LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4811462/4266/23

від 17.11.2023 ·

Справа № 462/4266/23 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н. М. Провадження № 22-ц/811/2357/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І., секретаря: Салати Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 18 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав,- ВСТАНОВИЛА: У червні 2023 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4 , у якому просила позбавити останнього батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 18 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав - визнано неподаною і повернуто заявнику. Вищезгадану ухвалу в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі покликається на те, що позивачка звернулась із позовом за місцем своєї реєстрації та проживання, а також реєстрації та проживання дитини, оскільки відповідач ніколи не мав тимчасового чи постійного місця перебування чи проживання в Україні і їй невідомо чи взагалі він коли небудь перетинав кордон України. Звертає увагу на те, що позивачка не може в інтересах своєї дитини звернутись до суду російської федерації, оскільки у зв`язку із повномаштабним вторгненням рф в Україну, 01 грудня 2022 року було прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та протоколу до неї». Таким чином, вважає, єдиним способом забезпечення доступу до правосуддя позивачці та її неповнолітній дитині, є розгляд справи в Україні за зареєстрованим місцем проживання позивачки та її неповнолітньої дитини. Просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 18 липня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 02 листопада 2023 року, є дата складення повного судового рішення 17 листопада 2023 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 , у якому просила позбавити останнього батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 08 червня 2023 року позовну заяву було залишено без руху, у зв`язку з її істотними недоліками. На усунення недоліків позивачу надавався п`ятиденний строк. 14 липня 2023 року від уповноваженого представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Кіт Х. І. надійшла письмова заява на виконання ухвали про залишення позову без руху. 17 липня 2023 року від уповноваженого представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Кіт Х. І. надійшла письмова заява на виконання ухвали про залишення позову без руху. Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_3 , суд виходив з тих обставин, що позивач не усунув недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі про залишення заяви без руху. З такими висновком суду повністю погодитись не можна із наступних підстав. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Судом встановлено, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова про залишення позовної заяви без руху від 08 червня 2023 року зобов`язано позивачку надати суду відомості про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або перебування в Україні (чи про останнє відоме зареєстроване його місце проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) відповідача чи місцезнаходження його майна та надати докази на підтвердження цього. Така вимога суду ґрунтувалась на тому, що позивачка у позовній заяві зазначила місце проживання відповідача ОСОБА_4 - АДРЕСА_1 . Вказана відсутність місця проживання або перебування в Україні відповідача і стала підставою для залишення позовної заяви без руху та подальшого її повернення позивачеві. Однак, колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції щодо невиконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, не є достатньою підставою для повернення позовної заяви заявнику, з огляду на таке. Так, згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом. Вимоги щодо належного оформлення позовної заяви викладені в статтях 175-177 ЦПК України. Відповідно до п. 2 ч. 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити пов-не найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, імя та по батькові - для фізич-них осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифіка-ційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєст-раційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів звязку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти. Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»). Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. В позовній заяві та заяві на виконання вимог ухвали Залізничного районного суду м. Львова про залишення позовної заяви без руху від 08 червня 2023 року, ОСОБА_3 зазначила останнє відоме їй місце проживання ОСОБА_4 . Разом з цим, зазначила, що відповідач ніколи не мав тимчасового чи постійного місця перебування чи проживання в Україні. Відтак, повернення позовної заяви з підстав відсутності достовірно зазначеної позивачем інформації щодо місця реєстрації та/або місця проживання чи перебування відповідача, не переслідуватиме легітимної мети захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав особи. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 при поданні позову до Залізничного районного суду м. Львова дотрималася вищевказаних вимог процесуального законодавства, зазначивши останнє відоме місце перебування відповідача, у зв`язку з чим відсутні зазначені недоліки в позовній заяві, і тому були відсутні підстави для її повернення. Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає обґрунтованими. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з поверненням справи до Залізничного районного суду міста Львова для продовження розгляду. Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 18 липня 2023 року скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 17 листопада 2023 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»