Постанова 4875 № 905/125/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2023 року м. Харків Справа № 905/125/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М. за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М. за участю представників сторін: позивача - Мацак О.Ю., ордер серії АН №1083607 від 07.02.2023 відповідача - Бурашнікова О.С., ордер серії АР №1135464 від 07.08.2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП 001737 від 27.07.2018 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон", с.Рівне, Донецька обл. (вх.№ 1869 Д/2 від 07.09.2023) на рішення Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 у справі №905/125/23 (повний текст складено 18.08.2023, суддя Хабарова М.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМ ІНВЕСТ", м. Слов`янськ, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP БЕТОН", с. Рівне, Донецька область про стягнення 402 682,84 грн,- ВСТАНОВИВ: У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КАМ ІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP БЕТОН" про стягнення основного боргу у розмірі 344294,35 грн та пені у розмірі 58 388,49 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору поставки №Ц-49/21 від 16.08.2021 щодо здійснення розрахунків за поставлений товар. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/125/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін. Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 у справі №905/125/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP БЕТОН" (85325, Донецька обл., Покровский район, с. Рівне, вул. Шопена, 1, ідентифікаційний код 34798371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМ ІНВЕСТ" (84107, Донецька обл., м.Слов`янськ, вул. Літературна, 115, ідентифікаційний код 43485624) основну заборгованість у розмірі 344 294, 35 грн, пеню у розмірі 58 388,49 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, судовий збір у розмірі 4 832,19 грн. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 344294,35 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. Також, суд виходив з того, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований. Оскільки відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов`язання передбачена договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними, а тому підлягають задоволенню. Також, вирішуючи питання щодо розподілу витрат позивача на правову допомогу, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 42600,00 грн є надміру завищеною. Враховуючи принципи змагальності, диспозитивності, принцип забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, суд вважав за необхідне обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи до 15000,00 грн, яку стягнув на користь позивача. Не погодившись із вищевказаним рішенням, ТОВ "VIP БЕТОН" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 у справі №905/125/23 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМ ІНВЕСТ" в повному обсязі; стягнути з позивача судові витрати у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції; справу розглядати у відкритому судовому засіданні за участі уповноважених представників ТОВ "VIP БЕТОН". Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач вважає, що під час розгляду справи, судом першої інстанції не з`ясовано обставин, що мають значення для справи, а саме, не встановлено точну дату отримання товару чи його не отримання відповідачем; суд не ідентифікував особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від відповідача, не надав належної оцінки наявності чи відсутності відмітки про отримання товару у визначеному сторонами первинному документі. Також, апелянт вважає недоведеними обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме, на думку скаржника судом не з`ясовано чи відповідач частково оплатив весь отриманий товар, чи здійснив попередню оплату до моменту отримання товару; судом не досліджено наявні арифметичні помилки в розрахунках, які вказують на недоведеність такої заборгованості. Крім того, скаржник вважає, що справу розглянуто господарським судом за відсутності доказів належного повідомлення відповідача про час, день та місце розгляду справи, що є порушенням норм процесуального права та безумовною підставою для скасування судового рішення. 27.09.2023 відповідачем до суду апеляційної інстанції також подано клопотання (вх. №11715), в якому ТОВ "VIP БЕТОН" просить прийняти ухвалу про повернення відповідачу надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 1 449,66 грн. Зокрема, відповідач звертає увагу, що згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Дану позицію в повній мірі підтримано постановою Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22. Відповідач зазначає, що судовий збір, сплачений позивачем при поданні позовної заяви через підсистему «Електронний суд», з урахуванням понижуючого коефіцієнта складає: 1,5%*0,8 = 1,2%, а саме 402 682,84 грн * 1,2% = 4 832,19 грн (виходячи зі змісту рішення Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 у справі №905/125/23). Саме таку суму було сплачено позивачем при поданні позовної заяви). В свою чергу апеляційна скарга подана теж через підсистему «Електронний суд», як окремий від позовної заяви процесуальний документ в електронній формі, а тому, на думку відповідача, при сплаті судового збору підлягає застосуванню ставка з урахуванням понижуючого коефіцієнту 150% х 0,8 = 120%, що розраховується наступним чином: судовий збір сплачений при поданні позовної заяви - 4 832,19 грн х 120% = 5 798,63 грн. Виходячи з цього, апелянт вважає, що ТОВ «VIP БЕТОН» сплатило судовий збір в розмірі більшому, ніж встановлено законом при поданні апеляційної скарги в електронній формі, а сума такої переплати становить 1449,66 грн, що розраховується наступним чином: 7 248,29 грн - 5 798,63 грн = 1449,66 грн. У зв`язку з цим, просить суд повернути надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 1 449,66 грн внаслідок внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом при поданні апеляційної скарги в електронній формі. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "VIP БЕТОН" на рішення Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 у справі №905/125/23. Розгляд справи призначено на 01.11.2023. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 10 днів з дня вручення даної ухвали. У відзиві на апеляційну скаргу (вх. №12269 від 10.10.2023) позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до пункту 3.3. договору поставки від 16.08.2021 при поставці партії товару залізничним транспортом постачальник (позивач) зобов`язаний передати покупцю (відповідачу) видаткову накладну, а документ про якість знаходиться в АС «Клієнт» УЗ. Постачальник (позивач) виконав свої зобов`язання та передав покупцю (відповідачу) видаткову накладну №43 від 19.02.2022 шляхом направлення на електронну адресу покупця (відповідача) viparm@i.ua відповідно до пункту 9.9 договору, що підтверджується копією роздруківки сторінки електронної пошти, яка додана до позовної заяви. Крім того, позивачем було виконано вимоги пункту 6.5. договору та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №14 від 16.02.2022 на загальну суму 29 408,00 грн ( у тому числі податок на додану вартість 4901,33 грн, реєстраційний номер 9067624760) та податкову накладну №21 від 19.02.2022 на загальну суму 394 294,34 грн (у тому числі податок на додану вартість 65 715,72 грн, реєстраційний номер 9067621644). Зазначені обставини підтверджуються копіями податкових накладних з квитанціями реєстрації у ЄРПН, які додані до позовної заяви, та відповіддю Державної податкової служби України від 03.02.2023 за вих. №2881/6/99-00-04-02- 01-06 на адвокатський запит. Позивач зазначає, що за весь час виконання своїх зобов`язань за договором поставки від відповідача на адресу позивача не надходило жодних рекламацій щодо неналежної якості товару, асортименту або нестачі товару, або відсутності будь-яких документів. Не зазначено й в апеляційній скарзі відповідача (апелянта) та не надано жодних доказів щодо неналежної якості товару, асортименту або нестачі товару, або що відповідач не отримував за електронною адресою viparm@i.ua документи від позивача. Також зазначає, що така електронна адреса самостійно зазначена апелянтом у апеляційній скарзі, а також вказана на сайті Міністерства Юстиції України «Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань». Також звертає увагу, що відповідач сплатив вартість поставленого товару у розмірі 79 408,00 грн, але ж частково. Стосовно доводів апелянта щодо неналежного повідомлення про відкриття провадження у справі та існування спору, позивач зазначає, що електронна адреса апелянта - viparm@i.ua та адреса: 85325, Україна, Донецька область, Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, будинок 1, вказані самим апелянтом у апеляційній скарзі від 07.09.2023 та клопотанні про відстрочення сплати судового збору від 07.09.2023, які надіслані на адресу Східного апеляційного господарського суду. Судом першої інстанції з метою повідомлення сторін про розгляд справи, було здійснено підписку сторін на отримання процесуальних документів по справі №905/125/23 електронною поштою, зокрема: відповідача - viparm@i.ua. Крім того, Господарським судом Донецької області було здійснено направлення ухвали про відкриття провадження у справі №905/125/23 від 16.02.2023 рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка також зазначена апелянтом, як адреса знаходження апелянта (відповідача). Одночасно у відзиві на апеляційну скаргу позивач також повідомляє, що для представництва інтересів позивача під час розгляду апеляційної скарги в Східному апеляційному господарському суді, між позивачем та адвокатом Мацак О.Ю. 06.10.2023 укладено Додаткову угоду № 2 «Протокол погодження вартості послуг адвоката з ведення господарської справи та представництва інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції» до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 17.01.2023. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції складається з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 43 460,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача. В судовому засіданні 01.11.2023, що відбувалось в режимі відеоконференції, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, рішення суд першої інстанції просив скасувати та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, а також відзиву на неї, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки вважає про неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи місцевим господарським судом. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 відкрито провадження у справі №905/125/23; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Пунктом 9 вказаної ухвали сторони повідомлено, що відповідно до розпорядження керівництва Господарського суду Донецької області №1-р від 30.01.2023 "Про відправку вихідної кореспонденції" за результатами закупівлі знаків поштової оплати, з метою раціонального використання наявних ресурсів для відправки вихідної кореспонденції, з метою мінімізації ризиків для життя та здоров`я працівників суду, рекомендовано суддям та працівникам суду здійснювати відправлення через поштового оператора "Укрпошта" за потреби після вичерпання використання альтернативних способів повідомлення сторін та учасників процесу (електронна пошта, телефонограма, факсограма, підсистема "Електронний суд", "Судова влада України" тощо) та можливістю фактичної доставки поштового відправлення за місцем призначення. З огляду на зазначене, судом зазначено про необхідність здійснення направлення даної ухвали на офіційні електронні адреси позивача та його представника зазначені у позовній заяві, а відповідачу - засобами поштового зв`язку, а також на відомі суду електронні поштові адреси та шляхом телефонограм. Відповідно до частин другої-четвертої статті 120 ГПК України (в редакції на час винесення ухвали судом першої інстанції від 16.02.2023) суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5). Згідно з ч. 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Частиною 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, про місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем). Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Тобто, інформація щодо місцезнаходження фізичної особи - підприємця вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов`язана внести відповідні зміни до Реєстру. З матеріалів справи вбачається, що рекомендоване поштове відправлення №6102272285810, а саме, ухвала суду першої інстанції від 16.02.2023, направлена на адресу ТОВ "VIP БЕТОН", що зазначена позивачем в позовній заяві та збігається з адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреса ТОВ "VIP БЕТОН" (код ЄДРПОУ 34798371), а саме: 85325, Донецька обл., Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, буд.

