Постанова 4872 № 916/782/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2023 року м. ОдесаСправа № 916/782/23 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Діброви Г.І. суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І. секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В. за участю представників учасників справи: від Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора Приходько Я.М., на підставі довіреності; від Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії", м.Херсон Гонтаренко А.К., на підставі ордера. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Сулімовська М.Б., повний текст рішення складено та підписано 05.09.2023 року у справі №916/782/23 за позовом: Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора до відповідача: Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії", м. Херсон про зобов`язання вчинити дії та стягнення 171026 грн. 77 коп.- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції. У лютому 2023 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії", в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 171026 грн. 77 коп., з яких основної заборгованості за договором оренди 90478 грн. 45 коп., пені у розмірі 42157 грн. 78 коп., інфляційних втрат у розмірі 25810 грн. 50 коп., 3% річних 3580 грн. 79 коп., штрафу 8999 грн. 25 коп.; зобов`язати Комунальне підприємство Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" повернути Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" за актом передачі приймання майно, визначене в прохальній частині позовної заяви; вирішити питання про розподіл судових витрат. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що відповідачем, всупереч умовам укладеного між сторонами договору оренди окремого індивідуально визначеного (рухомого) майна від 23.04.2018 року №02.5-14-77, неналежним чином виконуються взяті на себе господарські зобов`язання в частині повернення позивачу такого майна та сплати орендної плати за його використання, внаслідок чого орендодавцем, окрім основної суми заборгованості орендарю також нараховано неустойку, 3% річних та інфляційні втрати. Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 року у справі №916/782/23 (суддя Сулімовська М.Б.) позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 90478 грн. 45 коп. основного боргу, 41929 грн. 06 коп. пені, 25810 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 3580 грн. 79 коп. 3% річних, 8999 грн. 25 коп. штрафу, вирішено питання про розподіл судових витрат, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами у даній справі доведено факт невиконання відповідачем господарських зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за користування рухомим майном у відповідності до умов укладеного між сторонами договору оренди, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат та пені (у перерахованій судом першої інстанції сумі) потребують задоволення. При цьому, перераховуючи суму нарахованої пені, місцевий господарський суд виснував, що належною до стягнення сумою пені є 41929 грн. 06 коп., оскільки сума пені частково в розмірі 228 грн. 72 коп. є пенею на суми витрат з оплати послуг пересилання поштових відправлень, що не передбачено умовами спірного договору оренди. В той же час, щодо позовних вимог позивача про зобов`язання вчинення дій по поверненню орендованого майна орендодавцю, суд першої інстанції констатував про те, що відповідачем дійсно у встановлений договором строк рухоме майно не повернуте, проте, внаслідок захоплення військами РФ території аеропорту та бойових дій, орендоване майно знищене, що фактично унеможливлює його повернення орендодавцю, а тому такий спосіб судового захисту як зобов`язання відповідача повернути рухоме майно не забезпечить позивачу захист його порушених прав та інтересів. З огляду на зазначене, а також відсутність в натурі індивідуально визначеного майна, яке позивач просить суд зобов`язати повернути, суд першої інстанції вважає, що це є підставою для відмови у цій частині позовних вимог, що не позбавляє зацікавлену особу права на звернення до суду з позовом про відшкодування збитків чи застосування інших зобов`язально-правових способів захисту за умови доведення порушення свого права. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" повернути Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" за актом приймання передачі майно, не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 року у справі №916/782/23 в оскаржуваній частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в частині зобов`язання Комунального підприємства Херсонської обласної ради «Херсонські авіалінії» повернути Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за актом передачі-приймання майно: машина дорожня комбінована-43362 (інв. № 50177IТС), реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль ЗІЛ-441510 (інв. №50027/ТС), реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль ВАЗ-2107 (інв. № 50215/ТС), реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль ВАЗ-21043 (інв. № 50209/ТС), реєстраційний номер НОМЕР_4 ; автомобіль ГАЗ-32213 (інв. № 50103/ТС), реєстраційний номер НОМЕР_5 ; вирішити питання про розподіл судових витрат. Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального і матеріального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник, посилаючись на обставини, встановлені судом першої інстанції під час розгляду даної справи та на його висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, зазначив, що документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна. А тому, належними і допустимими доказами знищення внаслідок збройної агресії проти України орендованого відповідачем на умовах договору майна є документи (акти, протоколи тощо), складені колегіальним органом за участі уповноважених осіб Херсонської обласної ради за результатами огляду об`єкту збитків. Тобто, на переконання скаржника, Акт від 24.03.2023 року №24/03/23 обшуку території Херсонського аеропорту, складений комісією у складі лише представників відповідача, не може слугувати таким доказом на підтвердження знищення орендованого відповідачем майна. Таким чином, скаржник, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі №916/3945/19 щодо належності та допустимості доказів, вказує, що оскільки відповідачем належним чином не доведено знищення спірного майна, висновок суду першої інстанції в цій частині є таким, що не відповідає нормам матеріального права, а тому рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 року №916/782/23 потребує часткового скасування. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 року у справі №916/782/23, справу призначено до судового розгляду. 25.10.2023 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонській авіалінії" надійшов відзив (вх. №3036/23/Д1), у якому відповідач просив суд апеляційної інстанції відмовити повністю в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 року у справі №916/782/23. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи. Зокрема, за доводами відзиву відповідач наголошує на тому, що ним, під час розгляду справи судом першої інстанції акцентувалась увага на загальновідомих обставинах, пов`язаних з фактом військової агресії РФ проти України, окупації міста Херсон, в тому числі і села Чорнобаївка, на території якого розташований Міжнародний аеропорт «Херсон», проведення великої кількості протягом окупації села Чорнобаївка запеклих боїв на його території, а також вказано на загальний стан підприємства, точніше на те, що від нього залишилось. Також, на переконання відповідача, в частині розгляду вимог позивача про зобов`язання повернути спірне майно та з урахуванням заперечень відповідача з цього приводу, не підлягають застосуванню зазначені скаржником «Порядок» та «Методика», адже позивачем не заявляються вимоги про стягнення збитків. При цьому, Комунальне підприємство Херсонської обласної ради "Херсонській авіалінії" вказує, що наявні у матеріалах господарської справи докази свідчать не лише про зникнення спірного майна, а також про зникнення власних транспортних засобів останнього, що дає підстави дійти до висновків, що відповідач не вводить суд або позивача в оману, коли посилається на відсутність в нього спірного майна. В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, представник скаржника підтримав вимоги та доводи з мотивів, викладених письмово в апеляційній скарзі. Просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача під час судового засідання заперечив проти доводів апелянта, зазначених ним в апеляційній скарзі, з мотивів, викладених письмово у відзиві, просив суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. В той же час, судовою колегією установлено, що у прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу Комунальне підприємство Херсонської обласної ради «Херсонські авіалінії» просило суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів господарської справи додаткові письмові докази, а саме: Акти обстеження території аеропорту Херсон на наявність транспортного засобу від 09.10.2023 року; Акт обстеження території аеропорту Херсон на наявність орендованих транспортних засобів від 09.10.2023 року; відповідь Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Херсонській області Головного сервісного центру МВС від 16.08.2023 року з додатком; повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 13.10.2023 року, направлене до відділення поліції №2 Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області №13/10/23/01. Аргументуючи вказане клопотання, відповідач вказав, що неможливість подання вказаних доказів в суді першої інстанції пояснюється причинами, що об`єктивно не залежали від відповідача, а саме тим, що територія аеропорту відповідача була повністю окупантами замінована вибухівкою і лише в жовтні місяці, отримавши повторний дозвіл від підрозділу вибухотехників, виникла можливість потрапити працівникам на територію аеропорту та здійснити повне та повторне обстеження території, після чого було складено відповідні акти та з`явилася можливість звернутися до правоохоронних органів з повідомленням про кримінальне правопорушення за фактом відсутності спірного та власного рухомого майна відповідача. Розглянувши вказане клопотання відповідача, судова колегія зазначає про наявність підстав для відмови у його задоволенні, з огляду на таке. Вимогами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, унормовано, що письмові докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Так, виходячи із правил доказування у господарському процесі, закріплених в ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, а також принципів змагальності сторін у господарському процесі, судова колегія зазначає, що подання тих чи інших доказів стосовно обставин, які мають значення для справи, обмежується встановленими законом процедурами та строками. При цьому, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього. А тому, зважаючи на те, що така обставина, як відсутність існування у зацікавленої особи доказів на момент прийняття спірного судового рішення взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. З огляду на вказане, та те, що письмові документи в основній частині, у долученні яких до матеріалів господарської справи клопоче відповідач, отримані останнім вже після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, прийняття та надання таким документам правової оцінки судом апеляційної інстанції є неможливим з огляду на вимоги процесуального закону. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 року у справі №916/782/23 не потребує скасування або зміни, виходячи з наступного. Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини. 23.04.2018 року між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (орендодавець) та Комунальним підприємством Херсонської обласної ради "Херсонській авіалінії" (орендар) було укладено договір оренди окремого індивідуально визначеного (рухомого) майна №02.5-14-77, за п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене (рухоме) майно, а саме: перонний автобус Неоплан-9012, машину дорожню комбіновану-43362, автомобіль ЗІЛ-441510, автомобіль ВАЗ-2107, автотранспортер для багажу, самохідний, стрічковий, автомобіль ВАЗ-21043, автомобіль ГАЗ-32213. Вказане майно перебуває на балансі орендодавця, загальна вартість його визначена згідно з висновками про вартість оцінки на 06.11.2017 року і становить за незалежною оцінкою 789304 грн. 99 коп. За умовами п. 1.2 договору майно передається в оренду для використання за призначенням, а саме, для забезпечення операційної діяльності орендаря. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту передачі-приймання майна (п.2.1 договору). Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (зі змінами і доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2017 року 16443 грн. 85 коп. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщуються на веб-сайті Фонду державного майна України (п.3.2 договору). Нарахування ПДВ здійснюється в порядку, визначеному законодавством (п.3.3 договору). Оплата за користування майном здійснюється орендарем, починаючи з дати підписання сторонами Акту передачі-приймання майна (п.3.4 договору). У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяця оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.3.5 договору). Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.3.6 договору). Пунктом 3.7 договору визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Орендодавець щомісячно до 15 числа місяця, що слідує за звітним, направляє орендарю на електронну пошту та поштою (рекомендованим листом з повідомленням) рахунок-фактуру (далі-рахунок), Акт приймання-здачі виконаних послуг (далі - Акт). Сплата рахунку проводиться орендарем до 20 числа того ж місяця. Акт орендар зобов`язаний підписати та повернути в бухгалтерію орендодавця в сканованому вигляді електронною поштою протягом 5 днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Оригінал Акту повинен бути направлений орендодавцю поштою протягом 5 днів з дати отримання рекомендованого листа. Якщо протягом 5 днів з дати отримання Акту він не буде повернутий орендодавцю та в цей строк не надано вмотивовану відмову від його підписання, Акт вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними ними уповноваженими особами за умови надання іншій стороні копії документу про надання таких повноважень. Неотримання або невчасне отримання рахунку не звільняє орендаря від обов`язку оплати за користування майном у визначений договором термін (п.3.8 договору). Датою отримання рахунку та Акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання (п.3.8.1 договору). Сторони встановлюють, що вартість послуги пересилання внутрішніх поштових відправлень (рекомендований лист з повідомленням) в межах України операторами поштового зв`язку за одне пересилання становить 45,00 грн. без ПДВ (п.3.8.2 договору). У разі припинення (розірвання) договору оплата за оренду майна здійснюється до дня фактичного повернення орендарем майна (включно), що має бути підтверджено Актом передачі-приймання майна, належним чином оформленим сторонами та підписаним уповноваженими представниками сторін. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі (п.3.9 договору). У разі несвоєчасної оплати за оренду майна або не в повному обсязі, орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим Договором, включаючи день оплати (п.3.10 договору). У разі порушення орендарем строку повернення майна, визначеного пунктом 10.8 договору, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення (п.3.11 договору). Зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди (п.3.12 договору). За умовами п. 5.3. договору орендар зобов`язаний забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню, псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендне майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки. Відповідно до п.5.6 договору, орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату. На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння. Згідно із п.5.7 договору, орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Вказаний договір укладено строком на один рік, що діє з 23.04.2018 року до 23.04.2019 року включно (п.10.1 договору). Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань (п.10.2 договору). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.10.3 договору). Відповідно до п.10.7, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи. У разі припинення дії або розірвання договору, майно протягом 10 календарних днів повертається орендарем орендодавцю у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п.10.8 договору). Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту передачі-приймання майна. Обов`язок щодо складання Акту передачі-приймання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.9 договору). У разі знищення чи псування майна з вини орендаря, він зобов`язаний відшкодувати орендодавцю повну вартість майна, визначену за висновком про вартість за незалежною оцінкою та зазначену в п.1.1 договору (п.10.11 договору). У разі порушення орендарем строку повернення майна, визначеного пунктом 10.8 договору, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення (п.10.12 договору). Зазначений договір підписано уповноваженими представниками обох сторін без застережень та зауважень, скріплено печатками. 11.07.2018 року орендодавець та орендар уклали між собою Додаткову угоду №1 до договору від 23.04.2018 року №02.5-14-77, за умовами якої погодили зміни до вказаного вище договору щодо назви майна, обов`язків орендаря, додатків до договору. Додатковою угодою від 03.12.2018 року №2 до договору у зв`язку із частковим поверненням орендованого майна, а саме, перонного автобусу Неоплан-9012, пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції: «Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене (рухоме) майно: машина дорожня комбінована-43362, автомобіль ЗІЛ-441510, автомобіль ВАЗ-2107, автотранспортер для багажу, самохідний, стрічковий, автомобіль ВАЗ-21043, автомобіль ГАЗ-32213». Також викладено пункт 3.1 договору в наступній редакції: «Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (зі змінами і доповненнями), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2017 року 13509 грн. 11 коп. Додатковою угодою від 20.04.2020 року №3 до договору від 23.04.2018 року №02.5-14-77 сторони погодили зміни до вказаного вище договору та виклали п. 10.3. такого договору в наступній редакції: «У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов протягом місяця до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на кожний наступний рік». На виконання вказаного вище договору, рухоме майно, що є предметом спірного договору оренди, було передано орендарю у користування, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами передачі-приймання майна від 11.05.2019 року (т.1 а.с.28-33). На підставі Акту передачі-прийманні майна від 28.12.2019 року (т.1 а.с.34) орендарем було повернуто орендодавцю автотранспортер для багажу, самохідний, стрічковий. Також, як встановлено судами у даній справі, за період квітня 2021-лютого 2022 позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату послуг з орендної плати та плати за пересилання внутрішніх поштових відправлень на загальну суму 90478 грн. 45 коп. (т.1 а.с.41-138), а також Акти приймання-здачі виконаних робіт за вказаний період. 