Постанова Харківський апеляційний суд № 610/202/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 610/202/23 Головуючий суддя І інстанції Стригуненко В. М. Провадження № 22-ц/818/2275/23 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: інших фактів, з них:. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2023 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М., за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05 вересня 2023 року, по цивільній справі № 610/202/23, за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, В С Т А Н О В И В : У червні 2023 ОСОБА_1 подала до суду заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації шлюбу, більше п`яти років в АДРЕСА_1 , до часу настання його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заява мотивована тим, що з 15.07.1982 по 19.04.2005 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та проживали разом в житловому будинку в с. Чепіль Ізюмського (кол. Балаклійського) району Харківської області, який вони придбали перебуваючи в шлюбі. Після розірвання шлюбу заявник і ОСОБА_2 постійно підтримували дружні стосунки. У 2009 році заявник придбала житловий будинок по АДРЕСА_1 . Після отриманої на виробництві травми ОСОБА_2 не міг повноцінно за собою доглядати, а тому переїхав жити в будинок до заявника та проживав разом з нею весь час, при цьому залишався зареєстрованим за іншою адресою в АДРЕСА_2 . Весь час сумісного проживання вони вели спільний бюджет, домашнє господарство, придбали продукти харчування, несли витрати з утримання будинку. Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 заявник поховала його, влаштувала поминальний обід, встановила надгробний пам`ятник. На випадок своєї смерті ОСОБА_2 заповіту не складав. При цьому після його смерті залишилося спадкове майно - земельна ділянка на території Чепільської сільської ради. Оскільки інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає, заявник звернулася за консультацією до нотаріуса, який надав їй усне роз`яснення, згідно з яким заявнику для оформлення спадщини в порядку спадкування як спадкоємця четвертої черги, їй необхідно звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_2 . Відтак, встановлення факту проживання однією сім`єю їй необхідно для оформлення спадщини. Іншим шляхом встановити даний факт немає можливості. Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 05 вересня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити заяву у повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначено, що судом зроблено помилковий висновок про те, що вона звернулась з заявою щодо встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу, проте вона просила суд встановити факт проживання однією сім`єю більше п`яти років до часу настання смерті ОСОБА_2 що їй потрібно для спадкування земельної ділянки, що залишилась після смерті ОСОБА_2 . Вказує, що суд не правильно трактує правовідносини, для встановлення яких вона звернулась, та помилково керувався правовідносинами, що регулюють право спільної сумісної власності подружжя, передбачені главою 8 Сімейного кодексу України. Зазначає, що вона просила встановити правовідносини, що регулюються ст. 1264 ЦК України, а саме четверта черга спадкоємців, які передбачені главою 86 ЦК України і регулюють спадкування за законом. Тобто суд помилково вважав, що вона просила встановити відносини, які притаманні подружжю, однак правильно погодився з там, що довідка констатує факт її з колишнім чоловіком сумісного проживання, про що вона і просила суд. Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції зазначив, що дані докази не підтверджують ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, тобто проживання протягом останніх п`яти років ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки. Вказано, що надана довідка виконавчого комітету носить узагальнений характер, стосується здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю, є недостатнім доказом, за відсутності сукупності інших доказів. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Статтею 1264 ЦК України перебачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкоємцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. Згідно ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Згідно до роз`яснень, що містяться у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкоємцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного Кодексу про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. Суд відповідно до наявних у справі доказів встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 15.07.1982 укладено шлюб, який в подальшому було розірвано 19.04.2005. Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з Державним актом серії НОМЕР_3 на праві приватної власності ОСОБА_2 належить земельна ділянка, площею 5,19 га, розташована на території Чепільської сільської ради. Із наказу від 18.02.1981 № 14 а вбачається, що внаслідок отриманої травми на виробництві ОСОБА_2 визнано інвалідом ІІІ групи. Згідно з довідкою Балаклійської міжрайонної ЛТЕК Харківської області від 31.01.1992 у зв`язку із встановленням ступені втрати професійної працездатності на 25% ОСОБА_2 було визнано інвалідом ІІ групи безстроково. З довідки Балаклійської міської ради Харківської області від 27.06.2023 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 29.12.2022 був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки Чепільського старостинського округу Балаклійської міської ради Харківської області від 27.06.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом останніх п`яти років проживали разом в одному домоволодінні за місцем реєстрації ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому позивачка всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України щодо процесуального обов`язку доказування підстав заявленого позову не надала до суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що їх спільне проживання з ОСОБА_2 мало характер сімейних відносин, а не було лише надання допомоги хворому, що само по собі не є достатньої ознакою сімейних відносин. Твердження позивачки про наявність підстав для застосування статті 1264 ЦК України - проживання однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини колегія суддів відхиляє, оскільки надання допомоги ОСОБА_2 , який був похилого віку та особою з інвалідністю ІІ групи, не є безумовним підтвердженням факту проживання позивача з ним однією сім`єю. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 542/1648/19 (провадження № 61-20204св21). Тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність достатніх доказів спільного проживання з особою, які мають характер сімейних, а саме: що спадкодавець був одинокою особою, про ведення з ним спільного господарства, пов`язаності осіб спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків, є підставою для відмови в задоволенні позову про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш ніж п`ять років до часу відкриття спадщини. Наведені з цього приводу доводи скарги належними, допустимими та достатніми доказами ведення спільного господарства, що спадкодавець був одинокою особою - не підтверджені. Вищевказана довідка щодо спільного проживання цих фактів не підтверджує, а тому не є достатнім доказом для встановлення визначених у ст. 1264 ЦК України підстав для встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Суд першої інстанції у світлі згаданої норми ст. 1264 ЦК України, ст. 3 СК України правильно покликався на абзац п`ятий пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») вказано, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки. У заяві про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 вказувала, що оскільки вона проживала із колишнім чоловіком з 2009 року по день його смерті, більше п`яти років, ніяких інших родичів у нього не має і заповіт він не залишав, вона згідно ст.1264 має право на спадкування в четверту чергу. При цьому позивачка також всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не довела, що спадкодавець був одинокою особою, ніяких інших родичів у нього немає, ніхто не прийняв спадщину після його смерті, про відсутність актових записів про його шлюб з іншими особами. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Саме до таких висновків щодо змісту норми ст. 1264 ЦК України дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19). Суд першої інстанції із урахуванням наведених норм матеріального права правильно встановив фактичні обставини справи, які мають юридичне значення для її вирішення, належним чином оцінив письмові докази та пояснення учасників справи, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_1 факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 протягом п`яти років на момент відкриття спадщини, визнавши, що їх відносини не носили характер сімейних, а вказані особи не були пов`язані спільним побутом, веденням спільного господарства, бюджету, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків. Наведені з цього приводу доводи скарги не знайшли свого достатнього підтвердження у матеріалах справи та висновків суду про недоведеність позову не спростовують. Тому колегія суддів відповідно до ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 20 листопада 2023 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В. Бурлака. Ю.М. Мальований.