Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/589/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/589/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., при секретарі: Масловській К.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення і зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: У січні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФ у Київській області), в якому просила: - визнати протиправним рішення відповідача від 12.11.2022 №103950003852 про відмову у призначенні пенсії позивачу; - зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», врахувавши стаж роботи з 22.04.1986 по 10.08.1988, з 16.04.1991 по 01.11.1992 та з 01.02.1993 по 19.01.2004. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно численної практики Верховного Суду недотримання правил ведення трудової книжки не може мати негативних наслідків для робітника, а тому відсутність на титульній сторінці трудової книжки відтиску печатки першої установи, в якій працювала ОСОБА_1 , не може мати наслідком позбавлення особи права на отримання пенсії з урахуванням й того, що органи Пенсійного фонду України вправі самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу особи. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.11.2022 №103950003852 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, та прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відмова ГУ ПФ у Київській області у зарахування окремих періодів роботи ОСОБА_1 до страхового стажу з підстав відсутності на титульному аркуші трудової книжки печатки підприємства є протиправною, позаяк особа не може нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки роботодавцем, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу, а не дотримання формальних вимог щодо заповнення документів, а відповідач не був позбавлений права самостійно перевірити відомості трудової книжки позивача, доказів чого ГУ ПФ у Київській області надано не було. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що вимоги про зобов`язання ГУ ПФ у Київській області призначити пенсію ОСОБА_1 є передчасними, оскільки відповідач не досліджував трудову книжку позивача на предмет достатності зазначеного у ній трудового стажу, необхідного для призначення пенсії. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що відсутність на титульній сторінці трудової книжки відтиску печатки першої установи, в якій працював заявник, унеможливлює зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи без надання уточнюючих довідок. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФ у Київській області. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у листопаді 2022 року ОСОБА_1 у зв`язку з досягненням 60-річного віку звернулася до ГУ ПФ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 16). За результатами розгляду поданої заяви і доданих до неї документів відповідачем 12.11.2022 прийнято рішення №103950003852 про відмову у призначенні пенсії позивачу з підстав відсутності необхідного страхового стажу. У цьому рішенні також зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутній відтиск печатки першої установи, на якій працювала заявниця. Поряд з цим вказано, що для зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів необхідно надати уточнюючі довідки (з датою народження), видані на підставі первинних документів, підприємствами, на яких заявниця працювала та історичні довідки про перейменування/реорганізацію підприємств. Окремо зауважено, що довідка за №111 від 04.11.2022 не може бути врахована для зарахування стажу, оскільки не містить підстав видачі (первинні документи) (а.с. 17). Вважаючи указане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Згідно ч. 2 ст. 24 Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Приписи ч. 4 ст. 24 згаданого Закону визначають, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. За правилами ч. 1 ст. 26 Закону, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання додаткових документів визнається законодавцем необхідним у випадку відсутності необхідних записів у трудовій книжці або наявності у ній неправильних чи неточних записів про періоди роботи. Відтак, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов`язувало виникнення в особи обов`язку з надання додаткових документів для підтвердження стажу роботи у випадку неточності саме в оформленні трудової книжки чи наявності у ній виправлень, як, і відповідно права у територіального органу Пенсійного фонду України на їх витребування. Указана позиція суду апеляційної інстанції узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 18.11.2022 у справі №560/3734/22. Згідно пп. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (пп. 2.2 Інструкції №58). Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пп. 2.3 Інструкції №58). Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пп. 2.4. Інструкції №58). Відповідно до п. п. 2.11, 2.12 Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. На переконання судової колегії, аналіз змісту трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 14-15), свідчить, що записи у ній про періоди роботи з 22.04.1986 по 19.01.2004 виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи, реквізити наказів, на підставі яких вони внесені, підписи уповноважених осіб та печатки підприємств і організацій. Відсутність на титульному аркуші згаданої трудової книжки печатки підприємства, відповідальний працівник якого заповнював її першу сторінку, на думку суду апеляційної інстанції, не може безумовно вказувати про неможливість врахування безпосередньо записів трудової книжки для підтвердження страхового стажу, оскільки відсутність такого реквізиту на першій сторінці трудової книжки жодним чином не впливає на можливість встановлення періодів роботи позивача, які, як було підкреслено вище, записані чітко і без будь-яких виправлень та з дотриманням вимог Інструкції №58. До того ж судова колегія зауважує, що зазначена у трудовій книжці дата її заповнення 21.04.1986 передує дню прийняття на позивача на роботу до Фастівської МПМК 22.04.1986, що, з урахуванням наведеного вище, не надає обґрунтованих підстав сумніватися у недостовірності зазначених у трудовій книжці серії НОМЕР_2 відомостей. У контексті наведеного колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить. Відтак, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17. Як правильно зауважив суд першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а також висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відтак, з огляду на викладене Київський окружний адміністративний суд зробив правильний висновок про те, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. У свою чергу, як свідчать матеріали справи, відповідачем не заперечується достовірність записів у трудовій книжці про спірні періоди роботи позивача. Такі обставини не були встановлені і судом першої інстанції у ході розгляду справи, і судом апеляційної інстанції у ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення. Відтак виключно відсутність печатки на першому аркуші трудової книжки підприємства, відповідальний працівник якого здійснював її заповнення, не може бути підставою неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки, як неодноразово було підкреслено вище, працівник не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві. За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 12.11.2022 №103950003852 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком із покладенням на ГУ ПФ у Київській області обов`язку з повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та прийняття рішення за результатами такого розгляду з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, оскільки вирішення питання про призначення пенсії є дискреційним повноваженням територіального органу Пенсійного фонду України. При цьому, як було підкреслено вище, правильність визначеного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача останнім під сумнів не ставилася. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно ч. 1 статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. За п.2 ч.5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п. 2 ч. 1 статті 263, п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 07 листопада 2023 року. Головуючий суддя В.В. Файдюк Судді О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев