Постанова Одеський апеляційний суд № 522/26062/21

Номер провадження: 22-ц/813/3717/23 Справа № 522/26062/21 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.10.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П. за участю секретаря судового засідання - Мокана В.В., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП», та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Танасогло Олександр Михайлович на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 вересня 2022 року у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У грудні 2021 року ТОВ «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у сумі 578470,00 грн та судові витрати. В обґрунтування позову зазначено, що 13.07.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз» укладено договір комісії №3553/17/001767 від 13.07.2017 р., за умовами якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за винагороду здійснити від свого імені продаж транспортного засобу, власником якого є комітент легкового автомобіля марки Toyota, моделі Venza, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . 13.07.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз», яке діяло на підставі договору комісії, та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №3553/17/001767 від 13.07.2017 р., за яким ТОВ «Бриз» зобов`язується передати у власність ОСОБА_1 автомобіль. За п. 2.1 договору купівлі-продажу передача автомобіля ТОВ «Бриз» та прийняття його відповідачкою здійснюється після повної оплати його вартості. Пунктом 3.1 договору вартість автомобіля складає 708470 грн. 15.07.2017 р. в територіальному сервісному центрі 5141 автомобіль перереєстровано на відповідача, що свідчить про виконання позивачем свого зобов`язання за договором. Вказує, що відповідач, не сплативши ТОВ «Агросоюз-РП» повну вартість автомобіля, порушило його право як продавця, на отримання коштів від належного автомобіля. З метою отримання коштів за проданий автомобіль, позивач засобами поштового зв`язку направив відповідачці вимогу про здійснення оплати повної вартості автомобіля або надати документи, які підтверджують таку оплату. Зазначена вимога відповідачкою не отримана, конверт повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.09.2021 р. у справі №711/9665/19, стягнуто з відповідачки на користь Товариства 1300000,00 грн боргу. Таким чином, сума боргу відповідачки за придбаний автомобіль щодо якої не вживалися заходи стягнення у судовому порядку становить 578470,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 05 вересня 2022 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи, те що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.09.2021 року у справі №711/9665/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення коштів та постановою Черкаського апеляційного суду від 08.06.2022 року встановлено факт невиконання ОСОБА_1 умов договору купівлі-продажу в частині сплати за автомобіль, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим. Разом з тим, з огляду на те, що позивач звернувся до суду з позовом лише 28.12.2021 року, в той час, як строк позовної давності сплив 23.07.2020 року. Поважних причин пропущення строку та доказів цього питання суду не надано. За таких обставин, позивачем пропущено строк позовної давності, внаслідок чого у задоволенні позову слід відмовити. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП», відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Танасогло О.М.подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційна скарга ТОВ «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» мотивована тим, що суд першої інстанції невірно розрахував початок перебігу строку позовної давності по цій справі. У зв`язку з чим, позивач просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2022 по справі № 522/26062/21 та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ТОВ «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю. ОСОБА_1 просила рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2022 року змінити в його мотивувальній частині, виклавши його у редакції цієї скарги. В обґрунтування скарги зазначила, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.09.2021 року у справі №711/9665/19 в частині судження щодо не сплати продавцю передбачених договором коштів, не носить преюдиціальний характер, оскільки це судження не є обставиною справи, а є висновком, зробленим судом на підставі встановлених ним обставин справи. Суд першої інстанції не надав оцінку тому, що позовні вимоги пред`явлені до неналежного відповідача. Згідно наявного договору купівлі-продажу, належним відповідачем про стягнення імовірного боргу за договором купівлі-продажу є його сторона, а саме: ТОВ «БРИЗ», або представник Позивача, який вчиняв правочин на підставі відповідних повноважень та доручень і отримував кошти, враховуючи віддаленість місця знаходження Позивача від місця укладення договору. Крім того, відповідач зазначила, що погоджується з висновком суду, щодо відмови у задоволені позову ТОВ «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП», з підстав пропуску строку позовної давності. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи У судовому засіданні, відповідач ОСОБА_1 її представники адвокати Танасогло О.М., Краснопивцев О.К., Гніздовська Г.М., представник позивача ТОВ «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» адвокат Грищенюк Д.І. в режимі відеоконференції, надали усні пояснення по суті справи, доводи скарг підтримали, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є помилковим, а також прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Фактичні обставини справи, встановлені судом 13.07.2017 між ТОВ «БРИЗ», як комісіонером, з одного боку, та ТОВ «ІК «Агросоюз-РП», як комітентом, з іншого боку, було укладено Договір комісії № 3553/17/001767, предметом якого є продаж автомобіля TOYOTA VENZA, 2012 р.в., номер кузова НОМЕР_1 (а.с. 6-7). Згідно Акту огляду реалізованого транспортного засобу від 13.07.2017 складеного ТОВ «БРИЗ» та ТОВ «ІК «Агросоюз-РП», автомобіль TOYOTA VENZA, 2012 р.в., номер кузова НОМЕР_1 має задовільний стан, його вартість складає 708470грн. (а.с. 10). Згідно Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3553/17/001767, зазначений вище автомобіль був проданий 13.07.2017р. ТОВ «БРИЗ» ОСОБА_1 на підставі Договору комісії № 3553/17/001767 від 13.07.2017. Сторони погодили, що вартість транспортного засобу складає 708470грн. (а.с. 8-9). На підставі заяви №122088531 від 15.07.2017 вказаний автомобіль був зареєстрований ТСЦ МВС №5141 на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 11). Згідно довідки ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» №б/н від 17.12.2021 р., за даними бухгалтерського обліку, кошти від реалізації автомобіля марки TOYOTA VENZA, 2012 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , від ОСОБА_1 чи інших осіб ані в касу, ані на банківські рахунки станом на 17.12.2021 року не надходили. Вказаний автомобіль у володінні та розпорядженні товариства не перебуває (а.с.13). 14.08.2019 за вих. № 46 на адресу ОСОБА_1 ТОВ «ІК «Агросоюз-РП» було скеровано вимогу про оплату вартості автомобіля. Даною вимогою Товариство просило протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги оплатити вартість придбаного ОСОБА_1 автомобіля TOYOTA VENZA, 2012 р.в., н/з НОМЕР_2 , шляхом перерахування коштів визначених договором на рахунок Товариства. У випадку, якщо ОСОБА_1 вже була оплачена вартість автомобіля, просили надати підтверджуючі документи (а.с. 14-15). Разом з тим, вказана вимога не була отримана адресатом, а конверт повернувся на адресу відправника з позначенням на конверті «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 16). Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.09.2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 24.09.2021 року, у справі №711/9665/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення коштів стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» 130000 грн боргу та 1950 грн судових витрат, а всього 13190 грн. (а.с. 17-19).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтями 651, 652 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ст.ст. 673, 675 ЦК України). Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. При цьому, на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21). Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.09.2021 року у справі №711/9665/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення коштів стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» 130000 грн боргу та 1950 грн судових витрат, а всього 13190 грн. Постановою Черкаського апеляційного суду від 08.06.2022 року у справі №711/9665/19 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.09.2021 року залишено без змін. Місцевий суд правильно звернув увагу на те, що вищезазначеними рішенням районного суду та постановою апеляційного суду встановлено, що враховуючи нормативно-правове регулювання правовідносин сторін у справі, за яким продавець передає покупцеві майно (за обставин цієї справи автомобіль), а останній сплачує за нього обумовлені договором кошти, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що з відповідача ОСОБА_1 , як покупця, на користь позивача-продавця слід стягнути кошти, що складають вартість набутого покупцем за договором купівлі-продажу автомобіля, оскільки доказів того, що при купівлі майна покупець сплатила продавцю передбачені договором кошти суду надано не було. При цьому апеляційні посилання скаржника на те, що сам по собі факт перебування автомобіля у володінні та власності ОСОБА_1 є свідченням того, що покупець сплатив за нього кошти, як і вказівка на те, що в договорі купівлі-продажу вказано про відсутність майнових претензій сторін одна до одної, апеляційним судом відхиляються, адже такі міркування не можуть спростовувати необхідності належного підтвердження виконання покупцем своїх договірних обов`язків по передачі коштів, як це передбачено ст. 655 ЦК України, яка регламентує зміст правовідносин щодо купівлі-продажу майна. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, отже факт сплати коштів покупцем за договором має підтверджуватися відповідними доказами їх передачі продавцю в готівковій чи безготівковій формі та не може бути підтверджений відсутністю майнових претензій продавця при укладенні договору, як помилково вказує скаржник. Апеляційні посилання скаржника на кримінальне провадження №12018250110000549 від 13.11.2018 за ч.1 ст. 190 КК України про факт вчинення шахрайських дій посадовою особою ТОВ «ІК» Агросоюз-РП» щодо привласнення та розтратили грошових коштів товариства та міркування щодо того, що позов у цій справі спрямований на повторне отримання від покупця коштів за одне і те ж саме майно, оцінюються апеляційним судом критично, так як, незалежно від їх доведеності, не можуть підміняти необхідність підтвердження покупцем факту сплати за придбане по договору майно продавцю. Вказівка скаржника на те, що з обставин справи слід дійти висновку, що майнових втрат позивач зазнав внаслідок шахрайських дій відповідача ОСОБА_2 , є необґрунтованою та доказами не підтверджується. При цьому скаржник по суті не оспорює висновків суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_2 , як директора товариства-позивача, при продажі ОСОБА_1 автомобіля TOYOTA VENZA вчинені в межах наявних в нього повноважень. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.09.2021 року у справі №711/9665/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення коштів та постановою Черкаського апеляційного суду від 08.06.2022 року встановлено преюдиційні факти, а саме, факт невиконання ОСОБА_1 умов договору купівлі-продажу в частині сплати за автомобіль, а тому, приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскарженого рішення в частині висновку, що позов є обґрунтованим. За таких обставин, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» підлягає стягненню заборгованість у сумі 578470 грн 00 коп. Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що судження щодо не сплати продавцю передбачених договором коштів, не носить преюдиціальний характер, та що суд першої інстанції не надав оцінку тому, що позовні вимоги пред`явлені до неналежного відповідача, не заслуговують на увагу. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, так як, позивач звернувся до суду з позовом лише 28.12.2021 року, в той час, як строк позовної давності сплив 23.07.2020 року. Поважних причин пропущення строку та доказів цього питання суду не надано. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду. Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу. Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, з подальшими змінами, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 року продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №

211. У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Беручи до уваги вищевказані положення постанови Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який діяв з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем строк позовної давності непропущений. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Танасогло Олександр Михайлович залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП»задовольнити. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 вересня 2022 року скасувати. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» заборгованість у сумі 578470 грн 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова Ю.П. Лозко