Ухвала КЦС ВС № 127/19184/22

УХВАЛА 09 листопада 2023 року м. Київ справа № 127/19184/22 провадження № 61-15318ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у справі за заявою Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиті послуги централізованого теплопостачання з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ВСТАНОВИВ: Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. 30 серпня 2022 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі - КП ВМР «ВМТЕ») звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиті послуги централізованого теплопостачання з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 Вінницьким міським судом Вінницької області видано судовий наказ від 21 вересня 2022 року № 127/19184/22 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь КП ВМР «ВМТЕ» заборгованості за період з 01 липня 2020 року по 31 липня 2022 року за спожиті послуги з централізованого теплопостачання у розмірі 23 260,27 грн. Вирішено питання судових витрат. У березні 2023 року ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_4 , подано заяву про скасування судового наказу від 21 вересня 2022 року у справі. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2023 року скасовано судовий наказ, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області № 127/19184/22 від 21 вересня 2022 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь КП ВМР «ВМТЕ» заборгованості за період з 01 липня 2020 року по 31 липня 2022 року за спожиті послуги з централізованого теплопостачання у розмірі 23 260,27 грн., а також стягнення в рівних частках судового збору в розмірі по 49,62 грн з кожного. У червні 2023 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про вирішення питання судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені заявником, а саме 16 000 грн, а також судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 536,80 грн. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 серпня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено. Стягнуто з КП ВМР «ВМТЕ» на користь ОСОБА_1 536,80 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 серпня 2023 року скасовано та постановлено нове судове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено. ОСОБА_1 27 жовтня 2023 року через підсистему «Електронний Суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 просить скасувати в частині ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та постановити в частині нове додаткове рішення, яким стягнути судові витрати на правову допомогу. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) зробила висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується, зазвичай, при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи. За правилом частин першої, другої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Тобто зазначені норми відсилають до статті 353 ЦПК України, у якій наведено перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Згідно з пунктом 13 частини першої зазначеної статті окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат. Додатково судом враховано, що ухвала про скасування судового наказу не підлягає апеляційному та касаційному оскарженню. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведені положення процесуального законодавства свідчать, що учасники справи у разі, якщо вони не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження в касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала суду щодо визначення розміру судових витрат, зазначена у пункті 13 частини першої статті 353 ЦПК України, однак ухвала щодо вирішення зазначеного процесуального питання відсутня у переліку ухвал, на які може бути подана касаційна скарга, зазначені у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальним правилом процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, а тому ухвала суду першої інстанції та постановлене за результатами її перегляду судове рішення апеляційного суду щодо визначення розміру судових витрат не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду за наслідками перегляду ухвали про визначення розміру судових витратне підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у справі за заявою Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиті послуги централізованого теплопостачання з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 . Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.. Судді: І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук