Постанова 4814 № 534/1680/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 534/1680/20 Номер провадження 22-ц/814/3326/23Головуючий у 1-й інстанції Морозов В.Ю. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2023 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Обідіної О.І., суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В., за участю секретаря: Владімірова Р.В., розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Галини Володимирівни на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 лютого 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частку у майні,- В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частку у майні. В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що з листопада 1991 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 . Перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах вони виховували в своїй сім`ї дітей від попередніх шлюбів, придбавали спільне майно, будували житловий будинок та дбали однин про одного як чоловік та жінка. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Оскільки на час відкриття спадщини їх подружні відносини не були узаконені, вона не являється спадкоємцем майна померлого, його єдиним спадкоємцем є син - ОСОБА_2 , який оформив спадщину після смерті батька. Враховуючи, що з ОСОБА_3 вони прожили більше 28 років однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали спільні витрати, придбавали майно в інтересах сім`ї, мали подружні взаємні права та обов`язки, інші усталені відносини, притаманні подружжю, просить встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки з ОСОБА_3 - з 01.01.2004 по день його смерті та визнати об`єктами спільної сумісної власності придбане за час їх спільного проживання майно, з визнанням за нею права особистої власності на його частину. Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 лютого 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частку у майні відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачам заявлених вимог. Не погодившись з даним судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кириченко Г.В. оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Вказує, що судом першої інстанції було невірно оцінено докази по справі, що призвело до помилково висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько відповідача - ОСОБА_3 . За життя, 29.01.2020 ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений держаним нотаріусом Горішньоплавнівської державної нотаріальної контори Пащенко Т.Б. за реєстраційним номером 73, за умовами якого останній заповів все належне йому майно своєму синові - ОСОБА_2 . У заповіті також зроблено заповідальний відказ, відповідно до якого ОСОБА_3 поклав на ОСОБА_2 обов`язок надати ОСОБА_1 право довічного проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 . Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 та визнання права власності на частку у майні, ОСОБА_1 вказувала, що проживала разом з останнім з вересня 1991 року по день його смерті та під час фактичних шлюбних відносин ними було побудовано нерухоме майно житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 , а також придбано рухоме майно транспортні засоби. Вважає, що має право як дружина на частину майна, проте вирішити питання поділу майна в добровільному порядку з сином ОСОБА_3 спадкоємцем ОСОБА_2 не вдалося, оскільки він вважає себе єдиним власником всього придбаного за час спільного проживання з його батьком майна як спадкоємець першої черги, що позбавляє її можливості користуватись та розпоряджатись вказаним майном та є підставоюдля судового захисту. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд дійшов висновку щодо недоведеності належними та допустимими доказами факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю та факту придбання ними майна за спільні кошти. Колегія суддів не може погодитися з вказаними висновками суду. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 71 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, Згідно до положень ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Таким чином, предметом доказування по даній справі є обставини, які доводять факт спільного проживання позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та дружина без реєстрації шлюбу з січня 2004 року по день смерті останнього. Звертаючись до суду ОСОБА_1 вказувала, що з листопада 1991 року по літо 1994 вона зі своєю донькою та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_3 . Влітку 1994 року вони переїхали на постійне проживання в будинок по АДРЕСА_1 , який ОСОБА_3 придбав до знайомства з нею. За зазначеною адресою її донька ОСОБА_4 проживала до свого повноліття. Окрім того з осені 1995 року разом з ними стали проживати батьки ОСОБА_3 мати ОСОБА_5 та батько ОСОБА_6 , які були людьми похилого віку та потребували сторонньої допомоги. До моменту смерті 1998 року та 2008 року відповідно ОСОБА_1 доглядала за ними. Після смерті ОСОБА_6 будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , перейшов у власність ОСОБА_3 як спадщина. З 2002 року син ОСОБА_3 відповідач по справі став проживати разом з батьком та ОСОБА_1 , а після одруження в 2011 році також із своєю дружиною у вказаному домоволодінні. В 2012 році, після народження сина, відповідач разом з родиною переїхав в будинок за адресою АДРЕСА_2 , який був побудований та зареєстрований за ОСОБА_3 . На підтвердження заявлених вимог щодо встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 позивач надала письмові докази - довідки Дмитрівського старостинського округу, ксерокопію погосподарської книги на 2006-2010 роки та 2011-2015 роки за адресою АДРЕСА_1 , декларації суб`єкта декларування ОСОБА_1 за 2017-2019 роки, гарантійні талони придбаної побутової техніки, укладені на її ім`я договори про надання комунальних послуг та квитанції про оплату спожитого газу, фотокартки за різні періоди їх спільного з ОСОБА_3 життя. Так, як вбачається з довідок Дмитрівського старостинського округу ОСОБА_3 проживав за адресою АДРЕСА_1 , без реєстрації з 1994 року по 21.03.2014 року, а з 21.03.2014 по день смерті був зареєстрований за вказаною адресою. ОСОБА_1 проживала без реєстрації з 1994 року по 18.12.2003 року, а з 18.12.2003 року і по теперішній час зареєстрована та проживає також за вказаною адресою. Вказані довідки є належними письмовими доказами, оскільки стосуються предмета доказування та свідчать про проживання позивача спільно з ОСОБА_3 в одному домоволодінні. З долучених ксерокопій погосподарських книг за 2006-2010 роки та 2011-2015 роки за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що власником домогосподарства є ОСОБА_3 а членами домогосподарства - його батько ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , натомість