Постанова 4824 № 759/6431/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77 e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617 Унікальний номер справи № 759/6431/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5280/2023Головуючий у суді першої інстанції - П`ятничук І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Головачов Я.В., Невідома Т.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Бордуновою Надією Олександрівною, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення безпідставно отриманих коштів, В С Т А Н О В И В: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив: звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів, що стягуються на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.11.2016 у справі № 759/12011/16 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01.03.2022; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані в якості аліментів за березень, квітень, травень, червень 2022 року грошові кошти у розмірі 61 096,65 грн; вирішити питання розподілу судових витрат. Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.09.2016 шлюб зареєстрований 19.04.1986 між позивачем та ОСОБА_2 було розірвано. Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10.11.2016 у справі № 759/12011/16 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. В ході виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.11.2016 в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 з заробітної плати позивача щомісячно відраховуються аліменти. Наприкінці лютого 2022 року спільний син ОСОБА_3 почав проживати разом з батьком у м. Лейпциг у республіці Німеччина, що свідчить про те, що з березня 2022 року неповнолітній син ОСОБА_3 проживає разом з батьком та перебуває на повному його утриманні, тому з цього часу позивач одноосібно несе абсолютно всі витрати пов`язані з його утриманням. При цьому, не зважаючи на те, що син повністю перебуває на його утриманні з позивача утримуються кошти на виконання рішення суду про стягнення аліментів. Зважаючи, що неповнолітній син з березня 2022 року по травень 2022 року включно проживав з позивачем та перебував на повному його утриманні, відповідачка за період з березня по травень 2022 року включно безпідставно отримала аліменти на утримання дитини у розмірі 30 493,01 грн. У зв`язку з цим просить припинити стягнення аліментів та повернути вказану суду безпідставно стягнутих аліментів (а.с. 1-5, 76-80). Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04.10.2023 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення безпідставно отриманих коштів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в якості аліментів за період з березня 2022 року по травень 2022 року включно у розмірі 30493,01 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 96-99). Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14.03.2023 ухвалено додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення безпідставно отриманих коштів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в якості аліментів за червень 2022 року у розмірі 30603,64 грн(а.с. 133-134). В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення у відмовленій частині та постановити у цій частині нове, яким звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів, що стягуються на підставі рішення Святошинського районного суду від 10.11.2016 у справі № 759/12011/16 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01.03.2022. Вказує, що суд дійшов помилкового висновку про те, що до спірних відносин можуть бути застосовані лише певні обставини визначені ст. 188 та ст. 190 СК України, помилково не врахувавши положення ч. 4 ст. 273 ЦПК України, яка стосується правовідносин, які виникли на підставі рішення суду, що вже набрало законної сили, та пред`явлено до виконання. Враховуючи, що право на отримання аліментів має виключно той з батьків, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України), відтак припинення проживання дитини з тим із батьків на користь якого постановлено рішення про стягнення аліментів є підставою для припинення права на отримання аліментів. Окрім того, визначені судом підстави для звільнення від сплати аліментів, суттєво відрізняються від підстав позову по даній справі, які стосуються того, що дитина на яку сплачуються аліменти, що досягла віку, коли самостійно обирає місце проживання, тому відносно цієї дитини не може бути постановлене ні рішення суду, ні рішення органу опіки про визначення місця проживання, оскільки це суперечитиме принципу вільного вибору місця проживання особи (а.с. 109-112). 19.04.2023 ОСОБА_1 подано письмові пояснення, у яких зазначено, що рішення суду оскаржується лише у відмовленій частині, а саме, в частині звільнення від сплати аліментів, оскільки обставини справи стосовно того, що дитина продовжує проживати з батьком не змінюються (а.с. 143-145). Відзиву від учасників справи не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Рішення суду оскаржується в частині відмови у звільненні від сплати аліментів, в іншій частині судове рішення судом апеляційної інстанції не переглядається. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову в частині припинення стягнення аліментів з позивача на користь відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що на обставини, які можуть бути підставою для звільнення батьків від обов`язку утримувати дитину, визначених статтями 188, 190 СК України, позивач не посилається і доказів на їх підтвердження суду не надано. Але погодитись із такими висновками у повній мірі не можливо з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.09.2016 у цивільній справі № 759/8167/16 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 19.04.1986 Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського районного управління юстиції було розірвано (а.с. 11). Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10). Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10.11.2016 у справі № 759/12011/16 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. На виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.11.2016 Святошинським районним судом м. Києва 15.03.2017 було видано виконавчий лист (а.с. 12-13). Постановою головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві було звернуто стягнення на заробітну плату позивача (а.с. 14-15). З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_3 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18.03.2022 тимчасово проживають разом у м. Лейпциг, республіки Німеччина (а.с. 17-36). Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За частиною 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Положенням ч. 2 ст. 29 ЦК України визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. З урахуванням предмета цього спору, який стосується звільнення від сплати аліментів на утримання дитини визначальною обставиною, яка підлягає доказуванню у справі є те, з ким саме з батьків проживає дитина. Під час розгляду даної справи позивачем надано достеменні та належні докази, які підтверджують факт проживання сина з позивачем, і відповідачем ці докази не спростовано. Тобто, проживання дитини з батьком, як особою, яка зобов`язана сплачувати аліменти щодо цієї ж дитини на користь особи, з якою дитина на час ухвалення рішення проживала, є обставиною, яка дає підстави для припинення стягнення з позивача періодичних платежів, оскільки аліменти отримує лише той з батьків з ким дитина проживає. Отже, визначені судом підстави суттєво відрізняється від підстави позову по даній справі, який стосується того, що дитина на яку сплачуються аліменти досягла віку, коли самостійно обирає місце проживання, тому відносно цієї дитини не може бути постановлене ні рішення суду, ні рішення органу опіки про визначення місця проживання, оскільки це суперечитиме принципу вільного вибору місця проживання особи. Таким чином, припинення проживання дитини з тим із батьків на користь якого постановлено рішення про стягнення аліментів, є підставою для припинення права на отримання аліментів. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено матеріали справи та безпідставно відмовлено у задоволені позовних вимог про звільнення від сплати аліментів. Тому, є обґрунтовані підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову у зазначеній частині. Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, позовні вимоги було задоволено, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 992,40 грн, а за розгляд справи в суді апеляційної інстанції й розмірі 1 488,60 грн, всього 2 481,00 грн. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Бордуновою Надією Олександрівною, задовольнити. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення яким звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів, що стягуються на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року у справі № 759/12011/16 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01 березня 2022 року. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України у м. Києві 07.12.1998, РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 2 481(дві тисячі чотириста вісімдесят один),00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді Я.В. Головачов Т.О. Невідома