Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/8527/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2440/23 Справа № 201/8527/23 Суддя у 1-й інстанції - Ополинська І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Крюкової Д.О. на постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн. та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн., за участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Крюкової Д.О., потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої Бур`янського А.В., ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18 жовтня 2023 року ОСОБА_1 20 липня 2023 року приблизно о 18.20 год. за адресою: АДРЕСА_1 , відмовився пускати до спільної квартири свою колишню дружину та трьох спільних дітей, чим вчинив домашнє насильство у вигляді економічного та психологічного тиску, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст. 251 КУпАП, оскільки останній не містить дати його складання, а також не в повному обсязі викладена об`єктивна сторона правопорушення відсутні наслідки. Звертає увагу, що відсутність дати складання протоколу позбавляє суд можливості перевірити виконання вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП щодо строків складання протоколу. Вказує, що рапорти працівників поліції не можуть слугувати однозначним та беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення за відсутності підтвердження іншими доказами, які в матеріалах справи відсутні. Зазначає, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають разом, не пов`язані спільним побутом та не мають взаємних прав і обов`язків, вони не є сім`єю в розумінні ч. 2 ст. 3 СК України, а тому ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження у ОСОБА_1 умислу на вчинення домашнього насильства. Вказує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце конфлікт інтересів і поглядів, пов`язаний із спільним сумісним майном, яке було придбано за час шлюбу, в якому кожна із сторін зайняла виключно свою позицію, яка несумісна з інтересами іншої сторони. Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Так, 22 липня 2023 року капітаном поліції ДОП ВП №5 ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області був складений протокол серії ВАВ №591684 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 вчинив щодо ОСОБА_2 психологічне та економічне насильство, а саме відмовився пускати до спільної квартири свою колишню дружину та трьох спільних дітей. Разом з тим, згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Згідно зазначених норм закону особу можливо притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення тільки на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, в якому встановлені місце, час вчинення, фактичні обставини події та кваліфікуючі ознаки правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення має містити в собі належним чином встановлені та підтверджені відомості і факти, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення. Так, протокол, складений щодо ОСОБА_1 , не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, так як складений з порушенням вимог ст. 251 КУпАП, оскільки фактично хоч і містить кваліфікуючі ознаки адміністративного правопорушення, які передбачені в диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, проте вони належним чином не встановлені, у зв`язку з чим є недопустимим доказом, що унеможливлює притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі цього протоколу. Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази про те, що ОСОБА_1 діяв з умислом вчинення домашнього насильства психологічного характеру стосовно ОСОБА_2 . Відповідно до наданих під час апеляційного перегляду пояснень ОСОБА_1 20 липня 2023 року ОСОБА_2 прийшла без попередження, він в цей час перебував у душі, а тому не зміг одразу пустити її і дітей до квартири, однак прочекали вони його не довго, десь хвилин

15. Також вказав, що наразі ОСОБА_2 має ключі від квартири та вільно користується нею. ОСОБА_2 підтвердила, що дійсно 20 липня 2023 року прийшла без попередження та ОСОБА_1 пустив її в квартиру, однак не одразу, при цьому дійсно на даний час має ключі від квартири та вільно користується нею. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про те, які наслідки настали, а саме яка шкода заподіяна чи могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров`ю потерпілої, що прямо витікає з диспозиції ст. 173-2 КУпАП та є обов`язковим елементом об`єктивної сторони правопорушення. Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії», рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Необхідно зазначити, що відповідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України»). Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення». За таких обставин, наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП. Зважаючи на те, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази, приходить до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення відносно останньої підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Крюкової Д.О. задовольнити. Постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 18 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП скасувати та на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду С.І.Крот