Постанова Закарпатський апеляційний суд № 297/1723/21

Справа № 297/1723/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 07 листопада 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Бисаги Т.Ю. і Фазикош Г.В., з участю секретаря Сливки С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду від 07 грудня 2021 року (у складі судді Михайлишина В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійними рішень Берегівської міської ради, договорів купівлі-продажу, договору дарування і скасування державної реєстрації, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у липні 2021 р. Просив: -визнати недійсним п. п. 21, 22 Рішення 14 сесії Берегівської міської ради VII скликання № 399 від 21.10.2016 року щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:018:0083 площею 0,12 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , та безоплатного передання у приватну власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:018:0083 площею 0,12 га, яка розташована в АДРЕСА_1 ; -визнати недійсним п. п. 23, 24 Рішення 14 сесії Берегівської міської ради VII скликання № 399 від 21.10.2016 року щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:018:0082 площею 0,1019 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та безоплатного передання у приватну власність ОСОБА_3 для індивідуального садівництва земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:018:0082 площею 0,1019 га, яка розташована в АДРЕСА_1 ; -визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:018:0082 площею 0,1019 га для індивідуального садівництва, яка розташована в АДРЕСА_1 , укладений 29.12.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О.В. за реєстровим номером 3673; -визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:018:0084 площею 0,0815 га для індивідуального садівництва, яка розташована в АДРЕСА_1 , укладений 12.01.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О.В. за реєстровим номером 58; -визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:018:0082 площею 0,1019 га для індивідуального садівництва, яка розташована в АДРЕСА_1 , укладений 13.01.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О.В. за реєстровим номером 71 та припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:01:018:0082 площею 0,1019 га для індивідуального садівництва, яка розташована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1076213121102, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 40102673; -визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:018:0084 площею 0,0815 га для індивідуального садівництва, яка розташована в АДРЕСА_1 , укладений 13.01.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О.В. за реєстровим номером 70, та припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:01:018:0084 площею 0,0815 га для індивідуального садівництва, яка розташована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1136646421102, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 40102946; -скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:018:0082 площею 0,1019 га для індивідуального садівництва, яка розташована в АДРЕСА_2 ; -скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:018:0084 площею 0,0815 га для індивідуального садівництва, яка розташована в АДРЕСА_1 . На обґрунтування позовних вимог указав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Єдиним спадкоємцем всього майна померлої відповідно до заповіту, вчиненого нею 18.01.2017 р. і посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О.В. за реєстровим № 104, став позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мацолою І.В. 28.12.2020 р., у власність позивача перейшов житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею в 253,6 кв. м., що належав померлій ОСОБА_6 , у якому вона мешкала до дня своєї смерті. Право власності на успадкований позивачем будинок було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2020 р., що підтверджується Інформаційною довідкою з реєстру від 13.07.2021 р. № 265693208. Також до складу спадкового майна входить і земельна ділянка площею 0,34 га, яка розташована у АДРЕСА_2 , на якій розміщений указаний житловий будинок, та яка належала померлій ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ЗК 001-35551, виданого 13.05.1997 р. і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2-44-97. Оскільки реєстрація успадкованої ділянки в Державному земельному кадастрі з присвоєнням їй кадастрового номеру не проводилась, позивач звернувся до сертифікованого інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_7 для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості щодо ділянки, розташованій в АДРЕСА_1 , та належної на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_6 . Після звернення до кадастрового реєстратора Відділу у Берегівському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області рішенням державного кадастрового реєстратора Сита Р.І. від 17.02.2021 року № РВ-2100539132021 позивачу було відмовлено у внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру відповідно до висновку державного кадастрового реєстратора Сита Р.І., яким установлено знаходження в межах успадкованої земельної ділянки, яку передбачалось успадкувати, інших земельних ділянок або їх частин, а саме: перетин успадкованої ділянки з ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:018:0084 (площа співпадає на 20,4155%) та з ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:018:0082 (площа співпадає на 27,8653%). Таким чином, наведена обставина унеможливлює державну реєстрацію й одержання витягу з Державного земельного кадастру про реєстрацію успадкованої позивачем земельної ділянки. Тому, 18.05.2021 р. приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мацола І.