Постанова 4811 № 462/3127/23

Справа № 462/3127/23 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д. Провадження № 22-ц/811/2367/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р, Приколоти Т.І., секретаря: Салати Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Орищин Ольга Андріївна до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Гузела Неля Михайлівна, ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом,- ВСТАНОВИЛА: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визначення додаткового строку для прийняття спадщини за закономвизнано неподаною та повернуто позивачу. Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі покликається на те, що за змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення. Зазначає, що положення ст. 185 ЦПК України щодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху. Стверджує, що за змістом вище наведених норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній. На думку скаржника, не можна вважати, що позивач ОСОБА_1 , отримавши копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, ухилилася від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) її представником до суду першої інстанції подано відповідну заяву про усунення недоліків з додатками. Просить ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення 10 листопада 2023 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції таким вимогам не відповідає. Судом та матеріалами справи встановлено, що ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 20 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Орищин Ольга Андріївна про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом залишено без руху та надано строк на усунення недоліків. 26 червня 2023 року на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем в інтересах якого діє адвокат Орищин О.А. подано заяву про усуненні недоліків, до якої долучено клопотання про витребування доказів, а саме спадкової справи № 23/2021, заведеної 07 червня 2021року після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою від 28 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Орищин Ольга Андріївна до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Гузела Неля Михайлівна, ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом повторно залишено без руху. 04 липня 2023 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Орищин О.А. про усунення недоліків позовної заяви. Розглянувши заяву про усунення недоліків від 04 липня 2023 року , матеріали цивільної справи №462/3127/23, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не виконала повністю вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Постановляючи оскаржувану ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Орищин Ольга Андріївна суд виходив з тих обставин, що ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 20 червня 2023 року, а також ухвала від 28 червня 2023 року не виконана, позивач не усунула недоліки позовної заяви, зокрема не долучено доказів на підтвердження, що позивач позбавлена можливості самостійно надати докази, а тому суд дійшов до висновку, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачеві З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних підстав. З матеріалів справи убачається, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20 червня 2023 року залишено без руху і надано позивачу строк, для усунення недоліків такої, зокрема для подання належним чином засвідченої копії (або оригіналу) оспорюваного заповіту, а також для зазначення переліку об`єктів, які є предметом заповіту з метою визначення підсудності даної цивільної справи та для виконання вимог п.п. 7, 8, ч. 3 ст. 175 ЦПК України. На виконання вимог ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 20 червня 2023 року, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 долучено заяву, в якій зазначено, що з копії відповіді нотаріуса Гузели Н.М., яка долучена до позовної заяви (додаток 4), нотаріусом через передбачену Законом України «Про нотаріат» нотаріальну таємницю, не було надано позивачці документи, які оскаржуються згідно поданої позовної заяви (заповіт та свідоцтво про право на спадщину за заповітом), відтак, такі з об?єктивних причин не можуть бути подані разом із позовною заявою і виникла необхідність просити суд витребувати спадкову праву у приватного нотаріуса Гузели Н.М. Таким чином, оригінали цих документів (заповіт та свідоцтво про право на спадщину за заповітом) знаходяться у третьої особи - приватного нотаріуса Гузели Н.М. Предметом заповіту є нерухоме майно - квартира, яка належала покійній сестрі позивачки, та яка заходиться у Залізничному районі м. Львова, квартира за адресою: АДРЕСА_1 ., яка була відчужена 14 червня 2022р. згідно договору купівлі-продажу № 2285 третій особі - ОСОБА_4 (додаток 6 до позовної заяви). До заяви також долучено клопотання про витребування доказів для суду та учасників справи у трьох примірниках Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28 червня 2023 року у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Орищин Ольга Андріївна повторно залишено без руху. Повторно залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Орищин Ольга Андріївна, суд першої інстанції виходив з того, що клопотання про витребування доказів позивачем не подано у строк, визначений ст. 83 ЦК України, не обґрунтовано неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї, не вказано обставини, за яких вона позбавлена можливості самостійно надати докази та не долучено доказів на підтвердження цього. Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Положеннями ст.ст.175, 177 ЦПК України визначені основні вимоги щодо форми і змісту позовної заяви, подання копій позовної заяви та доданих до неї документів. Отже, повернути заяву позивачеві суд може тільки у випадках наявності недоліків позовної заяви прямо встановлених ст. ст. 175 і 177 ЦПК України. Суд першої інстанції, відмовляючи представнику позивача у задоволенні клопотання про витребування доказів, на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі вирішив клопотання процесуального характеру поза межами судового розгляду та за відсутності сторін у справі. При цьому, заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про усунення недоліків позовної заяви від 26 червня 2023року (а.с. 33-34) не містила прохання про витребування доказів, а лише про приєднання такого клопотання до матеріалів справи. Потреба позивача долучити до позову саме клопотання про витребування доказів пояснюється неможливістю приєднати оригінали актів, які підлягають визнанню судом недійсними з причини ненадання таких нотаріусом. За змістом ст. 13 та 175 ЦПК України, позивач на власний розсуд обгрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення. Положення ст. 185 ЦІК України щодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху. За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній. 3 огляду на викладене не можна вважати, що позивач ОСОБА_1 , отримавши копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, ухилилася від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) її представником до суду першої інстанції подано відповідну заяву про усунення педоліків з додатками. Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Також, відповідно до п.7 ч.2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові, тобто питання надання доказів може вирішуватись на цій стадії судового розгляду. А тому, неможливість позивача надати докази з причин ненадання таких нотаріусом, не є підставою для недопуску позивача до реалізації його права на судовий захист. Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов?язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Аналіз наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття проваджения у справі, або залишения позову без руху. Разом з тим, постановляючи ухвали від 28 червня 2023року та 04 липня 2023року суд першої інстанції не звернув увагу на те, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, а недоліки, встановлені судом, могли бути усунуті під час підготовчого провадження та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, а не приєднанні його до матеріалів справи, про яке йшлося у заяві про усунення недоліків від 26 червня 2023року. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково на стадії відкриття провадження у цій справі вдався до оцінки доказів наданих позивачем в обґрунтування позову у цій справі, що можливо лише за результатами розгляду цієї справи судом першої інстанції по суті відповідно до вимог ст. ст. 89, 244-245, 264, 265 ч. 4 ЦПК України. Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»). Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає обґрунтованими. Таким чином, повернення позовної заяви ОСОБА_1 є порушенням права позивача на доступ до правосуддя, оскільки згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов`язок повного та всебічного розгляду виниклих спорів, що можливо лише під час розгляду справи по суті. Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки такий висновок не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 368, ч.6 ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 10 листопада 2023 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.