Постанова Одеський апеляційний суд № 522/5399/23

Номер провадження: 33/813/1867/23 Номер справи місцевого суду: 522/5399/23 Головуючий у першій інстанції Рябцева М.С. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С. за участю: секретаря судового засідання Виходець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, шо становить 17000 грн. та позбавлено її права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала На вказану постанову суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду скасувати та провадження у даній справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказала, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне. На переконання апелянта керування транспортним засобом є недоведеним фактом, оскільки ОСОБА_1 знаходилася у автомобілі який не рухався та двигун якого не працював. Поліцейські у встановленому законом порядку не роз`яснили ОСОБА_1 її права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. З відеозапису доданого до протоколу не вбачаються результати проведеного тесту на стан алкогольного спяніння. Крім того вказаний відеозапис не є належним доказом оскільки він не є безперервним та постійно переривається. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. До суду апеляційної інстанції в судове засідання призначене на 08 листопада 2023 року, ОСОБА_1 не з`явилися, була сповіщена належним чином шляхом направлення телефонограми та судової повістки за номером телефону вказаним нею в апеляційній скарзі (а.с. 39, 54-55). 23 жовтня 2023 року ОСОБА_1 надавала суду заяву про слухання справи за її відсутності (а.с.30). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозапис з боді-камери, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та прийняв законне та обґрунтоване рішення. Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.9.а ПДР України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 220789 від 06 березня 2023 року водій ОСОБА_1 06 березня 2023 року о 00.20 годин, у м. Одеса, вул. Семінарська, 95, керувала транспортним засобом Hyundai Tucson державний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку за допомогою приладу Алкотестер Драгер 7510 ABMF-0314, результат 0,78 ‰, тест 615, чим порушила вимоги п.2.9а ПДР. Матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП містять наступні зібрані докази: - протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 220789 від 06 березня 2023 року (а.с. 1); - довідка інформаційного порталу Національної поліції про те, що протягом року за ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не притягувалася (а.с.2); - Тест-драгеру 7510 від 06 березня 2023 року в якому зазначено результат 0.78 ‰ та засвідчено підписом ОСОБА_1 (а.с. 3); - Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4); - Направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с.5); - відеоматеріали з бодікамер поліцейських (а.с. 6). Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів в своїй сукупності, поза розумним сумнівом дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановленою постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 рокута порушення ним вимог п. 2.9а ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу того, що керування нею транспортним засобом є недоведеним фактом, апеляційний суд вважає безпідставними оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме відеозаписом з нагрудних камер поліцейських. З відеозапису з ID реєстратора 474621 вбачається на 00:51 хвл. поліцейська патрульна машина зупинилася на перехресті на червоне світло світлофора, перед патрульною машиною вбачається білий автомобіль, який після ввімкнення зеленого світла світлофора починає рух через перехрестя, і після увімкнення поліцейськими спецсигналу та проблискового маячка білий автомобіль зупинився на узбіччі. На 01:22 хвл. інспектор підійшов до машини і з відеозапису вбачається, що панель приладів автомобілю увімкнена, а за кермом транспортного запису знаходиться жінка, як пізніше встановлено ОСОБА_1 . В ході діалогу ОСОБА_1 зі співробітниками поліції встановлено, що причиною зупинки є порушення комендантського часу, про що ОСОБА_1 не заперечувала та на 01:38 хвл. повідомила поліцейським, що направляється до дому, але не встигла. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу того, що з відеозапису доданого до протоколу не вбачаються результати проведеного тесту на стан алкогольного спяніння, суд вважає безпідставними оскільки ні в матеріалах справи, ні з відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 заперечувала проти результату тесту. З відеозапису на 05:34 хвл. вбачається оголошення ОСОБА_1 результат проведеного тесту, на що вона не заперечувала та відповіла: «хорошо». Доводи апеляційної скарги щодо не роз`яснення поліцейськими ОСОБА_1 її права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження, оскільки з відеозапису вбачається, а саме на 35:00 хвл., що поліцейський роз`яснив ст. 63 Конституції України ОСОБА_1 . Крім того, допущені, на думку апелянта, працівниками поліції порушення, також можуть слугувати підставою для дисциплінарної відповідальності. Однак, матеріали справи не містять підтвердження звернення ОСОБА_1 зі скаргами на дії працівників поліції. В апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду. Позиція апелянта, яку вона висловила в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Також, слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду в частині оскарження, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 14 листопада 2023 року. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева