Постанова 4850 № 200/1387/23
від 20.11.2023 ·ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2023 року справа №200/1387/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі № 200/1387/23 (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність з незарахування періодів служби з 17.06.2014 року до 25.07.2014 року, з 10.08.2015 року до 19.08.2015 року, з 10.10.2015 року до 31.10.2015 року, з 23.11.2015 року до 12.12.2015 року, з 23.05.2016 року до 11.06.2016 року, з 06.07.2016 року до 04.08.2016 року, з 31.10.2016 року до 19.11.2016 року на пільгових умовах, на підставі підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (в редакції чинній станом на 30.01.2017 року), з розрахунку один місяць служби за три місяці та не включенні зазначених періодів до наказу № 67о/с від 30.01.2017 року; - зобов`язати зарахувати періоди служби з 17.06.2014 року до 25.07.2014 року, з 10.08.2015 року до 19.08.2015 року, з 10.10.2015 року до 31.10.2015 року, з 23.11.2015 року до 12.12.2015 року, з 23.05.2016 року до 11.06.2016 року, з 06.07.2016 року до 04.08.2016 року та з 31.10.2016 року до 19.11.2016 року на пільгових умовах, на підставі підпункту «а» пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (в редакції чинній станом на 30.01.2017 року), з розрахунку один місяць служби за три місяці; внести відповідні зміни до наказу № 67о/с від 30.01.2017 року і направити відповідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; - визнати протиправною бездіяльність з ненарахування і невиплати надбавки до посадового окладу в розмірі 15% за роботу в період з грудня 2015 року по 30.01.2017 року в умовах режимних обмежень, індексації грошового забезпечення та невключення цих сум і виплат АТО до грошового атестату і довідки про додаткові види грошового забезпечення, які спрямовані до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії; - зобов`язати нарахувати і виплатити надбавку до посадового окладу в розмірі 15% за роботу в період з грудня 2015 року по 30.01.2017 року в умовах режимних обмежень, індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 по січень 2017, сплатити відповідні податки і страхові платежі і направити грошовий атестат і довідку про додаткові види грошового забезпечення з включенням зазначених сум і виплат АТО до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо незарахування позивачу періодів служби з 17.06.2014 року до 25.07.2014 року, з 10.08.2015 року до 19.08.2015 року, з 10.10.2015 року до 31.10.2015 року, з 23.11.2015 року до 12.12.2015 року, з 18.04.2016 року по 26.04.2016 року, з 23.05.2016 року до 11.06.2016 року, з 06.07.2016 року до 04.08.2016 року та з 31.10.2016 року до 19.11.2016 року на пільгових умовах, на підставі підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (в редакції чинній станом на 30.01.2017 року), з розрахунку один місяць служби за три місяці та не включенні зазначених періодів до наказу №67о/с від 30.01.2017 року; - зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області зарахувати позивачу періоди служби з 17.06.2014 року до 25.07.2014 року, з 10.08.2015 року до 19.08.2015 року, з 10.10.2015 року до 31.10.2015 року, з 23.11.2015 року до 12.12.2015 року, з 18.04.2016 року по 26.04.2016 року, з 23.05.2016 року до 11.06.2016 року, з 06.07.2016 року до 04.08.2016 року та з 31.10.2016 року до 19.11.2016 року на пільгових умовах, на підставі підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (в редакції чинній станом на 30.01.2017 року), з розрахунку один місяць служби за три місяці, внести відповідні зміни до наказу № 67о/с від 30.01.2017 року та направити його до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування і невиплати позивачу надбавки до посадового окладу в розмірі 15% за роботу в період з грудня 2015 року по 30.01.2017 року в умовах режимних обмежень, індексації грошового забезпечення та не включення цих сум до грошового атестату та довідки про додаткові види грошового забезпечення, які спрямовані до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії; - зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати і виплатити позивачу надбавку до посадового окладу в розмірі 15% за роботу в період з грудня 2015 року по 30.01.2017 року в умовах режимних обмежень та індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 по січень 2017; - зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України оновлені грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення позивача із зазначенням надбавки до посадового окладу в розмірі 15% за роботу в умовах режимних обмежень в період з грудня 2015 року по 30.01.2017 року, індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по січень 2017 року; - в іншій частині позовних вимог - відмовлено. Відповідач не погодився з рішення суду в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в цій частині та відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що відсутні правові підстави для зарахування зігдно пп. «а» п. 3 Порядку № 393 до пільгової вислуги років періоди проходження служби з 17.06.2014 року до 25.07.2014 року, з 10.08.2015 року до 19.08.2015 року, з 10.10.2015 року до 31.10.2015 року, з 23.11.2015 року до 12.12.2015 року, з 18.04.2016 року до 26.04.2016 року, з 23.05.2016 року до 11.06.2016 року, з 06.07.2016 року до 04.08.2016 року, з 31.10.2016 року до 19.11.2016 року з розрахунку один місяць служби за три місяці, оскільки в цей період позивач перебував у відпустках та на лікарняному, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду від 28.10.2019 року у справі № 200/2857/19-а. Крім того, суд, приймаючи рішення по справі, вказує на те, що «...в матеріалах справи відсутні докази щодо перебування позивача у відпустках та на лікарняному у спірний період...». З довідки, яка знаходиться в матеріалах справи від 17.03.2023 № 10аз/12/02-2023 вбачається, що позивач за спірний період перебував у відпустках з 17.06.2014 до 25.07.2014, з 10.08.2015 до 19.08.2015, з 10.10.2015 до 31.10.2015, з 23.11.2015 до 12.12.2015, з 23.05.2016 до 11.06.2016, з 06.07.2016 до 04.08.2016, з 31.10.2016 до 19.11.2016 та на лікарняному з 18.04.2016 до 26.04.2016. Виходячи за межі позовних вимог, суд зобов`язав відповідача внести період перебування позивача на лікарняному, а саме з 18.04.2016 року до 26.04.2016 року до пільгової вислуги років. З чим ГУНП в Донецькій області не погоджується, адже перебуваючи на лікарняному позивач був поза межами служби та не брав участь в Антитерористичній операції. Відтак, зазначений період не може бути зарахований на пільгових умовах, а отже, як на нашу думку, суд дійшов помилкового висновку в цій частині. Щодо встановлення надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% за період з грудня 2015 до 30.01.2017. Встановлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється не тільки за умови наявності відповідного допуску та доступу до державної таємниці але й постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю. Судом встановлено, що позивач мав доступ до державної таємниці у період з 30 грудня 2015 року до 02.02.2017, однак наявність допуску та доступу до державної таємниці не є автоматичною підставою для встановлення надбавки за службу в умовах режимних обмежень, бо такими підставами є постійна робота з відомостями, що становлять державну таємницю, відповідний мотивований рапорт керівника відокремленого підрозділу органу поліції та виданий наказ про встановлення надбавки за службу в умовах режимних обмежень. За спірний період накази про встановлення або скасування надбавки за службу в умовах режимних обмежень відносно ОСОБА_1 не видавались, тому зазначена доплата не нараховувалась та не виплачувалась. Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 року до 30.01.2017 року. У редакції Порядку № 1078, чинній до 18.10.2017 року, не було передбачено індексацію грошового забезпечення поліцейських. Постановою КМУ від 18.10.2017 року № 782 внесено зміни до Порядку № 1078, а саме абзац п`ятий пункту 2 цього Порядку доповнено після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських». Постанова КМУ від 18.10.2017 року № 782 набрала чинності з дня опублікування 24.10.2017 року (Урядовий кур`єр, 2017, 10, 24.10.2017 № 199, Офіційний вісник України, 2017, № 86 (03.11.2017), ст. 2608). Таким чином, індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності вказаної постанови, тобто з 24.10.2017 року. Позивача, відповідно до наказу ГУНП в Донецькій області № 67 о/с, звільнено зі служби в поліції 30.01.2017, а відтак він не набув права на індексацію грошового забезпечення. Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки як зазначено вище, нормами чинного законодавства зобов`язано поліцію (її посадових осіб) керуватись нормами і закону, і постанов КМУ, які є обов`язковими для виконання. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду». За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення, виходячи з наступного. Рішенням комісії Національної поліції України від 23 грудня 2016 року № 8/І/V-266 позивачу на підставі довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету на територіальної цілісності України від 10.10.2016 року № 9637/01/12-2016 та наказу АТЦ при СБУ від 14.12.2015 року № 348, надано статус учасника бойових дій. 17 січня 2017 року позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , згідно з яким він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Згідно трудової книжці серії НОМЕР_2 (дублікат трудової книжки серії НОМЕР_3 ) позивач з 15.08.1999 року по 06.11.2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 року по 30.01.2017 року - в Національній поліції України. За витягом з наказу Головного управління Національної поліції України в Донецькій області по особовому складу від 30 січня 2017 року № 67 о/с майора поліції ОСОБА_1 (М-124734), начальника відділення у складі слідчого відділу Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області звільнено зі служби в поліції 30 січня 2017 року за п. 8 ч. 1 ст. 77 розділу VІІ Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій), вислуга років на 30 січня 2017 року у календарному обчисленні 17 років 05 місяців 15 днів. Наказом Головного управління Національної поліції України в Донецькій області від 25 травня 2021 року № 292 о/с внесено зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 30 січня 2017 року № 67 о/с в частині вислуги років позивача. Встановлено вислугу років на 30 січня 2017 року у календарному обчисленні для виплати одноразової грошової допомоги 17 років 05 місяців 15 днів, у пільговому обчисленні - 26 років 02 місяці 01 день. За довідкою Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 05.08.2017 року № 2631/12/032017 позивач в період з 07.04.2014 року по 06.11.2015 року та з 07.11.2015 року по 30.01.2017 року був зарахований до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі № 200/7002/21, залишеному без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2021 року, зокрема, зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області оформити та направити необхідні документи до органу Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» із зарахуванням вислуги років для призначення такої пенсії у пільговому обчисленні 26 років 08 місяці 01 день. 29 листопада 2021 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі № 200/7002/21 Сектором з питань пенсійного забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області направлено матеріали для призначення пенсії ОСОБА_1 (№ 317/34/01-2021). Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 565-17445/С-02/8-0500/23 від 16.01.2023 року повідомлено, до стажу для призначення пенсії зараховано 26 років 2 місяці, що зазначено в наказі ГУНП в Донецькій області № 292о/с, що відобразилось на процентному розмірі пенсії 68%, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України № 2262 - за вислугу 20 років - 50 процентів, за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Листом ГУНП в Донецькій області № 6аз/12/02/23-2023 від 03.03.2023 року та №10аз/12/02-2023 від 17.03.2023 року повідомлено, що до вислуги років позивача час проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, у період з 17.06.2014 року до 25.07.2014 року, з 10.08.2015 року до 19.08.2015 року, з 10.10.2015 року до 31.10.2015 року, з 23.11.2015 року до 12.12.2015 року, з 23.05.2016 року до 11.06.2016 року, з 06.07.2016 року до 04.08.2016 року, з 31.10.2016 року до 19.11.2016 року не зараховані на пільгових умовах, один місяць служби за три місяці, у зв`язку з перебуванням у відпустках, а період з 18.04.2016 року по 26.04.2016 року у зв`язку з перебуванням на лікарняному. Згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26.04.2023 року № 255 у період з 7 листопада 2015 року по 30 січня 2017 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась. За довідкою від 26 квітня 2023 року № 256 за період з 7 листопада 2023 року по 30 січня 2017 року накази про встановлення або скасування надбавки за службу в умовах режимних обмежень відносно ОСОБА_1 до фінансового підрозділу не надходили, у зв`язку з чим зазначена доплата не нараховувалась та не виплачувалась. За довідкою Управління режиму та технічного захисту інформації ГУНП в Донецькій області №208/13 від 03.05.2023 року в архівному секторі управління режиму та технічного захисту інформації ГУНП в Донецькій області відсутні накази про встановлення ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з 7 листопада 2015 року по 31 січня 2017 року. Щодо зарахування позивачу періодів знаходження у відпустці з 17.06.2014 року до 25.07.2014 року, з 10.08.2015 року до 19.08.2015 року, з 10.10.2015 року до 31.10.2015 року, з 23.11.2015 року до 12.12.2015 року, з 23.05.2016 року до 11.06.2016 року, з 06.07.2016 року до 04.08.2016 року та з 31.10.2016 року до 19.11.2016 року, знаходження на лікарняному з 18.04.2016 року по 26.04.2016 року на пільгових умовах, на підставі підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (в редакції чинній станом на 30.01.2017 року), з розрахунку один місяць служби за три місяці та внесення відповідних змін до наказу № 67о/с від 30.01.2017 року і направлення його до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. За ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) (станом на час звільнення позивача) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. За п. «б» ст. 1-2 Закону № 2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту; Згідно ст. 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.. За п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. За ст. 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Згідно ст. 17-1 Закону № 2262-XII Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. За п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (станом на день звільнення позивача) для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду. Згідно пп. «а» п. 