Постанова 4818 № 629/631/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _______________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2023 року м. Харків справа № 629/631/23 провадження № 22-ц/818/1973/23 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Тичкової О.Ю. суддів Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ШевченкоМиколаПетрович розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 липня 2023 року у складі судді Каращука Т.О.,- УСТАНОВИВ: У лютому 2023 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданих дорожньо - транспортною пригодою. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зазначено, що 08.08.2021, приблизно о 10:00 год, поблизу АЗС «VAL» за адресою: Харківська область, Лозівський р-н., смт. Краснопавлівка, вул. Суворова 8Г, сталося зіткнення автомобілю марки ВАЗ 21083, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобілю марки BMW 524, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 внаслідок чого водії і пасажири отримали тілесні ушкодження. Відповідно до висновку якої №KCE-19/121-21/21896/ від 25.11.2021 проведеного в ході розслідування вищезазначеного ДТП у дорожній ситуації , що склалася, водій автомобіля ВАЗ 21083 р.н. НОМЕР_3 у діях водія автомобіля ВАЗ 21083 д.н.з НОМЕР_3 ОСОБА_3 вбачаються невідповідність вимогам п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху», які з технічної точки зору перебували у причинному зв?язку із дорожньо - транспортною пригодою. Постановою слідчого СВ Лозівського ВП ГУНП в Харківській області від 29.11.2021 року кримінальне провадження №12021221110000392 від 09.08.2021 року за ч.1 ст. 286 КК України було закрито. В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль BMW 524, д.н.з. НОМЕР_4 , яким ОСОБА_4 користувався на підставі довіреності від 28.07.2020 року та належав ОСОБА_5 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 . Згідно звіту суб?єкта оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_6 за №8/2022 року від 19.02.2022 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобілю BMW 524, державний номерний знак НОМЕР_4 станом на 08.08.2021 року, без урахування величини втрати товарної вартості складає 71 138,77 грн. Згідно цього ж висновку вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 207 255,47 грн. Відповідач добровільно відшкодовувати шкоду відмовився, тому ОСОБА_4 був вимушений звернутися до суду. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 липня 2023 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , матеріальну шкоду у розмірі 207255,47 грн (двісті сім тисяч двісті п?ятдесят п?ять грн. 47 коп.) та моральну шкоду у розмірі 5000 грн (п?ять тисяч гривень), судові витрати на загальну суму 14 798, 05 грн (п?ятнадцять тисяч двісті сорок вісім грн. 05 коп.), що складається з суми судового збору у розмірі 2248,05 грн, витрат на оплату послуг адвоката у сумі 10050,00 грн та 2500,00 грн на оплату послуги спеціаліста. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального прав просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не був врахований висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, щодо відсутності у особи, яка застрахувала свою відповідальність обов`язку відшкодування шкоди. Відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована ПАТ «НАСК «ОРАНТА», тому останнє є належним відповідачем у справі. Відповідальність страхувальника може настати лише у тому разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди недостатньо. Тотожня правова позиція була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц. Крім цього, висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача суми вартості відновлювального ремонту у розмірі 207255,47 грн невідповідають вимогам законодавства. Адже з огляду на наявний у справі звіт, є доведеним, що ремонт пошкодженого автомобіля BMW 524, д.н.з. НОМЕР_6 є економічно не обґрунтованим, тому автомобіль вважається фізично знищеним в силу Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». А тому, з урахуванням вимог статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодуванню підлягає лише різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП та після ДТП. Вимога щодо стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 207 255,47 грн. не може бути задоволена також тому, що матеріали справи не містять доказів того, що ремонт автомобіля фактично проведено і позивачу завдано реальних збитків понесених на ремонт автомобіля. Тобто, відшкодуванню підлягає лише матеріальна шкода у розмірі визначеному експертизою 71 138,77 грн., яка у свою чергу знаходиться у межах ліміту відповідальності страхової компанії ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п. 4 ч.1, частин 2, 4 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті спору. Матеріалами справи та судом встановлено, що 08.08.2021 до Лозівського РВП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення про те, що 08.08.2021, приблизно о 10:00 год, поблизу АЗС «VAL» за адресою: Харківська область, Лозівський р-н., смт. Краснопавлівка, вул. Суворова 8Г, сталося зіткнення автомобілю марки ВАЗ 21083, д.н.з. НОМЕР_1 - під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобілю марки BMW 524, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого водії і пасажири отримали тілесні ушкодження. Автомобіль BMW 524, д.н.з. НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_5 згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_7 (а.с.28). В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження була призначена та проведена комплексна експертиза відео -, звукозапису і автотехнічна експертиза та відповідно до висновку якої №KCE-19/121-21/21896/ від 25.11.2021: « У дорожній ситуації , що склалася, водій автомобіля ВАЗ 21083 р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_3 повинен діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху», «У діях водія автомобіля ВАЗ 21083 р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_3 вбачаються невідповідність вимогам п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху», які з технічної точки зору перебували у причинному зв?язку із ДТП», « Водій автомобіля ВАЗ 21083, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортної події виконанням вимог п.п 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху», «У дорожній ситуації , що склалася, водій автомобіля BMW 524, р.н НОМЕР_6 ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3 та 12.4 та 12.9б) Правил дорожнього руху», «3 причин, зазначених в дослідницькій частині висновку, відповісти на питання: «чи маються в діях водія автомобілю BMW 524, р.н НОМЕР_6 ОСОБА_4 невідповідність вимогам Правил дорожнього руху України , які з технічної точки зору перебувають у причинному зв?язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди" не є можливим», «3 причин, зазначених у дослідницькій частині висновку, відповісти на питання : « Чи мав водій автомобілю BMW 524, р.н НОМЕР_8 ОСОБА_4 технічну можливість запобігти зіткненню із автомобілем ВАЗ 21083 р.н. НОМЕР_9 у сформованій дорожньо-транспортної пригоді", не є можливим». Вказане кримінальне провадження було закрито. Вищезазначене підтверджується даними копії постанови від 29.11.2021 року про закриття кримінального провадження №12021221110000392 від 09.08.2021 року за ч.1 ст. 286 КК України(а.с.14) та не оспорюється сторонами ( а.с. 14). Згідно зі звітом №8/2022 про оцінку автомобілю марки BMW 524, д.н.з. НОМЕР_2 , матеріальний збиток, завданий автомобілю в результаті його пошкодження при ДТП станом на 08.08.2021 року, складає 71 138, 77 грн. Відповідно до вказаного у ремонтній калькуляції звіту(а.с.29-31), вартість ремонту становить 207 255, 47 грн (а.с. 15-36). Як вбачається з бюлетені автотоварознавця, друкована версія №120, станом на 28.07.2021 року, долученої до звіту(а.с.35), вартість пропозиції автомобіля BMW 524, 1989 року випуску, становить на ринку 74 890, 00 грн, а вартість продажу 71 930,00 грн. Згідно Полісу № АР8752422 станом на 08.08.2021 року цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» , статус страхувальника є діючим членом МТСБУ. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним та не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Судом зроблено висновок що спосіб захисту обраний позивачем не нівелює інститут страхування цивільно-правової відповідальності та не суперечить йому. Таким чином, судом першої інстанції стягнуто на користь позивача 207255,47 грн матеріальних збитків, судові витрати у сумі 14798,05 грн та зменшивши суму на відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. Із висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується частково. Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»). Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. У статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного в постанові 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначено, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим. Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16). З огляду на зазначене, уточнення правових позицій, висловлених у пунктах 149,150 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування. У справі, що переглядається, згідно Полісу № АР8752422 станом на 08.08.2021 року цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» , статус страхувальника є діючим членом МТСБУ. Таким чином, судом першої інстанції не надано неналежної оцінки наявному полісу, який підтверджував страхування цивільно-правової відповідальності відповідача на час виникнення ДТП. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловлювалась, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54) та № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17 (пункт 54), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 15 травня 2019 року у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-ц та № 554/9144/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, від 20 листопада 2019 року № 201/12877/16 (пункт 46), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43), від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (пункт 24). Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31)). Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Разом з тим, позивач з відповідною заявою в позасудовому порядку та з позовом до страховика (страхової компанії) не звертався. Звертаючись до суду, позивач не посилається на те, що не звернення до страховика (страхової компанії) було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, а тому з огляду на вищевикладене підстав для задоволення позову немає. Судова колегія бере до уваги те, що іншої норми яка б визначала особливості відповідальності осіб, які застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Разом з тим, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди є законним та обгрунованим. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна (ч. 1, п.п. 1 - 3 ч. 2 статті 23 ЦК України). Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Згідно зі статтею 26-1 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону № 1961-IV, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV). Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП (стаття 28 Закону № 1961-IV). Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону. Суд першої інстанції, частково задовольнивши вимогу про стягнення моральної шкоди, врахував те, переживання, хвилювання, яких зазнали позивач та його родина у зв?язку з протиправною поведінкою відповідача, а також фізичний біль та страждання, яких вони зазнали у зв`язку з ушкодженням здоров`я, порушення нормальних життєвих зв?язків у зв`язку із пошкодженням автомобілю яким вони користувалисята встановлений причино-наслідковий зв`язок між шкодою і протиправними діяннями відповідача. Судова колегія бере до уваги те, що позивач просить стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого (згідно з статтею 23 Закону № 1961-IV). Тому відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в його моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене з вини страхувальника ДТП, має бути компенсована останнім. При визначені розмірі відшкодування суд дав належну оцінку обставинам у справі та дійшов обґрунтованого висновку що справедливим та розумним буде стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн. Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє є обґрунтованими в частині задоволення позову про відшкодування матеріальної шкоди, рішення суду в цій частині належить скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду в частині задоволення позову про відшкодування матеріальної шкоди скасоване, слід провести розподіл судових витрат, понесених в зв`язку із розглядом справи в судах першої й апеляційної інстанцій. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких і витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Відповідно до п. 3 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди відмовлено, судові витрати з оплати послуг спеціаліста стягненню не підлягають. Сума заявлених позивачем позовних вимог становить 257 255,47 грн. Натомість сума задоволених позовних вимог становить 5000,00 грн, тобто 1,94 % від заявлених вимог. Відповідно, зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню 52,34 грн сплачених за подання позовної заяви до суду. За подання апеляційної скарги з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 2996,84 грн. Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 необхідно стягнути витрати на оплату послуг адвоката у сумі 194,97 грн Керуючись ст. ст.367,368,369,376,381- 384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2023 року - скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті неправомірних дій скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті неправомірних дій відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_11 ) судовий збір за подання позовної заяви 52 (п`ятдесят дві) грн 34 коп та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 194 (сто дев`яноста чотири) грн 97 коп. Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_11 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_10 ) судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 2996 (дві тисячі дев`ятсот дев`яноста шість) грн 84 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3статті 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 20 листопада 2023 року. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді Ю.М. Мальований Н.П. Пилипчук