Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/9506/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/9506/21 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні, В С Т А Н О В И В: До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 14.10.2017 до 21.10.2021 в сумі 141 644,77 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на день звільнення з військової служби не виплачено у повному обсязі належне грошове забезпечення, а остаточний розрахунок з ним з індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №580/2094/21 проведений лише 21.10.2021. Тому просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що суд не з`ясував чи було виконано рішення суду в іншій справі, чи фактично сплачена заборгованість позивачу, наполягає на стягненні заборгованості за затримку розрахунку при звільненні на підставі частини першої статті 117 КЗпП України. Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідачем письмового відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав. Як встановлено колегією суддів апеляційного суду, відповідно до витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 №265 від 13.12.2017 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 13.12.2017. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 у справі №580/2094/21 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 03 грудня 2015 року по 13 грудня 2017 року. Розрахунок на виконання вказаного рішення суду проведений 21.10.2021 в сумі 3 360,73 грн. Вважаючи, що у даному випадку з боку відповідача допущено затримку в остаточному розрахунку при звільненні в частині несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення, позивач на підставі ч.1 ст. 117 КзПП України звернувся до суду з адміністративним позовом. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Однак, вищенаведені норми спеціального законодавства не містять норми щодо порядку та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби. З цього приводу суд першої інстанції правильно врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.12.2018 (справа №820/4619/16, а саме, що положення Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, тому наявні правові підстави для застосування для спірних правовідносин норм КЗпП). Ст.117 КЗпП (у редакції до 19.07.2022) встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. У постанові від 04 грудня 2019 року у справі №825/742/16 Верховний Суд зазначив, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини першої цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення. Підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини другої цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника. Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні. Позивач у цій справі звільнений з військової служби та наказом від 13.12.2017 №265 його виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 13.12.2017, і безпосередньо після звільнення зауважень щодо нарахованих і виплачених сум не виникло. До суду із зазначеного питання позивач звернувся 12.04.2021, тобто через більш ніж 3 роки після звільнення. Також рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2023 у справі №580/11260/21 (до набрання законної сили яким суд першої інстанції зупиняв провадження у цій справі) зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 03.12.2015 по 13.12.2017, із застосуванням базового місяця січень 2008 року, з урахуванням раніше проведених виплат індексацію грошового забезпечення за вказаний період. Проте, станом на час вирішення спору з позивачем не проведений розрахунок на виконання вказаного рішення суду у справі №580/11260/21. Тобто, відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні на підставі положень статті 117 КЗпП України. Окрім зазначеного, судова колегія зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Стаття 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. За змістом п.п. 2, 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території У країни і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до чинного законодавства. Використане у статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17) та від 03.07.2018 (справа №521/940/17). Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що положення Закону № 2050-III та Порядку № 159 не ставлять право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Як вбачається з фактичних обставин даної справи, суми індексації, що належать до виплати позивачу, були спірними до ухвалення судового рішення у справі №580/11260/21, після чого у відповідача виник обов`язок із нарахування та виплати позивачу індексації грощового забезпечення та, як наслідок й компенсації втрати частини доходів за час несвоєчасного розрахунку. Водночас, доказів фактичної виплати позивачу відповідних сум матеріали справи не містять, що ускладнює визначення остаточної дати розрахунку при звільненні. Отже, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з моменту звільнення зі служби та до моменту фактичної виплати йому заборгованих сум. У цій справі позивач обґрунтовує позовні вимоги саме положеннями частини першої статті 117 КЗпП України, разом з тим обставини справи вказують на відсутність правових підстав для відшкодування на підставі зазначеної норми закону. Виходячи з такого, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції у цій справі. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 229, 243, 244, 250, 310, 312, 316, 320, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року у справі №580/9506/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді М.І. Кобаль Л.О. Костюк