Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/1198/23-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1198/23-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 13 листопада 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 в повному обсязі періоду ведення підприємницької діяльності зі спрощеною системою оподаткування за 2004-2011 роки та періоду роботи на Малому спільному підприємстві «Ірина» з 01.12.1992 року по 02.08.1993 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди ведення підприємницької діяльності: з липня по грудень 2004 року - повних 6 місяців; з квітня по грудень 2005 року - повних 9 місяців; з січня по грудень 2006 року - повний рік; з січня по грудень 2007 року - повний рік; з жовтня по грудень 2008 року - повних 3 місяці; з січня по грудень 2009 року - повний рік; з січня по червень 2010 року - повних 6 місяців. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України при зарахуванні періодів в повному обсязі періоду ведення підприємницької діяльності зі спрощеною системою оподаткування за 2004-2011 роки здійснити розрахунок заробітної плати (доходу) застрахованої особи відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Малому спільному підприємстві «Ірина» з 01.12.1992 року по 02.08.1993 року. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема скаржник вказує, що страховий стаж позивача становить 32 роки 6 місяців 27 днів (в т.ч, страховий стаж з 01.01.2004 - 5 років 1 місяць 27 днів). Періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності за 2004-2011 роки враховані до розрахунку стажу за даними персоніфікованого обліку, пропорційно сплаченим страховим внескам. Отже, підстави для врахування до страхового стажу зазначеного періоду ведення підприємницької діяльності в повному обсязі, за матеріалами справи відсутні. Додатково повідомляє, що до стажу не зараховано період роботи з 01,12.1992 по 02.08.1993 в малому спільному підприємстві «Ирина», оскільки в записі про звільнення з роботи не можливо ідентифікувати печатку. Для можливості зарахування до стажу зазначеного періоду необхідно надати підтверджуючу довідку. Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 з 01.08.2018 року перебуває на обліку ГУ ПФУ в Чернівецькій області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (рішення про призначення пенсії №241670006093), що підтверджується протоколом про призначення пенсії. Згідно розрахунку стажу, доданого до протоколу про призначення пенсії, страховий стаж позивача визначено - 30 років 7 місяців 3 дні. Згідно розрахунку стажу, доданого до протоколу про протоколу про перерахунок пенсії від 09.01.2019 року, страховий стаж позивача становить 32 роки 6 місяців 27 днів (з яких після 01.01.2004 року 5 років 1 місяць 27 днів). Такий страховий стаж визначено також при подальших перерахунках пенсії позивача (проколи від 23.02.2021 року, від 22.02.2022 року, від 18.06.2022 року). 18.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Чернівецькій області із заявою (вхідний номер №275/Ф-2400-23), згідно змісту якої просив врахувати до його страхового стажу періоди ведення підприємницької діяльності: з липня по грудень 2004 року - повних 6 місяців; з квітня по грудень 2005 року - повних 9 місяців; з січня по грудень 2006 року - повний рік; з січня по грудень 2007 року - повний рік; з жовтня по грудень 2008 року - повних 3 місяці; з січня по грудень 2009 року - повний рік; з січня по червень 2010 року - повних 6 місяців. Листом від 31.01.2023 року № 389-275/Ф-17/8-2400/23 ГУ ПФУ в Чернівецькій області Фокію М.С. повідомлено про те, що періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності за 2004-2011 роки враховані до розрахунку стажу за даними персоніфікованого обліку, пропорційно сплаченим страховим внескам. Отже, підстави для врахування до страхового стажу зазначеного періоду ведення підприємницької діяльності в повному обсязі, за матеріалами справи відсутні. Також зазначено, що до стажу не зараховано період роботи з 01.12.1992 року по 02.08.1993 року в малому спільному підприємстві «Ирина», оскільки в записі про звільнення з роботи не можливо ідентифікувати печатку. Для можливості зарахування до стажу зазначеного періоду необхідно надати підтверджуючу довідку. Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Як вірно зазначив суд першої інстанції, спірні правовідносини у цій справі виникли щодо питання правомірності дій ГУ ПФУ в Чернівецькій області в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності у повному обсязі за 2004-2010 роки, а також щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в Малому спільному підприємстві «Ірина» з 01.12.1992 року по 02.08.1993 року. Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначається Законом №1058-IV. Частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою до відповідача про зарахування страхового стажу) визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 1 ст. 24 Закону №1058-ІV). Згідно із частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. До 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII). Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637). У відповідності до пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Водночас, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки, і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637). Відповідно до пункту 4 Порядку №637, в редакції Постанов Кабінету Міністрів України № 793 від 03.10.2018 року та № 1788 від 20.11.2003 року, було визначено, що час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток №1). Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Пунктом 4 Порядку №637, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1058 від 27.09.2022 року, чинній на час звернення позивача із заявою до відповідача про зарахування страхового стажу, передбачено дещо інше правове регулювання щодо зараховування до стажу роботи періодів провадження фізичною особою підприємницької діяльності. Вказано, що періоди роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства, зараховуються до стажу роботи за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ, інших документів про сплату страхових внесків або інформації Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1). Відповідно абз.3 пп.2 п.2.1 Порядку №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. Таким чином, порядок підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності залежить від системи оподаткування, на якій перебувала особа, що звертається за призначенням пенсії. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», доповнено пунктом 3-1, відповідно до підпункту 1 якого для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону до страхового стажу включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). У абз. 2 частини 1 статті 7 Закону № 1058-IV зазначено, що загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципом обов`язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб підприємців. Окрім цього, у період з 1993 по 01.07.2000 на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов`язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду. Період здійснення підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року враховується до страхового стажу на підставі довідки про реєстрацію суб`єктом підприємницької діяльності за умови наявності інформації про перебування особи, що звертається за призначенням пенсії, на спрощеній системі оподаткування або із застосуванням фіксованого податку. З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до відомостей, зазначених у довідці Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 03.01.2023 року №39/6/24-13-24-12, ОСОБА_1 перебував на податковому обліку, як фізична особа-підприємець, з 22.08.2002 року по 31.12.2016 року. В період з 01.07.2003 року по 31.03.2011 року здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування за умови сплати єдиного податку. За ці періоди ним були сплачені такі суми єдиного податку: з липня 2003 року по грудень 2007 року по 200.00 грн. щомісячно; з жовтня 2008 року по березень 2011 року по 80.00 грн. щомісячно. Відповідно до інформації про доходи від підприємницької діяльності, наданої Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області згідно листа від 06.12.2022 року № 3097/АП/24-13-62-02-04 , у період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року позивачем був задекларований дохід у розмірі 7563,00 грн., за 2009 рік 27017,00 грн, за 2010 рік - 27341,00 грн. В листі від 06.12.2022 року №2400-2107-8/41660 ГУ ПФУ в Чернівецькій області надав інформацію про сплачені ОСОБА_1 страхові внески. Так визначено, що відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98 до Пенсійного фонду України надійшло у вигляді розщеплення (42% від суми сплаченого єдиного податку) та зараховано за період з 2004 року по 2007 рік - 84,00 грн. щомісяця, за період з 2008 року по 2010 рік - по 33,60 грн. щомісяця Діючий на час здійснення позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування за умови сплати єдиного податку, у період з 01.07.2003 року по 31.03.2011 року, Указ Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва від 03.07.1998 року №727/98, яким було запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва, вказував про те, що суб`єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб`єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов`язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням (пункт 2 Указу). Зазначене свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, щомісяця сплачували єдиний податок в розмірі від 20 до 200 гривень, з яких не ними, а замість них органом Державного казначейства України в безумовному порядку перераховувалось 42 відсотки сплаченого єдиного податку до Пенсійного фонду України. Колегія суддів критично оцінює позицію скаржника щодо того, що підстави для врахування до страхового стажу періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності за 2004-2011 роки в повному обсязі відсутні, оскільки враховано до розрахунку стажу за даними персоніфікованого обліку періоди, пропорційно сплаченим страховим внескам. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню наступні періоди ведення підприємницької діяльності: з липня по грудень 2004 року - повних 6 місяців; з квітня по грудень 2005 року - повних 9 місяців; з січня по грудень 2006 року - повний рік; з січня по грудень 2007 року - повний рік; з жовтня по грудень 2008 року - повних 3 місяці; з січня по грудень 2009 року - повний рік; з січня по червень 2010 року - повних 6 місяців. Частина 3 статті 40 Закону № 1058-IV вказує на те, що при обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, отриманий ними дохід за відповідний місяць визначається за формулою: З = П х Ч / Т, де: З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); П - сума фактично сплаченого відповідного податку у розрахунку на відповідний місяць, у гривнях; Ч - відсоток відрахувань до Пенсійного фонду від суми фактично сплаченого відповідного податку, чинний в межах відповідного періоду; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці. Під час визначення доходу фізичної особи - підприємця для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується розмір податку, що сплачує така фізична особа, без збільшення розміру податку, передбаченого законодавством, за членів його сім`ї, які беруть участь у здійсненні цією фізичною особою підприємницької діяльності, та за осіб, які перебувають з нею у трудових відносинах. Під час визначення доходу члена сім`ї фізичної особи - підприємця для обчислення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується сума податку, внесена за одного члена сім`ї, на яку відповідно до законодавства збільшується відповідний податок зазначеної фізичної особи - підприємця. Щодо періоду роботи в Малому спільному підприємстві «Ірина» з 01.12.1992 року по 02.08.1993 року, судом досліджено наявну у матеріалах справи копію трудової книжки ОСОБА_1 , в якій наявні наступні записи (зроблені російською мовою): - 01.12.1992 (запис № 19) звільнений з комерційного центру «Енергія» по переводу на МСП «Ірина» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП УРСР за згодою між керівниками підприємств, підстава - наказ № 18 від 01.12.1992; - 01.12.1992 (запис № 20) прийнятий на посаду агента із постачання у Малому спільному підприємстві «Ірина» про по переводу з комерційного цента «Енергія», підстава наказ № 8 від 01.12.1992.; - 02.08.1993 (запис № 21) звільнений з МСП «Ірина» по переводу на ВКФ «Аверс» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП УРСР за згодою керівник підприємств. У листі від 31.01.2023 року № 389-275/Ф-17/8-2400/23 ГУ ПФУ в Чернівецькій області Фокію М.С. повідомлено про те, що до стажу не зараховано період роботи з 01.12.1992 року по 02.08.1993 року в малому спільному підприємстві «Ирина», оскільки в записі про звільнення з роботи не можливо ідентифікувати печатку. Для можливості зарахування до стажу зазначеного періоду необхідно надати підтверджуючу довідку. Згідно пунктів 2.2-2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58) заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Записи про причини звільнення повинні здійснюватися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюванням чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.25 Інструкція № 58). Згідно з пункту 2.26 Інструкція № 58 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Варто зауважити, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права. Такий висновок суду узгоджується з правою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17). Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. У постанові від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17 Верховний Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, у постанові від 21 лютого 2018 року у справ № 687/975/17 (адміністративне провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі №120/1089/19-а. Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи в Малому спільному підприємстві «Ірина» з 01.12.1992 року по 02.08.1993 року є неправомірною, з огляду на те, що позивач не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відносно того, що відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу досліджуваних спірних періодів ведення підприємницької діяльності за 2004-2011 роки в повному обсязі, а також періоди роботи в Малому спільному підприємстві «Ірина» з 01.12.1992 року по 02.08.1993 року, діяв не на підставі Конституції та законів України. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.