Постанова Житомирський апеляційний суд № 286/2752/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №286/2752/23 Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В. Категорія ч. 1ст. 164 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2023 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 08 вересня 2023 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 08 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн з конфіскацією виготовленої продукції, а саме тютюну, який знаходиться в 5 спецпакетах вагою (4,900, 4.800, 3,700, 3,100, 3,600) кг. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, 29.06.2023 близько 10 год. 15 хв. гр. ОСОБА_1 в м. Овруч на кооперативному ринку, здійснював проведення господарської діяльності без отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюну, таким чином вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована зокрема тим, що роздрібну торгівлю тютюном, вирощеним самостійно, він може проводити без ліцензії. Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що справа розглянута за його відсутності, оскаржену постанову він отримав 20 вересня 2023 року. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП не підтверджується доказами. Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, суд першої інстанції послався на: рапорт помічника чергового ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Кирейчука О.М.; письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; протокол виявлення та вилучення від 29.06.2022; квитанцію № 4 про отримання на зберігання речових доказів. Слід розуміти, що оцінивши зазначені докази, суд першої інстанції зробив висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, виходячи із наступного. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 164 КУпАП, передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Диспозиція ст. 164 КУпАП має бланкетний характер, оскільки відсилає до законів, які регулюють, зокрема, порядок здійснення певних видів господарської діяльності, що потребують ліцензування або державної реєстрації. Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, при цьому господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями. Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Згідно з ч. 2 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов`язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов`язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку. Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик. Таким чином, важливими і обов`язковими ознаками господарської діяльності є її систематичність (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) та її здійснення суб`єктом на власний ризик з метою одержання прибутку. Відповідно до змісту складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в ньому взагалі не викладено повно фактичних обставин правопорушення, до протоколу не додано жодного доказу на підтвердження ведення ОСОБА_1 систематичної господарської (підприємницької) діяльності та одержання ним прибутку. Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не вказано, яку саме норму спеціального закону ним порушено, у результаті чого може настати відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП . Також матеріали справи не містять доказів проведення контрольної закупки ОСОБА_1 тютюну, наявності в нього певної реєстрації, як суб`єкта підприємницької діяльності. Так само не підтверджується матеріалами справи систематичність здійснення продажу таких товарів, що є обов`язковою ознакою здійснення господарської діяльності відповідно до зазначених вище норм закону. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Оскаржувана постанова суду взагалі не містить доказів, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та мотивів прийнятого рішення. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В п. 39 Рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» Суд зробив висновок, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушив заявник у зазначеній справі, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться (справа про адміністративне правопорушення), є кримінальним для цілей застосування Конвенції. Згідно зі статтею 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що працівниками поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були порушенні вимоги КУпАП, за яких цей протокол не можна визнати належним та допустимим доказом, а судом першої інстанції при розгляді справи на ці порушення не було звернуто уваги, що в подальшому потягло за собою прийняття незаконного рішення. Тому апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 08 вересня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 08 вересня 2023 року скасувати. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й. Григорусь