Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/5456/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" вересня 2023 р. Справа№ 910/5456/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Станіка С.Р. Гончарова С.А. при секретарі Токаревій А.Г. за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 20.09.2023 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/5456/23 (суддя Мудрий С.М., повний текст рішення складено та підписано 13.07.2023) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Квік" про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Квік" до Міністерства оборони України про стягнення 1 795 799,88 грн. ВСТАНОВИВ: До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» до Міністерства оборони України про стягнення 1 795 799,88 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» заборгованість у розмірі 1 795 799 грн 88 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 26 937 грн 00 коп. 29.06.2023 року до канцелярії суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі 910/5456/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Tовариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» витрати на правничу допомогу в розмірі 16 000 грн 00 коп. В іншій частині заяви відмовлено. Суд дійшов висновку, що на відповідача покладаються: витрати на правову допомогу за наступні послуги надані адвокатом позивача: збір та ознайомлення з доказами у справі вартістю - 1 000,00 грн.; підготовка позовної заяви з додатками вартістю - 8 000,00 грн., відповідь на відзив вартістю 3 000,00 грн. та судові засідання вартістю 4 000,00 грн, взявши за основу вартість робіт, що вказані у попередньому орієнтовному розрахунку. Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі 910/5456/23 в частині стягнення з Міністерства оборони України витрат на правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» у розмірі 16 000,00 грн та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити клопотання Міноборони про зменшення розміру правничої допомоги. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік». Узагальнені доводи апеляційної скарги: - заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, враховуючи складність відповідної роботи, її обсягу та часу, витраченого адвокатом на виконання робіт; - стягнення надмірних грошових сум з Міністерства оборони України впливає на обороноздатність держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони. 31.07.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Міністерства оборони України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/5456/23. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р. На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/5456/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 09.08.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Міністерства оборони України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі 910/5456/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/5456/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду. 16.08.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3147/23 від 21.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 прийнято до провадження справу №910/5456/23 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 колегією суддів у визначеному складі. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі 910/5456/23 та призначено до розгляду на 20.09.2023. Позивач своїм процесуальним правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. 20.09.2023 у судове засідання з`явився представник відповідача, підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити. Представник позивача до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення, зазначає наступне. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» заборгованість у розмірі 1 795 799 грн 88 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 26 937 грн 00 коп. 29.06.2023 року до канцелярії суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу. Представник відповідача заперечував щодо поданої заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та просив суд зменшити заявлену суму судових витрат. Відповідно до ч. 3 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті. Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Приписами частини 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частин 1 та 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи заявник долучив копії: - договору про надання правової допомоги №119 від 05.04.2023 року; - попереднього (орієнтовного) опису робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатським об`єднанням, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 05.04.2023 року; - рахунку-фактури №11901 від 05.04.2023 на суму 20 000,00 грн., - платіжної інструкції №4770 від 07.04.2023 на суму 20 000,00 грн., - детального опису робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатським об`єднанням, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 28.06.2023 року; - акту приймання-передачі наданих послуг від 28.06.2023 року на суму 20 000,00 грн., - ордеру серія АР № 1120241 від 05.04.2023 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Хілько А.В.; - свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП002415 від 22.10.2019р. Договір про надання правової допомоги №119 від 05.04.2023 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Хілько» (адвокатське об`єднання), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу, пов`язану із захистом його прав і законних інтересів в судах всіх інстанцій, що діють в системі судоустрою України, на підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності незалежно від підпорядкування у справі про стягнення заборгованості, інфляційних втрат за Договором поставки №370/3/5/2/1/335 від 01.11.2022р. укладеним між Міністерством оборони та товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік». Відповідно до п.4.1 договору орієнтовна вартість та ціна послуг вказується у попередньому (орієнтовному) описі робіт. Остаточна вартість та ціна послуг визначається у детальному описі робіт (п. 4.2 договору). Вартість робіт визначається у фіксованому розмірі ціни послуг без врахування часу роботи адвоката (п. 4.3 договору). Оплата за даним договором здійснюється шляхом 100% попередньої оплати на підставі рахунку та (орієнтовного) опису робіт (п. 4.4 договору). За результатом наданих послуг складається акт приймання-передачі послуг, який підписується Клієнтом протягом 5 днів з дня його отримання (п. 4.5 договору). Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами). Відповідно до детального опису робіт (надання послуг) та акту приймання - передачі наданих послуг адвокатським об`єднанням було надано клієнту наступну правову допомогу: - збір та ознайомлення з доказами у справі вартістю 1 000,00 грн.; - підготовка позовної заяви з додатками вартістю 10 000,00 грн.; - відповідь на відзив вартістю 5 000,00 грн.; - судові засідання вартістю 4 000,00 грн. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України). У своїх запереченнях стосовно витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача вказував, що розмір витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн є необґрунтованим та не пропорційним до предмету спору, з урахуванням ціни позову, а відтак просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19). Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу). Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Суд першої інстанції при вирішенні питання щодо розподілу заявлених позивачем витрат на правничу допомогу з урахуванням позиції викладеній у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2022 року у справі 910/7765/20 дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі та враховуючи складність відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Судом враховано, що у попередньому орієнтовному описі робіт необхідних для надання правничої допомоги представником позивача було вказано наступні роботи: - Збір та ознайомлення з доказами у справі вартістю - 1 000,00 грн.; - Підготовка Позовної заяви з додатками вартістю - 8 000,00 грн.; - Відповідь на відзив вартістю 3 000,00 грн.; - Участь у підготовчому засіданні вартістю 4000,00 грн.; - Участь у судовому засіданні вартістю - 4000,00 грн. Пунктом 4.4 договору, сторони передбачили, що оплата за даним договором здійснюється шляхом 100% попередньої оплати на підставі рахунку та (орієнтовного) опису робіт. За таких обставин товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» на підставі платіжної інструкції №4770 від 07.04.2023 сплачено 20 000,00 грн., адвокатському об`єднанню «Хілько» за надання правової допомоги. Разом з тим, як вбачається з детального опису робіт (надання послуг) адвокатським об`єднанням було надано клієнту наступну правову допомогу: - збір та ознайомлення з доказами у справі вартістю 1 000,00 грн.; - підготовка позовної заяви з додатками вартістю 10 000,00 грн.; - відповідь на відзив вартістю 5 000,00 грн.; - судові засідання вартістю 4 000,00 грн. Виходячи з викладеного та з урахуванням п. 4.4 договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при здійсненні 100% попередньої оплати товариством з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік», останнім було сплачено послуги адвокату вказані у попередньому орієнтовному розрахунку, відповідно до якого: збір та ознайомлення з доказами у справі вартістю - 1 000,00 грн.; підготовка позовної заяви з додатками вартістю - 8 000,00 грн.; відповідь на відзив вартістю 3 000,00 грн.; участь у підготовчому засіданні вартістю 4000,00 грн.; участь у судовому засіданні вартістю - 4000,00 грн., а відтак судом взято за основу вартість робіт, що вказані у попередньому орієнтовному розрахунку. Отже, між сторонами було погоджено вартість вищезазначених послуг (за одиницю послуги), а тому на думку суду їх вартість в подальшому не могла змінитися, тобто бути збільшена. Фактично адвокатом могли б бути надані додаткові послуги, які не визначені в попередньому переліку (зокрема, подання клопотань, заперечень на клопотання, пояснень тощо). За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що на відповідача покладаються: витрати на правову допомогу за наступні послуги надані адвокатом позивача: збір та ознайомлення з доказами у справі вартістю - 1 000,00 грн.; підготовка позовної заяви з додатками вартістю - 8 000,00 грн., відповідь на відзив вартістю 3 000,00 грн. та судові засідання вартістю 4 000,00 грн, загалом - 16 000,00 грн. Разом з цим, вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено неспівмірності витрат, що покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. З наведеним колегія суддів не вбачає за можливе погодитись, виходячи з наступного. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). Згідно з висновком ЄСПЛ, викладеним у рішенні від 02.06.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладено правову позицію, згідно з якою у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Разом з цим, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18. При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року по справі № 910/5410/19). Судом враховано, що відповідач під час розгляду питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу заперечував щодо їх розміру, посилаючись на не співмірність заявлених судових витрат. При цьому, доводи апеляційної скарги зводяться до аналогічних тверджень. Зокрема, скаржник посилається на те, що наразі в Україні введено воєнний стан, а забезпечення Збройних Сил України здійснюється Міністерством оборони України, що є одним із пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони держави. Також відповідач зазначає, що стягнення надмірних грошових сум з Міністерства оборони України впливає на обороноздатність держави в цілому та на репутацію Міністерства. Виходячи з викладених правових позицій Верховного Суду, з огляду на заперечення відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх обгрунтування, враховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, колегія суддів вбачає наявність підстав для зменшення їх розміру на 50 %. Відтак, з урахуванням наведених висновків суду першої інстанції, з якими погодився суд апеляційної інстанції щодо покладення на відповідача витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн, та з огляду на висновки судової колегії про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат, суд апеляційної інстанції вважає, що стягненню з відповідача підлягають витрати в розмірі 8 000,00 грн. За таких обставин, апеляційна скарга Міністерства оборони України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/5456/23 підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/5456/23 - частковому скасуванню. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Міністерства оборони України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/5456/23 підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/5456/23 - частковому скасуванню. При цьому, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/5456/23 - скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Квік" про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити - частково.

4. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Квік" (69123, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Василя Стуса, будинок 8А, код ЄДРПОУ 38284929) витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

5. В іншій частині заяви відмовити.

6. Матеріали справи № 910/5456/23 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 13.11.2023 після виходу суддів з відпустки. Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді С.Р. Станік С.А. Гончаров