06.12.2021 року та 16.02.2022 Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" направило на адресу Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" листи №19-22/1-288 та №19-22/1-576 відповідно, у яких зазначило про відсутність підстав для продовження дії договору оренди рухомого майна від 23.04.2018 року та необхідності орендарю повернути орендодавцеві орендоване майно. Крім того, у матеріалах господарської справи наявний акт від 24.03.2023 року №24/03/23, складений комісією Комунального підприємства Херсонської обласної ради «Херсонські авіалінії», відповідно до якого судом апеляційної інстанції встановлено, що після отримання дозволу від підрозділу вибухотехніків, комісія у складі відповідальних осіб аеропорту провела детальний обшук території Херсонського аеропорту, що була з 27.02.2022 року по 11.11.2022 року під окупацією, на наслідками якого виявлено, що рухоме майно, яке є предметом договору оренди окремого індивідуального визначеного (рухомого) майна від 23.04.2018 року №02.5-14-77, не знайдено. За фактом пошкодження та знищення, внаслідок збройної агресії сусідньої держави, цивільної інфраструктури аеропорту, слідчими управління ГУНП в Херсонській області 27.02.2022 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022230000000129 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 Кримінального кодексу України. Станом на теперішній час досудове розслідування триває, вживаються заходи з документування злочинної діяльності окупаційних військ та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. 06.03.2023 року Комунальне підприємство Херсонської обласної ради «Херсонські авіалінії» звернулося до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з листом №06/03/23, у якому повідомило про тяжке становище підприємства та його колективу, а також просило позивача відтермінувати розгляд претензії на час дії воєнного стану. Інших належних та допустимих доказів стосовно спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять. Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сум нарахованих останнім основної заборгованості за договором оренди рухомого майна, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, а також підстав для зобов`язання відповідача повернути позивачу передане за спірним договором рухоме майно. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Оскільки скаржником, за доводами апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови місцевим господарським судом у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про зобов`язання Комунального підприємства Херсонської обласної ради "Херсонські авіалінії" повернути Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" за актом передачі приймання майно, визначене в прохальній частині позовної заяви, висновки місцевого господарського суду щодо правомірності позовних вимог позивача про стягнення з відповідача сум основної заборгованості за договором оренди рухомого майна, нарахованих відповідачу за невиконання господарського зобов`язання неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судовою колегією не досліджуються, не перевіряються та їм не надається правова оцінка. Відтак, предметом апеляційного перегляду у даному разі є обставини відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог позивача про повернення об`єкту оренди, а саме рухомого майна. За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання. Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Згідно із ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 759 та ст. 761 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Так, з матеріалів справи вбачається, що 23.04.2018 року між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (орендодавець) та Комунальним підприємством Херсонської обласної ради "Херсонській авіалінії" (орендар) було укладено договір оренди окремого індивідуально визначеного (рухомого) майна №02.5-14-77, за п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене (рухоме) майно, а саме: перонний автобус Неоплан-9012, машину дорожню комбіновану-43362, автомобіль ЗІЛ-441510, автомобіль ВАЗ-2107, автотранспортер для багажу, самохідний, стрічковий, автомобіль ВАЗ-21043, автомобіль ГАЗ-32213. Тобто, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди майна, яке належить державному підприємству, а правовідносини, які виникли між орендодавцем та орендарем, окрім Цивільного та Господарського кодексів України регулюються також нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року №2269-XII (який був чинним станом на час укладення договору) істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на час укладення договору було визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини. Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Судами у даній справі встановлено, що на виконання умов договору оренди окремого індивідуально визначеного (рухомого) майна від 23.04.2018 року №02.5-14-77 та додаткових угод до нього, рухоме майно, що є предметом спірного договору оренди, було передано орендарю у користування, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами передачі-приймання майна від 11.05.2019 року (т.1 а.с.28-33). При цьому, на підставі Акту передачі-прийманні майна від 28.12.2019 року (т.1 а.с.34) орендарем було повернуто орендодавцю автотранспортер для багажу, самохідний, стрічковий. Таким чином, станом на час подання позивачем позову до суду, орендарем, що ним самим жодним чином не заперечується ані під час розгляду даної справи судом першої інстанції, ані під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, не було повернуто орендодавцю рухоме майно, а саме: машину дорожню комбіновану-43362 (інв. №50177IТС), реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль ЗІЛ-441510 (інв. № 50027/ТС), реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль ВАЗ-2107 (інв. № 50215/ТС), реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль ВАЗ-21043 (інв. № 50209/ТС), реєстраційний номер НОМЕР_4 ; автомобіль ГАЗ-32213 (інв. № 50103/ТС), реєстраційний номер НОМЕР_5 . Водночас, як вбачається судовою колегією з матеріалів господарської справи, 24.03.2023 року комісією в складі відповідальних осіб Комунального підприємства "Херсонській авіалінії" складено Акт №24/03/23 відповідно до якого, вона, після отримання дозволу від підрозділу вибухотехників провела детальний обшук території Херсонського аеропорту, що перебувала з 27 лютого по 11 листопада 2022 року під окупацією сусідньої держави. За результатами пошуку майна комісія склала Акт про те, що автомобіль ВАЗ-21043, автомобіль ВАЗ-2107, автомобіль ГАЗ-32213, автомобіль ЗІЛ-441510, машина дорожня комбінована-43362, що були відремонтовані і підготовлені до передачі аеропорту Бориспіль (за планом на початку березня 2022) не знайдені. 27.02.2022 року з цього приводу Головним управлінням Національної поліції в Херсонській області розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110 Кримінального кодексу України. Відповідно до листа Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 21.03.2023 року №2472/8/02-2023 а також витягу з ЄРДР №12022230000000103 (т.2 а.с.47-50), за фактом пошкодження та знищення, внаслідок збройної агресії сусідньої держави, цивільної інфраструктури аеропорту, розташованого поблизу с.Чорнобаївка Херсонської області, слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області 27.02.2022 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022230000000129 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110 Кримінального кодексу України. 11.04.2022 року кримінальне провадження №12022230000000129 було об`єднано до кримінального провадження №12022230000000103 від 27.02.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування триває, вживаються заходи з документування злочинної діяльності окупаційних військ РФ та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Таким чином, враховуючи наведене, судова колегія зазначає про те, що у даному випадку наявні підстави вважати, що спірне майно на час початку вторгнення сусідньої держави на територію України 24.02.2023 року перебувало у користуванні орендаря, проте, під час окупації Херсонського аеропорту в період з 02.03.2022 року по 11.11.2022 року, останнє вибуло з користування відповідача та було втрачено, тобто відсутнє в натурі. Так, за умовами п. 10.3, 10.7 спірного договору оренди рухомого майна, вказаний договір припинив свою дію 22.04.2022 року. В той же час, відповідно до п. 10.8 договору, у разі припинення дії або розірвання договору, майно протягом 10 календарних днів повертається орендарем орендодавцю у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту передачі-приймання майна. Обов`язок щодо складання Акту передачі-приймання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.9 договору). Проте, як встановлено судами у даній справі, внаслідок захоплення військами РФ території Херсонського аеропорту, що є загальновідомим фактом, спірне орендоване майно, як предмет матеріального світу, зникло, що підтверджено відповідачем та жодним чином не спростовано позивачем належними та допустимими доказами, з огляду на що його повернення в натурі на теперішній час є неможливим. Відтак, у даному разі, висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога позивача про зобов`язання відповідача повернути рухоме майно не забезпечить позивачу належний захист його порушених прав та інтересів та, відповідно, виконання рішення суду, є правомірним, з огляду на таке. У справі, що переглядається, метою позивача, як особи, права якої порушено, є поновлення права власності на спірне рухоме майно, тобто, фактичне повернення належного йому майна з користування відповідача у зв`язку із закінченням строку орендних правовідносин. При цьому, обґрунтовуючи та формулюючи позовні вимоги, позивач послався саме на умови спірного договору оренди рухомого майна, не враховуючи загальновідомі обставини щодо введення в Україні воєнного стану та перебування об`єкту оренди в окупації у вказаний вище період. В той же час, відповідач, жодним чином не заперечуючи наявність у нього спірного майна станом на час початку масштабної агресії сусідньої держави відносно території України, зазначає про відсутність у його користуванні такого майна, що підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами. Так, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 та інших). Таким чином, застосування судом того або іншого способу захисту має призводити до поновлення порушеного права позивача, тобто до такого, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Проте, у даному разі, як вірно висновано судом першої інстанції, сформульовані позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути в натурі раніше орендоване майно не зумовлять поновлення прав позивача з огляду і на доводи орендаря майна, і на загальновідомі обставини щодо фактичного руйнування майна останнього. При цьому, належним способом захисту порушених прав позивача, наприклад, є порушення питання відшкодування останньому вартості орендованого відповідачем майна за умови наявності відповідних підстав для цього. У цьому контексті, враховуючи те, що місцевим господарським судом правомірно застосовано такий принцип доказування, як «баланс ймовірностей» у поєднанні з вимогами процесуального закону у сфері доказування, судова колегія погоджується з висновком суду, викладеним в оскаржуваному рішенні про те, що відсутність в натурі спірного майна, яке позивач просив повернути, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки задоволення судом таких вимог не поновить порушеного права позивача. Разом з цим, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі було порушено вимоги ст. 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами у справі того факту, що спірне майно перебувало на території аеропорту та було знищене, з огляду на правову позицію Верховного Суду у справі №708/254/18 не приймається колегією суддів до уваги, оскільки по перше, відповідач, не заперечуючи у нього обов`язку щодо повернення спірного майна, наполягає на його відсутності та, відповідно, враховує наслідки, які має вчинити як контрагент за договором, а по друге, наявними у справі Актом про те, що автомобіль ВАЗ-21043, автомобіль ВАЗ-2107, автомобіль ГАЗ-32213, автомобіль ЗІЛ-441510, машина дорожня комбінована-43362, що були відремонтовані і підготовлені до передачі аеропорту Бориспіль (за планом на початку березня 2022) не знайдені, розпочатим кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110 Кримінального кодексу України, витягом з ЄРДР №12022230000000103 підтверджується факт того, що спірне майно відсутнє та не використовується відповідачем. Водночас посилання скаржника у даному разі на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №326 затверджено «Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації», яким встановлено процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року та, відповідно, перелік документів, якими підтверджується завдана воєнною агресією шкода та збитки, саме які, на переконання позивача, і є належними на підтвердження знищення об`єктів майна, також відхиляються колегією суддів з огляду на те, що у даній справі предметом спору є не відшкодування позивачеві шкоди або збитків внаслідок знищення або пошкодження майна, а застосування наслідків припинення укладеного між сторонами правочину договору оренди рухомого майна, які полягають у поверненні такого майна в натурі власнику. Отже, зважаючи на вищевикладене, судова колегія вважає, що позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не доведено належним чином того, що виконання відповідачем обов`язку щодо повернення ним орендованого майна в натурі є можливим. Відтак, ураховуючи те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, яка визначає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, усвідомлює той факт, що у нього наявний обов`язок по поверненню орендованого майна, проте вказане є неможливим внаслідок суттєвих обставин, які свідчать про відсутність у нього цього майна, а позивач, в свою чергу, такі обставини не спростував, апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення є обґрунтованими та такими, що не мають своїм наслідком його скасування. Процесуальним законодавством України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З огляду на зазначене, колегія суддів, переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли своє відображення під час апеляційного перегляду справи, у зв`язку із чим рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 року у справі №916/782/23 в оскаржуваній частині не потребує скасування або зміни. Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 року у справі №916/782/23 в оскаржуваній частині відповідає нормам матеріального права та вимогам процесуального закону. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються скаржника. Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 року у справі №916/782/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2023 року у справі №916/782/23 в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 08.11.2023 року. Повний текст постанови складено 09 листопада 2023 року. Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош