Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/15112/22

Справа № 344/15112/22 Провадження № 22-ц/4808/1131/23 Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р. Суддя-доповідач Мальцева ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Мальцевої Є.Є., суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 липня 2023 року у справі за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, ВСТАНОВИВ: 05.12.2022 позивач звернувся в суд із позовом до відповідачів про стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 за надані послуги теплопостачання в сумі 141 405 (сто сорок одна тисяча чотириста п`ять) гривень 02 копійки станом на 01.10.2022. В обґрунтування позову зазначено, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послуги теплопостачання для квартири АДРЕСА_1 (ос. рах.№ НОМЕР_1 ), в якій проживають відповідачі. ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» визначено виконавцем послуг із центрального опалення та підігріву води для населення на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №17 від 26.01.2010. В перехідний період від моменту введення в дію 01.05.2019 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 до моменту укладення нових договорів про надання комунальних послуг, п.3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених таким договором, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг укладеними за правилами визначеними законом. У разі якщо, якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Відтак, невиконання дій стосовно укладення договорів, які передбачені новим законом, не виключає можливості стягнення з боржника на користь заявника вартості отриманих послуг з надання теплопостачання. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом (місяцем). Відповідачі є боржниками, оскільки свої зобов`язання як споживачі не виконували належним чином, станом на 01.10.2022 мають заборгованість в розмірі 141 405,02 грн за постачання теплової енергії та гарячого водопостачання. У випадку, якщо відповідач не проживає у квартирі, яка належить йому/їй на праві власності, факт відсутності реєстрації в цій квартирі, не звільняє особу від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг. Позивач попередньо звертався до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги теплопостачання. 26.04.2019 Івано-Франківським міським судом видано судовий наказ №344/6441/19 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 83 509 грн та судового збору з в сумі 192,10 грн. Ухвалою Івано-Франківського міського суду №344/6441/19 від 02.03.2020 судовий наказ скасовано за заявою боржника. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 липня 2023 року в задоволенні позову Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, представник позивача Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково в межах строку позовної давності в розмірі 52015,13 грн.. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не встановив об`єктивно обставини справи, порушив норми матеріального і процесуального права, неправильно застосувавши норми права, що регулюють строки позовної давності. Вважає, що суд безпідставно відмовив в частині позовних вимог, яка підпадає під такий строк, тому, враховуючи дату звернення позивача до суду 05.12.2022 року, неправомірно не стягнув суму заборгованості з відповідачів за період з 05.12.2019 року по 01.10.2022 року - дату, станом на яку позивач розрахував заборгованість. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Головатюк І.М. вказав, що апеляційна скарга є безпідставною та необгрунтованою, а рішення суду першої інстанції є законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. На думку представника відповідача, позивачем не доведений розрахунок заборгованості відповідачів, пропущений строк позовної давності для звернення до суду з подібними вимогами. Просить апеляційну скаргу представника позивача залишити без задоволення, письмові доказі, долучені до матеріалів апеляційної скарги не приймати до уваги, як надані з порушенням процесуального закону. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» визначено виконавцем послуг із централізованого опалення та підігріву води для населення на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 17 від 26.01.2010. Як вбачається із відповідей Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради відділу з питань реєстрації місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання та ведення реєстру територіальної громади м. Івано-Франківська, які надійшли до суду 19.12.2022 відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.19,20), що також підтверджується довідками Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання в Івано-Франківській області від 20.12.2022 та в січні 2023 року (т.1 а.с.32-38, 49-52). Зазначений будинок забезпечується тепловою енергією, наданою позивачем. Відповідно до п. 8 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, послуги надаються споживачеві згідно із договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Між позивачем та відповідачами не було укладено договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак 01.12.2021 ДМП «ІФТКЕ» оприлюднило типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії (офіційно опублікований на сайті www.tke.if.ua) (т.1 а.с.6-8). Відповідно до п. 20 Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності засобів обліку гарячої води і теплової енергії, плата за надані послуги справляється відповідно до вимог п.21 Правил, тобто згідно з установленими нормативами (нормами) споживання. Згідно п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 №-630, плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Пункт 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказує, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. У силу ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору, в даному випадку - Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.07.2005. Статтею 541 ЦК Українипередбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Згідно з розрахунком заборгованості у відповідачів виникли зобов`язання по оплаті наданих позивачем послуг за період з 01.10.2019 по 01.10.2022 в загальній сумі 141 405, 02 грн. Разом з тим, станом на 01.10.2019 зазначено про заборгованість у сумі 86 976,71 грн. без її складових та періоду нарахування. В графі оплата - відсутні дані про оплату за зазначений період (т. а.с.5). Перевіряючи доводи відповідачів стосовно безпідставності пред`явлення позову до відповідачів, що фактично не проживають в квартирі, і не користуються теплом, суд зазначив, що такий факт не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрація у зазначеній квартирі. Суд врахував позицію Верховного Суду у постанові від 02 вересня 2019 року у справі № 335/479/17, провадження № 61-22435св18. Відповідачами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надано доказів іншого місця проживання. Тому суд вважав обґрунтованими вимоги позивача до всіх відповідачів, чиє місце проживання зареєстровано за адресою, куди поставляє тепло організація-позивач. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 зазначив, що позивачем не наданий обґрунтований розрахунок заборгованості відповідачів, не доведена її наявність і розмір. Між тим, рішення суду в частині висновків щодо наявності заборгованості у відповідачів перед теплопостачальником відповідачі не оскаржували. Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Встановивши, що позовні вимоги теплопостачальника про стягнення заборгованості є підставними, суд задовольнив заяву про застосування строків позовної давності, про яку заявлено представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Головатюком І.М.. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. З довідок за опалення, що надані ДМП « Івано-Франківськтеплоенерго» вбачається, що з січня 2008 року по жовтень 2022 року відповідачі не проводили оплату вартості за послуги з теплопостачання. Розрахунок боргу обмежений періодом по 01.10.2022. В позовній заяві не ставились вимоги про поновлення строку позовної давності та не зазначалось причин поважності пропуску цього строку. Суд зауважив, що спірні правовідносини виникли з приводу несплати відповідачами наданих позивачем житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення квартири. Встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги повинна бути внесена не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №63 у редакції, що була чинною впродовж періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість). Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу окремо. З огляду на те, що між товариством та відповідачем існують фактичні договірні відносини, тобто не визначений інший, ніж встановлений у пункті 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення термін внесення платежів, саме з 21 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем. Тобто, з 21 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим, починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці житлово-комунальних послуг, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення. Заборгованість нарахована з 01.01.2008 року, на той момент становила 5 229 грн., а станом на 01.10.2022 року складає 141 05,02 грн.. Будь-яких доказів оплати відповідачами вказаної заборгованості за період з 01.01.2008 по 01.10.2022 суду не надано. З позовом про стягнення вказаної суми заборгованості позивач звернувся до суду 05.12.2022. Суд в рішенні прийшов до висновку, що строк позовної давності стосовно заборгованості, нарахованої до 05.12.2019 року ( за три роки до звернення до суду) сплинув, тому немає підстав для стягнення боргу за цей період. Рішення в цій частині ніким не оскаржується. Разом з тим, суд, встановивши, що з даним позовом позивач звернувся до суду 05.12.2022 року, всупереч нормам матеріального права, строк позовної давності обраховує не від 05.12.2019, а з 02.04.2017, при цьому зазначає, що строк позовної давності за вимогами про сплату житлово-комунальних послуг за період з січня 2008 по березень 2017 року сплив, але в позові відмовив повністю за весь період, вказаний в позові, у зв`язку з пропуском позовної давності. Допустивши таку помилку, суд дійшов висновку про повну відмову у позові, не мотивуючи, чому не підлягають задоволенню вимоги про стягнення заборгованості за період загального трирічного строку позовної давності до моменту звернення до суду. Так, з моменту звернення до суду позивача 05.12.2022 року, він має право на стягнення суми заборгованості в межах загального строку позовної давності, тобто, з 05.12.2019 року по 01.10.2022 року дату, станом на яку позивач розрахував заборгованість. Заборгованість за цей період складає 52015,13 грн., при цьому такий розрахунок відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не оспорювала і не спростувала. Інші відповідачі правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Проаналізувавши наведене, доводи апеляційної скарги, які не стосуються відмови судом в задоволенні позовних вимог за період до 05.12.2019 року, враховуючи, що відповідачі перебувають у фактичних договірних відносинах з позивачем, користуються послугами з теплопостачання, однак не виконують зобов`язання щодо оплати за надані послуги теплової енергії, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, колегія суддів, керуючись статтями 367, 376 ЦПК України, дійшла висновку, що позивач має право на повернення заборгованості за користування тепловою енергією за період з 05.12.2019 року по 01.10.2022 року, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Доводи відзиву представника відповідача про неможливість врахування наданих позивачем письмових доказів типових договорів про надання послуг з централізованого опалення, не мають значення для вирішення справи, оскільки колегією суддів не перевірялися у відповідності до положень статті 367 ЦПК України, до того ж не несуть в собі ніякого доказового змісту. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, тому не застосував відповідні норми матеріального права, отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, а саме про стягнення солідарно з відповідачів суми заборгованості в розмірі 52015,13 грн. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 2481 грн. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог (заявлено вимоги на 141405,02 грн, задоволено в розмірі 52015,13 грн, що складає 36,8% від суми заявлених вимог), то з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції по 228,25 грн з кожного ((2481 грн :100 х 36,8) :4) . Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задовольнити. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 березня 2023 року скасувати. Позов Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_4 ), ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_5 ) на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (ЄДРПОУ 03346058) заборгованість за надані послуги теплопостачання в розмірі 52015 (п`ятдесят дві тисячі п`ятнадцять) грн 13 коп. за період з 05.12.2019 по 01.10.2022 року. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» по 228 грн 25 коп з кожного. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 09 листопада 2023 року. Головуюча суддя Є.Є. Мальцева Судді: І.В. Бойчук О.В. Пнівчук