в книзі за 2011-2015 рік ОСОБА_1 вже вказана як голова домогосподарства. В довідці, виданій директором Дмитрівської середньої загальноосвітньої школи вказується, що донька позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає по АДРЕСА_1 була зарахована до 3 класу і відрахована у зв`язку з отриманням повної середньої освіти в 2003 році. Крім того, заслуговують на увагу приєднані позивачем як суб`єктом декларування декларації за 2017-2019 роки, в яких ОСОБА_1 в розділі «інформація про членів сім`ї» вказувала ОСОБА_3 , як особу, з якою спільно проживає декларант, але не перебуває в шлюбі. Одночасно, в інших розділах зазначених декларації позивачем вносились відомості щодо рухомого та нерухомого майна як об`єктів декларування, які на даний час є предметом спору, а також вказувався дохід ОСОБА_3 , як особи, з якою спільно проживає ОСОБА_1 . Вищевказані письмові докази є належними і допустимими, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування і безпідставно не були прийняті судом першої інстанції до уваги. Крім зазначеного, має бути взято до уваги і такі письмові докази як договори про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів за адресою АДРЕСА_1 , укладені в 2017, 2019, 2020 роках між КП «Благоустрій» та ОСОБА_1 як власником (наймачем) будинку за вказаною адресою. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, за клопотанням сторін, судом були допитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які є знайомими, сусідами як позивача по справі, так і відповідача та повідомляли суд про обставини спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловічка та дружини у їх власному будинку в с. Дмитрівка. Фактично не заперечував факт такого проживання і сам відповідач, який зазначав, що дійсно ОСОБА_1 проживала у будинку разом з батьком та займалась господарствам, про те його дружиною ніколи не була і їх взаємовідносинам не були притаманні ознаки подружжя. Також на приєднаних до справи фото світлинах маються зображення ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 під час різних важливих життєвих подій, в родині, з батьками, на спільному відпочинку, які охоплюють тривалий період. Всі вищеперераховані докази в своїй сукупності, спільно з вказівкою спадкодавця ОСОБА_3 у заповіті про прокладення на спадкоємця ОСОБА_2 обов`язку надати ОСОБА_1 право довічного проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 , приймаються до уваги колегією суддів, оскільки місять інформацію, що має значення для правильного вирішення спору та доводять факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 р. по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини по справі, допущено порушення норм процесуального права в частині оцінки доказів, невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до помилкового вирішення спору, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову. Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Таким чином, законодавчо врегульовано, що в разі проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу між ними виникають права та обов`язки, в тому числі і право спільної сумісної власності на майно, придбане в період такого спільного проживання, тобто діє презумпція спільності, визначена положеннями ст. 60 СК України. Як вбачається з матеріалів справи та не було спростовано відповідачем, за час спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю ними було придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 (на місці знищеного будинку 1947 року побудови, у зв`язку з непридатністю його для проживання), що доводиться державною реєстрацією від 25.02.2016. Також були придбані транспортні засоби: автомобіль SSANG YONG модель REXTON 2696, 2008 року випуску, дата реєстрації 01.03.2019, автомобіль BMW модель 525 2497, 1997 року випуску, дата реєстрації 05.07.2016, автомобіль МАЗ 64229 14860, 1991 року випуску, дата реєстрації 13.10.2017, причіп TABBERT 5001, 1980 року випуску, дата реєстрації 02.10.2018, автомобіль FORD TRANSIT 1998, 2003 року випуску, дата реєстрації 11.12.2010, мотоцикл JAWA 350 350, 1979 року випуску, дата реєстрації 08.07.2009, причіп ПП АНС 5 Н, 1986 року випуску, дата реєстрації 08.12.2007. Зазначене нерухоме та рухоме майно в розумінні положень ст. 60 та ст. 74 СК України відноситься до об`єктів спільної сумісної власності як придбане ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за час спіднього проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини. Будь-яких доказів на спростування презумпції спільності зазначеного майна стороною відповідача суду надано не було, а відтак заявлені вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Разом з цим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині визнання за ОСОБА_1 права особистої власності на частину спірного майна, оскільки така вимога фактичного стосується правовідносин при вирішенні спору про поділ майна між подружжям, що в даному випадку неможливо внаслідок смерті одного з подружжя - ОСОБА_3 , який втратив цивільну правоздатність в розумінні ст. 25 ЦК України. За вказаних обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постановлене по справі рішення скасуванню., з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч. 1 п.п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кириченко Галини Володимирівни задовольнити частково. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 лютого 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частку у майні задовольнити частково. Встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в період з 1 січня 2004 р. по день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ; Визнати об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 : а) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 ; б) автомобіль SSANG YONG модель REXTON 2696, 2008 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; в) транспортний засіб марки BMW модель 525 2497, 1997 року випуску, № шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ; г) транспортний засіб марки МАЗ 64229 14860, 1991 року випуску, № шасі НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 ; ґ ) причіп марки TABBERT 5001, 1980 року випуску, № шасі НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_8 ; д) транспортний засіб марки FORD TRANSIT 1998, 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_9 , державний номерний знак НОМЕР_10 ; е) транспортний засіб марки JAWA 350 350, 1979 року випуску, номер шасі НОМЕР_11 , державний номерний знак НОМЕР_12 , ж) причіп марки ПП АНС 5 Н, 1986 року випуску, номер шасі 2536, державний номерний знак НОМЕР_13 . В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 08 листопада 2023 року. Судді: О. І. Обідіна С.Б. Бутенко О.В. Прядкіна