Постанова Київський апеляційний суд № 367/2070/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 367/2070/21 Апеляційне провадження № 22-ц/796/1881/2023Головуючий у суді першої інстанції - Кравчук Ю.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства» про стягнення боргу, В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства», згідно з яким просив: - стягнути з Комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства» на користь ОСОБА_1 матеріальний борг з штрафними санкціями у розмірі 2 130 грн. 82 коп.; - стягнути з Комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 7 000 грн. 00 коп. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 28.01.2020 року між ним та КП «БУЖКГ» було укладено договір про надання житлово-комунальних послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 , споруд та його прибудинкової території, за умовами якого відповідач повинен був своєчасно надавати послуги належної якості згідно із діючим законодавством. При цьому, перелік послуг, тариф на них, а також структура, періодичність та строки їх надання були закріплені рішенням виконкому Бучанської міської ради №205 від 18.04.2017 року, згідно з яким відповідач повинен був надавати 7 видів послуг щомісячно та у повному обсязі, а 6 видів послуг - тільки у разі необхідності. Разом з тим, позивач вказував, що відповідач самовільно, без узгодження зі споживачами ці 6 видів послуг («прибирання підвалів, теплоповерхів та покрівлі», «прибирання та вивезення снігу», «експлуатація номерних знаків», «дератизація», «дезинсекція», «поточний ремонт») включив до обов`язкової щомісячної оплати мешканцями будинку. Вказані 6 послуг фактично не надавалися взагалі, а 7 обов'язкових до виконання послуг надавалися не в повному обсязі і неналежної якості. У свою чергу, позивач, який регулярно оплачував задекларовані послуги, неодноразово викликав представників відповідача для складання актів-претензій про неналежне надання або ненадання послуг, однак усупереч вимог ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач вказані акти проігнорував та обмежився відповіддю без надання жодного доказового документа на підтвердження обсягу фактично наданих послуг та виконаних робіт. За вказаних обставин, а також посилаючись на положення статті 625 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 2 130 грн. 82 коп., з яких: 2 046 грн. 71 коп. - сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції; 84 грн. 11 коп. - сума заборгованості з урахуванням 3 % річних. Також вказував, що внаслідок протиправних дій відповідача йому була завдана моральна шкода, оскільки багаторічний період намагання поновити свої порушені права, як споживача, був насичений негативними емоціями та психічними переживаннями, що, як наслідок, призвело до позбавлення його можливості реалізації своїх звичок та бажань, які б він міг реалізувати, не витрачаючи часу на підготовку заяв, запитів, клопотань, претензій, вимушених непростих пересувань з палицею. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 07 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у відповідача перед ним боргу із штрафними санкціями у розмірі 2 130 грн. 82 коп., а також не доведено, що заподіяння йому відповідачем неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю моральної шкоди у розмірі 7 000 грн. 00 коп. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Так, в обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що додані ним до позовної заяви акти-претензії повністю відповідають нормам чинного законодавства, а отже належним чином доводять ненадання та/або надання у неповному обсязі послуг відповідачем. Також, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, адже багаторічний період намагання поновити свої порушені права, як споживача, був насичений негативними емоціями та психічними переживаннями, що, як наслідок, призвело до позбавлення його можливості реалізації своїх звичок та бажань, які б він міг реалізувати, не витрачаючи часу на підготовку заяв, запитів, клопотань, претензій, вимушених непростих пересувань з палицею. У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18.01.2020 року Комунальне підприємство «Бучанське управління житлово-комунального господарства» Бучанської міської ради уклало з ОСОБА_1 Договір № 5261 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_1 , а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором. Згідно з п. 2 Договору виконавець надає послуги відповідно затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець повідомляє про це споживача згідно вимог пункту 5 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради № 205 від 18.04.2017 року «Про коригування тарифу на послуги з утримання будинку та прибудинкової території для мешканців багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що надаються КП «УЖКГ» було скориговано тарифи на послуги по утриманню даного будинку. Вказаним рішенням будо затверджено перелік робіт (послуг), які виконуються в складі послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій: їх структуру, періодичність та строк надання: прибирання прибудинкової території; прибирання підвалу технічних поверхів та покрівлі; вивезення побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення); технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем гарячого, холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливової каналізації; освітлення місць загального користування і підвальних приміщень та підкачування води; енергопостачання для ліфтів; технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання; технічне обслуговування ліфтів; обслуговування димових та вентиляційних каналів; прибирання та вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду частини прибудинкової території протипожежними сумішами; експлуатація номерних знаків на будинках; дератизація; дезінсекція; поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньо-будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження Згідно з додатком № 2 до рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради № 205 від 18.04.2017 року та Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» було затверджено тарифи на вищезазначені послуги. Дане рішення було прийнято Бучанською міською радою у відповідному порядку, вступило в дію та скасовано не було. На виконання вказаного рішення КП «БУЖКГ» було видано наказ №64 від 05.05.2017 року «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для мешканців багатоквартирних житлових будинків». Додатком № 1 зазначеного рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради № 205 від 18.04.2017 року, яким було затверджено структуру, періодичність та строки надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, передбачено надання деяких у разі необхідності. Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року №2189-VIII (введений в дію з 01.05.2019 року, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст. 26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10.06.2018 року). Суб`єктами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV). Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року №2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року №2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року №2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Водночас, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався, серед іншого, на те, що відповідач самовільно, без узгодження зі споживачами включив до обов`язкової щомісячної оплати мешканцями будинку 6 видів послуг («прибирання підвалів, теплоповерхів та покрівлі», «прибирання та вивезення снігу», «експлуатація номерних знаків», «дератизація», «дезинсекція», «поточний ремонт»), які ним фактично не надавалися та/або надавалися не у повному обсязі. При цьому, на підтвердження цих обставин позивачем було додано наступні докази: заяву до відповідача від 12.05.2020 року про надання інформації, Акт-претензію про неналежне надання або ненадання послуг від 13.03.2020 року, Акт-претензію про неналежне надання, ненадання або надання послуг від 30.07.2020 року, заяву до відповідача за вх. № 156 від 23.04.2020 року, заяву до відповідача від 30.07.2020 року, претензію про ненадання в повному обсязі житлово-комунальних послуг від 09.03.2021 року. Так, відповідно до п. п. 1, 6, 9 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV, п. п. 1, 5, 8 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року №2189-VIII виконавець зобов`язаний: забезпечувати своєчасність, безперевність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт. Водночас, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 20.11.2019 року у справі № 640/18143/16-ц, факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги, що, у свою чергу, є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України, повинен бути зафіксований належним чином. Зокрема, ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV передбачає, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з`явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії. У разі встановлення за результатами аналізу факту погіршення нормованих показників якості води, витрати споживача, які він здійснив при оплаті вартості проведення аналізу води, підлягають компенсації за рахунок виконавця/виробника. Крім того, нормою ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року №2189-VIII встановлено, що у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем). Порядок проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013 р. № 70 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі». У цьому Порядку вказано, що у разі надходження актів-претензій від споживачів про перерву в наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх ненадання або надання не в повному обсязі та прийняття виконавцем рішення про їх задоволення, проводиться перерахунок протягом наступного місяця з дати отримання виконавцем акта-претензії). При цьому, у своїй постанові від 07.02.2018 року у справі №521/6969/15-ц, Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, надані позивачем акти-претензії про неналежне надання або ненадання послуг від 13.03.2020 року, від 30.07.2020 року, від 09.03.2021 року не підтверджують ненадання або неповне надання послуг саме тоді, коли настала їх необхідність. Більш того, колегія суддів вважає, що вищевказані акти-претензії не відповідають формі та змісту, що чітко встановлені нормами чинного законодавства, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що позивач викликав відповідача для складання актів-претензій щодо ненадання, або надання не в повному обсязі , неналежної якості комунальних послуг. Від тих послуг, що отримував разом з іншими мешканцями будинку, позивач також не відмовлявся. Таким чином, враховуючи вищевстановлені обставини справи, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту ненадання відповідачем житлово-комунальних послуг або надання їх не в повному обсязі, що, як наслідок, свідчить про відсутність підстав про покладення на останнього відповідальності за заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що судом була допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, також слід зазначити, що викладені в апеляційній скарзі доводи позивача були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують та на законність рішення суду не впливають. Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. При цьому, обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: Судді: