Постанова 4856 № 240/33206/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/33206/22 Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Роман Миколайович Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю. 13 листопада 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірним дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірним дій, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у застосуванні при обчисленні пенсії ОСОБА_1 середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016, 2017, 2018 роки з 01.03.2019 року. Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у скарзі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного. Судом встановлено, що з 28.08.2008 року позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про державну службу ", що сторонами не заперечується. З 01.03.2019 року позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведено перерахунок пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням середньої заробітної плати за три роки, що передують призначенню пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Листом відповідач повідомив про відсутність правових підстав для застосування показника середньої заробітної плати за три роки, що передують призначенню пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що вважає, що при обчисленні пенсії їй повинна враховуватися заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки, а тому дії відповідача щодо обчислення йому пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки просить визнати протиправними. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції відмітив, що позивачу була призначена пенсія за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу ". Проте, з 01.03.2019 року позивачу виплачується пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто, за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивач звернувся вперше. З цього приводу суд послався на позицію Верховного Суду, який у подібних правовідносинах неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що у випадку, якщо особа, яка вже отримує пенсію за одним законом виявила бажання отримувати пенсію, право на яку визначене іншим законом, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Колегія суддів, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, а також оскаржуваному рішенню суду першої інстанції, приходить до висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у відповідності до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України, є підставою для його скасування. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке. Відповідно до статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск:К), де: Зп- заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Для осіб, яким пенсія була призначена до 01.10.2017, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-УПІ від 11 жовтня 2017 року перерахунок пенсій здійснюється із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Пунктом 4-3 розділу 15 Прикінцевих положень Закону 1058-Ш передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Судом встановлено, що на звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузях економіки України за 2016-2018 роки, пенсійний орган повідомив про відсутність підстав для застосування показника середньої заробітної tuiamu працівників зайнятих у галузях економіки України за 2016-2018 роки при переведенні з пенсії по віку, обчислену за нормами Закону України Про державну службу" на пенсію за віком відповідно Закону 1058-IV. З даного приводу варто зазначити, що відповідно до ст. 40 Закону 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 13 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Статтею 10 Закону 1058- IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Відповідно до частини 3 ст. 45 Закону 1058- IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону 1058-1II, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Визначення заробітної плати для обчислення пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії застосовується лише при призначенні пенсій, а також у разі, коли особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення, (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 Закону 1058- IV для призначення пенсії. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції відносно того, що за призначенням пенсії відповідно до Закону 1058- IV, позивач звернулась вперше 2022 році, оскільки підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії є відповідна заява та додані до неї документи подані до уповноваженого органу ПФУ в порядку установленому статтями 44 та 45 Закону 1058- IV та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058- IV затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1. Проте матеріали справи не містять відомостей про те, що позивачем вчинялись дії, спрямовані саме на призначення пенсії. Позивачу первинно було призначено пенсію за віком у порядку Закону України «Про державну службу», в подальшому, за її заявою, призначено пенсію за віком на підставі Закону № 1058-1V. Тобто, в даному випадку має місце саме переведення такого виду пенсії, а не нове призначення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-1V, тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії мас бути незмінним, таким, яким він був на час призначення пенсії (за 2014 р., 2015 р., 2016 р.) Варто зазначити, що пенсія державного службовця є різновидом пенсії за віком, оскільки на її призначення мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, який у справі № 560/4589/21 від 29.11.2022 зробив висновок щодо застосування показника середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ, який має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що застосування для обчислення пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у зв 'язку з переходом з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону 1058-ІУ, чинним законодавством не передбачено. При цьому, колегія суддів критично оцінює посилання суду першої інстанції на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі №577/2576/17, Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №720/208/17, від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, від 18 серпня 2020 року у справі №263/6611/17 та ряду інших. Зокрема, у наведених справах встановлено, що позивачам первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». У подальшому, позивачів переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У цих справах Суд дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії у межах одного закону, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком." Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, за результатом апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що дії відповідача, як суб"єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами, відповідали критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак, приходить до висновку про необгрунтованність позовних вимог позивача. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.3 ст.242 КАСУ). Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, у зв"язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.