В. за № 37/02-31 було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,34 га, розташовану в АДРЕСА_1 , після смерті його матері ОСОБА_6 у зв`язку з відсутністю Витягу з Державного земельного кадастру про державну реєстрацію ділянки. У ході з`ясування указаних обставин стало відомо, що рішенням 14 сесії Берегівської міської ради VII скликання № 399 від 21.10.2016 р., а саме п. п. 21-24, громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було безоплатно надано дві земельні ділянки, які в подальшому перейшли у власність на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_4 , а згодом на підставі договору купівлі продажу та договору дарування ОСОБА_5 , фактично за рахунок частини іншої земельної ділянки, яка на час прийняття зазначеного рішення уже перебувала у приватній власності матері позивача ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ЗК 001-35551, виданого 13.05.1997 р. Берегівською міською радою народних депутатів на підставі рішення виконкому ради № 158 від 24.04.1997 р. і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2-44-97. Як зазначає позивач, належна на праві власності ОСОБА_6 , земельна ділянка чи її частина в будь-який визначений законом спосіб нею не відчужувалась, у неї не вилучалась, її права на ділянку не припинялись, їй не було відомо про прийняте рішення Берегівською міською радою № 399 від 21.10.2016 р. Померла ОСОБА_6 використовувала всю належну їй земельну ділянку без будь-яких обмежень, ділянка була огороджена, окрім будинку та господарських споруд, на ній було висаджено і зараз знаходяться багаторічні насадження: дерева, плодові дерева, чагарники, частина ділянки використовувалась під город. На думку позивача, прийняттям рішення Берегівською міською радою було порушено право приватної власності на землю його померлої матері ОСОБА_6 , внаслідок чого на даний час порушується його право як спадкодавця на належне оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та розпорядження розташованого на цій ділянці житлового будинку. Отже, позивач вважає, що його право на належне оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_6 із відповідним отриманням свідоцтва про право на спадщину та реєстрацію права власності може бути відновлене тільки у випадку відсутності в межах успадкованої земельної ділянки інших земельних ділянок, що надасть можливість провести державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі. Відтак, підлягає скасуванню кадастровим реєстратором державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 2110200000:01:018:0082 та 2110200000:01:018:0084. Заочним рішенням Берегівського районного суду від 07 грудня 2021 р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Позивач просить скасувати це рішення і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого: -жодних належних і допустимих доказів на спростування наявності в спадкодавця (померлої мами позивача) державного акту на земельну ділянку площею 0,34 га по АДРЕСА_2 іншими учасниками процесу до суду подано не було, як і не було здобуто таких доказів судом; -необґрунтованим і безпідставним є висновок суду про те, що оскаржуване позивачем рішення 14 сесії Берегівської міської ради VII скликання № 399 від 21.10.2016 р., п.п.21-24 є законним. Берегівська міська рада розпорядилася (відчужила) частину земельної ділянки, яка перебувала в приватній власності; -наразі порушуються права позивача як спадкоємця і власника житлового будинку на належне оформлення права власності на земельну ділянку з отриманням свідоцтва про право на спадщину через неможливість визначення кадастрового номера та проведення обов`язкової реєстрації успадкованої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі у зв`язку із знаходженням/перетином у межах успадкованої земельної ділянки інших земельних ділянок із кадастровими номерами 2110200000:01:018:0082 та 2110200000:01:018:0084. У письмових поясненнях на апеляційну скаргу адвокат Юрик Б.І. в інтересах ОСОБА_4 процитував заочне рішення Берегівського районного суду від 07 грудня 2021 р. Інші учасники справи письмових відзивів чи пояснень на апеляційну скаргу на подавали. У судове засідання сторони не з`явилися, представник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_1 подала клопотання про розгляд справи без їх участі, представник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_4 теж подав клопотання про розгляду справи без їх участі. Берегівська міська рада була повідомлена шляхом надсилання судової повістки про виклик на електронну адресу, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа (а.с.224), решта відповідачів були повідомленні шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.225-227). Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, із таких мотивів. Суд виходив із того, що задоволення заявлених позивачем позовних вимог суперечитиме загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, буде порушенням принципу рівності власників перед законом, закріпленим, у тому числі, статтею 41 Конституції України, та порушенням балансу наявних інтересів. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами свої позовні вимоги та їх підстави, зокрема, жодним доказом не встановлено, що померлий спадкодавець ОСОБА_6 , земельну ділянку чи її частину не відчужувала, така у неї не вилучалась, її право на ділянку не припинялось, і їй не було відомо про прийняте Берегівською міською радою рішення від 21.10.2016 р. № 399, на що як на підставу позовних вимог посилається позивач. Крім того, долученими позивачем до матеріалів справи документами, а саме: технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виданою на ім`я померлої ОСОБА_6 ; викопіюванням із кадастрової карти АДРЕСА_1 ; висновком щодо перевірки електронного документа: протоколом № ПП-2100271582021 проведення перевірки електронного документа від 17.02.2021 р. не підтверджено накладення чи перетин оскаржуваних земельних ділянок із земельною ділянкою померлої ОСОБА_6 . Також із указаних документів не вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2110200000:01:018:0082 та 2110200000:01:018:0084 межують із земельною ділянкою померлої ОСОБА_6 . Отже, позивачем жодним належним, допустимим і достатнім доказом не доведено, що спірні земельні ділянки входили до земельної ділянки, якою володіла спадкодавець на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ЗК 001-35551, виданого 13.05.1997 р. Берегівською міською радою народних депутатів. При цьому суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Берегівським РВ ДРАЦС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а.