LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд480/1604/23

від 14.11.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 по справі № 480/1604/23 - скасувати.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2023 р. Справа № 480/1604/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2023, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, по справі № 480/1604/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування належного грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 у період з 01.08.2022 по 30.09.2022, а також з 01.11.2022 по 30.11.2022 та 01.01.2023 по 31.01.2023 включно; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 належне грошове забезпечення у період з 01.08.2022 по 30.09.2022, а також з 01.11.2022 по 30.11.2022 та 01.01.2023 по 31.01.2023 включно. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 відмовлено в задоволенні позову. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про їх необґрунтованість. Зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 передбачено два альтернативні випадки виплати додаткової винагороди в розмірі до 100 000, 00 грн., а саме: у разі безпосередньої участі у бойових діях та у разі забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. На переконання позивача, у зв`язку з тим, що місцем проходження його служби є Хотінська селищна територіальна громада та Миколаївська сільська територіальна громада Сумської області, які знаходяться під постійним артилерійським і мінометним обстрілами та згідно з переліком, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, знаходяться у зоні проведення бойових дій, він має право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000, 00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, оскільки фактично здійснює заходи з прикриття державного кордону, тобто, є таким, що забезпечує здійснення заходів з національної безпеки, оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів. Крім того, позивач звернув увагу на те, що посилання відповідача на приписи наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392 від 30.07.2022, як на підставу для невиплати згаданої додаткової винагороди, не можуть враховуватись судом, оскільки цей наказ не зареєстрований у встановленому порядку, прийнятий поза межами компетенції Адміністрації Державної прикордонної служби, а також суперечить приписам постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022. На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що що позивач проходить військову службу у НОМЕР_2 мприкордонному загоні Державної прикордонної служби України. Зазначені обставини не є спірними, сторонами не заперечується. Позивач у позовній заяві вказує, що у спірний період безпосередньо приймав участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Позивач зазначає, що за спірний період виплата додаткової винагороди, яка визначена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" виплачувалась не в повному обсязі, а саме не в розмірі 100 000 грн. з розрахунку на місяць, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази того, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з такого. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XI). Зокрема, вказаний Закон визначає порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Так, абзацом 1 частини 1 статті 9 цього Закону № 2011-XI передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. На час виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено. Відповідно до ст.1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності. Згідно з положеннями статті 1 Закону України від 03.04.2003 року №661-IV "Про Державну прикордонну службу України" (далі - Закон №661-IV) на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №661-IV основними функціями Державної прикордонної служби України зокрема є: - охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; - охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов`язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій; - ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України "Про розвідувальні органи України" та "Про оперативно-розшукову діяльність"; - участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом, а також припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій, що порушили порядок перетинання державного кордону України; - координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов`язаної із захистом державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України та в контрольних пунктах в`їзду - виїзду. Виконання зазначених у частині першій цієї статті функцій є оперативно-службовою діяльністю Державної прикордонної служби України (частина 2 статті 2 Закону №661-IV). Положеннями ч.1 ст.6 Закону №661-IV визначено, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Згідно із п.п. 3, 4 ст.19 Закону №661-IV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану. Отже, відповідач входить до структури Державної прикордонної служби України, а тому починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року здійснює передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Відповідно до ст.1 Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII "Про оборону України" (далі - Закон №1932-XII) військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій. Положеннями ч.1 ст.12 Закону №1932-XII визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Відповідно до п.1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року №1146 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168", яка застосовувалася у період з 01.09.2022 по 20.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (абзац другий пункту 1 Постанови №168). Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац третій пункту 1 Постанови №168). Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі у бойових діях чи здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Згідно із п. 2-1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168", яка застосовувалася у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Тобто, саме до повноважень керівництва відповідних міністерств та державних органів віднесено визначення технічних питань, що необхідні для здійсненні додаткової винагороди у збільшеному розмірі, в межах, що не перевищують 100000 грн. вказаній категорії осіб (порядку обліку часу, нарахування, документального підтвердження та інших), а не зміну визначених Кабінетом Міністрів України підстав здійснення таких виплат. Так, з метою врегулювання порядку і умов виплати згаданої додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної прикордонної служби 30.07.2022 прийнято наказ № 392-АГ Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №

168. Відповідно до пункту 1 вказаного наказу, військовослужбовцям, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення, на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби. Також, цим пунктом передбачено, що додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. За змістом пункту 2 наказу № 392-АГ від 30.07.2022, вказаними заходами визначається виконання військовослужбовцем у відповідні дні: - бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України; - бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; - бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; - польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; - бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником; - бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження; - бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; - бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником. Пунктом 4 вказаного наказу передбачено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у вказаних бойових діях або заходах, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: - бойового наказу (бойового розпорядження); - журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); - рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Згодом, з метою врегулювання порядку і умов виплати згаданої додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної прикордонної служби 09.12.2022 було прийнято наказ № 628-АГ, згідно з пунктом 1 якого військовослужбовцям, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення, органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв`язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби. Абзацом другим цього пункту передбачено, що додаткова винагорода збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Водночас, пунктом 2 згаданого наказу передбачено, що до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій: - бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; - бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; - бойових завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження); - бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; - бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; - польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; - бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів. Відповідно до пункту 3 наказу № 628-АГ від 09.12.2022, документами що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: - бойовий наказ (бойове розпорядження); - журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них; - рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах. Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що у період дії воєнного стану, військовослужбовці Держприкордонслужби мають право на отримання збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Однак, таке право не є безумовним, а виникає у військовослужбовців виключно у разі, коли вони беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). Водночас, вказана постанова Кабінету Міністрів України містить загальні умови отримання збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди, а саме: безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). Право визначати конкретні бойові дії та конкретні заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, здійснення яких зумовлює виникнення права на отримання збільшеної додаткової винагороди, так само, як і право визначати порядок отримання цієї винагороди, надано керівникам міністерств та державних органів, у структурах яких проходить службу військовослужбовець. Таким чином, право на отримання збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди позивач, військовослужбовець, набуває у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби позивач отримує додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 гривень. З матеріалів справи вбачається, що 02.09.2022 начальником відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " полковником ОСОБА_2 складено рапорт начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону імені Князя Володимира Великого полковнику ОСОБА_3 про встановлення додаткової винагороди за серпень 2022 року із розрахунку 30 000 грн. на місяць пропорційно відпрацьованому часу проходження служби (а.с. 63-65). В наведеному списку зазначений і ОСОБА_1 (період з 05.08.2022 по 31.08.2022 кількість діб -26). 25.11.2022 начальником відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " полковником ОСОБА_2 складено рапорт начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону імені Князя Володимира Великого полковнику ОСОБА_3 про встановлення додаткової винагороди, у розмірі до 70000 грн. за безпосередню участь військовослужбовців відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ІНФОРМАЦІЯ_3 прикордонного загону імені Князя Володимира Великого у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій за період з 01.09.2022 по 30.09.2022 (а.с. 66-68). В наведеному списку зазначений і ОСОБА_1 (період з 01.09.2022 по 30.09.2022 кількість діб -30). Також, 01.12.2022 начальником відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " полковником ОСОБА_2 складено рапорт начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону імені Князя Володимира Великого полковнику ОСОБА_3 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 (а.с. 69-72). В наведеному списку зазначений і ОСОБА_1 (період з 04.11.2022 по 30.11.2022 кількість діб -27). 01.02.2023 начальником дев`ятнадцятої прикордонної застави (за місцем дислокації АДРЕСА_1 ) четвертої прикордонної комендатури (з місцем дислокації н.п. Середина Буда) ОСОБА_4 складено рапорт коменданту четвертої прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) НОМЕР_2 прикордонного загону підполковнику ОСОБА_5 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 (а.с. 73-76). В наведеному списку зазначений і ОСОБА_1 (період з 01.01.2023 по 31.01.2023 кількість діб -31). Відповідно до наказів позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду, а саме: - №543-ОС від 01.09.2022 (а.с. 53-54) за період служби з 01.08.2022 по 31.08.2022 виплачена додаткова винагорода у розмірі 25161,29 грн, що підтверджується розрахунковим листом (а.с. 50) та додатком 1 до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №543-ОС від 01.09.2022 (а.с. 54А); - №655-ОС від 30.09.2022 (а.с. 55-56) за період служби з 01.09.2022 по 30.09.2022 виплачена додаткова винагорода у розмірі 30000,00 грн, що підтверджується розрахунковим листом (а.с. 50) та додатком 1 до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №655-ОС від 30.09.2022 (а.с. 56А); - №889-ОС від 30.11.2022 (а.с. 57-58) за період служби з 01.11.2022 по 30.11.2022 виплачена додаткова винагорода у розмірі 27000,00 грн, що підтверджується розрахунковим листом (а.с. 51) та додатком 1 до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №889-ОС від 30.11.2022(а.с. 96); - №108-ОС від 01.02.2023 (а.с. 60-61) за період служби з 01.01.2023 по 31.01.2023 виплачена додаткова винагорода у розмірі 30000,00 грн, що підтверджується розрахунковим листом (а.с. 93) та додатком 1 до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №108-ОС від 01.02.2023 (а.с. 62). Колегія суддів звертає увагу, що відзиві на позов відповідачем зазначено, що позивачем у період з 01.08.2022 по 31.08.2022, 01.11.2022 по 30.11.2022 та з 01.01.2023 по 31.01.2023, безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки, оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів не здійснювалась, а тому збільшена до 100000,00 грн. додаткова винагорода позивачу не сплачувалась, оскільки відомості щодо його безпосередньої участі у виконанні згаданих бойових (спеціальних) завдань у цей період відсутні. Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до наданих відповідачем рапортів військовослужбовець майстер-сержант ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій за період з 01.09.2022 по 30.09.2022. Також, рапорт є належним документом, який має прийматися командуванням до уваги при призначенні додаткової винагороди на підставі Постанови КМУ №

168. Натомість, розмір нарахованої та виплаченої позивачу додаткової винагороди за вересень 2022 року не відповідає сумі додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі позивача в таких діях та заходах, що не враховано судом першої інстанції. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що невидання начальником (командиром) органу Держприкордонслужби наказу про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям не може позбавляти військовослужбовця, який залучався до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії додаткової винагороди. Таким чином, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168, за вересень 2022 року. При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дій за інший спірний період. Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне застосування відповідачем приписів наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-АГ від 30.07.2022 та № 628-АГ від 09.12.2022 до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне. Пункт 21 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 надає право встановлювати конкретні умови і порядок отримання збільшеної додаткової винагороди не тільки керівникам відповідних міністерств, а і керівникам інших державних органів. Згідно з пунктами 1, 2 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 533 від 16.10.2014, Адміністрація Державної прикордонної служби України є центральним органом виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Пунктом 9 вказаного Положення передбачено, що Адміністрація Держприкордонслужби в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів МВС видає директиви, накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання. З огляду на викладене, Держприкордонслужба є державним органом, уповноваженим приймати рішення організаційно-розпорядчого характеру з питань своєї діяльності. На виконання статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що сам факт того що за змістом пункту 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, діяльність Адміністрації Держприкордонслужби спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ, не свідчить про відсутність повноважень у голови Держприкордонслужби врегульовувати питання виплати грошового забезпечення підпорядкованих йому військовослужбовців, в тому числі і встановлювати конкретні умови і порядок виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022. Крім того, слід звернути увагу, що на даний час відсутнє судове рішення предметом розгляду якої було дослідження та встановлення протиправності винесених наказів Адміністрацією Державної прикордонної служби №392-АГ від 30.07.2022 та №628-АГ від 09.12.2022, дані накази не є предметом розгляду даної справи, про існування таких доказів позивач суд не повідомляв. З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги те, що протиправність наказів №392-АГ від 30.07.2022 та №628-АГ від 09.12.2022 у визначений законом спосіб не встановлювалась, їх зміст не суперечить правовим актам, які мають вищу юридичну силу, підстави для незастосування відповідачем цих наказів до спірних правовідносин відсутні. Крім того, як зазначено вище, позивачем не оспорюється та не є предметом розгляду винесені накази відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суми додаткової винагороди, на підставі яких була визначена до нарахування та виплати позивачу такої додаткової винагороди. Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовних вимог щодо виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених Постановою №168, за спірний період, крім вересня 2022 року відсутні. Отже, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими. Колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145). Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»). З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168, за вересень 2022 року, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168, за вересень 2022 року, з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за цей період та з урахуванням висновків суду. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 по справі № 480/1604/23 - скасувати. Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168, за вересень 2022 року. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168, за вересень 2022 року, з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за цей період та урахуванням висновків суду. В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»