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення; За довідкою Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 05.08.2017 року № 2631/12/032017 ОСОБА_1 у період з 07.04.2014 року по 06.11.2015 року та з 07.11.2015 року по 30.01.2017 року був зарахований до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області. Листом ГУНП в Донецькій області № 6аз/12/02/23-2023 від 03.03.2023 року та №10аз/12/02-2023 від 17.03.2023 року повідомлено, що до вислуги років позивача час проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, у період з 17.06.2014 року до 25.07.2014 року, з 10.08.2015 року до 19.08.2015 року, з 10.10.2015 року до 31.10.2015 року, з 23.11.2015 року до 12.12.2015 року, з 23.05.2016 року до 11.06.2016 року, з 06.07.2016 року до 04.08.2016 року, з 31.10.2016 року до 19.11.2016 року не зараховані на пільгових умовах, один місяць служби за три місяці, у зв`язку з перебуванням у відпустках, а період з 18.04.2016 року по 26.04.2016 року у зв`язку з перебуванням на лікарняному. Враховуючи досліджені докази, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем надано належне обґрунтування незарахування повних періодів, визначених в довідці від 05.08.2017 року № 2631/12/032017, до вислуги років з розрахунку один місяць служби за три місяці, з урахуванням днів відпустки, лікарняного, під час яких позивач не брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області. З огляду на наведене, відсутні підстави для внесення змін до наказу № 67о/с від 30.01.2017 року в частині зазначення кількості вислуги років у пільговому обчисленні та направлення його до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Апеляційним судом враховано висновки Верховного суду в постанові від 28 жовтня 2019 року у справі № 200/2857/19-а. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду в частині: - визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо незарахування позивачу періодів служби з 17.06.2014 року до 25.07.2014 року, з 10.08.2015 року до 19.08.2015 року, з 10.10.2015 року до 31.10.2015 року, з 23.11.2015 року до 12.12.2015 року, з 18.04.2016 року по 26.04.2016 року, з 23.05.2016 року до 11.06.2016 року, з 06.07.2016 року до 04.08.2016 року та з 31.10.2016 року до 19.11.2016 року на пільгових умовах, на підставі підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (в редакції чинній станом на 30.01.2017 року), з розрахунку один місяць служби за три місяці та не включенні зазначених періодів до наказу №67о/с від 30.01.2017 року; - зобов`язання Головне управління Національної поліції в Донецькій області зарахувати позивачу періоди служби з 17.06.2014 року до 25.07.2014 року, з 10.08.2015 року до 19.08.2015 року, з 10.10.2015 року до 31.10.2015 року, з 23.11.2015 року до 12.12.2015 року, з 18.04.2016 року по 26.04.2016 року, з 23.05.2016 року до 11.06.2016 року, з 06.07.2016 року до 04.08.2016 року та з 31.10.2016 року до 19.11.2016 року на пільгових умовах, на підставі підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (в редакції чинній станом на 30.01.2017 року), з розрахунку один місяць служби за три місяці, внести відповідні зміни до наказу № 67о/с від 30.01.2017 року та направити його до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; - з прийняттям нової постанови в цій частині про відмову в задоволенні позову. Щодо позовних вимог щодо ненарахування та невиплати позивачу надбавки до посадового окладу в розмірі 15% за роботу в період з грудня 2015 по 30.01.2017 в умовах режимних обмежень. Відповідачем зазначено, що ненарахування та невиплата позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у вказані періоди була правомірною, оскільки для такого нарахування та виплати необхідно наявність таких обставин як фактична робота позивача із документами, які становлять державну таємницю, та наявність відповідних рапортів та наказів безпосереднього керівника позивача про виплату такої надбавки, а за спірний період накази про встановлення або скасування надбавки за службу в умовах режимних обмежень відносно ОСОБА_1 не видавались. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII). Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 580-VIII поліція у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. За ст. 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. При вирішенні питання щодо правомірності/не правомірності не нарахування та не виплати позивачу надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень (надбавка «за таємність») за період з грудня 2015 року по 30 січня 2017 року, суд виходить з наступного. За ч.ч. 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Згідно п. 3 Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 6 квітня 2016 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входить: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. За ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ (далі Закон № 3855-ХІІ) державна таємниця (секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою; допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації; доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень; ступінь секретності («особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно») - категорія, яка характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою. Згідно ст 22 Закону № 3855-ХІІ залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно", а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років. Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України. В окремих випадках, які визначаються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, за погодженням із Службою безпеки України громадянам України віком від 16 років може надаватися допуск до державної таємниці із ступенями секретності "цілком таємно" та "таємно", а віком від 17 років - також до державної таємниці із ступенем секретності "особливої важливості". Для розгляду питання про надання громадянам допуску до державної таємниці державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, де працюють, проходять службу або навчаються громадяни, оформляються документи, які надсилаються до органів Служби безпеки України. Перелік та форми таких документів, а також порядок їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України. Допуск до державної таємниці під час застосування до боржника судових процедур банкрутства у встановленому законодавством порядку надається органами Служби безпеки України арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) після проведення його перевірки за поданням державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, до сфери управління якого (якої) належить боржник або який (яка) є замовником робіт, пов`язаних з державною таємницею. Якщо потреба громадянина у відомостях, що становлять державну таємницю, не пов`язана з місцем роботи, служби або навчання, документи про надання допуску до державної таємниці можуть оформлятися за місцем провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею. Надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; додержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю. За ст. 26 Закону 3855-ХІІ переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов`язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону. Скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. Згідно ч. ч. 1-2 ст. 27 Закону № 3855-ХІІ доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання. Рішення про надання доступу до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв приймають керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, у яких виконуються роботи, пов`язані з державною таємницею, або зберігаються матеріальні носії секретної інформації. Отже, особа отримує допуск до державної таємниці за умови її призначення на посаду, робота на якій передбачає роботу із секретною інформацією, та за умови отримання відповідного доступу. За матеріалами справи позивач в період з листопада 2015 року по січень 2017 року проходив службу у підрозділі Головного управління Національної поліції в Донецькій області на посаді начальника відділення слідчого відділу Красноармійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Згідно листа Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області від 23.02.2023 № 3518/84/03 під час служби ОСОБА_1 у Красноармійському (Покровському) відділі поліції, його посада передбачала наявність другої форми допуску до державної таємниці. Крім того, відомості щодо наказів про надання та припинення доступу до державної таємниці відсутні, оскільки у зв`язку з розпочатою російською федерацією повномасштабною війною проти України, загостренням ситуації на території Донецької області облікові форми, номенклатурні справи та документи, що знаходились на обліку режимно-секретного підрозділу, було знищено. Факт знищення зазначених у листі документів також підтверджується наявними в матеріалах справи Актом від 22.02.2022 року № 198/13 «Про вилучення для знищення секретних документів, не внесених до Національного архівного фонду» та Витягом з акту № 110 про знищення документів, затвердженого начальником Покровського РУП ГУНП в Донецькій області майором поліції М.Матвієнком 24.02.2022 року. Згідно листа Покровської окружної прокуратури від 22.03.2023 року № 56-810 вих-23 ОСОБА_1 з 30 грудня 2015 року надано доступ до державної таємниці (за формою, передбаченою абзацом третім частини першої статті 22 Закону України «Про державну таємницю»), який припинено 02.02.2017 року. Крім того, Покровська окружна прокуратура не є розпорядником вищевказаних документів, інформація щодо номерів та дат відповідних наказів відноситься до інформації з обмеженим доступом, яка не підлягає розголошенню, як передбачено наказом Генерального прокурора України від 09.12.2020 року №
578. Отже, позивач мав доступ до державної таємниці у період з 30 грудня 2015 року по 02.02.2017 року («таємно», «цілком таємно»). Згідно ст. 30 Закону № 3855-ХІІ уразі, коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15 червня 1994 року № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку із роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення № 414), яке визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю. За п. 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків. Аналогічні приписи містяться і у п. 7 розділу ІІ Порядку №