с.10). Згідно з копією заповіту від 18.01.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 104, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка та мешканка АДРЕСА_2 , на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що належить їй за законом або буде належати на день її смерті, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у цілому (а.с.11). Так, позивач ОСОБА_1 отримав у спадщину житловий будинок під номером АДРЕСА_2 , який належав померлій ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 28.12.2020 р. приватним нотаріусом Берегівського нотаріального округу Мацолою І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2703 (а.с.12). Оформлення права власності на успадкований будинок підтверджується Інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.07.2021 року (а.с.13). Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують висновків суду першої інстанції із таких підстав. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Відповідно до ч.2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно з вимогами ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Згідно з частиною першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до ч.2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. У свою чергу, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) для висновку про порушене право позивача мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності мами позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачами. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи (частини перша та друга статті 116 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). На обґрунтування власних позовних вимог позивач покликається на те, що після звернення до кадастрового реєстратора Відділу у Берегівському районі ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області рішенням державного кадастрового реєстратора Сита Р.І. від 17.02.2021 р. № РВ-2100539132021 йому було відмовлено у внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру відповідно до висновку державного кадастрового реєстратора Сита Р.І., яким установлено знаходження у межах успадкованої земельної ділянки, яку передбачалось успадкувати, інших земельних ділянок або їх частин, а саме: перетин успадкованої ділянки з ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:018:0084 (площа співпадає на 20,4155%) та з ділянкою з кадастровим номером 2110200000:01:018:0082 (площа співпадає на 27,8653%). 18.05.2021 р. приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мацола І.В. за № 37/02-31 було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,34 га, розташовану в АДРЕСА_1 , після смерті його матері ОСОБА_6 у зв`язку з відсутністю Витягу з Державного земельного кадастру про державну реєстрацію ділянки. На переконання колегії суддів, із урахуванням характеру спору та за наявності протилежних за змістом позицій сторін по справі щодо перетину земельних ділянок, для з`ясування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а саме що земельні ділянки, які були виділені відповідачам, накладаються на земельну ділянку матері позивача, необхідні спеціальні знання у галузі земельно-технічних відносин. У суді першої інстанції сторони не зверталися із клопотанням про призначення судової земельно-технічної експертизи з метою визначення наявності перетинів земельних ділянок, а також площі перетину земельних ділянок, при цьому не скористались правом заявити про призначення відповідної експертизи і на стадії апеляційного перегляду. Відсутність відповідної експертизи в разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт наявності перетинів земельних ділянок, а також площі перетину земельних ділянок має довести особа, яка пред`явила позов. У свою чергу, відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на спірний об`єкт. Згідно зі статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині 1 статті 317 ЦК України, у тому числі й право володіння. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Вказаний за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постановах від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19. Натомість, відповідний правовстановлюючий документ (рішення, правочин (договір) є підставою для переходу до особи прав на нерухомість, тобто породжує відповідні зобов`язання з передачі майна, а безпосередньо набуття особою усіх повноважень власника (володіння, користування, розпорядження) відбувається в момент внесення до реєстру відповідного запису про державну реєстрацію отриманого речового права. Довід апеляційної скарги про те, що жодних належних і допустимих доказів на спростування наявності в спадкодавця (померлої мами позивача) державного акту на земельну ділянку площею 0,34 га по АДРЕСА_2 , іншими учасниками процесу до суду подано не було, як і не було здобуто таких доказів судом, не має жодного значення у контексті спірних правовідносин, оскільки факт наявності державного акту на земельну ділянку площею 0,34 га по АДРЕСА_2 в мами позивача ніхто не оспорює, спірні правовідносини ґрунтуються не на цьому. Довід апеляційної скарги про те, що необґрунтованим і безпідставним є висновок суду про те, що оскаржуване позивачем рішення 14 сесії Берегівської міської ради VII скликання № 399 від 21.10.2016 р., п.п.21-24 є законним у той час, як Берегівська міська рада розпорядилася (відчужила) частину земельної ділянки, що перебувала у приватній власності, також не заслуговує на увагу, оскільки вказаних обставин позивачем не доведено. Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір відповідно до чинного законодавством. Рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не заслуговують на увагу. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із урахуванням цього, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Заочне рішення Берегівського районного суду від 07 грудня 2021 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 13 листопада 2023 р. Судді: