Ухвала КАС ВС № 522/13861/23

УХВАЛА 10 листопада 2023 року м. Київ справа № 522/13861/23 адміністративне провадження № К/990/36252/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС в Одеській області) на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі №522/13861/23 за позовом ГУ ДМС в Одеській області до громадянина Туркменістану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, УСТАНОВИВ: У липні 2023 року ГУ ДМС в Одеській області звернулося до суду з позовом до громадянина Туркменістану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про продовження строку затримання на шість місяців, по 23 січня 2024 року, громадянина Туркменістану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2023 року позов ГУ ДМС в Одеській області до громадянина Туркменістану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України задоволено. Продовжено строк затримання на шість місяців по 23 січня 2024 року громадянина Туркменістану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. Рішення суду звернуто до негайного виконання. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року касаційна скарга ГУ ДМС в Одеській області була повернута на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 25 жовтня 2023 року до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга ГУ ДМС в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі №522/13861/23. Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Статтею 330 КАС України визначено обов`язкові вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, серед яких відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права (Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцію про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 23 квітня 2012 року №353/271/150) та процесуального права (статті 7, 90, 242, 246, 317 КАС України). Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України). Відповідно до частини другої статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України є посилання скаржника на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України. Водночас скаржником не обґрунтовано в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. В решті доводи касаційної скарги у цій частині стосуються виключно переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, незгоди з висновками суду та власним трактуванням норм права, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. За таких обставин Суд уважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування можливості касаційного оскарження рішення суду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Також в обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження скаржник зазначає підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано. Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Крім того, Верховний Суд в ухвалі від 19 жовтня 2023 року вже надавав скаржнику обґрунтовані пояснення стосовно заявленої ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Проте позивач так і не врахував зазначені зауваження, зміст касаційної скарги є майже ідентичним попередньо поданій касаційній скарзі, яку Верховний Суд визнав неналежно оформленою. Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У контексті наведеного необхідно зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому такі недоліки касаційної скарги зумовлюють її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі №522/13861/23 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяЖ.М. Мельник-Томенко