Постанова Одеський апеляційний суд № 947/9956/22

Номер провадження: 22-ц/813/5992/23 Справа № 947/9956/22 Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.10.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Сегеди С.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Триколіч І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовної заяви. Акціонерне товариство «Альфа-Банк», яке під час розгляду справи змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк»(далі за текстом АТ «Сенс Банк») 26.05.2022р. звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором № 2008/686-Ф03.14/27 від 17.03.2008р. в розмірі 8 587,92дол. США. Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконала прийняті на себе зобов`язання по кредитному договору, надані за кредитом грошові кошти не повернула, проценти за користування кредитом в повному обсязі не сплатила, внаслідок чого у неї виникла заборгованість. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18.01.2012р. з ОСОБА_2 , як майнового поручителя, на користь АТ ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є «Сенс Банк» була стягнута заборгованість за вказаним вище кредитним договором в загальному розмірі 95 421,28дол. США, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Посилаючись на вказану вище заборгованість, представник позивача просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 8 587,92 дол. США за період з 02.12.2018 до 02.12.2021. Позиція відповідача у суді першої інстанції. Представник відповідача адвокат Мутаф В. направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, який на його думку слід відраховувати з кінцевого терміну погашення кредиту, а саме з 16.03.2015. Крім того, представник вважає, що позивачем не доведений факт надання ОСОБА_1 кредитних грошових коштів. Позивачем не обґрунтований розмір заборгованості у розмірі 95 421,28 дол. США, а рішення суду, на яке посилається позивач не має преюдиційного характеру, так як ОСОБА_1 не приймала участі в розгляді справи. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року позовні вимоги АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 02.12.2018р. до 02.12.2021р. в розмірі 8587,92дол. США, судовий збір в розмірі 3768,58грн. Стягнення заборгованості зазначеної в доларах США проводити в гривневому еквіваленті по відношенню до долара США за курсом Національного Банку України на день здійснення платежу. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблені помилкові висновки про задоволення позовної заяви. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 17 березня 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», яке згодом змінило назву на ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», яке під час розгляду справи змінило назву на «Сенс Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 2008/686-ФОЗ.14/27, відповідно до якого Банк зобов`язався надати позичальнику - ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 58 900,00 доларів США з графіком повернення кредиту, передбаченим пунктом 1.1.1. договору кредиту з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 16.03.2015 року, зі сплатою 13,5 процентів річних. Факт отримання грошових коштів в розмірі 58 900,00дол. США підтверджується представленим позивачем оригіналом заяви про видачу готівки №2 від 17.03.2008р., оглянутої судом під час розгляду справи. В якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за договором кредиту, між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 17.03.2008 року було укладено Іпотечний договір, запис в реєстрі №601, відповідно до п.1.1. якого ОСОБА_2 передала в іпотеку позивачу у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання за договором кредиту, нерухоме майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,4 кв.м., житловою площею 41,5 кв.м., та яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Реалізуючи право на захист своїх порушених прав в судовому порядку, ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до Суворовського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (справа №1527/2-2930/11). За наслідками розгляду вказаної цивільної справи, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18.01.2012 з ОСОБА_2 була стягнута сума заборгованості за кредитним договором № 2008/686-ФОЗ.14/27 від 17.03.2008р. у розмірі 95 421,28 дол.США, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 . Рішення суду набрало законної сили та на час розгляду даної справи не оскаржувалось. Відомостей про виконання рішення суду від 18.01.2012 в матеріалах справи не має та таке не підтверджено та/або не спростовано сторонами по справі. Згідно із рішення №5/2019р. від 15.10.2019 було припинено АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» та за п.