Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/27663/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/27663/20 Провадження № 22-ц/4820/1685/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2022 року (суддя Приступа Д. І.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У листопаді 2020 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що перебувала з ФОП ОСОБА_1 у трудових відносинах і при звільненні 30.04.2017 з нею не був проведений розрахунок. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2019 року частково задоволено її позов і стягнуто з відповідача 4722,95 грн заборгованості по заробітній платі, 14168,85 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.04.2017 по 01.04.2019, 1000 грн моральної шкоди. Рішення суду виконано в повному обсязі лише 14.08.2020. Вважає, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2019 по 14.08.2020. Діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, оскільки перенесла сильні душевні страждання, змушена була докладати зусилля для відновлення своїх прав. Тому позивачка просила стягнути на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2019 по 14.08.2020 у сумі 79984,15 грн і моральну шкоду у розмірі 10000 грн. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2022 року позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2019 по 14.08.2020 у сумі 79984,15 грн та 10000 грн моральної шкоди. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2022 року залишено без задоволення. ОСОБА_1 не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Про розгляд справи повідомлений не був. Рішення суду виконав у встановлений законом спосіб. Суд невірно визначив період затримки розрахунку, оскільки 14.08.2020 було виконано рішення суду у повному обсязі про стягнення заробітної плати, середнього заробітку і моральної шкоди. Безпідставно задоволено вимогу про стягнення моральної шкоди, оскільки дискримінаційних дій по відношенню до позивачки він не вчиняв. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Згідно з пунктами 3 і 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги відповідача про неналежне повідомлення його про розгляд справи не заслуговують на увагу, оскільки у матеріалах справи наявна розписка про отримання ним 28 січня 2022 року судової повістки про виклик у судове засідання 15 лютого 2022 року (а. с 32). Суд першої інстанції правильно установив, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 . При звільненні 30.04.2017 з позивачкою не був проведений розрахунок. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2019 року у справі № 686/28091/18 позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з відповідача на її користь 4722,95 грн заборгованості по заробітній платі, 14168,85 грн компенсації за невчасно виплачену заробітну плату та 1000 грн моральної шкоди. Згідно з постановою державного виконавця Другого ВДВС у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 14.08.2020 ВП № 59232101 з примусового виконання виконавчого листа № 686/28091/18, виданого Хмельницьким міськрайонним судом 24.05.2019, закінчено у зв`язку з виконанням боржником рішення суду. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що в разі невиплати з вини відповідача належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Порушення законних прав позивачки призвело до заподіяння моральної шкоди, яка підлягає стягненню у повному розмірі. Проте такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. На підставі статті 117 КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2019 року у справі № 686/28091/18 встановлено, що при звільненні позивачки з роботи 30.04.2017 по вині відповідача з нею не був проведений розрахунок, а саме не виплачена заробітна плата у розмірі 4465,34 грн і компенсація за невикористану відпустку у сумі 257,61 грн, вського 4722,95 грн. Середньоденний заробіток ОСОБА_2 складає 127,58 грн. Зазначені обставини відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.04.2019 по 14.08.2020 (343 дні) складає 43759,94 грн (127,58 грн х 343 дні). Наведений судом у рішенні, що переглядяається, розрахунок середньоденного заробітку позивачки не відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.2005. У період обрахунку суд помилково включив один день 01.04.2019, за який середній заробіток уже був стягнутий за рішенням суду від 08.04.2019. Доводи апеляційної скарги про невірне визначення судом періоду затримки розрахунку при звільненні не можуть бути прийняті до уваги. ОСОБА_1 не надав доказів виплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2 раніше, ніж виконано рішення суду 14.08.2020. При перерахунку коштів на виконання рішення суду призначення платежу не зазначено. За інформацією Другого відділу ДВС у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 02.10.2023, наданою апеляційному суду, відсутні відомості про дату виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08.04.2019 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі. Разом з тим, обгрунтованими є доводи апеляційної скарги про стягнення непомірно великого розміру серенього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з таких підстав. Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц. Пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що вимагає, зокрема частина 3 статті 13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України. З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, заходів відповідальності роботодавця, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. У постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, і зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Враховуючи вище викладене, розмір заборгованості по заробітній платі позивачки (4722,95 грн), період виконання рішення суду, дату звернення ОСОБА_2 до суду із заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення з відповідача на користь позивачки за рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2019 року 14168,85 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.04.2019 по 14.08.2020, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 до 5000 грн. Безпідставним є й задоволення у повному обсязі вимог про стягнення моральної шкоди. Згідно з частиною 1 статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Позивачка не надала доказів на підтвердження розміру моральної шкоди. З урахуванням характеру заподіяння моральної шкоди, характеру та обсягу моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити розмір стягнутого морального відшкодування до 500 грн. Відповідно колегія суддів відхиляє доводи апедляційної скарги про наявність правових підстав для відмови в позові. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції необхідно змінити і зменшити стягнуту з відповідача на користь позивачки суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 5000 грн, суму моральної шкоди до 500 грн. На підставі частини 1 і 13 статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (6%) зменшенню підлягає стягнутий з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір до 46,10 грн. Документально підтверджені витрати відповідача по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1268,77 грн відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України потрібно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї поставнови, і зменшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 квітня 2019 року по 14 серпня 2020 року до 5000 грн (п`ять тисяч грн), суму моральної шкоди до 500 грн (пятсот грн) та стягнуту на користь держави суму судового збору до 46,10 грн (сорок шість грн 10 коп.). Витрати по оплаті судового збору у сумі 1268,77 грн (одна тисяча двісті шістдесят вісім грн 77 коп. компенсувати ОСОБА_1 у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 07 листопада 2023 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта