Ухвала ККС ВС № 686/8775/22

УХВАЛА Іменем України 10листопада 2023 року м. Київ справа № 686/8775/22 провадження № 51 - 6036 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12022243000000675 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Путивль Сумської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України), встановив: За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2023 року ОСОБА_4 визнано винуватим у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2021 року, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 8 місяців. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів. За обставин, детально наведених у вироку місцевого суду 04 квітня 2022 року, приблизно о 10:15 год., ОСОБА_4 перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_2 , повторно, таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_5 рюкзак сірого кольору, в якому знаходилися грошові кошти, речі та документи потерпілого. Після чого заховав викрадене майно до свого рюкзака, чорного кольору та покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_4 своїми протиправними діями завдав потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 1532 грн. Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 14 серпня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишив без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2023 року - без змін. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 , в якій він порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття кримінального провадження. Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Не погоджуючись з наданою судами оцінкою доказам, засуджений вказує на невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що: ? крадіжки чужого майна не вчиняв, належне потерпілому майно знайшов та мав намір віднести до відділу поліції; ? відсутні будь-які докази, що підтверджують його винуватість у інкримінованому кримінальному правопорушенні; ? потерпілому моральна або матеріальна шкода не завдана та останній будь яких претензій не має; ? працівники поліції, допитані в якості свідків, є зацікавленими особами; ? вирок місцевого суду є невмотивованим та не ґрунтується на досліджених доказах. ?Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Так, згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, аналогічні доводам його апеляційної скарги, яким апеляційний суд дав належну оцінку під час апеляційного розгляду. Так, в постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі, суд апеляційної інстанції, зазначив, що суд першої інстанції, мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, послався на докази, які зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК України. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що в судовому засіданні безпосередньо у встановленому законом порядку суд першої інстанції допитав обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зміст показань яких детально викладений у вироку. Крім того, суди встановили, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується іншими дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема, даними протоколу огляду місця події від 04 квітня 2022 року, згідно якого було оглянуто місце вчинення кримінального правопорушення: неподалік будинку № 14/4а по вул. Зарічанській у м. Хмельницькому; даними протоколів пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 04 квітня 2022 року та даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04 квітня 2022 року, відповідно до яких свідок ОСОБА_8 впізнав та вказав на зображення рюкзака та куртки, які належать потерпілому ОСОБА_5 , які в його присутності були виявлені та вилучені у ОСОБА_4 ; даними протоколів пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 04 квітня 2022 року та даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04 квітня 2022 року, відповідно до яких свідок ОСОБА_9 впізнав та вказав на зображення рюкзака та куртки, які належать потерпілому ОСОБА_5 , які в його присутності були виявлені та вилучені у ОСОБА_4 ; даними протоколів пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 04 квітня 2022 року, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_5 впізнав належні йому рюкзак та куртку, які вилучені у ОСОБА_4 ; даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_5 від 18 квітня 2022 року; даними протоколів огляду дисків від 04 та 16 квітня 2022 року на яких містяться відеозаписи камер спостереження магазину «BULKA», що знаходиться на вул. Зарічанській, 16 у м. Хмельницькому та магазину ТОВ «Зелена миля», що знаходиться по вул. Зарічанській, 14/5 у м. Хмельницькому, якими зафіксовано перебування на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , як безпосередньо на місці події, так і пізніше неподалік від місця вчинення кримінального правопорушення; висновками експертів № СЕ-19/123-22/2979-ТВ від 11 квітня 2022 року та № СЕ-19/123-22/3021-ТВ від 13 квітня 2022 року. Переглянувши вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою обвинуваченого у постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі, суд апеляційної інстанції погодився із рішенням місцевого суду та обґрунтовано зазначив, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально наведені у вироку та відповідають фактичним обставинам справи, зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК України. Так, допитаний у суді першої та апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та при цьому не заперечував, що 04 квітня 2022 року приблизно о 10:15 год. неподалік будинку № 14/4а по вул. Зарічанській у м. Хмельницькому, на дереві висіли рюкзак сірого кольору та куртка зеленого кольору з речами і документами потерпілого, які він забрав, вирішивши, що ці речі загублені, хотів віднести речі в поліцію. Разом з тим, суди позицію обвинуваченого ОСОБА_4 про невизнання винуватості оцінили критично, розцінивши її як намір уникнути відповідальності за фактично вчинене та як спосіб захисту, зазначивши при цьому, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, безпосередньо досліджених у судовому засіданні. При цьому, суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 спростовуються іншими дослідженими місцевим судом доказами, зокрема: - показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який пояснив суду, що працює двірником, 04 квітня 2022 року, приблизно о 10 год., він біля будинку АДРЕСА_2 мав здійснювати прибирання, повісив на гілля дерева свій рюкзак і куртку та відлучився на декілька хвилин до будинку №14/4а за інструментом, коли він повернувся, то його рюкзак з особистими речами та куртка зникли, він одразу звернувся в поліцію. Показання потерпілого підтверджуються слідчим експериментом за його участю; - показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які надали суду першої інстанції показання з приводу того, що 04 квітня 2022 року в обідню пору, під час патрулювання на дитячому майданчику в дворі будинку АДРЕСА_3 , вони виявили ОСОБА_4 , у якого не було особистих документів, при цьому, в рюкзаку ОСОБА_4 знаходився інший рюкзак, з якого випали документи на ім`я ОСОБА_5 . Спочатку обвинувачений став пояснювати, що це документи його знайомого, коли йому запропонували зателефонувати до цього знайомого, ОСОБА_4 став нервувати та пояснювати, що він цей рюкзак знайшов. Після з`ясування, що надійшла заява від ОСОБА_5 про викрадення його особистих речей, ОСОБА_4 став заявляти, що направлявся в поліцію, щоб видати знайдені речі потерпілого, однак логічно пояснити де знайшов такі речі і чому опинився в районі Гречан, де не має відділку поліції не зміг; - показаннями свідка ОСОБА_8 , який пояснив суду, що 04 квітня 2022 року в обідню пору, він та ОСОБА_10 зустріли знайомого ОСОБА_4 неподалік парку ім. Чекмана у м. Хмельницькому, після чого зайшли в один із дворів будинку по АДРЕСА_4 , де до них підійшли працівники патрульної поліції та здійснили перевірку документів та огляд особистих речей. При цьому він бачив і чув, що в рюкзаку обвинуваченого ОСОБА_4 працівники поліції виявили інший рюкзак з документами на ім`я іншої особи. Після того, як працівники патрульної поліції з`ясували, що є заява від потерпілого про крадіжку, їх забрали у відділ поліції. Показання свідків також підтверджуються доданим до протоколу затримання ОСОБА_4 від 04 квітня 2022 року відеозаписом, долученим на DVD-R диску, де вказані працівники патрульної поліції зазначили причину перевірки документів та затримання ОСОБА_4 , пояснення ОСОБА_4 з приводу наявності у нього чужих речей, при цьому був присутній ОСОБА_4 , не спростовував їх повідомлення, не міг пояснити чому не зателефонував у поліцію, а забрав чужі речі, також ОСОБА_4 показав, що хотів віднести до поліції, потім казав, що шукав у наявних документах потерпілого його адресу, щоб повернути речі власнику. Даючи правову оцінку діям ОСОБА_4 згідно інкримінованого обвинувачення, суд першої інстанції врахував усі досліджені докази в сукупності та встановлені конкретні обставини справи, у тому числі: час, як то денна пора та громадське місце події; поведінку обвинуваченого, який після заволодіння речами потерпілого, в яких виявив особисті документи ОСОБА_5 та грошові кошти, тривалий час зберігати їх при собі до моменту виявлення у нього таких речей працівниками поліції, дійшов до переконання про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні таємного викрадення чужого майна. Разом з тим, погоджуючись із вироком місцевого суду, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що доводи ОСОБА_4 з приводу того, що він не вчиняв крадіжки чужого майна, а лише знайшов це майно, яке мав намір віднести до відділу поліції, суперечать фактичним обставинам справи. При цьому, апеляційний суд урахував те, що ОСОБА_4 не зміг логічно пояснити суду, чому після заволодіння речами потерпілого в яких знаходились особисті документи останнього та грошові кошти, перебуваючи по вул. Зарічанській, на якій розташоване управління поліції, не передав такі речі в поліцію, або хоча б не повідомив по телефону, а направився на вул. Курчатова у м. Хмельницькому, де жодного відділу поліції не має та утримував речі потерпілого поки у нього їх не виявили та не вилучили працівники патрульної поліції. Крім того, суд також зазначив, що його пояснення щодо такої не логічної поведінки, обумовленої нібито необхідністю терміново передати зайві кросівки невідомій особі, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Крім цього колегія суддів апеляційного суду зауважила, що потерпілий залишив свої речі без нагляду біля будинку на декілька хвилин, при цьому ОСОБА_4 , розуміючи, що поряд житловий будинок, навіть не намагався з`ясувати чиї то речі, сховавши рюкзак потерпілого та куртку до свого рюкзака, покинув місце вчинення злочину. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов слушного висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджують те, що його умисел був спрямований саме на викрадення чужого майна. Щодо доводів касаційної скарги засудженого, що працівники поліції, допитані в якості свідків, є зацікавленими особами, оскільки здійснювали затримання ОСОБА_4 . Так, відповідно до ч. 1 ст. 65 КПК України, свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань. Частиною 2 ст. 65 КПК України вказано перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки. Як убачається із оскаржуваних судових рішень, працівники поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були допитані у суді першої інстанції з приводу обставин затримання ОСОБА_4 . При цьому ст. 65 КПК України не містить жодних заборон щодо допиту працівників поліції в якості свідків щодо з`ясування обставин вчинення ними певних процесуальних дій З огляду на викладене, доводи засудженого в цій частині також не є слушними. Решта доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 висновків судів першої та апеляційної інстанції також не спростовує та фактично зводиться до переоцінки доказів і встановлених по справі обставин, що в силу вимог статті 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції. Апеляційний суд, переглядаючи вирок врахував, що докази по справі були належним чином досліджені під час розгляду в суді першої інстанції, є належними та допустимими відповідно до вимог статей 84-86 КПК України, оцінені судом згідно із ст. 94 КПК України, та в своїй сукупності спростовують доводи засудженого ОСОБА_4 про не встановлення достатніх доказів для доведення його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Ухвала суду апеляційної інстанції є вмотивованою та відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України. В той же час, касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 не містить конкретного обґрунтування істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити судам першої та апеляційної інстанції ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення при розгляді кримінального провадження з огляду на положення ст. 412 КПК України, а відтак й необхідності скасування чи зміни судових рішень на підставах, передбачених ч.1 ст. 438 КПК України. Оскільки з касаційної скарги засудженого, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою. На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2023 року стосовно нього відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3