Ухвала КАС ВС № 420/693/23

УХВАЛА 16 листопада 2023 року м. Київ справа №420/693/23 адміністративне провадження №К/990/36339/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Уханенка С.А., суддів: Кашпур О.В., Соколова В.М., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просив: - визнати протиправними дії щодо невключення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ); компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2014-2022 роки, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон №3551-ХІІ); компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік, яка передбачена абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011- XII; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011 -XII; компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII; компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік, яка передбачена абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, із врахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо невключення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ; компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022 роки, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII; компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік, яка передбачена абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011XII. Зобов`язано відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011 -XII; компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учасника бойових дій, за 2022 рік, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII; компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік, яка передбачена абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, з врахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року скасовано. Ухвалено у справі нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року касаційну скаргу повернуто заявникові. 24 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 повторно подав касаційну скаргу до Верховного Суду на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року цій справі. Заявник касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року залишити без змін. Предметом спору у цій справі є правомірність невключення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється нарахування та виплата усіх належних сум при звільненні військовослужбовця. Разом з касаційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. В цьому клопотанні зазначено, що постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року отримано позивачем 30 вересня 2023 року, що підтверджується доданої до касаційної скарги копією конверта суду апеляційної інстанції, в якому надіслано позивачу оскаржувану постанову. Також заявник касаційної скарги зазначає, що 03 жовтня 2023 року ним подано касаційну скаргу до суду касаційної інстанції, проте ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року касаційну скаргу повернуто заявникові. Як наголошує позивач, 24 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку повторно надіслано касаційну скаргу до Верховного Суду, що на думку скаржника, свідчить про активну поведінку щодо захисту свого права. З урахуванням викладеного, Суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з частиною другою цієї статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Враховуюче те, що скаржник, отримавши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції 30 вересня 2023 року, повторно звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою 24 жовтня 2023 року, тобто в межах 30-ти денного строку з дня отримання оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року на підставі частини другої статті 329 КАС України. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції, позивач послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Заявник касаційної скарги зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 гривень відповідно до Постанови №168 до складу грошового забезпечення при виплатах компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2014-2022 та компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік. Отже, позивач виклав підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Також, оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції у справі, яка розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник послався на випадки, передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржник порушує питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме включення щомісячної виплати військовослужбовців у розмірі 30 000 гривень, яка сплачується згідно з Постановою №168, до складу грошового забезпечення. Заявник вказує, що ним зазначені новітні, проблемні та раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Обґрунтовуючи підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а саме суспільний інтерес та виняткове значення, скаржник зазначає, що порушене ним питання (включення щомісячної виплати військовослужбовців у розмірі 30 000 гривень, яка сплачується згідно з Постановою №168, до складу грошового забезпечення) стосується значної кількості громадян України, включаючи і його, які проходять або проходили публічну службу. Також позивач вказав, що включення чи невключення щомісячної виплати у розмірі 30 000 гривень, яка сплачується згідно з Постановою №168, до складу грошового забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб стосується застосування великої кількості законодавчих та нормативно-правових актів України. Отже, колегія суддів дійшла висновку про належне обґрунтування позивачем умови, передбаченого підпунктом «а» частини п`ятої статті 328 КАС України, яка уможливлює допуск касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження та/або у справі незначної складності. Проте Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт "в" частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки мотиви касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не свідчить про наявність умови, передбаченого цим підпунктом, позаяк заявником не наведено вмотивованих аргументів, що дозволили стверджувати, що формування Верховним Судом висновку щодо застосування певних норм у цій справі, буде мати вплив на права та інтереси спільноти з метою реалізації їхніх прав щодо певного суспільного блага. Отже, касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 329, 330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у цій справі.

2. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у цій справі.

3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

4. Витребувати справу №420/693/23 з Одеського окружного адміністративного суду.

5. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

6. Іншим учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів надіслати через підсистему "Електронний суд" у вигляді електронних документів до їхніх електронних кабінетів, якщо ці учасники внесені до цієї автоматизованої системи. В іншому випадку, документи надсилаються цим учасникам на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

7. Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи.

8. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: С.А. Уханенко Судді: О.В. Кашпур В.М. Соколов