260. Згідно п. 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці. За п. 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю. Згідно п. 2.9.3, 2.9.7 Порядку № 499 (в редакції, чинній до 13 грудня 2016 року) виплата надбавки особам рядового і начальницького складу за службу в умовах режимних обмежень здійснюється на підставі затверджених керівниками органів, підрозділів, закладів та установ органів внутрішніх справ номенклатури посад осіб рядового і начальницького складу, які підлягають оформленню на допуск до державної таємниці. Надбавка за службу в умовах режимних обмежень виплачується особі рядового чи начальницького складу з дня призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад, що підлягають оформленню на допуск до державної таємниці, але не раніше дня оформлення допуску до державної таємниці. Вимоги щодо призначення надбавки на роботу в умовах режимних обмежень з дня призначення на посаду містились і в п. 7 розділу ІІ Порядку № 260 (в редакції, яка була чинною до 1 лютого 2017 року). Згідно п. 7 розділу ІІ Порядку № 260 виплата надбавки за роботу в умовах режимних обмежень припиняється: з дня призначення на посаду, за якою вона не встановлена; з дня скасування допуску до державної таємниці; з дня закінчення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Таким чином, надбавка має бути встановлена особі, якій надано відповідний допуск, з дня призначення такої особи на посаду, яка включена до номенклатури посад, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, та якій при цьому надано доступ до державної таємниці. Отже, позивач мав право на отримання надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень у період з 30 грудня 2015 року по 2 лютого 2017 року («таємно», «цілком таємно»). Відповідно до матеріалів справи позивачу надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень у період з 30 грудня 2015 року по 02.02.2017 року не нараховувалась. Отже, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та не виплата позивачу надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень у період з грудня 2015 року по 30 січня 2017 року є протиправною. Надання особі допуску та згодом доступу до державної таємниці передбачає визначення необхідності роботи цієї особи із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці. Тобто, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку). Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск та доступ до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку із чим у неї відповідно до ст. 30 Закону № 3855-ХІІ виникає право на отримання належної компенсації. Зазначений висновок суду узгоджується з висновком в постановах Верховного суду від 27 травня 2020 року у справі № 806/2056/18, від 27 травня 2020 року № 821/146/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 802/74/15-а, від 25 липня 2019 року у справі № 296/6615/17. Відповідач наголошує, що відповідний мотивований рапорт керівника відокремленого підрозділу органу поліції та наказ про встановлення надбавки за службу в умовах режимних обмежень за спірний період не видавалися. На переконання суду не виконання або не належне виконання посадовими особами Красноармійського ВП і Покровського ВП своїх службових обов`язків із оформлення та надання до Головного управління відповідних рапортів не повинно мати своїм наслідком позбавлення позивача права на отримання належної йому за законом компенсації за роботу в умовах режимних обмежень. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує виснвоок суду першої інстанції про: - визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування і невиплати позивачу надбавки до посадового окладу в розмірі 15% за роботу в період з грудня 2015 року по 30.01.2017 року в умовах режимних обмежень, індексації грошового забезпечення та не включення цих сум до грошового атестату та довідки про додаткові види грошового забезпечення, які спрямовані до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії; - зобов`язання Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати і виплатити позивачу надбавку до посадового окладу в розмірі 15% за роботу в період з грудня 2015 року по 30.01.2017 року в умовах режимних обмежень. Щодо індексації грошового забезпечення за період часу з листопада 2015 року по січень 2017 року. За ч. 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII) грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ). Згідно ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. За ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. За ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток). Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. За ч.ч. 1 та 2 ст. 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. При цьому, зміни щодо поліцейських були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення зміни до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (набрала чинності 24 жовтня 2017 року) шляхом доповнення абзацу п`ятого після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських». Згідно пп. 4 і 5 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Відповідно до п. 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. При цьому, приписами п. 10-1 Порядку № 1078 у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 9 грудня 2015 року (який застосовувався до 1 грудня 2015 року), було передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу. З наведеного вбачається, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18 зазначив, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У постанові від 21 січня 2021 року у справі № 160/35/20 Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність протиправної бездіяльності, яка полягає у не здійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу у спірний період, оскільки здійснення індексації прямо передбачене Законом № 580-VІII та Законом № 1282-ХІІ. Верховний Суд зазначив, що аналізуючи правові норми Закону № 2017-ІІІ та Закону № 1282-ХІІ індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Верховний Суд наголосив, що «згідно зі статтями 18, 19 Закону № 2017-III, індексація є відповідною соціальною гарантією, оскільки це є виплата, що спрямована на забезпечення достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати. А тому, враховуючи, що частиною п`ятою статті 94 Закону №580-VIII, на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації, є обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності протиправної бездіяльності Управління щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 31 серпня 2017 року. Доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування спірної індексації до 24 жовтня 2017 року, тобто до внесення змін до Порядку № 1078, є необґрунтованими, оскільки Законом № 580-VIII має вищу юридичну силу ніж Порядок № 1078». Суд відхиляє твердження відповідача, що у період до 24 жовтня 2017 року Порядок проведення індексації грошових доходів населення № 1078 не передбачав індексацію грошового забезпечення поліцейських, у зв`язку з чим позивачу індексація за період з листопада 2015 року по вересень 2017 року (включно) не нараховувалась, з огляду на те, що обов`язок індексації встановлено нормативним актом вищого рівня, а саме Законом України «Про індексацію грошових доходів населення. Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин частиною п`ятою статті 94 Закону №580-VIII було встановлено, що грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації. Індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 16 липня 2020 року у справі № 2140/1763/18. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати і виплатити позивачу надбавку до посадового окладу в розмірі 15% за роботу в період з грудня 2015 року по 30.01.2017 року в умовах режимних обмежень та індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по січень 2017 року. Щодо внесення змін до грошового атестату та довідки про додаткові види грошового забезпечення, а саме внесення відомостей щодо індексації грошового забезпечення, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень. Відповідачем у відзиві зазначено, що відсутні підстави для включення в довідку про додаткові види грошового забезпечення індексації грошового забезпечення з подальшим направленням до ПФУ для перерахунку пенсії, оскільки такі виплати здійснювалися не щомісячно, а отже вони ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, адже вказані виплати не входять до встановленого ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення. Суд відхиляє твердження відповідача щодо безпідставності включення в довідку до складу грошового забезпечення індексації грошового забезпечення з огляду на таке. За ч. 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Згідно ч. 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ). За п. 7 постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Отже, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. За ст. 102 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно ч. 1 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. За ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ). Згідно зі статтею 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону № 2011-ХІІ містить відсилочну норму, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2011-XII або Закону № 2262-ХІІ. Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 3 квітня 2019 року у справі №638/9697/17. Згідно п. 2 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ зазначеного порядку до заяви про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності додаються такі документи: 1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (додаток 7 до цього Порядку); 2) витяги з наказів про звільнення та (або) виключення зі списків особового складу (за винятком осіб, окремі періоди проходження служби яких не підлягають розголошенню) або їх копії; 3) розрахунок вислуги років для призначення пенсії / виписка з розрахунку вислуги років для призначення пенсії або їх копії (за винятком осіб, окремі періоди проходження служби яких не підлягають розголошенню); 4) грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 8 до цього Порядку); 5) військово-медичні документи про стан здоров`я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію); 6) документи про страховий стаж особи, які передбачені підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1) (далі - Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») (для призначення пенсії згідно з пунктом «б» статті 12 Закону); 7) документи, що підтверджують право на встановлення особі надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу; 8) заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії. Пунктом 1 розділу VІІ наказу Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" визначено, що у разі переміщення по службі (переведення, відрядження, переходу), а також звільнення поліцейського зі служби в поліції орган поліції, ЗВО, орган, до якого був відряджений поліцейський, зобов`язаний виплатити йому належні види грошового забезпечення, про що зробити відповідні записи в грошовому атестаті за формою, визначеною у додатку 2 до цих Порядку та умов. Відповідно до пункту 3 цього ж розділу поліцейським, які звільняються з призначенням пенсії, грошовий атестат на руки не видається, а передається разом з іншими документами до підрозділу відповідного органу поліції, який здійснює підготовку та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів, за запитом такого підрозділу. На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Національної поліції в Донецькій області виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України оновлені грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення позивача із зазначенням надбавки до посадового окладу в розмірі 15% за роботу в умовах режимних обмежень в період з грудня 2015 року по 30.01.2017 року, індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по січень 2017 року. В решті вимог рішення суду не оскаржено. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального права, частково неправильно вирішив справу по суті спору, внаслідок чого рішення суду підлягає скасуванню в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо незарахування позивачу періодів служби з 17.06.2014 року до 25.07.2014 року, з 10.08.2015 року до 19.08.2015 року, з 10.10.2015 року до 31.10.2015 року, з 23.11.2015 року до 12.12.2015 року, з 18.04.2016 року по 26.04.2016 року, з 23.05.2016 року до 11.06.2016 року, з 06.07.2016 року до 04.08.2016 року та з 31.10.2016 року до 19.11.2016 року на пільгових умовах, на підставі підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (в редакції чинній станом на 30.01.2017 року), з розрахунку один місяць служби за три місяці та не включенні зазначених періодів до наказу №67о/с від 30.01.2017 року; зобов`язання Головне управління Національної поліції в Донецькій області зарахувати позивачу періоди служби з 17.06.2014 року до 25.07.2014 року, з 10.08.2015 року до 19.08.2015 року, з 10.10.2015 року до 31.10.2015 року, з 23.11.2015 року до 12.12.2015 року, з 18.04.2016 року по 26.04.2016 року, з 23.05.2016 року до 11.06.2016 року, з 06.07.2016 року до 04.08.2016 року та з 31.10.2016 року до 19.11.2016 року на пільгових умовах, на підставі підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (в редакції чинній станом на 30.01.2017 року), з розрахунку один місяць служби за три місяці, внести відповідні зміни до наказу № 67о/с від 30.01.2017 року та направити його до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову, в решті - без змін. Щодо судових витрат. Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем сплачено судовий збір за подання позову в сумі 1073,60 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 357,86 грн. Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області - задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі № 200/1387/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати в частині: - визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо незарахування ОСОБА_1 періодів служби з 17.06.2014 року до 25.07.2014 року, з 10.08.2015 року до 19.08.2015 року, з 10.10.2015 року до 31.10.2015 року, з 23.11.2015 року до 12.12.2015 року, з 18.04.2016 року по 26.04.2016 року, з 23.05.2016 року до 11.06.2016 року, з 06.07.2016 року до 04.08.2016 року та з 31.10.2016 року до 19.11.2016 року на пільгових умовах, на підставі підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (в редакції чинній станом на 30.01.2017 року), з розрахунку один місяць служби за три місяці та не включенні зазначених періодів до наказу №67о/с від 30.01.2017 року; - зобов`язання Головне управління Національної поліції в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди служби з 17.06.2014 року до 25.07.2014 року, з 10.08.2015 року до 19.08.2015 року, з 10.10.2015 року до 31.10.2015 року, з 23.11.2015 року до 12.12.2015 року, з 18.04.2016 року по 26.04.2016 року, з 23.05.2016 року до 11.06.2016 року, з 06.07.2016 року до 04.08.2016 року та з 31.10.2016 року до 19.11.2016 року на пільгових умовах, на підставі підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (в редакції чинній станом на 30.01.2017 року), з розрахунку один місяць служби за три місяці, внести відповідні зміни до наказу № 67о/с від 30.01.2017 року та направити його до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; Прийняти нову постанову в цій частині про відмову в задоволенні позову. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 357,86 грн. (триста п`ятдесят сім гривень 86 копійок) Повний текст постанови складений 20 листопада 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: Т.Г. Гаврищук Е.Г. Казначеєв