Ухвала ККС ВС № 227/72/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2023 року м. Київ Справа № 227/72/23 Провадження № 51 - 6735 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргузахисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022052230000262, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білицьке Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286-1 ч. 1 КК України. Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 02 травня 2023 року ОСОБА_4 засуджено за ст. 286-1 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин. 18 вересня 2022 приблизно о 13 год. 57 хв. водій ОСОБА_4 в порушення вимог п. 2.9. а) Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїжджій частині автодороги сполученням «Олександрівка-Покровськ-Костянтинопіль» зі сторони м. Добропілля в напрямку м. Білицьке на території Покровського району Донецької області. Проїжджаючи ділянку дороги поблизу дороги, що веде до шахти "Білицька", водій ОСОБА_4 , діючи необережно, в порушення вимог п. п. 12.1.; 12.3. Правил дорожнього руху України, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою, відповідно не реагуючи на її зміни, не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до його зупинки, почав різко змінювати напрямок руху керованого автомобіля, в результаті чого не впоравшись з керуванням автомобіля виїхав за межі проїжджої частини вправо, відносно напрямку свого руху де скоїв наїзд на дерево. В результаті ДТП пасажири автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 02 травня 2023 року щодо ОСОБА_4 - без зміни. Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості засудженого ОСОБА_4 та правильності кваліфікації його дій, вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_4 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_4 покарання, безпідставно виключив із обставин, які пом`якшують покарання, - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Також, на думку захисника, суд першої інстанції не врахував такі пом`якшуючі обставини: добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди та надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення. Крім того, зазначає, що місцевий суд не в повній мірі врахував дані про особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце реєстрації, одружений, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, а також навчається у ДНЗ «Білицький професійний ліцей», де характеризується виключно з позитивної сторони. Вважає, що, враховуючи всі вищевказані обставини, суди повинні були призначити ОСОБА_4 більш м`яке покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Також вказує, що апеляційний суд під час апеляційного розгляду не надав оцінку доводам його апеляційної скарги та безпідставно не врахував всіх пом`якшуючих обставин. Мотиви Суду Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до касаційної скарги копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ст. 286-1 ч. 1 КК України в касаційній скарзі не оспорюються. Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є безпідставними з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Санкцією ст. 286-1 ч. 1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 3 до 5 років. Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо. З доданих до касаційної скарги копій судових рішень вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_4 врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, його суспільну небезпечність, обставини даного конкретного кримінального провадження та дані про особу ОСОБА_4 , який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем навчання характеризується добре. Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнав щире каяття. При цьому суд першої інстанції не визнав активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення обставиною, що пом`якшує покарання, оскільки визнання обвинуваченим своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення і судом не було встановлено у поведінці підозрюваного під час досудового розслідування ознак активної ініціативи. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, тобто в мінімальному розмірі, що визначений санкцією ст. 286-1 ч. 1 КК України, і таке своє рішення належним чином мотивував. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України. Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , належним чином перевірив викладені у ній доводи, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що призначене ОСОБА_4 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 65 КК України. Апеляційний суд, виходячи з встановлених обставин справи, врахував спосіб вчинення кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, ступінь отриманих тілесних ушкоджень пасажирів, які перебували в автомобілі з обвинуваченим, ставлення обвинуваченого до скоєного, та зазначив, що призначене мінімальне покарання ОСОБА_4 є обґрунтованим, необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, а тому за відсутності обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням особи обвинуваченого, не вбачає достатніх підстав для призначення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України. Крім того, апеляційний суд зазначив, що застосування положень ст. 75 КК України в даному випадку, заборонено законом, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується за скоєння кримінального правопорушення за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК є законною, обґрунтованою і вмотивованою. За таких обставин, Суд вважає, що покарання, призначене місцевим судом засудженому і залишене без змін судом апеляційної інстанції, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Підстав вважати призначене ОСОБА_4 покарання явно несправедливим внаслідок суворості та можливості застосування вимог ст. ст. 69, 69-1, 75 КК України за доводами касаційної скарги захисника та матеріалами провадження не вбачається. Враховуючи зазначене, з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення, скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_4 та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції немає, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України. Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Суд постановив: Відмовити захиснику засудженого ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_4 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3