LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Хмельницький апеляційний суд686/21179/23

від 14.11.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/21179/23 Провадження № 33/4820/598/23 Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретарів судового засідання Селезньової М.Д., Плюти В.С., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Терлича В.Г., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Хмельницькому, спільну апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника Терлича В.Г. з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року, в с т а н о в и л а: Цією постановою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 (сто сімдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536 грн. 80 коп. судового збору. За постановою суду, 05 серпня 2023 р. приблизно о 19 год. 00 хв. за адресою проживання АДРЕСА_1 , вчинив відносно брата ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали в виражаннях нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою в його сторону, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Терлич В.Г. подали спільну апеляційну скаргу, в якій просять клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати, провадження закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 . Стверджують, що про існування оскаржуваної постанови суду дізнались із реєстру судових рішень, після чого 18.09.2023 захисник звернувся до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи і отримання копії постанови суду, яка була задоволена лише 02.10.2023, що підтверджується матеріалами справи. Вважають постанову суду незаконною та необґрунтованою, оскільки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує конфлікт з приводу користуванням спадщиною, а тому у матеріалах справи відсутні докази існування домашнього насильства. Крім того, суд першої інстанції, на їх думку не об`єктивно дослідив матеріали справи, тому прийняв незаконне рішення щодо ОСОБА_1 . Домашнє насильство і родині конфлікти не мають спільно об`єктивної та суб`єктивної сторони, а тому у діях ОСОБА_1 відсутнє домашнє насильство. Апелянти звертають увагу на викладену у протоколі про адміністративне правопорушення диспозицію правопорушення та вважають, що докази у справі є недопустимими та сумнівними, а сам протокол не може бути доказом у вчиненні правопорушення. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника- адвоката Терлича В.Г., на підтримку доводів апеляційної скарги, потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга подана, після закінчення цього строку повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявила клопотання про поновлення цього строку, а також у поновлені строку відмовлено. Як убачається з матеріалів справи, судовий розгляд відбувся 29 серпня 2023, за відсутністю учасників судового розгляду даної справи. 18.09.2023 захисник звернувся до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи і отримання копії постанови суду, яка була задоволена 02.10.2023. З огляду на викладене, цей строк ОСОБА_1 та його захиснику слід поновити, оскільки він пропущений з поважних причин. Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАПапеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушенняє охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП). Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.2 ст.7 КУпАП). Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`ктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні цього правопорушення, суд посилався на підтвердження його вини на наступні докази: дані протоколу про адміністративне правопорушення ВАБ № 964520 від 05.08.2023р., в якому зафіксовані обставини вчинення останнім протиправних дій, дані протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 05.08.2023р., дані письмових поясненнь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , дані форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства. Проте, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних міркувань. Постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки суд не врахував зміст протоколу про адміністративне правопорушення, не дав належної оцінки наявним у справі доказам, не оцінив їх відповідність вимогам законодавства та всупереч наведеним вимогам КУпАПприйняв необґрунтоване рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2КУпАПта накладення на нього адміністративного стягнення. Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», згідно з п.3 ч.1 ст.1 якого домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; (п.4 ч.1 ст.1 цього Закону). Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч.1 ст.1 цього Закону). Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п.17 ч.1 ст.1 цього Закону). Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється шкоду здоров`ю. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство навмисно, без вагомих на те причин, що стали підставою для вчинення вказаного діяння. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 964520 від 05.08.2023, ОСОБА_1 05.08.2023 року о 19 год., перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно брата ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали у вираженні нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою в його сторону, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2КУпАП. У протоколі не вказано, що стало причиною здійснення психологічного насильства. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що дійсно прийшов у той день до брата ОСОБА_2 , який проживає в будинку, за вказаною адресою, який заповіла йому мати, оскільки між ними існує спір з приводу спадщини, який вони не можуть вирішити мирним шляхом. У той день він вживав алкоголь, хотів висловити брату своє незадоволення щодо безпідставного виселення його з даного будинку. Допитаний в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що проживає по АДРЕСА_1 , і у встановлений день до нього прийшов брат ОСОБА_1 , який проживає за іншою адресою, при цьому останній був нетверезим і почав його ображати, погрожувати, висловлюватись нецензурними словами. На теперішній час у суді знаходиться позов про розподіл спадщини, після смерті матері, яку записано на нього, тому його брат незадоволений такими обставинами. З огляду на викладені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 існує спір з приводу спадщини, яка дісталась лише одному із братів, у зв`язку з чим, у вказаний день, відбувся конфлікт. Крім того, апеляційним судом було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають в одному будинку спільно та не ведуть спільного господарства, ОСОБА_1 не є членом сім`ї ОСОБА_2 . За таких обставин, домашнє насильство, описане у протоколі серії ВАБ № 964520 від 05.08.2023, не дозволяє зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, на що не звернув увагу суд першої інстанції. Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Суду першої інстанції не було надано беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Для визнання факту домашнього насильства необхідна наявність ознак: умисність в намірах досягнення бажаного результату, спричинення шкоди, порушення прав і свобод людини, значна перевага сил того, хто чинить насильство. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять. Згідно ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia» , рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 1732 КУпАП. Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст.ст.247, 294 КУпАП, суддя, п о с т а н о в и л а: Поновити ОСОБА_1 та його захиснику Терличу В.Г. строк на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року. Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 серпня 2023 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити на підставі п.1ч.1ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»