п.1.2. вказаного рішення, останнє товариство є правонаступником всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» з 15.10.2019. Відповідно до наданого суду статуту в редакції від 12.09.2022 АТ «Альфа Банк» змінило назву на АТ «Сенс Банк» без зміни ідентифікаційних даних, зміни організаційно-правової форми та форми власності. На теперішній час, враховуючи порушення грошового зобов`язання за невиконаним кредитним зобов`язанням з боку ОСОБА_1 , Банк здійснив розрахунок заборгованості на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, який складається з 3% річних за період з 02.12.2018 до 02.12.2021 від суми боргу в розмірі 95421,28дол. США. На підтвердження наявної заборгованості по кредитному договору №2008/686-ФОЗ.14/27 у ОСОБА_1 перед Банком, позивачем надано рішення суду від 18.01.2012, первинні документи, зокрема виписка по особовому рахунку за період з 17.03.2008р. по 15.04.2011, у тому числі оригінал заяви на видачу готівки по кредитному договору. Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Отже, невиконання боржником грошового зобов`язання надає право кредитору захисти своє майнове право шляхом нарахування та стягнення з боржника 3% річних, що, як було зазначено вище, носить компенсаційний характер. Крім того, у зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо. Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 в поєднанні з статтею 267 ЦК України дає підстави для висновку, що пропуск кредитором строку позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення суми боргу по кредитному договору, за умови неприпиненого кредитного зобов`язання, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим. Відтак, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Приймаючи до уваги, що виниклі між сторонами кредитні правовідносини не припиненні, носять триваючий характер, то позивач АТ «Сенс Банк» має право на стягнення з ОСОБА_1 3% річних за невиконання грошового зобов`язання, яке обмежується трьома роками, що передують зверненню до суду з такими вимогами. Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України з 12.03.2020р. на усій території України був установлений карантин, дію якого було продовжено до 30.04.2023р. постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236. Позивачем визначений період, за який нараховано 3% річних за невиконання ОСОБА_1 грошового зобов`язання, а саме з 02.12.2018 до 02.12.2021. З позовною заявою АТ «Сенс Банк» звернувся 20.05.2022, що підтверджується відміткою на поштовому конверті про направлення позовної заяви до суду. Отже, з урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, АТ «Сенс Банк» не пропущений трирічний строк на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення 3% річних за порушення грошового зобов`язання. За таких умов суд першої інстанції правильно відхилив і не прийняв до уваги доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності. У виниклих між сторонами правовідносинах ОСОБА_1 неналежним чином виконувала умови укладеного нею кредитного договору №2008/686-ФОЗ.14/27 від 17.03.2008, що стало наслідком нарахування суми боргу, станом на 11.10.2010, на загальну суму у розмірі 95 421,28 дол. США, яка в свою чергу складається: з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 57 137,30дол.США, заборгованості за відсотками в розмірі 642,79 дол. США, прострочених відсотків по кредиту в розмірі 17 021,09 дол. США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 11 303,66дол. США, пеня за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 2 584,33 дол. США, штраф в розмірі 6732,11 дол. США. Розмір наявної у ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору станом на 11.10.2010 підтверджується наданими з боку позивача первинними документи, зокрема виписками по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 17.03.2008р. по 15.04.2011р., а також рішенням суду від 18.01.2012р. у справі № 1527/2-2930/11, яке, як зазначив представник відповідача, не носить преюдиційного характеру, втім оцінюється судом, як письмовий доказ поряд з іншими зібраними по справі доказами. Крім того, з урахуванням загальних принципів цивільного судочинства, а саме диспозитивності та змагальності сторін, відповідачем та її представником не надано суду контррозрахунку суми боргу ОСОБА_1 , яким би спростовувався розрахунок нарахованого Банком боргу по кредитному договору станом на 11.10.2010 на загальну суму 95 421,28 дол. США, як розрахункової суми для нарахування 3% річних. Таким чином, за прострочення виконання грошового зобов`язання, у відповідність до частини другої статті 625 ЦК України на ОСОБА_1 слід покласти обов`язок по сплаті 3% річних розрахованих за період з 02.12.2018р. до 02.12.2021р. від суми заборгованості 95421,28 дол. США, що складає 8587,92дол. США. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк» у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції (фактично дублюють позицію відповідача у відзиві на позовну заяву) із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Повний текст судового рішення. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Суддя Дришлюк А.І. перебував у відпустці з 30 по 31 жовтня 2023 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом. Повний текст судового рішення виготовлено 01 листопада 2023 року. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 01 листопада 2023 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: С.М. Сегеда А.І. Дришлюк