Ухвала КЦС ВС № 362/222/15-ц

УХВАЛА 15 листопада 2023 року м. Київ справа № 362/222/15-ц провадження № 61-15544ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року в справі за позовом заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Київській області, державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 про визнання незаконним і скасування рішення селищної ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок, встановив: 31 жовтня 2023 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Анзійчук А. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке. Представник заявника просить суд поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що про розгляд справи ОСОБА_1 відомо не було, так як на момент її розгляду в судах попередніх інстанцій останній не знаходився на території України, а працював в Республіці Польща, що підтверджується відмітками у його паспорті для виїзду за кордон. Також вказує, що про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_1 , та скасування його державної реєстрації заявнику стало відомо лише 17 жовтня 2023 року від знайомих. Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Виняток з наведеного загального правила статті 127 ЦПК України викладено в частині третій статті 394 ЦПК України, відповідно до якої незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Зазначений строк є присічним (преклюзивним), який не підлягає поновленню. Зі спливом строку особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, за виключенням випадків, визначених у частині третій статті 394 ЦПК України. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Згідно з даними, внесеними до Єдиного державного реєстру судових рішень, дата складення повного тексту рішення Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року не вказана, тому останнім днем звернення з касаційною скаргою є 06 липня 2016 року (робочий день - понеділок). Разом з тим річний строк, який згідно з вимогами частини третьої статті 394 ЦПК України обраховується від дня складення повного тексту судового рішення, у цій справі сплинув 16 червня 2017 року. Проте касаційна скарга подана представником ОСОБА_1 лише 31 жовтня 2023 року, тобто більше, ніж через сім років з дня складення повного тексту судового рішення суду апеляційної інстанції. За приписами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Отже, процесуальний обов'язок доказування та подання відповідних доказів покладений саме на учасника справи. Верховний Суд критично ставиться до твердження представника заявника про те, що ОСОБА_1 не було відомо про розгляд справи судом апеляційної інстанції, оскільки суду не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи апеляційним судом у порядку, передбаченому законодавством. Крім того, слід зазначити, що факт перебування заявника за межами території України не може вважатись обставиною непереборної сили. Безпідставне поновлення процесуального строку на касаційне оскарження свідчитиме про порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З урахуванням наведеного, оскільки заявником пропущено річний строк на касаційне оскарження судового рішення, йому необхідно подати суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення з доказами на підтвердження наявності випадків, передбачених пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Також відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. До касаційної скарги долучено оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 300, 00 грн. Проте судовий збір сплачений не в повному обсязі з огляду на таке. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. З прохальної частини касаційної скарги вбачається, що заявник оскаржує судове рішення апеляційного суду в повному обсязі. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру становив 0, 2 розміру мінімальної заробітної плати. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що з 01 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 1 218, 00 грн. Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Окрім цього, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою). Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року позов було задоволено частково, тобто фактично заявник оскаржує судове рішення лише в частині задоволених позовних вимог - одинадцять вимог немайнового характеру (одна вимога про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області та десять вимог про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки) та десять вимог майнового характеру (про витребування з незаконного володіння десяти земельних ділянок). Ураховуючи позовні вимоги, а також вимоги касаційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги на судове рішення в частині оскарження вимог немайнового характеру, який має бути сплачений заявником, становить 5 359, 20 грн (1 218, 00 грн * 0, 2 * 11 * 200 %). Крім того, згідно з пунктами 2, 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Касаційна скарга та рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову (вартість спірних земельних ділянок станом на дату звернення з позовом), у зв'язку з чим неможливо встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги в частині оскарження вимог майнового характеру. Отже, заявнику необхідно надати суду інформацію про ціну позову в частині вимог майнового характеру, виходячи з вартості спірного нерухомого майна станом на дату звернення з позовом, та подати належні докази на підтвердження такої вартості, а також з урахуванням наведеного самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги в цій частині (200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви) та надати докази його сплати. Верховний Суд також звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Також відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Проте в порушення вимог указаної законодавчої норми в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави. Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. У поданій касаційній скарзі заявник не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення. Крім того, згідно з пунктом 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб). Заявником у касаційній скарзі в порушення вимог вказаної законодавчої норми не зазначено всіх учасників справи, а саме відповідача ОСОБА_2 , а також її місце проживання чи перебування. Також, враховуючи незазначення у касаційній скарзі всіх учасників справи, заявником в порушення пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України не надано копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості всіх учасників справи. З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням всіх учасників справи, зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), подати заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення з доказами на підтвердження наявності випадків, передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України, а також доплатити судовий збір за подання касаційної скарги, визначений відповідно до вимог закону. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, ухвалив: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 16 червня 2016 року залишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням наявності випадків, передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України,та наданням відповідних доказів на їх підтвердження у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя М. Ю. Тітов