Ухвала КЦС ВС № 362/508/21

УХВАЛА 09 листопада 2023 року м. Київ справа № 362/508/21 провадження № 61-3649св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Фермерське господарство «ДАР», третя особа - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «ДАР» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2022 року в складі судді Ковбеля М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г., та касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Капля Аліна Степанівна , на постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «ДАР» (далі - ФГ «ДАР»), третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 листопада 2020 року на а/д Київ-Одеса 42 км + 830 м, відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Камаз» 55102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем «Volkswagen T-ROC», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_4 . Цивільно-правова відповідальність власника «Камаз» 55102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», поліс АР/7194095 (ліміт відповідальності 130 000 грн, франшиза 1 500 грн). Відповідно до звіту № 70/91.11.20 від 29 листопада 2020 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику «Volkswagen T-ROC», реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає 511 466,58 грн. Крім того, позивачкою понесені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 3 000 грн, витрати на евакуатор у розмірі 600 грн, витрати на аварійне транспортування автомобіля з місця ДТП в розмірі 2 910 грн та витрати, пов`язані з прокатом автомобіля та його обслуговуванням у розмірі 1 095 грн 59 коп. Також позивачці заподіяно моральну шкоду. ПАТ «НАСК «Оранта» виплатило страхове відшкодування у розмірі 128 500,00 грн. Водій ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення під час виконання своїх трудових обов`язків, працюючи водієм у ФГ «ДАР». Враховуючи наведене, позивачка просила стягнути з ФГ «ДАР»: матеріальну шкоду в розмірі 382 966,58 грн; моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн; 3% річних та інфляційне збільшення боргу в розмірі 11 577,41 грн; витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 3 000,00 грн; витрати на послуги евакуатора у розмірі 600,00 грн; витрати на аварійне транспортування автомобіля з місця ДТП в розмірі 2 910,00 грн; витрати, пов`язані з прокатом автомобіля та його обслуговування в розмірі 1 095,59 грн, а всього 452 149,58 грн. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ФГ «ДАР» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 390 572,17 грн та 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 395 572,17 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що за шкоду, завдану позивачці, повинна відповідати юридична особа (відповідач), на балансі якої перебуває транспортний засіб «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та яка є роботодавцем ОСОБА_2 , який на момент ДТП керував вказаним транспортним засобом. Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок ДТП пошкоджено власність позивачки, засіб пересування, який нею використовувався щоденно в інтересах своєї сім`ї, у зв`язку з чим позивачка та члени її сім`ї були тривалий час позбавлені можливості вести звичний спосіб життя, були суттєво порушені їх життєві плани, оскільки проведення вимушеного незапланованого ремонту транспортного засобу вимагало значних додаткових зусиль та часу. Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн, суд керувався положеннями статей 23, 1167, 1172 ЦК України. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для їх стягнення. Додатковим рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою та її представником не надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті), та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, позивачкою та її представником не надано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому квитанція, яка не містить підпису платника, є недопустимим доказом та вважається такою, що не відповідає встановленим вимогам (особисті розписки адвоката про одержання коштів). Постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу ФГ «ДАР» залишено без задоволення, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2022 року залишено без змін. Погоджуючись із висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до апеляційного суду не оскаржувалося, а тому судом апеляційної інстанції не переглядалося. Постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року додаткове рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ФГ «ДАР» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зазначений представником відповідача розмір витрат на правничу допомогу в сумі 90 429,92 грн є неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, обсягом матеріалів у справі та кількістю підготовлених процесуальних документів. Апеляційний суд взяв до уваги, що представником позивача підготовлені такі процесуальні документи та вчинені процесуальні дії: позовна заява; клопотання про відкладення розгляду справи; відповідь на відзив; клопотання про обґрунтування поважності причин неподання доказів та доручення їх; заява про стан розгляду справи; заява про ознайомлення з матеріалами справи; клопотання про обґрунтування поважності причин неподання доказів та доручення їх; заява про розгляд справи без участі представника. З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин цієї справи, зважаючи на часткове задоволення позовної заяви, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Аргументи учасників справи Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів 14 березня 2023 року ФГ «ДАР» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у вказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми статті 1172 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17 та постановах Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-933цс16 та від 28 січня 2015 року у справі № 6-229цс14. Крім того, заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що судами не повно встановлено фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Вказує, що судами помилково застосовано до спірних правовідносин положення статті 1172 ЦК України, а також безпідставно не враховано, що юридична особа не має обов`язку відшкодовувати шкоду, завдану її працівником, який неправомірно заволодів транспортним засобом, що перебуває на балансі юридичної особи-роботодавця, а також коли ДТП сталася у позаробочий час, не під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Незважаючи на те, що відповідач є власником автомобіля «Камаз», який є джерелом підвищеної небезпеки, він не передбачав та не міг передбачити, що автомобіль буде самовільно використано працівником в особистих цілях, без дозволу та відома керівництва, тому на відповідача не може бути покладено відповідальність за завдану працівником шкоду через недостатній контроль за транспортним засобом. Отже, оскільки водій ОСОБА_2 на момент ДТП не виконував свої безпосередні трудові обов`язки, а транспортний засіб - автомобіль «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким було завдано шкоду позивачці та який перебуває на балансі відповідача, вибув з володіння останнього не з його волі, то вина відповідача у заподіянні шкоди відсутня. 06 квітня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Капля А. С. , засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ФГ «ДАР» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 90 429,29 грн. У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21. Зазначає, що у суду апеляційної інстанції не було підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Доводи відзиву на касаційну скаргу У квітні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Капля А. С., подала відзив на касаційну скаргу ФГ «ДАР», в якому просила її відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Крім того, ОСОБА_1 просила стягнути на свою користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені нею в суді касаційної інстанції, в розмірі 10 000,00 грн. Провадження в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ФГ «ДАР», витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Підставою відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої дії Капля А. С. , та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. У травні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судами встановлено, що 06 листопада 2020 року на а/д М05 Київ-Одеса 42 км + 830 м, відбулась ДТП за участю автомобіля «Камаз» 55102, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем «Volkswagen T-ROC», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Власником автомобіля «Volkswagen T-ROC», реєстраційний номер НОМЕР_3 , є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 . Транспортний засіб марки «Камаз» 55102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ФГ «ДАР». Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП. Цивільно-правова відповідальність власника «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/7194095. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становила 130 000,00 грн, франшиза 1 500,00 грн. ПАТ «НАСК «Оранта» виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 128 500 грн. Відповідно до звіту № 70/91.11.20 від 29 листопада 2020 року матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки«Volkswagen T-ROC», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у результаті його пошкодження складає 511 466,58 грн. Згідно з актом виконаних робіт № 11/20-ЕР та квитанцією № 11/20-ЕР ОСОБА_1 сплачено 2 910,00 грн за аварійне транспортування автомобіля«Volkswagen T-ROC», реєстраційний номер НОМЕР_3 (загальна відстань 165 км). Також, згідно з актом виконаних робіт від 24 листопада 2020 року та квитанцією № 279754 ОСОБА_1 сплачено 600 грн за транспортні послуги (евакуатор). За квитанцією до прибуткового касового ордера № 70/91.11.20 від 29 листопада 2020 року за складання звіту № 70/91.11.20 про оцінку КТЗ ОСОБА_1 сплачено 3 000,00 грн. Також ОСОБА_1 витрачено 1 095,59 грн на прокат автомобіля та паливо. На момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ФГ «ДАР» та за ним був закріплений автомобіль «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_5 .

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційними скаргами ФГ «ДАР» та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Капля А. С. , підлягає закриттю, з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). За статтею 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом спору у цій справі є вимоги майнового характеру - стягнення матеріальної та моральної шкоди. Ціна позову становить 452 149,58 грн. 14 березня 2023 року ФГ «Дар» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у вказаній справі. 06 квітня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Капля А. С. , засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційних скарг - 2 684 грн). Тобто вимоги майнового характеру (452 149,58 грн) станом на 01 січня 2023 року не перевищують двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 050 грн). Отже, зазначена справа є незначної складності, тому є малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Касаційні скарги та додані до них матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. При цьому Верховний Суд дослідив та взяв до уваги ціну і предмет позову, складність справи і її значення для сторін і суспільства та не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у малозначній справі у касаційному порядку. За пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, потрібно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Оскільки Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ФГ «ДАР» та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Капля А. С. , у малозначній справі, а доводи касаційних скарг не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, і такі випадки не встановлені судом касаційної інстанції, то є підстави для закриття касаційного провадження. Відповідно до частини другої статті 396 ЦПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу. Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про закриття касаційного провадження у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційними скаргами ФГ «ДАР» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Капля А. С. , на постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року слід закрити. Керуючись статтею129 Конституції України, статтями 19, 389, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційне провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства «ДАР» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, та касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Капля Аліна Степанівна , на постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ДАР», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, закрити. Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Сердюк С. О. Карпенко І. М. Фаловська