Постанова 4811 № 462/3325/22

Справа № 462/3325/22 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М. Провадження № 22-ц/811/2479/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2023 року м.Львів Справа № 462/3325/22 Провадження № 22ц/811/2479/23 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» (ДП «ЛДЗ «ЛОРТА») на рішення Залізничного районного суду м.Львова, ухвалене у м. Львові 19 червня 2023 року у складі судді Гедз Б.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» про стягнення заробітної плати та компенсації,- встановив: 11 липня 2022 року позивач звернулася з позовом до ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» про стягнення коштів. Просила стягнути з відповідача на її користь недораховану та невиплачену заробітну плату в розмірі 36 171,44 грн. та компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з січня 2008 року по грудень 2021 року - 78 250,52 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що з 1 жовтня 1998 року по 15 грудня 2021 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала провідним економістом та 15 грудня 2021 року відповідно до наказу № 309-к звільнена з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Стверджує, що відповідач протягом 2008-2021 років порушував її право на заробітну плату, встановивши їй посадовий оклад значно нижчий, ніж гарантовано Галузевими угодами. Зазначає, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» створено відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 261 і входить до переліку об`єктів державної власності, що не підлягає приватизації. ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» перебуває у сфері дії Галузевої угоди, зокрема на 2008-2009 роки укладеної між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств машинобудівної та металообробної галузей «Металіндустрія-Україна» та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об`єдналися для ведення колективних переговорів. Зазначає, що відповідно до положень Галузевої угоди мінімальний посадовий оклад провідного економіста з жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року мав розраховуватись наступним чином: мінімальна заробітна плата х 1,25 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки) х 1,35 (мінімальний посадовий оклад техніка без категорії, що дорівнює місячній тарифній ставці робітника третього розряду третьої сітки згідно з Додатком № 1 до Галузевої угоди) х 1,64 (мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу провідного економіста до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 2 до Галузевої угоди та Колективного договору відповідача). Посилається на те, що з січня 2010 року на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» поширюється дія Галузевої Угоди на 2010-2011 роки, укладеної між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств машинобудівної та металообробної галузей «Металіндустрія-Україна» та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об`єдналися для ведення колективних переговорів. Відповідно до положень Галузевої угоди мінімальний посадовий оклад провідного економіста з 1 січня 2010 року по 15 грудня 2021 року мав розраховуватись наступним чином: мінімальна заробітна плата х 1,1 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки) х 1,35 (мінімальний посадовий оклад техніка без категорії, що дорівнює місячній тарифній ставці робіника третього розряду третьої сітки згідно з Додатком № 1 до Галузевої угоди) х 1,64 (мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу провідного економіста до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 2 до Галузевої угоди та Колективного договору відповідача). Стверджує, що відповідачем не донараховано та не виплачено їй заробітну плату за період 2008-2021 років у розмірі 36 171,44 грн. Вказує, що з вини відповідача не була нарахована належна заробітна плата, тому відповідач повинен відшкодувати компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням терміну виплати грошових коштів, розмір якої становить 78 250,52 грн. Просить позов задовольнити. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 червня 2023 року частково задоволено позов про стягнення не нарахованої та невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати. Стягнуто з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 не нараховану та не виплачену заробітну плату у сумі 39 620, 37 грн., без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів та 63 729, 01 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв?язку з порушенням строків її виплати. В іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Рішення суду оскаржує ДП «ЛДЗ «ЛОРТА». Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові в частині стягнення компенсації з відповідача на користь позивача в розмірі 63 729, 01 грн. Вказує, що перерахунок заробітної плати позивач здійснила за період за 2008-2021 роки. Однак положення міжгалузевої угоди не поширювали свою дію на діяльність ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», тому розрахунок посадового окладу має здійснюватись з урахуванням положень колективних договорів. Зазначає, що колективний договір 2016-2020 років відсилає до Галузевої угоди, а на спірний період у даному випадку діяла Галузева угода за 2010-2011 роки. Із розрахунку посадового окладу позивача вбачається, що у період січня 2008 року по грудень 2016 року допущено відхилення від посадового окладу, який розраховано згідно Галузевої угоди 2008-2009 років та 2010-2011 років із застосуванням правильних коефіцієнтів, які відповідають займаній позивачем посаді та заробітною платою згідно штатного розпису. За інші періоди роботи позивача їй виплачувалась заробітна плата вища, ніж та, яка розраховувалась. Вказує, що застосування мінімальної заробітної плати для працездатних осіб для визначення мінімального посадового окладу здійснювалось до 1 січня 2017 року, а з прийняттям Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 6 Закону України «Про оплату праці» викладена у новій редакції, мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлювався у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв`язку із чим позивачем проведено помилковий розрахунок з січня 2017 року. Заявник посилається на лист Мінсоцполітики № 491/0/290-22/51, відповідно до якого нарахування компенсації на виплати, призначені за рішенням суду, визначеними нормативно-правовими актами не передбачено. Вказує, що розмір заробітної плати не визначений, щодо такого триває спір і розмір заборгованості заробітної плати встановлюватиметься на підставі рішення суду, на такі суми не поширюються вимоги Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати». Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Оскаржуване рішення мотивовано наступним. Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно із ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оплату праці» основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу згідно із встановленими нормами праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Згідно із ст. 96 КЗпП України і ст.6 Закону України «Про оплату праці» основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Відповідно до ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Згідно із абз. 4 ч.1 ст.5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод. Відповідно до ч.1 ст.14 цього Закону договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода, територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів. Згідно із ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Встановлено, що позивач з 1 жовтня 1998 року по 15 грудня 2021 року перебувала у трудових відносинах з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», працювала провідним економістом. Наказом № 309-к від 15 грудня 2021 року ОСОБА_1 звільнена з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» є державним оборонним підприємством, а тому на нього поширювалась дія Галузевої угоди на 2008-2009 роки Міністерства промислової політики України, Фонду державного майна України, Всеукраїнського об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств машинобудівної та металообробної галузей «Металіндустрія-Україна» та профспілок автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об`єдналися для ведення колективних переговорів. Відповідно до 5.1.1. Галузевої угоди сторони домовилися: установити на підприємствах мінімальні коефіцієнти співвідношень місячних тарифних ставок робітників першого розряду з нормальними умовами праці до законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати згідно з Додатком №1. Зберігати співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менш як 1 до 1,25. Згідно із п. 5.1.2. цієї угоди установлено мінімальний посадовий оклад техніка без категорії на рівні місячної тарифної ставки робітника третього розряду третьої сітки відповідних галузей. Відповідно до п. 5.1.3. Галузевої угоди установлено мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень місячних посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців підприємств до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 2 до угоди. У 2010 році між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об`єдналися для ведення колективних переговорів, укладено нову Галузеву Угоду на 2010 - 2011 роки. Пунктом 2.4.1. Галузевої угоди визначено, що така укладається на 2010 та 2011 роки, набуває чинності з 1 січня 2010 року і діє до укладення нової угоди. У п. 5.1.1. Галузевої угоди на 2010-2011 роки визначено співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менш як 1 до 1,1. Відповідно до ст.6 Закону України «Про оплату праці» в редакції Закону України від 6 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: мінімального розміру посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів. Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, визначений для працездатних осіб на 1 січня календарного року. У Прикінцевих і перехідних положеннях до Закону України від 6 грудня 2016 року № «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у п.1 зазначено, що такий Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року. З 1 січня 2017 року для визначення мінімального посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум та у відповідності до п.5 вказаного Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Із проведеного позивачем розрахунку різниці заробітної плати при визначенні розміру мінімального посадового окладу за період з 2008 по 2021 роки вбачається, що ОСОБА_1 застосовувала, як розрахункову величину, мінімальну заробітну плату та остаточно заявлену заборгованість нею (позивачем) визначено з урахуванням ПДФО та військового збору. Відповідачем надано суду контрозрахунок згідно якого з 1 січня 2017 року при визначенні мінімального посадового окладу підлягає застосуванню прожитковий мінімум. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 39 620, 37 грн. недонарохованої та невиплаченої заробітної плати, без урахування ПДВ та інших обов`язкових платежів. Згідно із ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Відповідно до ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Пунктами 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. З урахуванням тривалого періоду не дорахування відповідачем позивачу заробітної плати, що призвело до знецінення грошових коштів, які у відповідний період належали позивачу до виплати, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність вимоги ОСОБА_1 щодо виплати компенсації втрати частини заробітної плати. З наданого позивачем розрахунку суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв?язку з порушенням строків її виплати вбачається, що розмір такої з січня 2008 року по листопад 2021 року станом на травень 2022 року становить 78 250,52 грн. Суд першої інстанції вважав заявлений розмір компенсації неправильним із врахуванням помилкового визначення у розрахунку заборгованості заробітної плати розрахункової величини суми посадового окладу. Згідно наданого відповідачем розрахунку компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з січня 2008 року по грудень 2021 року становить 63 729,01 грн. З таким висновком належить погодитися. Згідно із п.п. 164.2.1 п. 164.2. ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Відповідно до п. 171.1 ст. 171 цього Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Згідно із п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Суд не повинен розраховувати розмір податків, що підлягають утриманню, однак у резолютивній частині рішення суд повинен вказати, що суму виплат зазначено без урахування податків і зборів. Податки і збори із суми заробітної плати у такому разі повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення. При виконанні рішення суду призначена судом сума зменшується на суму податкових відрахувань, однак при цьому, якби працівник продовжував працювати та отримувати зарплату, то таку зарплату він отримував би також з урахуванням утримання обов`язкових податкових платежів. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення із відповідача на користь позивача 39 620,37 грн. не донарахованої та не виплаченої заробітної плати, а також 63 729,01 грн. компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, яківизначені без врахування податків та інших обов`язкових платежів. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені. Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Постанова складена 13 листопада 2023 року. Головуючий Судді