1. В той же час, 06.07.2023 рекомендоване поштове відправлення №6102272285810 повернуто поштовим відділенням на адресу суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання». Колегія суддів зазначає, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства. Суд враховує, що відомості про місцезнаходження (місце проживання) фізичної особи -підприємця підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та є офіційними відомостями, що підтверджують місцезнаходження ТОВ "VIP БЕТОН". Відповідачем не надано доказів внесення до Реєстру іншої адреси, ніж та, на яку судом першої інстанції надсилалася поштова кореспонденція. Доказів іншого місцезнаходження товариства за іншою адресою, ніж та, на яку суд першої інстанції направляв ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.02.2023 апелянтом не надано. Крім того, вказана адреса також була зазначена відповідачем (скаржником) при зверненні з апеляційною скаргою. Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою. Вказане дає підстави вважати, що адреса відповідача, на яку місцевий господарський суд направляв ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.02.2023, була актуальною під час розгляду справи судом першої інстанції, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції. Зокрема, відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270). Однак відповідач, попри визначений для нього Законом "Про державну реєстрацію" обов`язок, не забезпечив та не створив умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 за адресою, визначеною у відомостях в ЄДР під час розгляду справи судом першої інстанції, у зв`язку із чим отримання ТОВ "VIP БЕТОН" від суду ухвали Господарського суду Донецької області перебувало поза межами контролю суду. В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Частиною 5 ст. 6 ГПК України встановлено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), у відповідності до підпункту 5.8 розділу 1 якого, офіційна електронна адреса це: - сервіс Електронного кабінету ЄСТС - адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСТТС, або - адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. В Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, містяться дані, відповідно до яких ТОВ "VIP БЕТОН" має наступну адресу електронної пошти - viparm@i.ua. Вказана адреса також була повідомлена суду позивачем в позовній заяві. З матеріалів справи вбачається, що з метою належного повідомлення сторін про розгляд справи, судом першої інстанції здійснено підписку сторін на отримання процесуальних документів у справі №905/125/23 електронною поштою. Зокрема, відповідача на адресу його офіційної електронної пошти - viparm@i.ua. В такому разі, після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів у справі, програма "Діловодство спеціалізованого суду" направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти. В матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа, з якої вбачається, що документ в електронному вигляді «ст.

176. Ухвала про відкриття провадження у справі (спрощене, без виклику сторін) від 16.02.2023 по справі №905/125/23 (суддя Хабарова М.В.) було надіслано одержувачу ТОВ «VIP БЕТОН» с. Рівне на його електронну адресу viparm@i.ua. Документ доставлено до електронної скриньки 13.06.2023. В апеляційній скарзі ТОВ "VIP БЕТОН" не наводить доводів з приводу неотримання ухвали суду першої інстанції від 16.02.2023 про відкриття провадження у справі на офіційну електронну адресу. В той же час, враховуючи приписи п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, якою встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, ухвала суду першої інстанції від 16.02.2023 є такою, що вручена відповідачу 13.06.2023. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що саме таку адресу електронної пошти - viparm@i.ua, зазначено апелянтом в апеляційній скарзі. Також, з матеріалів справи вбачається, що про порушення провадження у даній справі, суд першої інстанції неодноразово намагався сповістити відповідача за допомогою телефонограм від 20.02.2023, 27.03.2023, 31.05.2023 за номером телефону, який було зазначено позивачем у позовній заяві. Однак, телефонограми відповідачу судом не вдалося передати, у зв`язку з неможливістю встановити зв`язок. До того ж, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Проте, як вбачається з матеріалів справи, станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 18.08.2023 відповідач не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань. Статтею 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" - Nunes Dias - Portugal, від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03). Зважаючи на встановлені судом обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції здійснено всі можливі процесуальні заходи повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі. Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права спростовуються матеріалами справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з підстав, наведених скаржником в цій частині апеляційної скарги. Щодо спірних правовідносин сторін, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАМ ІНВЕСТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "VIP Бетон" (покупець) укладено договір поставки №Ц-49/21. Відповідно до п. 1.1 договору постачальник поставляє та передає у власність, а покупець приймає і оплачує товар на умовах, що визначаються цим договором та додатками до нього в кількості та асортименті згідно з рахунками та накладними. Ціни на товар є договірними. Ціни узгоджуються з покупцем в процесі передпродажних переговорів і відображаються в рахунках та видаткових накладних (п. 2.1 договору). Загальна сума цього Договору складається з сум, вказаних у рахунках та/або видаткових накладних кожної партії переданого товару (п. 2.2 договору). Безумовним підтвердженням згоди постачальника на здійснення поставки на умовах, викладених у рахунку, є факт його виставлення покупцю. Безумовним підтвердженням згоди покупця з умовами поставки є факт оплати рахунку або підписання відповідних видаткових накладних (п. 2.4 Договору). У розділі 3 договору, сторони узгодили терміни та порядок передачі товару. Зокрема, постачальник зобов`язаний відвантажити партію товару покупцю в терміни та на умовах цього Договору, що підтверджується видатковими документами. Датою передачі партії товару вважається дата, вказана у видатковій накладній (п. 3.1 Договору). При поставці партії товару залізничним транспортом постачальник зобов`язаний передати покупцю видаткову накладну, а документ про якість знаходиться в АС "Клієнт" УЗ (п. 3.3 Договору). Оплата здійснюється покупцем шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 банківських днів, якщо інше не зазначено в рахунках (п. 5.1. договору). Якщо за узгодженими умовами поставка має здійснюватися після отримання попередньої оплати постачальник має право здійснити поставку до отримання попередньої оплати, що не звільняє покупця від виконання своїх обов`язків по оплаті товару (п. 5.2. договору). У разі відвантаження партії товару без попередньої оплати, оплата відвантаженого товару проводиться покупцем шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів після відвантаження товару, якщо інше не зазначено в рахунках (п. 5.3. договору). За умовами п. 6.5. договору, постачальник зобов`язаний зареєструвати податкову накладну, скріплену електронним цифровим підписом в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, встановлені законодавством. Електронними адресами для офіційного листування сторін для постачальника є solod@kaminvest.com.ua, для покупця viparm@i.ua. Сторони визнають листи, що надходять із зазначених адрес, маючими юридичну силу і не потребуючими будь-якого додаткового підтвердження. Сторони забезпечують направлення документів з цих адрес тільки уповноваженими особами, заздалегідь схвалюючи і повністю беручи на себе наслідки їх дій в рамках цього договору (п. 9.9 Договору). Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині виконання грошових зобов`язань - до їх повного виконання (п. 10.1 Договору). Матеріали справи свідчать, що в ході виконання сторонами умов договору, ТОВ "VIP БЕТОН" в особі генерального директора Гудкова І.М. сформовано заявку на відвантаження №1 від 15.02.2022 до договору поставки цементу №Ц-49/21 від 16.08.2021. Згідно вказаної заявки дата відвантаження - 16.02.2022, пункт відвантаження - Криворізький завод, марка цементу - ССШПЦ 400-Д60 навал, тип вагону - Хопер - 2 шт, ціна за т з ПДВ - 2 982 грн, кількість - 144 т. Найменування вантажоодержувача - ТОВ «КАМ ІНВЕСТ», станція призначення та залізнична дорога - ст. Покровськ Донецької залізниці, власник вантажу - ТОВ «КАМ ІНВЕСТ» (графа 7 залізничної накладної). Звертаючись до суду позивач зазначав, що на виконання умов договору, ТОВ «КАМ ІНВЕСТ» поставило відповідачу цемент в обсязі 141 050 кг, поставка якого узгоджена сторонами у заявці №52 від 15.02.2022. 16.02.2022 на виконання умов п. 2.3. договору позивачем було сформовано рахунок №67 на оплату товару на загальну суму 423 784,73 грн. Також, відповідно до залізничної накладної №45480498 від 16.02.2022 та видаткової накладної №43 від 19.02.2022 позивач передав у власність покупця товар (цемент марки 400-Д60). У загальному обсязі 141 050 кг на загальну суму 423 784,73 грн. Крім того, позивач стверджував, що на виконання умов п. 9.9. договору, позивач 21.02.2022 на електронну пошту відповідача направив видаткову накладну №43 від 19.02.2022 на суму 423 784,73 грн з ПДВ та рахунок на оплату №67 від 16.02.2022 на суму 423 784,73 грн з ПДВ. До того ж, позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних були зареєстровані податкові накладні №14 від 16.02.2022 та №21 від 19.02.2022. Відповідач у свою чергу поставлений товар оплатив частково, сплативши на користь позивача кошти згідно платіжного доручення №32832 від 16.02.2022 на суму 29408,00 грн та платіжного доручення №32907 від 21.02.2022 на суму 50 000,00 грн. 25.01.2023 на поштову адресу відповідача позивачем був направлений лист №01/23-01/2023 від 23.01.2023, у якому позивач просив підписати та повернути один примірник акту звірки взаємних розрахунків за договором поставки №Ц-49/21 від 16.08.2021, а також сплатити заборгованість у розмірі 344 294,35 грн. Як зазначав позивач, відповідь на вказаний лист відповідачем не надано, заборгованість не сплачена. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 402 682,84 грн заборгованості з яких основний борг у розмірі 344 294,35 грн та пеня у розмірі 58 388,49 грн. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне. Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного між ними договору поставки №Ц-49/21 від 16.08.2021, за яким у сторін виникли взаємні права та обов`язки. Зокрема, у позивача як постачальника виник обов`язок поставити позивачу товар, а у відповідача як покупця - обов`язок прийняти та оплатити цей товар відповідно до умов договору. Підставою виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за вказаним договором. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 1 статті 662, статті 663, частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. З огляду на визначену позивачем підставу позову, спірними обставинами у цій справі, які є предметом дослідження, підлягають встановленню та мають значення для правильного вирішення спору, є обставини щодо поставки товару та його отримання відповідачем. Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на реальність здійснених ним господарських операцій з поставки товару відповідачу. Натомість відповідач заперечує факт здійснення господарської операції з поставки та отримання товару за договором. Так, за умовами договору №Ц-49/21 від 16.08.2021 сторони встановили, що ціни на товар є договірними. Ціни узгоджуються з покупцем в процесі передпродажних переговорів і відображаються в рахунках та видаткових накладних (п. 2.1 Договору). Загальна сума цього Договору складається з сум, вказаних у рахунках та/або видаткових накладних кожної партії переданого товару (п. 2.2 Договору). Безумовним підтвердженням згоди постачальника на здійснення поставки на умовах, викладених у рахунку, є факт його виставлення покупцю. Безумовним підтвердженням згоди покупця з умовами поставки є факт оплати рахунку або підписання відповідних видаткових накладних (п. 2.4 Договору). Постачальник зобов`язаний відвантажити партію товару покупцю в терміни та на умовах цього Договору, що підтверджується видатковими документами. Датою передачі партії товару вважається дата, вказана у видатковій накладній (п. 3.1 Договору). При поставці партії товару залізничним транспортом постачальник зобов`язаний передати покупцю видаткову накладну, а документ про якість знаходиться в АС «Клієнт» УЗ (п. 3.3 Договору). Суд враховує також, що за умовами п. 2.3. договору, рахунки виставляються згідно умов узгоджених в процесі передпродажних переговорів та включають до себе асортимент, кількість, узгоджену ціну замовленого товару та інші важливі умови. Рахунки можуть бути надані в письмовій , в тому числі в електронній формі (при дотриманні вимог п. 9.8. цього договору.) Позивачем до матеріалів справи надано копію заявки на відвантаження №1 від 15.02.2022 до договору поставки цементу №Ц-49/21 від 16.08.2021, з якої вбачається що 15.02.2022 ТОВ "VIP БЕТОН" в особі генерального директора Гудкова І.М. звернувся до ТОВ «КАМ ІНВЕСТ» з проханням відвантажити цемент за договором поставки №Ц-49/21 від 16.08.2021. Згідно вказаної заявки дата відвантаження - 16.02.2022, пункт відвантаження - Криворізький завод, марка цементу - ССШПЦ 400-Д60 навал, тип вагону - Хопер - 2 шт, ціна за т з ПДВ - 2 982 грн, кількість - 144 т. Найменування вантажоодержувача - ТОВ «КАМ ІНВЕСТ», станція призначення та залізнична дорога - ст. Покровськ Донецької залізниці, власник вантажу - ТОВ «КАМ ІНВЕСТ» (графа 7 залізничної накладної). Вказана заявка підписана директором ТОВ "VIP БЕТОН" та скріплена печаткою товариства. Отже, замовлення відповідачем товару, що є предметом договору, підтверджується матеріалами справи. Крім того, згідно вказаної заявки, доставка замовленого товару - цементу ССШПЦ 400-Д60 здійснювалась залізничним транспортом, а вантажоодержувачем у вказаній заявці зазначено ТОВ «КАМ ІНВЕСТ». До позовної заяви ТОВ «КАМ ІНВЕСТ» надано залізничну накладну №45480498 від 16.02.2022, з якої вбачається, що одержувачем вантажу є ТОВ «КАМ ІНВЕСТ». Найменування вантажу - ССШПЦ 400-Д60, цемент, маса вантажу - 141 050 Дата прибуття вантажу - 18.02.2022, дата отримання вантажу - 19.02.2022. Номера вагонів №97274732, 97122956. Вантаж одержав за довіреністю №11 від 15.02.2022 Норенко С.С., ЄЦП 19.02.2022 о 07:21. За поясненнями, наданими представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, саме ТОВ «КАМ ІНВЕСТ» було зазначено у залізничній накладній та отримано представником товариства, оскільки у відповідача не було окремого договору із залізницею на переміщення вантажу залізничним транспортом. У розділі 3 договору, сторони узгодили терміни та порядок передачі товару та встановили, що постачальник зобов`язаний відвантажити партію товару покупцю в терміни та на умовах цього Договору, що підтверджується видатковими документами. Датою передачі партії товару вважається дата, вказана у видатковій накладній (п. 3.1 Договору). При поставці партії товару залізничним транспортом постачальник зобов`язаний передати покупцю видаткову накладну, а документ про якість знаходиться в АС "Клієнт" УЗ (п. 3.3 Договору). Таким чином, за умовами договору, узгодженого та підписаного сторонами, складання видаткової накладної продавцем та її передача покупцю є підтвердженням факту передачі товару, а дата її формування вважається датою такої передачі. При цьому, у п. 9.9 договору сторони дійшли згоди, що електронними адресами для офіційного листування сторін для постачальника є solod@kaminvest.com.ua, для покупця viparm@i.ua. Сторони визнають листи, що надходять із зазначених адрес, маючими юридичну силу і не потребуючими будь-якого додаткового підтвердження. Сторони забезпечують направлення документів з цих адрес тільки уповноваженими особами, заздалегідь схвалюючи і повністю беручи на себе наслідки їх дій в рамках цього договору. Позивачем до матеріалів справи надано скріншот листа ТОВ «КАМ ІНВЕСТ» на електронну адресу ТОВ "VIP БЕТОН", з якого вбачається, що 21.02.2022 позивачем на електронну пошту відповідача була направлена видаткова накладна №43 від 19.02.2022 на суму 423 784,73 грн з ПДВ та рахунок на оплату №67 від 16.02.2022 на суму 423 784,73 грн з ПДВ. Виходячи з умов договору, оплата здійснюється покупцем шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 банківських днів, якщо інше не зазначено в рахунках (п. 5.1. договору). Якщо за узгодженими умовами поставка має здійснюватися після отримання попередньої оплати постачальник має право здійснити поставку до отримання попередньої оплати, що не звільняє покупця від виконання своїх обов`язків по оплаті товару (п. 5.2. договору). У разі відвантаження партії товару без попередньої оплати, оплата відвантаженого товару проводиться покупцем шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів після відвантаження товару, якщо інше не зазначено в рахунках (п. 5.3. договору). З матеріалів справи не вбачається, що поставка товару мала здійснюватися на умовах попередньої оплати. Не вбачається таких умов і з рахунку на оплату №67 від 16.02.2022 на суму 423 784,73 грн з ПДВ, що міститься в матеріалах справи. Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5. пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Отже за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції. Дослідивши надану позивачем видаткову накладну №43 від 19.02.2022, яка разом із рахунком на оплату №67 від 16.02.2022, була направлена на електронну адресу відповідача - viparm@i.ua, судом встановлено, що вона містить всі необхідні реквізити, що надають змогу ідентифікувати господарську операцію за договором. Зокрема, містить номер та дату складання, назву постачальника - ТОВ «КАМ ІНВЕСТ», покупця - ТОВ "VIP БЕТОН", посилання на договір №Ц-49/21 від 16.08.2021, посилання на номера вагонів №97274732, №97122956, які збігаються з інформацією залізничної накладної, в якій товар було доставлено одержувачу. Назву та кількість товару, що була замовлена відповідачем у замовленні від 15.02.2022, підпис та печатку особи, що підписав вказану видаткову накладну з боку постачальника - директор Норенко С.С. Всього поставлено товару на загальну суму 423 784,73 грн (з ПДВ). Направлення вказаної видаткової накладної на електронну адресу відповідача також підтверджується матеріалами справи. Крім того, суд враховує, що на виконання умов п. 6.5. договору, позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані податкові накладні №14 від 16.02.2022 та №21 від 19.02.2022, що також підтверджується листом ДПС України від 03.02.2023 № 288116/99-00-04-02-01-06, що міститься в матеріалах справи. Згідно вказаного листа, за даними Єдиного реєстру податкових накладних, складених ТОВ «КАМ ІНВЕСТ» за операціями з ТОВ "VIP БЕТОН" №14 від 16.02.2022 та №21 від 19.02.2022 мають статус «зареєстровано». Колегія суддів також враховує, що платіжними дорученнями №32832 від 16.02.2022 на суму 29408,00 грн та №32907 від 21.02.2022 на суму 50000,00 грн відповідач здійснив часткову оплату за поставлений позивачем за договором товар. Зокрема, у графі «призначення платежу» зазначено: за рах.№67 від 16.02.2022 за цемент. Отже, здійснивши часткову оплату за товар 16.02.2022 та 21.02.2022, відповідач своїми діями фактично підтвердив отримання товару за договором. Суд апеляційної інстанції також враховує, що 25.01.2023 на поштову адресу відповідача позивачем був направлений лист №01/23-01/2023 від 23.01.2023, у якому позивач просив підписати та повернути один примірник акту звірки взаємних розрахунків за договором поставки №Ц-49/21 від 16.08.2021, а також сплатити заборгованість у розмірі 344 294,35 грн. Проте, вказаний лист залишений без відповіді, а заборгованість не сплачена. При цьому, доводи відповідача про те, що ним було здійснено попередню оплату за товар, а сам товар не отримано, не можуть прийняті судом, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що з моменту здійснення оплат за договором як 16.02.2022, так і 21.02.2022 відповідач звертався до позивача із вимогою поставки товару, який ТОВ "VIP БЕТОН" був частково сплачений. Також, ТОВ "VIP БЕТОН" не надано доказів звернення до ТОВ «КАМ ІНВЕСТ» з приводу повернення коштів, сплачених, як зазначає відповідач, в якості попередньої оплати за платіжними дорученнями №32832 від 16.02.2022 на суму 29408,00 грн та №32907 від 21.02.2022 на суму 50000,00 грн. До того ж, за наявності заперечень щодо належного виконання позивачем умов договору, відповідач не був позбавлений права звернення до суду для захисту своїх майнових прав. Отже, стверджуючи про факт неотримання товару, відповідач не надає доказів, що мали б спростувати доводи позивача про поставку товару за договором. Безпідставність сплати коштів на користь позивача відповідачем належними доказами не підтверджена. Таким чином, оцінюючи докази, надані сторонами на підтвердження своїх доводів, колегія суддів приходить до висновку, що факт поставки ТОВ «КАМ ІНВЕСТ» товару (цементу) за договором відповідачу є підтвердженим та ТОВ "VIP БЕТОН" належними доказами не спростований. Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 344294,35 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції. Крім того, за порушення дисципліни розрахунків, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 58388,49 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Згідно п. 5.3. договору оплата відвантаженого товару проводиться покупцем протягом 5 банківських днів після відвантаження товару. За умовами п. 6.2 договору у разі невчасного внесення покупцем належної оплати, покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що застосування фінансових санкцій у вигляді пені здійснено позивачем починаючи з 26.02.2022 по 26.08.2022. Вказаний період нарахування є правомірним та узгоджується як з умовами договору, так і з приписами законодавства щодо строків нарахування пені. Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку, судом апеляційної інстанції встановлено, що він є арифметично вірним. Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання встановлений судом та відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов`язання передбачена договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені обґрунтовано задоволені судом першої інстанції. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що за умовами договору, постачальник зобов`язаний відвантажити партію товару покупцю в терміни та на умовах цього Договору, що підтверджується видатковими документами. Датою передачі партії товару вважається дата, вказана у видатковій накладній (п. 3.1 Договору). При поставці партії товару залізничним транспортом постачальник зобов`язаний передати покупцю видаткову накладну, а документ про якість знаходиться в АС «Клієнт» УЗ (п. 3.3 Договору). Отже, як стверджує апелянт, виходячи з умов договору, основним документом є видаткова накладна, в якій крім всього повинна бути вказана дата передачі товару. Посилаючись на п.4.2. договору №Ц-49/21, скаржник зазначає, що прийом товару здійснюється покупцем відповідно до Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6; Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1966 №П-7. Згідно п.13 Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, приймання продукції здійснюється уповноваженими особами керівником підприємства - отримувача або його заступником компетентними особами. Отже, зазначає скаржник, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, їх особистий підпис є обов`язковим реквізитом первинного документа, оскільки зазначення саме цієї інформації дає змогу ідентифікувати учасників господарських операцій. Натомість, стверджує апелянт, на адресу відповідача до сьогоднішнього дня не надійшла видаткова накладна з особистим підписом позивача, або з підписом, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". На думку апелянта, судом першої інстанції не досліджено та не встановлено, чи відбулась поставка, оскільки документи, надані позивачем, не відображають господарську операцію та не підтверджують її здійснення. Крім того, надана позивачем видаткова накладна не містить відмітки уповноваженої особи відповідача про отримання товару. З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає, що за умовами п. 3.1 договору, саме дата вказана у видатковій накладній визначена сторонами як дату передачі товару. Дослідженням видаткової накладної №43 від 19.02.2022 встановлено, що її датою складання є 19.02.2022, що за умовами п. 3.1. договору підтверджує дату передачі партії товару. Вказану накладну складено у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», оскільки вона містить всі необхідні реквізити, що надають змогу ідентифікувати господарську операцію за договором. Зокрема, номер та дату складання, назву постачальника - ТОВ «КАМ ІНВЕСТ» , покупця - ТОВ "VIP БЕТОН", посилання на договір №Ц-49/21 від 16.08.2021, посилання на номера вагонів №97274732, №97122956, які збігаються з інформацією залізничної накладної, в якій товар було доставлено одержувачу; назву та кількість товару, що була замовлена відповідачем у замовленні від 15.02.2022, підпис та печатку особи, що підписав вказану видаткову накладну з боку постачальника - директор Норенко С.С. Всього поставлено товару на загальну суму 423 784,73 грн (з ПДВ). Також вказана накладна направлена на електронну адресу відповідача, як то встановлено умовами п. 9.9. договору, отже, після направлення такої накладної саме уповноважена особа відповідача мала здійснити її підписання. При цьому, посилання на недоліки первинного документу та невизнання відповідачем факту направлення/отримання видаткової накладної на електронну адресу відповідача, а також факт непостачання спірного товару, не спростовує факт її часткової оплати ТОВ "VIP БЕТОН" платіжним дорученням №32907 від 21.02.2022 у сумі 50 000,00 грн без будь-яких зауважень або ж заперечень. Колегія суддів також вважає, що самі лише податкові накладні, видаткова накладна та рахунок на оплату не є самостійними доказами підтвердження вчинених господарських операцій з поставки товару. Разом з тим, заперечуючи отримання від відповідача видаткової накладної та товару, відповідач не спростовує та не наводить переконливих доводів, не надає доказів того, що перерахування коштів позивачу як за рахунком №67 від 16.02.2022, так і за видатковою накладною №43 від 19.02.2022, було здійснено помилково або ж безпідставно через неотримання товару. Не надано відповідачем і доказів звернення до позивача з вимогою про повернення таких коштів, або ж звернення до суду з приводу захисту порушених майнових інтересів за укладеним сторонами договору в разі його неналежного виконання позивачем. Щодо доводів апелянта про те, що в лише 21.02.2022 позивачем направлена на електронну адресу відповідача видаткова накладна від 19.02.2022, але без відомостей яким чином підписаний первинний документ з використанням ЕЦП чи без використання ЕЦП, колегія суддів зазначає, що у п. 9.9. договору сторони визначили офіційні адреси для листування та визнали, що листи, які надходять із зазначених адрес мають юридичну силу та не потребують будь-якого додаткового підтвердження. Сторони забезпечують направлення документів з цих адрес тільки уповноваженими особами, заздалегідь схвалюючи і повністю беручи на себе наслідки їх дій в рамках цього договору. Таким чином, направивши на офіційну адресу відповідача рахунок на оплату та видаткову накладну, позивач діяв в межах встановленого умовами договору порядку, а відповідач, частково здійснивши оплату за вказаними документами у розмірі 79 408,00 грн, своїми конклюдентними діями фактично підтвердив факт прийняття до виконання зобов`язання щодо оплати отриманого товару. Отже, підписання/не підписання ЕЦП видаткової накладної, не спростовує факт її отримання та подальшу часткову оплату. Апелянт також зазначає, що у видатковій накладній №43 від 19.02.2022 зазначено суму 423 784,73 грн. Тому, з урахуванням здійсненої відповідачем оплати в розмірі 29 408,00 та 50000,00 грн, сума заборгованості має становити 344 376,73 грн, а не 344 294,35 грн як зазначено позивачем у позові та у рішенні суду першої інстанції. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 25.01.2023 ТОВ «КАМ ІНВЕСТ» направлено на адресу ТОВ "VIP БЕТОН" акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 23.01.2023. З вказаного акту вбачається, що з урахуванням здійсненої ТОВ "VIP БЕТОН" оплати у розмірі 29 408,00 грн та 50 000,00 грн, станом на 23.01.2023 заборгованість ТОВ "VIP БЕТОН" за договором №Ц-49/21 від 16.08.2021 становить 344 294,35 грн. При цьому, розрахунок заборгованості здійснено позивачем з урахуванням сальдо на користь позивача у розмірі 82,38 грн, наявного станом на 01.01.2022. Отже, саме з урахуванням розміру сальдо в розмірі 82,38 грн сума заборгованості відповідача визначена позивачем до стягнення у сумі 344 294,35 грн. Наведеним спростовуються доводи апелянта про наявність арифметичної помилки в розрахунках позовних вимог та недоведеність розміру заборгованості. З оскаржуваного рішення також вбачається часткове задоволення судом першої інстанції клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. В апеляційній скарзі апелянт просить за результатами розгляду апеляційної скарги рішення Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 у справі №905/125/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «КАМ ІНВЕСТ» в повному обсязі. Частиною 1 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Натомість, в апеляційній скарзі апелянт не наводить доводів та не зазначає про свою незгоду із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ "VIP БЕТОН" витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. Отже, оцінка правомірності рішення суду першої інстанції у зазначеній частині судом апеляційної інстанції не надається. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованого рішення суду першої інстанції. З огляду на викладене, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ "VIP БЕТОН" слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо клопотання ТОВ "VIP БЕТОН" про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 1 449,66 грн, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Судом першої інстанції розглядались позовні вимоги майнового характеру про стягнення 402682,84 грн. При поданні позову позивачем згідно платіжної інструкції №53 від 08.02.2023 сплачено судовий збір у розмірі 6040,24 грн. Враховуючи подання позову в електронній формі за допомогою системи "Електронний суд", розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання позовної заяви з урахуванням понижуючого коефіцієнту та враховуючи майновий характер спору, становив 4832,19 грн (402682,84*1,5%*0,8). Як вбачається з матеріалів справи, наведені обставини було встановлено судом першої інстанції під час вирішення ухвалою від 11.09.2023 питання щодо повернення позивачу надмірно сплаченої суми судового збору в розмірі 1208,05 грн. У наданому до суду апеляційної інстанції клопотанні від 27.09.2023 відповідач вважає, що оскільки належною до сплати сумою судового збору за подання позовної заяви є 4 832,19 грн, розмір судового збору за подання апеляційної скарги, яка подана через підсистему «Елктронний суд», з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 має становити 4 832,19 грн х 150% х 0,8 = 5798,63 грн. Оскільки за подання апеляційної скарги ТОВ "VIP БЕТОН" сплачено судовий збір у розмірі 7 248,29 грн, скаржник вважає про наявність підстав для повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 1 449,66 грн. З приводу наведених доводів, колегія суддів зазначає, що враховуючи майновий характер спору, ціна позову у даній справі становить 402682,84 грн. Таким чином, розмір судового збору, що підлягав сплаті позивачем за подання позову становить 6040,24 грн (1,5% від ціни позову). Згідно з п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. У зв`язку з цим, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги становить 9060,36 грн (6040,24 грн х 150%=9060,36 грн). Виходячи з приписів ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. З матеріалів справи вбачається, що апеляційну скаргу ТОВ "VIP БЕТОН" подано через підсистему "Електронний суд". У зв`язку з цим, в ухвалі суду апеляційної інстанції від 18.09.2023 про залишення апеляційної скарги ТОВ "VIP БЕТОН" без руху, розрахунок судового збору за подання апеляційної скарги було здійснено судом саме з урахуванням понижуючого коефіціенту 0,8 та повідомлено скаржнику, що за подання апеляційної скарги апелянт має сплатити судовий збір у розмірі: 9060,36 грн х 0,8 = 7 248,29 грн. Разом з цим, розмір судового збору за подання до суду позовної заяви іншою стороною з урахуванням понижуючого коефіцієнту не ставиться Законом в залежність від розрахунку судового збору за подання апеляційної скарги, розмір якого встановлено п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір". По суті, застосування понижуючого коефіцієнту відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", надає стороні пільги для сплати судового збору в разі подання документів в електронній формі, але ж не визначає ставку, від якої здійснюється розрахунок судового збору для іншої сторони. Отже, доводи ТОВ "VIP БЕТОН" про повернення надмірно сплаченої суми у розмірі 1 449,66 грн є безпідставними, а тому у задоволенні клопотання від 27.09.2023 суд відмовляє. Розглянувши клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне. За приписами частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 та від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19 адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога ТОВ «КАМ ІНВЕСТ» у даній справі надавалась адвокатом Мацак О.Ю на підставі укладеного сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги від 17.01.2023. За умовами п. 1.1. договору, Клієнт (ТОВ «КАМ ІНВЕСТ») доручив, а Виконавець (адвокат Мацак О.Ю.) прийняв на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Правова (правнича) допомога включає: надання роз`яснень та консультацій, захист та представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, адміністративного, господарського судочинства, кримінального провадження, тощо; представництво і захист прав, свобод та інтересів Клієнта у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, тощо; складання заяв, скарг, клопотань, процесуальних та інших правових документів правового характеру, тощо. За умовами п. 4.1. договору, правову допомогу Клієнт оплачує в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Згідно п. 4.2. договору, при розрахунку вартості (ціни) правової допомоги - гонорару (винагороди), враховується час, витрачений Виконавцем та /або його партнерами , терміновість виконання доручень Клієнта та інші обставини справи. За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої Виконавцем правової допомоги і її вартість (ціна) - гонорар (винагорода) (п. 4.3. договору). На підтвердження надання послуг за вказаним договором на правничу допомогу від 17.01.2023, представником позивача до суду апеляційної інстанції надано ордер на надання правничої (правової) допомоги №1083607 від 07.02.2023, виданий адвокату Мацак О.Ю. на підставі договору №б/н від 17.01.2023; додаткову угоду №2 від 06.10.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 17.01.2023; платіжну інструкцію №556 від 09.10.2023 про сплату ТОВ «КАМ ІНВЕСТ» на користь адвоката Мацак О.Ю. 21 730,00 грн із призначенням платежу «надання правової допомоги згідно договору б/н від 17.01.2023, без ПДВ». Дослідженням додаткової угоди №2 від 06.10.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 17.01.2023, визначену сторонами як протокол погодження вартості послуг адвоката з ведення господарської справи та представництво інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції, сторони узгодили, що вартість послуг Виконавця у справі №905/125/23 за апеляційною скаргою ТОВ "VIP БЕТОН" на рішення Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 становить 43 460,00 грн. У п. 1 вказаної додаткової угоди сторони також узгодили перелік послуг, що надаються Виконавцем у даній справі, а саме: ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги; ознайомлення з судовою практикою та рішеннями суду; консультації Клієнта; складання необхідних процесуальних документів, у тому числі відзив та інші; ведення справи у суді апеляційної інстанції, участь у судових засіданнях, підготовка інших процесуальних документів, пов`язаних із веденням справи у суді. Згідно умов п. 2 додаткової угоди, сторонами погоджено фіксований розмір гонорару у розмірі 43 460,00 грн. Також сторони дійшли згоди, що протягом п`яти банківських днів з моменту підписання цієї угоди Клієнт оплачує Виконавцю аванс у розмірі 50% від фіксованого гонорару, що складає 21 730,00 грн (п. 3 додаткової угоди). Другу частину у розмірі 50% від фіксованого гонорару. Що складає 21 730.00 грн Клієнт сплачує Виконавцю протягом п`яти банківських днів з моменту після завершення розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Вказана додаткова Угода №2 від 06.10.2023 підписана сторонами договору. Наданою до відзиву на апеляційну скаргу платіжною інструкцією №556 від 09.10.2023 підтверджується здійснення оплати ТОВ «КАМ ІНВЕСТ» на користь адвоката Мацак О.Ю. 21 730,00 грн. Призначення платежу «надання правової допомоги згідно договору б/н від 17.01.2023, без ПДВ». Зважаючи на надані докази, суд вважає, що позивачем належними доказами підтверджено отримання послуг правового характеру під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції та їх надання адвокатом Мацак О.Ю. Перелік послуг, наданих адвокатом визначено та підтверджено сторонами в укладеній додатковій угоді №2 від 06.10.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 17.01.2023, визначену сторонами як протокол погодження вартості послуг адвоката з ведення господарської справи та представництво інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції. Також, з укладеної додаткової угоди №2 вбачається, що розмір гонорару за правничу допомогу визначено сторонами у фіксованому розмірі, а саме, 43 460,00 грн. Розглянувши надані докази на підтвердження понесення позивачем судових витрат в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 169 ГПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Станом на час розгляду судом справи у суді апеляційної інстанції письмових пояснень або заперечень з приводу вимог позивача щодо витрат на правничу допомогу ТОВ "VIP БЕТОН" не заявлялось і відповідач правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не скористався. Разом з тим, колегія суддів враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20). Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат. Колегія суддів враховує, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних представником позивача робіт, суд апеляційної інстанції приходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції. Так, суд враховує, що за результатами апеляційного перегляду справи №905/125/23, апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність вимог апеляційної скарги ТОВ "VIP БЕТОН" та наявність підстав для залишення її без задоволення. В той же час, колегія суддів приймає до уваги, що правова позиція позивача у справі була сталою та не змінювалась під час апеляційного перегляду справи, представник позивача здійснював представництво інтересів товариства у суді першої інстанції, відповідно, був обізнаний з усіма документами та обставинами, що випливають із спірних правовідносин сторін. Обсяг документів, якими обґрунтовано позовні вимоги, з урахуванням доводів апеляційної скарги та складання відзиву на неї не є значним, а предмет спору не викликав складнощів для кваліфікованого адвоката. Складання відзиву на апеляційну скаргу не потребувало додаткового вивчення великої кількості нормативно-правових актів та їх застосування під час підготовки відзиву, а також вивчення додаткових джерел права та законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Крім того, колегія суддів враховує, що розгляд справи здійснювався в одному судовому засіданні в режимі відеоконференції, що не потребувало додаткового витрачання адвокатом часу для представництва інтересів позивача. З урахуванням вищенаведених положень норм права та фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність витрат на правову допомогу до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення клопотання ТОВ «КАМ ІНВЕСТ» про стягнення витрат на правничу допомогу та про необхідність покладення на ТОВ "VIP БЕТОН" судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції, в розмірі 4000,00 грн. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP БЕТОН" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 18.08.2023 у справі №905/125/23 залишити без змін. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP БЕТОН" про повернення судового збору відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP БЕТОН" (85325, Донецька обл., Покровский район, с. Рівне, вул. Шопена, 1, ідентифікаційний код 34798371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМ ІНВЕСТ" (84107, Донецька обл., м.Слов`янськ, вул. Літературна, 115, ідентифікаційний код 43485624) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 4 000,00 грн. Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 10.11.2023 Головуючий суддя В.В. Лакіза Суддя Л.І. Бородіна Суддя Л.М. Здоровко