Постанова Полтавський апеляційний суд № 536/1033/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/1033/22 Номер провадження 22-ц/814/3698/23Головуючий у 1-й інстанції Река А.С. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л. секретар: Андрейко Я.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтава апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 квітня 2023 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Щербанівська сільська рада Полтавського району Полтавської області про визначення місця проживання дитини,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позовних вимог вказала, що позивачка перебувала у не зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 . ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 спільно проживали разом з ОСОБА_1 за місцем його реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 . В подальшому сімейні відносини між сторонами погіршилися, а тому ОСОБА_2 та її малолітній син ОСОБА_3 проживають за місцем реєстрації позивача - АДРЕСА_2 . Позивачка та відповідач не можуть дійти згоди щодо визначення місця проживання дитини, а тому ОСОБА_2 просить суд визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи найкращі інтереси малолітнього ОСОБА_3 , його вік, сталі сімейні зв`язки, те, що дитина на даний час постійно проживає разом з матір`ю, якою створено належні умови для виховання та розвитку дитини, та у разі зміни її місця проживання призведе до порушення звичайного для дитини середовища; беручи до уваги право дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами та обов`язками батьків, дійшов висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю. Не погодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що в позовній заяві та рішенні суду не правильно зазначена дата народження дитини, оскільки ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , а не ІНФОРМАЦІЯ_5 , дану описку вважає критичною та такою, що спотворює рішення та фактично змінює обставини у справі. Окрім того, просив дослідити долучені ним до апеляційної скарги показання свідків, які не були подані до суду першої інстанції через закриття підготовчого провадження та неможливість прибуття свідків до суду. Також просив взяти до уваги практику Верховного Суду викладену у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтян 2018 року у справі № 402/428/16-ц, в яких місце проживання дитини визначено з батьком. Від представника ОСОБА_2 адвоката Фесенко Ю.О. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відзив грунтується на тому, що невірна цифра у даті народження ОСОБА_3 жодним чином не впливає на законність рішення, оскільки законодавством передбачено чіткий процесуальних механізм усунення такого недоліку шляхом винесення ухвали про виправлення описки. Окрім того, заперечувала щодо прийняття долучених до апеляційної скарги показань свідків, оскільки відповідачем не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, які об`єктивно не залежали від нього. Вказала, що під час закриття підготовчого провадження, відповідачем жодних клопотань про неможливість подання доказів та необхідності додаткового часу для їх подання не заявлялося. Також, долучені показання свідків не містять відомостей про їх попередження про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, а тому є неналежними та недопустимими доказами. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 33). Згідно довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 зареєстрована в АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 27). Як вбачається з копії паспорта та повідомлення Ялинцівського старостинського округу виконавчого комітету Піщанської сільської ради ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 30-31, 42). Відповідно до довідок Ялинцівського старостинського округу Виконавчого комітету Піщанської сільської ради № 10-08.4/81 від 01.07.2022 року та Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 02-29/1133 від 14.07.2022 року ОСОБА_3 за вищевказаними адресами не зареєстрований (т. 1, а.с. 16, 25). Згідно копії акту обстеження умов проживання від 07.06.2022, затвердженого начальником служби у справах дітей Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Ковтонюк Ю.Ю., на підставі заяви ОСОБА_1 проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Вказано, що за даною адресою проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Умови проживання задовільні, санітарно-гігієнічні норми дотримані. Для дітей передбачено місце для сну, навчання та дозвілля, одяг та взуття відповідають сезону. Стосунки в сім`ї теплі, дружні (т. 1, а.с. 34). У відповідності до акту обстеження умов проживання від 23.02.2023, затвердженого начальником служби у справах дітей Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Ковтонюк Ю.Ю., умови проживання ОСОБА_2 та її дітей за адресою: АДРЕСА_2 обасті задовільні, санітарно-гігієнічний стан приміщення в нормі. Для дітей облаштоване місце для навчання та дозвілля, стосунки в сім`ї доброзичливі, ОСОБА_3 відвідує школу раннього розвитку (т. 1, а.с. 203, зворотня сторона). Відповідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги об`єднаних територіальних громад» Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 668 від 05.10.2022 року, ОСОБА_2 неодноразово зверталася за медичною допомогою до педіатра. Батько дитини жодного разу на прийом до лікаря не звертався, станом здоров`я сина не цікавився (т. 1, а.с. 113). ОСОБА_2 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Полтавської райдержадміністрації та одержувала допомогу згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» з 01.08.2022 по 31.01.2023, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації № 963 від 20.09.2022 року (т. 1, а.с. 114). З характеристики Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 30 вересня 2022 року вбачається, що за час проживання на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області скарги та заяви на ОСОБА_2 не надходили (т. 1, а.с. 115). Відповідно до характеристики фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 28.09.2022, ОСОБА_2 працює швачкою в швейному цеху у ФОП ОСОБА_5 , з 04 лютого 2021 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За час роботи проявила себе як дисциплінований і кваліфікований працівник. В колективі користувалася авторитетом. Виконувала правила внутрішнього розпорядку (т. 1, а.с. 118). У відповідності до заяви ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 15 вересня 2022 року, останній просить постановити рішення (висновок) про встановлення способу участі у вихованні малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а.с. 75-76). Відповідач ОСОБА_1 працює на посаді водія Комунального підприємства «Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради» та за період з квітня 2020 року по квітень 2022 року йому виплачено заробітну плату у сумі 325636,15 грн., що підтверджується довідкою про заробітну плату № 184 від 03 травня 2022 року (т. 1, а.с. 77). Комунальним підприємством «Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради» надано характеристику на ОСОБА_1 , 1986 року народження, згідно якої ОСОБА_1 за тривалий період роботи зарекомендував себе як висококваліфікований водій, порушень правил дорожнього руху не було, дисциплінарні стягнення не застосовувалися. Свої функціональні обов`язки виконує якісно та вчасно, завдання керівника виконує в повному обсязі. Нарікань та зауважень від колег за час роботи на водія автотранспортних засобів ОСОБА_1 не надходило. Користується повагою та авторитетом серед колег в колективі, приділяє багато уваги навчанню нових кадрів та ділиться набутим досвідом. Морально стійкий (т. 1, а.с. 78). Відповідно до характеристики Виконавчого комітету Піщанської сільської ради № 10-11.4/136 від 21.04.2022 року, письмових заяв та скарг до виконавчого комітету Піщанської сільської ради на ОСОБА_1 не надходило (т. 1, а.с. 79). Відповідно до довідок КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» ОСОБА_1 на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває (т. 1, а.с. 80). З акту обстеження умов проживання № 12 від 17 лютого 2023 року вбачається, що за адресою постійного проживання ОСОБА_1 умови проживання задовільні, у будинку тепло, чисто, просторо, прибрано. У наявності сучасна побутова техніка та меблі у кожній кімнаті. Продукти харчування, засоби індивідуальної гігієни у достатній кількості. Борги за комунальні послуги відсутні (т. 1, а.с.206, зворотня сторона - 207). У відповідності до Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 17 від 06 березня 2023 року, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області вважає за доцільне, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити можливим його місце проживання з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 1, а.с. 192-193). З копії висновку та акту про оцінку потреб сім`ї ОСОБА_2 вбачається, що остання належним чином виконує батьківські обов`язки (т. 1, а.с. 210-216). Місцевий суд, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись нормами законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, враховуючи найвищі інтереси дитини, дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Колегія суддів в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду виходячи з наступного. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства"). Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку». У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява N 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76). У § 54 рішення Європейського суду з прав людини "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Встановлено, що малолітній ОСОБА_3 постійно проживає разом з матір`ю, яка створила належні умови для його морального, духовного та фізичного розвитку. Орган опіки та піклування, перевіривши, у тому числі умови проживання дитини та батьків, вважав за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю, про що надав відповідний висновок. Належних та допустимих доказів на спростування цих обставин відповідач не надав. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Усі заперечення ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі зводяться до незгоди з визначення місця проживання сина з позивачкою, проте, вимог про визначення місця проживання сина з ним, ОСОБА_1 не заявив, зустрічний позов не подавав, з заявою в орган опіки та піклування з цього питання не звертався. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємоповязані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , в якій він просить суд об`єднати цивільну за його позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, яка подана до Полтавського районного суду Полтавської області (справа № 545/306/23) з даною цивільною справою (№ 536/1033/22). Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13.02.2023 року у задоволенні вищевказаного клопотання ОСОБА_1 відмовлено, оскільки об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, окрім того, питання про відкриття провадження по справі № 545/306/23, яка перебуває у провадженні Полтавського районного суду Полтавської області не вирішено. Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Проте, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить заперечень на вищевказану ухвалу. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру. Аналіз єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у справі № 545/306/23 ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 повернуто позивачу, оскільки до відкриття провадження у справі до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Єрмоленко О.В. про відкликання позовної заяви. Долучені до апеляційної скарги пояснення свідків колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне. Згідно частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів зауважує, що судове рішення, що є предметом апеляційного перегляду прийняте без їх врахування, а вказані причини їх неподачі не можуть бути визнані поважними, інших об`єктивних причин, які перешкодили подати зазначені докази у встановлений законом строк не наведено, тому підстави для прийняття долучених до апеляційної скарги доказів на стадії апеляційного розгляду відсутні. Доводи апеляційної скарги щодо зазначення в рішенні суду невірної дати народження дитини не впливають на законність та обгрунтованість рішення суду, оскільки це є механічною опискою, яка може бути виправлена в порядку ст. 269 ЦПК України. Прохання ОСОБА_1 при перегляді рішення суду врахувати практику Верховного Суду викладену у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтян 2018 року у справі № 402/428/16-ц, в яких місце проживання дитини визначено з батьком, колегія суддів відхиляє, оскільки в даних справах батьком дитини було заявлено позовну вимогу про визначення місця проживання дитини з ним. Апеляційний суд зауважує, що батько безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, стан розвитку, незалежно від того, з ким вона буде проживати. Визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю не впливає на його взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків. Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20). Таким чином, суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О. Ю. Кузнєцова Судді С. А. Гальонкін Г. Л. Карпушин