Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/2048/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7131/23 Справа № 175/2048/21 Суддя у 1-й інстанції - Новік Л. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Максюти Ж.І., за участю секретаря судового засідання Шавкун Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фермерського господарства «Славутич» про стягнення боргу, В С Т А Н О В И Л А: У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ФГ «Славутич» про стягнення боргу (т. 1 а.с. 1-4), в обґрунтування якого посилався на те, що між ним та ОСОБА_1 (позичальник) 20.12.2019 року було укладено Договір процентної позики №201219, за яким згідно п. 1.1. позичальник зобов`язався прийняти позику і повернути позику позикодавцеві у визначений договором строк, а також сплатити проценти за весь термін надання у строк та у розмірах, що обумовлені умовами договору. За умовами п. 2.1. Договору сума позики становить 20 000 доларів США. Згідно п. 2.2. Договору щомісячний розмір процентів за цим Договором складає 2% від розміру позики. Згідно умов п. 1.2. Договору виконання зобов?язань позичальника по цьому Договору забезпечується укладенням договорів поруки, за якими поручителями позичальника є ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ФГ «Славутич». На виконання цих умов 20 грудня 2019 року між позикодавцем (Кредитор) і поручителями були укладені договори поруки з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ФГ «Славутич». За умовами п. 1.1. Договорів поруки в порядку та на умовах, визначених цими Договорами та чинним в Україні законодавством, поручитель зобов?язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов?язань боржником за Договором процентної позики №201219 від 20 грудня 2019р. у розмірі 20 000 доларів США. При цьому згідно пунктів 2.1. Договорів поруки у разі невиконання боржником зобов?язань за основним договором поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником, тобто повністю за основним договором. Згідно пунктів 2.2. Договорів поруки поручителі відповідають солідарно перед кредитором в частині основного боргу боржника, заборгованості так і по процентам та можливих штрафних санкцій. За розпискою, власноручно складеною ОСОБА_1 22.12.2019 року, він отримав від позивача 20 000 доларів США. При цьому розписка містить згоду його дружини, ОСОБА_3 , на отримання у позику цих коштів. Пунктом 3.2. Договору позики встановлено, що остаточною датою повернення позики є «20» листопада 2020 року. Станом на 20 листопада 2020 року залишилась неповерненою ОСОБА_1 сума позики у розмірі 13 000,00 доларів США. Поточні відсотки за користування позикою він сплатив на цю дату. Згідно умов п. 3.3. Договору позики строк, вказаний у п. 3.2 цього договору (20.11.2020р.), може бути продовжений до повного виконання, але із застосуванням штрафних санкцій 0,5% від суми позики за кожен день відтермінування, та лише за умови підписання сторонами Додаткової угоди до цього Договору, в якій будуть визначені умови відтермінування. Згідно п. 3.4. Договору позики в разі відмови позичальником підписати Додаткову угоду штрафна санкція становить 1% від суми позики за кожний день прострочення. Між позичальником і позикодавцем Додаткова угода до Договору позики не була підписана. Отже, період прострочення становить з 21.11.2020 року по 21 травня 2021 року, тобто 183 календарних дні. Тому розмір штрафних санкцій, встановлених договором позики складає: 13 000,00 дол. США х 183% = 23 790,00 дол. США. Загальна сума позовних вимог становить: 36 790,00 дол. США (13 000,00 + 23 790,00), що за офіційним курсом долара США до гривні станом на дату подання позову становить 27,500401 гривні за 1 долар США. Таким чином, сума позову в гривні становить 1 011 739,75 грн (36 790,00 дол. США ? 27,500401). На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ФГ «Славутич» на його користь заборгованість за договором процентної позики №201219 від 20 грудня 2019 року у розмірі 1 011 739,75 грн, а також судові витрати. Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ФГ «Славутич» про стягнення боргу, задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ФГ «Славутич» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором процентної позики №201219 від 20 грудня 2019 року у розмірі 1 011 739,75 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у розмірі 2 529,35 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 2 529, 35 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у розмірі 2 529, 35 грн. Стягнуто з ФГ «Славутич» на користь держави судові витрати у розмірі 2 529, 35 грн (т. 1 а.с. 128-129). У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2022 року (т. 1 а.с. 133-137). Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08.02.2023 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2022 року (т. 1 а.с. 168-170), яка постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.04.2023 року скасована (т. 1 а.с. 199-202). У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду доповнення до заяви про перегляд заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2022 року до якої приєднались ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ФГ «Славутич» (т. 1 а.с. 220-224). Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ФГ «Славутич» про перегляд заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2022 року, залишено без задоволення (т. 2 а.с. 12, 16-17). Не погодившись частково із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 27-42), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду частково скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачів залишок несплаченої суми позики 13 000,00 доларів США, що в гривневому еквівалентів складає 475 391,80 грн за офіційним курсом НБУ станом на 02.07.2023 року 36,5686, в іншій частині позовних вимог відмовити. ОСОБА_2 скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін посилаючись на необгрунтованість апеляційної скарги (т. 2 а.с. 75-76, 84-87). Інші учасники процесу не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав. Зі змісту апеляційної скарги видно, що ОСОБА_1 оскаржується рішення суду лише в частині задоволення вимог про стягнення з відповідачів штрафних санкцій за договором позики, оскільки сам факт отримання позики та повернення її лише в частині ним не заперечується, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів суми позики колегією суддів не переглядається. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідачів штрафних санкцій за договором позики, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом першої інстанції встановлено, що 20 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір процентної позики №201219.(а.с. 5). Згідно умов договору процентної позики позивач надав ОСОБА_1 кошти у сумі 20 000 доларів США, строком на 11 місяців, остаточною датою повернення позики є 20.11.2020 року, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом відповідно п. 3.3. договору позики. Отримання вищезазначених коштів підтверджується розпискою. (а.с. 6). В якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед позивачем по поверненню кредиту, сплати процентів за користування кредитом і сум штрафних санкцій, було укладено Договори поруки від 20 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ФГ «Славутич» (а.с. 8-13). Відповідно до умов Договору поруки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ФГ «Славутич», прийняли на себе зобов`язання перед позивачем відповідати у повному обсязі по зобов`язанням позичальника, визначених договором процентної позики. Строк дії договору позики №201219 від 20 грудня 2019 року закінчився 20 листопада 2020 року, але сума позики не повернута в повному обсязі на час розгляду справи судом першої інстанції. Згідно розрахунку позивача станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 за договором процентної позики №201219 від 20 грудня 2019 року, складає 13 000 дол. США невиплачена сума позики, 23 790 дол. США розмір штрафних санкцій встановлених договором. Загальна сума позовних вимог становить 36 790 дол. США, що за офіційним курсом долара США станом на дату подання позову в гривневому еквіваленті становить 1 011 739,75 грн. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України). Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно умов п. 3.3. Договору позики строк, вказаний у п. 3.2 цього договору (20.11.2020р.), може бути продовжений до повного виконання, але із застосуванням штрафних санкцій 0.5% від суми позики за кожен день відтермінування, та лише за умови підписання сторонами Додаткової угоди до цього Договору, в якій будуть визначені умови відтермінування. Згідно п. 3.4. Договору позики в разі відмови позичальником підписати Додаткову угоду штрафна санкція становить 1% від суми позики за кожний день прострочення. Згідно умов п. 1.2. Договору позики виконання зобов?язань позичальника по цьому Договору забезпечується укладенням договорів поруки, за якими поручителями позичальника є ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ФГ «Славутич». На виконання цих умов 20 грудня 2019 року між позикодавцем (Кредитор) і поручителями були укладені договори поруки з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ФГ «Славутич». За умовами п. 1.1. Договорів поруки в порядку та на умовах, визначених цими Договорами та чинним в Україні законодавством, поручитель зобов?язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов?язань боржником за Договором процентної позики №201219 від 20 грудня 2019р. у розмірі 20 000 доларів США. При цьому згідно пунктів 2.1. Договорів поруки у разі невиконання боржником зобов?язань за основним договором поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником, тобто повністю за основним договором. Згідно пунктів 2.2. Договорів поруки поручителі відповідають солідарно перед кредитором в частині основного боргу боржника, заборгованості так і по процентам та можливих штрафних санкцій. Строк дії договору позики №201219 від 20 грудня 2019 року закінчився 20 листопада 2020 року, але сума позики не повернута в повному обсязі на час розгляду справи суду першої інстанції, в тому числі і судом апеляційної інстанції. Між позичальником і позикодавцем Додаткова угода до Договору позики щодо продовження строків виконання не була укладена. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідач відмовився від укладання Додаткової угоди є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки апелянтом не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що він звертався до відповідача щодо укладання Додаткової угоди з метою продовження строків виконання зобов`язання та позивач відмовився її укладати, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач мав намір на укладення такої Додаткової угоди та вчиняв всі необхідні дії для цього. Також, колегія суддів звертає увагу, що доказування у даній справі є обов`язком не тільки позивача але й відповідачів на підтвердження своїх заперечень щодо позову. Доводи скарги про те, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 була усна домовленість щодо продовження строків виконання зобов`язань за договору позики, а також щодо скасування умов договору в тому числі щодо визначення сторонами умов про неустойку колегія суддів відхиляє, як безпідставні оскільки вони не підтверджуються взагалі будь-якими доказами. Крім того, вказаний факт заперечувався позивачем у судовому засідання в суді апеляційної інстанції. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд обгрунтовано стягнув з відповідачів на користь позивача штрафі санкції за договором позики, яка до теперішнього часу не повернута в повному обсязі позивачу, що не заперечувалось апелянтом в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції. Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме щодо неналежного повідомлення відповідачів по справі колегія суддів відхиляє, оскільки такі спростовуються матеріалами справи. Факт того, що відповідачем було відомо, що в суді першої інстанції на розгляді перебуває дана цивільна справа підтверджується тим, що в матеріалах справи наявні поштові повідомлення (т. 1 а.с. 71-72), електронне звернення відповідача ОСОБА_1 , яке подане на електронну адресу суду першої інстанції 02.11.2021 року (т. 1 а.с. 88), в якому останній прохав відкласти судове засідання у зв`язку з тим, що він не може прибути у судове засідання бо перебуває на карантинні у зв`язку з підозрою на COVID-19. Також, в матеріалах справи наявні конверти, які повернулись від відповідачів на адресу суду (т. 1 а.с. 97-97а). Крім того, відповідачем ОСОБА_1 особисто до суду подавались заяви від 06.07.2022 року про часткове визнання позову (т. 1 а.с. 114) та від 14.09.2022 року про закриття підготовчого засідання та перехід до розгляду справи по суті (т. 1 а.с. 121). Крім цього, апелянт в своїй апеляційній скарзі посилається про те, що про дату та час судових засідань в тому числі йому було відомо шляхом отримання сповіщень через додаток ДІЯ. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно змісту позову, заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги видно, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають за однією адресою, а також зареєстровані за тією ж адресою, що підтверджується відповідями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання територіального органу ДМС (т. 1 а.с. 32-33), а згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, керівником СФ Славутич є відповідач ОСОБА_1 , та враховуючи те, що останньому було відомо про розгляд справи в суді першої інстанції, що свідчить про те, що про розгляд даної справи було відомо і іншим відповідачам по справі, які не були позбавлені можливості скористатись своїми процесуальними правами у разі незгоди з позовом на подання відзиву на позов до суду та брати участь у судових засіданнях. Також слід зауважити, що у відповідачів є, як процесуальні права так і процесуальні обов`язки, в тому числі цікавитись розглядом справи, в тому числі шляхом перегляду стану розгляду справ на сайті судової влади України. Доводи щодо інших порушень процесуального права до ухвалення оскаржуваного рішення колегія суддів відхиляє, як такі, що не заслуговують на увагу, оскільки не потягли за собою ухвалення судом першої інстанції незаконного та необгрунтованого рішення. Доводи щодо порушень норм процесуального права, які стосуються щодо відмітки про набрання оскаржуваного рішення законної сили, щодо видачі виконавчих листів та на стадії розгляду заяви відповідачів про перегляд оскаржуваного заочного рішення не беруться до уваги, оскільки відбулись вже після ухвалення оскаржуваного рішення, а оскаржуване рішення суду переглядається судом на момент його ухвалення та вже були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції під час перегляду ухвали про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд заочного рішення, яка була скасована постановою апеляційної інстанції та під час перегляду ухвали про відмову в задоволенні заяви відповідачів про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, яка постановою апеляційної інстанції залишена без змін та не оскаржувалась відповідачами в касаційній інстанції. Доводи скарги про те, що під час виконання взятих на себе зобов`язань за договором позики у нього виникли труднощі у зв`язку з введенням 25.03.2020 року КМУ режиму надзвичайної ситуації та карантину на території України, який в подальшому неодноразово продовжувався не є підставою, яка звільняє відповідача від виконання зобов`язання належним чином. А посилання відповідача на військовий стан в Україні не заслуговує на увагу, оскільки дані обставини виникли вже після спливу строку на виконання зобов`язання. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Судові витрати понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова Ж.І. Максюта