґрунтовані. Посилання на сумнівність складання акту від 01.01.1995 на виконання рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів від 10.12.1991 про передачу приміщення школі мистецтв Тернопільським облтелебаченням, оскільки 01.01.1995 є не робочим днем і не міг бути складеним та підписаним, колегією суддів відхиляються з огляду на наявні у справі належні та допустимі докази на підтвердження доводів позивача. За таких обставин судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач не надав належних доказів виникнення у нього права власності на спірне майно, проте, державний реєстратор Тернопільської РДА Захарків І. Ю. прийняв рішення про реєстрацію вказаного гаражу за Тернопільською облрадою. Щодо заяви Тернопільської облради про застосування наслідків спливу строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне. Так, у своїй заяві відповідач зазначив, що вважаючи себе власником гаражу ще з 1993 року, АТ "НСТУ" могло дізнатися про своє порушене право ще з того часу, тобто позивач мав бути обізнаним, що Тернопільська облрада використовує його майно. У свою чергу, позивач вказав про те, що порушення його прав відбулось внаслідок реєстрації спірного гаража за відповідачем, яка була проведена 20.06.2019, отже, саме з цієї дати позивачу могло бути відомо про порушення своїх прав, проте, фактично про існування обставин цієї реєстрації позивач дізнався в березі 2020 - під час проведення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області планової перевірки філії АТ "НСТУ" "Тернопільська РД" (балансоутримувача спірних приміщень). Так, згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст.257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 4 ст.267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як було встановлено судом першої інстанції, у 1993 році до комунальної власності гаражі під літ Б не передавались. Водночас, реєстрація спірного гаражу за відповідачем була проведена 20.06.2019 державним реєстратором Тернопільської РДА Захарків І. Ю. та про ці обставини позивач довідався у березні 2020 під час планової фінансової перевірки філії АТ "НСТУ" "Тернопільська РД". Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 по справі № 914/240/18 зазначив, що порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", які містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, адже норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Позивачем не надано до суду першої інстанції доказів того, що у червні 2019 він не міг дізнатись про порушення його прав спірною реєстраційною дією, враховуючи принципи публічності, відкритості та доступності відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проголошених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому суд першої інстанції зазначив, що з указаного часу у позивача виникло право на подання позову до суду із заявленими вимогами і строк позовної давності на звернення з таким позовом сплив 21.06.2022 року. Поряд з цим позивач заявив клопотання про визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення на звернення до суду з даним позовом. Відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Згідно з п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. У цій справі місцевим господарським судом враховано, що з 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, що триває на даний час. Як вказує позивач і це підтверджується загальновідомою інформацією, розміщеною у мережі інтернет за наступними посиланнями: https://www.radiosvoboda.Org/a/news-televezha-kyiv-obstril/ 31730563.html, https://www.youtube.com/watch?v= cxf3FmECT2E, https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/ 3417834-obstril-televezi-u-kievi-operator- zazdalegid-pereviv-signal-cerez-evropejski-suputniki.html, https://glavcom.ua/kyiv/news/okupanti-pocilili-u-kijivsku-televezhu 826046.htmlhttps://suspilne.media/212714-u-kievi-patero-ludej-zaginuli-vnaslidok-obstrilu-televezi- se-pat-poraneni, у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 на території міста Києва велись активні бойові дії, а офіс АТ "НСТУ" по вул. Ю. Іллєнка, 42 у місті Києві зазнав пошкоджень під час ракетного обстрілу "Київської телевежі". На той час та в подальшому, у зв`язку з існуванням реальної загрози життю і здоров`ю працівників АТ "НСТУ" позивачем було прийняте рішення про відправлення частини працівників на простій та дистанційну роботу, а доступ до офісних приміщень та документів, що стали підставою для подачі даного позову, був обмеженим. Такі обставини за висновком суду першої інстанції унеможливили подання позивачем позову з указаними в ньому вимогами в межах строків позовної давності з об`єктивних та незалежних від позивача причин та вже в серпні 2022, вважаючи ситуацію у місті Києві відносно стабільною, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання права власності на спірне майно, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, яким були порушені права позивача, як власника майна. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегією суддів визнаються обґрунтованими. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29). Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позовних вимог. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Тернопільської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/8069/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/8069/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Тернопільську обласну раду.

4. Матеріали справи №910/8069/22 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови підписано 22.11.2023 після виходу судді Михальської Ю.Б. з відпустки (03.11.2023), суддя Тищенко А.І. з лікарняного (06.11.2023-10.11.2023) та суддів Скрипки І.М., Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. з підготовки в Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації суддів апеляційних господарських судів (13.11.2023-17.11.2023). Головуючий суддя І.М. Скрипка Судді Ю.Б. Михальська А.І. Тищенко