Постанова Київський апеляційний суд № 760/23107/21

справа № 760/23107/21 головуючий у суді І інстанції Зуєвич Л.Л. провадження № 22-ц/824/9721/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Щавлінський С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», поданою представником - директором Згурським Олексієм Олександровичем, та за апеляційною скаргою Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, поданою представником - Федорчук Христиною Василівною, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Київська міська рада, Солом`янська районна у місті Києві державна адміністрація, комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва», про встановлення факту родинних відносин,- В С Т А Н О В И В: У липні 2021року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з заявою, в якій ставиться питання про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). У заяві, зокрема, вказується, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 20.01.2020 Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено актовий запис № 1208. Зазначається, що померлий ОСОБА_3 був рідним батьком заявника, але оскільки батьки не планували укладати шлюб та жити разом, в свідоцтві про народження заявника батько був записаний зі слів його матері - ОСОБА_4 . При цьому, зауважується, що з семи років заявник проживав разом з батьком у АДРЕСА_1 . Вказує, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, що складається з нерухомого майна, а саме: квартири за місцем його реєстрації та проживання. В належний строк заявник звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Забавської Н.В., однак йому було повідомлено, що він не може оформити належним чином спадщину за законом згідно ст. 1261 ЦК України, оскільки із наявних документів неможливо встановити факт родинних відносин. При цьому, також вказується, що заінтересована особа ОСОБА_2 , яка є рідною дочкою померлого ОСОБА_3 , обізнана щодо того, що заявник є його сином, крім того має фотографії та відео із сімейних свят, на яких був присутній заявник, саме як син ОСОБА_3 . Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Київська міська рада, Солом`янська районна у місті Києві державна адміністрація, комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва», про встановлення факту родинних відносин, - задоволено. Встановлено юридичний факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Не погодившись із рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року, Солом`янська районна в м. Києві державна адміністрація подалаапеляційну скаргу. У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов залишити без розгляду, стягнути з ОСОБА_1 на користь Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації витрати, понесені за розгляд апеляційної скарги. Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції не дотримався порядку розгляду справи про встановлення факту, що має юридичне значення, визначеного процесуальним законом, не перевірив наявності спору на право, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення заяви. Апелянт вважає, що вищевказане є підставою для скасування судового рішення та залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Не погодившись із рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» подало апеляційну скаргу. У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт звертав увагу суду на те, що квартира АДРЕСА_1 є неприватизованою. Власником зазначеної квартири є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради. ОСОБА_3 був наймачем, а не власником зазначеної квартири, а тому відповідно квартира не може бути об`єктом спадщини останнього. Вважає, що надані заявником докази свідчать про відсутність в останнього законних підстав для звернення то суду з відповідною заявою. Наголошує, що факт визнання родинних відносин у даному випадку не породжує для заявника юридичних наслідків (права на спадщину). Докази наявності інших підстав для звернення до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту родинних відносин в матеріалах справи також відсутні. Апелянт стверджує, що представником комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» у судових засіданнях неодноразово наголошувалося на тому, що власником квартири АДРЕСА_1 є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради. Та відповідно прийняте рішення може вплинути в подальшому на права та інтереси останнього та призвести до наявності спору про право в майбутньому. Окрім того, вказує, що до матеріалів справи не надано жодного доказу наявності у власності ОСОБА_3 рухомого або нерухомого майна. Так як і не надано доказ наявності у власності ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 , яку заявник має на меті успадкувати. Поряд з цим апелянт вважає, що докази про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є однією фізичною особою, у матеріалах справи відсутні. Звертає увагу суду на те, що покази свідків не співпадають між собою, а тому не можуть вважатися достовірними доказами. Також звертає увагу суду на те, що свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні засвідчили, що ніколи не знаходилися в квартирі ОСОБА_3 , а лише бачили їх разом з заявником у дворі, тож, дані свідчення, на думку апелянта, не можна рахувати як доказ спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_8 та більш того засвідчувати, що вони є батьком та сином, оскільки не знаходились з ними в близьких дружніх стосунках. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. 19 липня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» на апеляційну скаргу Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, у якому Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», посилаючись на доводи, викладені у своїй апеляційній скарзі, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити. 27 липня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу. У вказаному відзиві заінтересована особа просила апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» залишити без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року - без змін. Мотивувала відзив на апеляційну скаргу тим, що для того, щоб заперечувати, що заявник та померлий не є рідні батько та син, комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» повинно було надати хоча б докази того, хто на їх думку є рідним батьком ОСОБА_1 , або які в них докази, що ОСОБА_3 не міг бути батьком ОСОБА_1 . Переконана, що від того, чи приватизована квартира, у якій проживав її батько з її братом, не змінить факту їхньої спорідненості. На думку заінтересованої особи, оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні. У судовому засіданні представники апелянтів Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» просили апеляційні скарги задовольнити, рішення суду скасувати. Заявник ОСОБА_1 , його представник та заінтересована особа ОСОБА_2 просили апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Інші учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з такого. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 4). Заявник стверджує, що є рідним сином ОСОБА_3 , але оскільки батьки не планували укладати шлюб та жити разом, в свідоцтві про народження заявника запис про батька був зроблений зі слів його матері - ОСОБА_4 . У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому вказано: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_4 (а.с. 6). Також, до матеріалів справи долучено витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00028829054 від 08.12.2020 (а.с. 7-8) за змістом якого батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказано ОСОБА_5 . Заінтересована особа у справі, ОСОБА_2 , стверджує, що є рідною донькою померлого ОСОБА_3 , а отже, рідною сестрою заявника та у судових засіданнях суду першої інстанції підтвердила, що заявник ( ОСОБА_1 ) є його сином і її братом. При цьому, факт того, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 підтверджується наступними доказами: - копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 20.04.1964 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за змістом якого її батьком є ОСОБА_3 а матір`ю - ОСОБА_10 (а.с. 9); - витягом з Держаного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00025902924 від 10.03.2020 (а.с. 43-44) за змістом якого ОСОБА_3 мав дитину жіночої статі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; - витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу № 00025902859 від 10.03.2020 (а.с. 45-46) за змістом якого 17.11.1987 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 ; -копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 03.12.1987 за змістом якого після укладення шлюбу ОСОБА_2 взяла прізвище « ОСОБА_2 ». Також, а матеріалах справи наявні копії: - заяви ОСОБА_1 від 269.06.2020 про вступ у спадщину після смерті його батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10), - повідомлення від 26.06.2020 № 02-14/234 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Забавської Наталії Володимирівни за змістом якого свідоцтво про право на спадщину у спадковій справі № 8/2020 ОСОБА_1 не може бути видано, оскільки ним не надано належних документів, що підтверджують родинні зв`язки із померлим. Як вбачається з повідомлення Солом`янської РДА від 04.11.2021 (а.с. 36) за відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та інформацією з Реєстру територіальної громади м. Києва, за адресою: АДРЕСА_1 , - відсутня реєстрація осіб. У матеріалах справи наявні фотографії (конверт з фотокартками на а.с. 70) на яких зображено дитину орієнтовно 7-річного віку з дорослими, як пояснив заявник та ОСОБА_2 на фотокартках заявник з померлим батьком ( ОСОБА_3 ) та членами його родини, в т.ч. ОСОБА_2 .Візуально дитина на фотокартках схожа на заявника. У судовому засіданні 23.03.2023 року судом першої інстанції було досліджено відеозапис, на якому зафіксовано, як пояснив заявник та ОСОБА_2 , родинне святкування, під час якого присутня та ж дитина, що і на раніше досліджених судом фотокартках, та ОСОБА_3 визнає цю дитину своїм сином. Згідно з видобуваними метаданими, дата створення такого відео - 12.01.2008. У судовому засіданні суду першої інстанції 30.03.2023 року свідок заявника ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , надала свідчення за змістом яких вона була сусідкою померлого ОСОБА_3 , з заявником - ОСОБА_1 знайома з 2006 року, неодноразова бачила його разом з ОСОБА_3 , з яким він разом проживав орієнтовно з 3-рчного віку. Про те, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 дізналась безпосередньо від самого ОСОБА_3 . Мати дитини з ОСОБА_3 не проживала, як вказала свідок, вони проживали вдвох, ОСОБА_3 виховував та доглядав сина самостійно. Зазначила, що коли ОСОБА_1 підріс, відкривав двері до квартири, де проживав з ОСОБА_3 , своїм ключем. ОСОБА_3 сином ( ОСОБА_1 ) пишався та хвалився коли він вступив до вузу. Зі слів свідка, про те, що за життя ОСОБА_3 юридично ОСОБА_1 сином не визнав та не оформив їй не було відомо, оскільки його поведінка свідчила про визнання ОСОБА_1 за свого сина. У судовому засіданні суду першої інстанції 30.03.2023 року свідок заявника ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , надала покази за змістом яких вона є сусідкою померлого ОСОБА_3 , з заявником - ОСОБА_1 її познайомив ОСОБА_3 коли йому було орієнтовно два роки, як свого сина. Свідок вказала, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали вдвох, ОСОБА_3 оформив ОСОБА_1 в дитячий садок, а згодом - школу. Вказала, що матір дитини ніколи не бачила. Зазначила, що ОСОБА_3 був скритою людиною, щодо того, що він за життя юридично ОСОБА_1 сином не визнав та не оформив їй відомо не було. У судовому засіданні суду першої інстанції 06.04.2023 року свідок заявника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , надала свідчення за змістом яких вона є матір`ю заявника, до народження ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 два роки без реєстрації шлюбу, потім вони розійшлись. Зі слів свідка, ОСОБА_3 спочатку не хотів сина, тому вона самостійно записала батька в свідоцтві про народження з своїх слів. Вказала, що до трирічного віку ОСОБА_1 проживав з нею, а потім став проживати з батьком - ОСОБА_3 , оскільки їй ( ОСОБА_1 ) потрібно було виходити на роботу, доглядати дитину вона не мала часу та можливості, будувала сім`ю з іншим чоловіком, а також з огляду на те, що в комунальній квартирі, в якій вона проживала, мешкало багато людей. Зазначила, що на час перебування у відносинах з ОСОБА_3 відносин з іншими чоловіками не мала. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що метою встановлення відповідного факту родинних зв`язків є реалізація заявником особистого немайнового права. Наявності спору про право при розгляді даної справи не встановлено. Наданими заявником доказами та показаннями свідків підтверджено факт перебування його в родинних відносинах з ОСОБА_3 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а саме, що він є його рідним сином. Будь-яких доводів та доказів та спростування зазначеного матеріали справи не містять. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Ст. 3 СК України передбачає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Коло осіб, які знаходяться між собою у сімейних стосунках, перераховується у ст. 2 СК України (подружжя, батьки, діти, усиновлювачі та усиновлені, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, рідні брати та сестри, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок) У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, встановлюють у судовому порядку, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Згідно ч.1. ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 7 ст.19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Порядок судочинства у справах про встановлення юридичних фактів врегульовано статтями 315-319 ЦПК. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: 1) факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій; 2) для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення; 3) встановлення факту не має бути пов`язано з наступним вирішенням спору про право, підвідомчого суду; 5) заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки. Наявність спору про право, не підвідомчого судам, не є перешкодою для судового встановлення юридичного факту. Чинним законодавством не передбачений інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів. Отже, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору розглядається в порядку окремого провадження. Основним доводом апеляційних скарг є те, що факт визнання родинних відносин у даному випадку не породжує для заявника юридичних наслідків (права на спадщину), оскільки власником квартири АДРЕСА_1 є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради. Однак апеляційний суд відхиляє вказаний довід, зважаючи на таке. Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин, ОСОБА_1 просив встановити факт, що має юридичне значення для прийняття спадщини, мотивуючи тим, що ним після звернення із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Забавської Н.В. було отримано повідомлення про те, що заявник не може оформити належним чином спадщину за законом згідно статті 1261 ЦК України, оскільки з наявних документів неможливо встановити факт родинних відносин. Зі змісту повідомлення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Забавської Наталії Володимирівни від 16 червня 2020 року № 02-14/234 вбачається, що розглянувши заяву ОСОБА_1 від 26 червня 2020 року про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, повідомлено, що свідоцтво про право на спадщину у спадковій справі № 8/2020 ОСОБА_1 видано бути не може, оскільки ОСОБА_1 не надано належних документів, що підтверджують родинні зв`язки із померлим. У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 повідомлено про те, що він може звернутися до суду для встановлення факту родинних зв`язків із ОСОБА_3 для отримання відповідного судового рішення, після чого ОСОБА_1 буде додано до кола спадкоємців першого ступеню споріднення (а.с.11).. Згідно з п. 3.1. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України) право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. Відповідно до п. 4.1 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Згідно п. 4.2. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин. Отже, зі змісту вказаного повідомлення приватного нотаріуса вбачається, що встановлення факту родинних зв`язків, а саме, що ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), є необхідним для реалізації ОСОБА_1 права на спадкування, яке, відповідно до п. 3.1. здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. При цьому, апеляційний суд звертає увагу апелянтів, що відповідно до п. 4.14. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Відповідно до 4.19. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Відтак, перевірка наявності підстав для закликання ОСОБА_1 до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття ОСОБА_1 спадщини у встановлений законом спосіб, складу спадкового майна ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 , у разі встановлення у даній справі судом факту родинних відносин ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_3 та подальшою реалізацією заявником права на спадщину, належить до компетенції нотаріуса при видачі свідоцтва про право на спадщину, й оцінка вказаних вище обставин судом у межах даної справи, відповідно, суперечить порядку видачі свідоцтв про право на спадщину. Отже, наявності спору про право ОСОБА_1 на спадкування при розгляді даної справи судом не встановлено. Навпаки, ОСОБА_2 , яка є донькою померлого ОСОБА_3 та, відповідно, входить до кола його спадкоємців першої черги, вимоги заяви підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити, що також свідчить про відсутність спору між можливими спадкоємцями. За таких обставин, доводи апеляційної скарги Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації апеляційний суд розцінює критично і вважає їх неспроможними. Крім того, доводи апеляційної скарги комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» про недоведеність заявником факту родинних відносин з померлим ОСОБА_3 апеляційний суд також оцінює критично, як такі, що не заслуговуют на увагу, оскільки апелянтом не спростовано належними, допустимими та достатніми доказами обставини, встановлені судом першої інстанції на підставі наданих заявником доказів, зокрема, фотографій, відеозапису, на якому зафіксовано родинне святкування, під час якого померлий визнає заявника своїм сином, пояснень заявника та заінтересованої особи, а також показань свідків. При цьому щодо посилань апелянта на неспівпадіння та суперечливість між собою показань свідків колегія суддів зазначає, що такий доказ як показання свідків оцінюються судом у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи та не суперечать їм. І будь-яких належних та достатніх доказів на спростування зазначеного матеріали справи не містять. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх». Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення заяви. За наведених обставин, доводи апеляційних скарг колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянтів, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», подану представником - директором Згурським Олексієм Олександровичем, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року- залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, подану представником - Федорчук Христиною Василівною, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова