Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/6518/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2023 р.Справа № 480/6518/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 (суддя: Л.М. Опімах, м. Суми) по справі № 480/6518/23 за позовом ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (далі по тексту відповідач, Ковпаківський ВДВС у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції), в якому просить суд: - визнати протиправними дії Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) щодо відмови у закінченні виконавчого провадження АСВП №63712796, оформленої листом №12/51956 від 07.06.2023; - зобов`язати Ковпаківський відділ державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) винести постанову про закінчення виконавчого провадження АСВП №63712796 про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави виконавчого збору у розмірі 64383,74 грн.. В обґрунтування позову зазначено, що у процесі виконання рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 15.06.2010 по справі № 2-618/10 державним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржників ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) виконавчого збору у розмірі 64383,74 грн.. При цьому, згідно з постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.05.2023, виконавче провадження № 63504694 щодо стягнення виконавчого збору в розмірі 10 % від загальної суми заборгованості було закінчене, оскільки боржником ОСОБА_2 сплачено повну суму виконавчого збору. Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 за рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 15.06.2010 по справі № 2-618/10 була солідарним боржником, а ОСОБА_2 сплачено виконавчий збір у повному обсязі, вважає, що і виконавче провадження № 63712796 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 64383,74 грн. також підлягає закінченню. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 по справі № 480/6518/23 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ( код ЄДРПОУ 40211121, проспект Перемоги, 6, м. Суми, 40020) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 по справі № 480/6518/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказала, що виконання солідарного обов`язку зі сплати заборгованості виключає наявність правових підстав для стягнення з кожного з солідарних боржників виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, оскільки ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не в розмірі 10 відсотків від указаної суми з кожного боржника. Відтак, оскільки боржником ОСОБА_2 сплачено у повному обсязі виконавчий збір в розмірі 10 % від загальної суми заборгованості, у зв`язку з чим було закінчене виконавче провадження, вважає, що виконавче провадження і щодо ОСОБА_1 підлягає закінченню. Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися вчасно і належним чином, про причину неявки до суду не повідомили. Відповідно до ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України), неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Ковпаківському відділі державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження АСВП 61045042 з примусового виконання виконавчого листа № 2-618/10, виданого Ковпаківським районним судом міста Суми, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АНСУ» боргу у розмірі 643837,44 грн.. 06.11.2020 в межах цього виконавчого провадження державним виконавцем винесена постанова про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 64383,74 грн. ( а.с.10). 23.11.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63712796 з примусового виконання постанови державного виконавця № 61045042 від 06.11.2020 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в частині залишку у розмірі 62865,72 грн. (а.с.39). 01.06.2023 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про закінчення виконавчого провадження № 63712796 з примусового виконання постанови про стягнення з неї виконавчого збору, оскільки солідарний боржник сплатив у повному обсязі виконавчий збір в іншому виконавчому провадженні № 63504694, яке перебувало на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконань рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.13). 07.06.2023 державним виконавцем у задоволенні вказаної заяви відмовлено через відсутність підстав для завершення виконавчого провадження ( а.с.14-16). Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання відмови протиправною та зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі по тексту - Закон №1404-VІІІ, у редакцій, чинній на час прийняття спірного рішення), статтею 1 якого передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. На виконання положень статті 26 Закону № 1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно із частиною 5 вказаної статті, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Отже, за змістом частини 2 статті 27 Закону № 1404-VIII, сума виконавчого збору обчислюється саме від суми, що підлягає примусовому стягненню з боржника та передачі стягувачу за виконавчим документом. На виконання вимог частини 4 статті 27 Закону № 1404-VIII, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Тобто, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. У відповідності до частини 5 статті 27 статті Закону № 1404-VIII, визначено перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, а саме: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною 6 статті 27 Закону № 1404-VIII, у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Так, вимогами частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. В силу приписів частини 4 статті 42 Закону № 1404-VІІІ, на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Колегія суддів зауважує, що однією з підстав, визначених частиною 3 статті 40 Закону України № 1404-VIII, за наявності якої державний виконавець приймає постанову про стягнення виконавчого збору якщо виконавчий збір не стягнуто, є закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII. З системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку про те, що стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення. Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. При цьому стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. За наслідками апеляційного перегляду справи колегією суддів встановлено, що жоден з випадків передбачених нормами ст. 27 Закону № 1404-VIII, коли виконавчий збір не стягується не мав місця у спірних відносинах. Враховуючи те, що у спірних відносинах виконання рішення, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, відбулося вже після відкриття виконавчого провадження, а останнє закінчено за пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII, у державного виконавця були відсутні підстави для звільнення позивача від сплати виконавчого збору відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, з урахуванням дати прийняття спірної постанови регламентовано Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432 (далі по тексту - Інструкція № 512/5). Як вбачається зі змісту положень пункту 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження. Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження. Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі. Таким чином, закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VІІІ, як це має місце у спірних правовідносинах, є підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Колегія суддів звертає увагу на те, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні Відділу перебувало виконавче провадження № АСВП 61045042 з примусового виконання виконавчого листа № 2-618/10, виданого Ковпаківським районним судом міста Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АНСУ» боргу у розмірі 643837,44 грн.. Колегією суддів встановлено, що загальний розмір суми, яка підлягала стягненню у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становив 643837,44 грн.. Враховуючи, що виконавчий збір, згідно з вимогами статті 27 Закону № 1404-VІІІ, повинен дорівнювати 10% від суми, що підлягає стягненню у солідарному порядку, загальний його розмір мав становити 64383,74 грн.. Як вбачається з матеріалів справи, по виконавчому провадженню № АСВП 61045042 з боржників стягнуто 643837,44 грн. на користь ТОВ «АНСУ». Згідно з частиною 1 статті 541 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором (частини 1, 2 та 4 статті 543 ЦК України). Відповідно до частин 1 та 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, солідарний обов`язок боржників за основним зобов`язанням породжує їх солідарне зобов`язання й за іншими платежами, пов`язаними з виконанням основного зобов`язання. Враховуючи, що солідарним боргом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була сума в розмірі 643837,44 грн., то й виконавчий збір має бути обрахований відповідачем, виходячи з розміру саме цієї суми боргу відносно двох боржників. Разом з цим, постановою державного виконавця з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню, - 64383,74 грн., тобто у загальному розмірі, який підлягав стягненню солідарно не тільки з позивача, а й з іншого боржника, а саме ОСОБА_2 , оскільки їх обов`язок щодо сплати боргу є солідарним. Слід вказати, що аналіз ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, дає підстави для висновку, що основним критерієм для визначення суми виконавчого збору є сума, що підлягає примусовому стягненню, тобто розмір виконавчого збору не може становити більше 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, у тому числі у випадку солідарного стягнення заборгованості, відповідно до виконавчого документа. Тобто, загальний розмір виконавчого збору за солідарним зобов`язанням на суму 643837,44 грн. не міг перевищувати суми в 64383,74 грн.. Суд апеляційної інстанції враховує, що порядок здійснення виконання рішення суду щодо стягнення боргу з солідарних боржників не врегульований законодавчо, проте під час виконання таких документів, окрім спеціальних норм, що регулюють діяльність виконавця, застосуванню підлягають й загальні норми законодавства. Так, в силу вищенаведеної частини 1 статті 541 ЦК України, серед іншого кредитор має право вимагати від солідарних боржників виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виходячи зі змісту пункту 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Таким чином, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, що породжує обов`язок боржника, визначеного цим документом сплатити вказану в ньому суму. Невиконання наведеного обов`язку має безальтернативний наслідок у вигляді здійснення примусового стягнення визначеної в ньому суми. Отже, у випадку примусового виконання рішення суду щодо стягнення боргу з солідарних боржників, волевиявлення державного виконавця щодо визначення конкретної особи, від якої вимагається виконання обов`язку сплати всього або частини виконавчого збору, оформлюється шляхом прийняття ним постанови про стягнення виконавчого збору. Колегією суддів встановлено, що у спірних відносинах в рамках примусового виконання одного й того ж рішення суду по справі № 2-618/10 від 15.06.2010 державним виконавцем були винесені постанови про стягнення з боржників виконавчого збору у розмірі 64383,74 грн. з кожного окремо, що не заперечується сторонами по справі. Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63712796 з примусового виконання постанови державного виконавця № 61045042 від 06.11.2020 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в частині залишку у розмірі 62865,72 грн.. Колегією суддів встановлено, що відповідачем відносно іншого боржника по справі №2-618/10 прийнято аналогічну постанову та постанову про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору в розмірі 10 % від загальної суми заборгованості, оскільки боржником ОСОБА_2 сплачено повну суму такого. Таким чином, під час примусового виконання одного й того ж рішення суду по справі № 2-618/10 від 15.06.2010, яке передбачало солідарний обов`язок боржників сплатити суму в розмірі 643837,44 грн., відповідачем було прийнято обов`язкові до виконання рішення про стягнення по 10 відсотків виконавчого збору від загальної суми солідарного боргу з кожного. Отже, загальний розмір виконавчого збору, визначений відповідачем до стягнення, склав 20 відсотків від загальної суми солідарного боргу, що суперечить приписам частини 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ, за якою загальний розмір виконавчого збору за солідарним зобов`язанням на суму 643837,44 грн. не може перевищувати суми в 64383,74 грн., тобто 10 відсотків від заявленої до стягнення суми. При цьому, колегія суддів зазначає, що положення ЦК України передбачають можливість покладення обов`язку щодо сплати солідарного боргу на одного з боржників в повному обсязі, однак в такому випадку відповідач не має права вимагати виконання цього ж обов`язку від іншого боржника. Інакше кажучи, приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору в повному обсязі з позивача, відповідач мав припинити визначені ним раніше зобов`язання іншого солідарного боржника зі сплати виконавчого збору. Крім того, в оскаржуваній постанові не міститься жодних посилань на необхідність саме солідарного стягнення залишку виконавчого збору з ОСОБА_1 , а сума такого залишку розрахована без урахування раніше стягнутих сум у рахунок погашення виконавчого збору з іншого солідарного боржника ( ОСОБА_2 ), а врахована лише частка, що була стягнута з позивача (1518,02 грн.). Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що дії Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо відмови у закінченні виконавчого провадження АСВП №63712796, оформленої листом №12/51956 від 07.06.2023 не відповідають встановленим у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності, а тому є протиправними, а позовні вимоги такими, що слід задовольнити. У відповідності до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з пунктом 4 частини 1, частини 2 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 по справі № 480/6518/23 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст. 242, 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 по справі № 480/6518/23 скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) задовольнити. Визнати протиправними дії Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) щодо відмови у закінченні виконавчого провадження АСВП №63712796, оформленої листом №12/51956 від 07.06.2023. Зобов`язати Ковпаківський відділ державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) винести постанову про закінчення виконавчого провадження АСВП № 63712796 про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави виконавчого збору у розмірі 64383,74 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді В.Б. Русанова Т.С. Перцова