Постанова 4824 № 755/6120/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 755/6120/22 Головуючий у І інстанції Катющенко В.П. Провадження №22-ц/824/11241/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 25 жовтня 2023 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О., за участі секретаря Спис Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року у справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, призначення аліментів та додаткових витрат, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про народження, - УСТАНОВИВ: У липні 2022 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, призначення аліментів та додаткових витрат. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 03.08.2016 сторонами було укладено шлюб, про що Деснянським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві в Книзі реєстрації шлюбів. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася донечка - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Дніпровським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 22.09.2016 серія НОМЕР_1 . До одруження сторони були разом з 2008 року, тому достатньо знали один одного, відтак укладення шлюбу не було миттєвим рішенням щодо одруження і народження дитини. Втім після появи дитини життя у сторін почало втрачати ту любов і поступово, як наслідок, почало погіршуватися, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між позивачкою та відповідачем шлюбних відносин. З 2020 року відповідач перестав спілкуватися з дитиною, матеріально не підтримує доньку та дружину. Позивачці як матері, яка виховує останні чотири роки дитину сама, тим паче під час війни - це стало набагато складніше, потрібна фінансова допомога, яку повинен надавати батько. У зв`язку з зазначеним, просила розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу, визнати факт зміни прізвища на дошлюбне, а саме: з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 . Вказувала, що між сторонами немає спору, щодо того, з ким із сторін буде проживати дитина. Так як відповідач з донькою жодного разу не зустрічався протягом останніх 2 років та не спілкувався, навчанням, розвитком та здоров`ям не цікавився, дитячий садок та гуртки жодного разу не відвідував, з вихователями, вчителями та тренерами з приводу доньки не спілкувався і не знайомий, участь у вихованні та додаткових витратах не бере, тому позивачка вважала за необхідне, враховуючи участь позивача у виховані дитини, визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю - ОСОБА_2 . Крім того, посилаючись на те, що відповідач є фізичною-особою підприємцем, має свій бізнес, має постійне джерело доходу, просила стягнути на свою користь грошові коштив якості аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн на місяць. Крім того, посилаючись на понесення нею необхідність значних витрат на харчування, засоби гігієни, ліки, одяг, іграшки, необхідними меблі, оплату послуг няні (наразі садочки не працюють) /садочка, оплату гуртків, форми на гуртки та інший спортінвентар, просила також стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати в розмірі половини суми коштів, які витрачаються на оплату розвитку дитини - 1 250 грн щомісячно. У листопаді 2022 ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про народження В позовних вимогах просив виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, як батька дитини з актового запису № 3113 від 22 вересня 2016 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, здійсненого Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, призначення аліментів та додаткових витрат - задоволено частково. Шлюб між ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , зареєстрований 03.08.2016 у Деснянському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 923 - розірвано. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відновити ОСОБА_2 її дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 . Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн, щомісячно, починаючи з 19.07.2022 і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вирішено питання стягнення судових витрат. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про народження - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн, щомісячно, починаючи з 19.07.2022 і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 в який, посилаючись на неповну встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення в оскаржуваній частині змінити зменшивши розмір аліментів до 3 000 грн. В доводах апеляційної скарги зазначає, що приймаючи рішення, суд першої інстанції послався на ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», а також на те, що відповідач є особою працездатного віку, обмежень щодо роботи не має та на його утриманні не перебувають інші особи, а також те що відповідач є фізичною особою - підприємцем. Проте судом не враховано, що у відзиві на позовну заяву та і в поясненнях він заперечував, що дійсно з 2009 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, однак вже довгий час не отримує жодних доходів від підприємницької діяльності. Отже задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення аліментів у визначеній сумі, судом неправильно застосовано ст. 182 СК України. Судом не враховано відсутність доказів щодо достатнього заробітку доходу для сплати аліментів у визначеній сумі, при цьому ч. 2 ст. 182 СК України містить положення щодо можливості присудження судом аліментів у мінімально рекомендованому розмірі аліментів у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку виключно у разі наявних у суду доказів достатності заробітку платника аліментів. За вказаних обставин просив змінити рішення суду в частині розміру стягнутих аліментів зменшивши їх розмір до 3 000 грн. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Зімін С.В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Позивачка ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 03.08.2016 у Деснянському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що складено відповідний актовий запис №

923. Судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені, подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі. Позивачка наполягає на розірванні шлюбу, переконана, що примирення з відповідачем не відбудеться, продовжувати шлюбні відносини не бажає. Відповідач підтримав заявлений позов у частині вимог про розірвання шлюбу. Сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Встановлено, що мати з дитиною мешкають за адресою: АДРЕСА_1 . Задовольняючи позовні вимоги первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що причини з яких позивачка наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стало неможливим, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивачка наміру не має, збереження шлюбу буде суперечити її інтересам та інтересам спільної доньки, у цій частині відповідач позовні вимоги підтримав. В частині проживання малолітньої дитини зі своєю матір`ю, суд виходив з того, що це відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини. Визначаючи розмір аліментів на малолітню дитину, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є працездатний та не має на утриманні інших осіб. Апеляційний суд за апеляційною скаргою ОСОБА_1 переглядає законність рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року лише в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн, щомісячно, починаючи з 19.07.2022 і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відтак в апеляційному порядку не переглядається. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 с. 182 Сімейного кодексу України). Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 с. 182 Сімейного кодексу України). Суд першої інстанції приймав до уваги те, що відповідач є особою працездатного віку, обмежень щодо роботи не має, на його утриманні інші особи не перебувають, доказів неможливості сплачувати аліменти у заявленій грошовій сумі до суду не надав. Малолітня дитина проживає разом з позивачем та потребує матеріальної допомоги. Відповідач повинен у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати їй гарні умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Заперечуючи проти розміру аліментів у сумі 5 000 грн відповідач мав самостійно надати документи щодо свого майнового стану та довести свою фінансову неспроможність на сплату аліментів у такому розмірі. Натомість відповідач будь - яких доказів з власної ініціативи не надав ні у суді першої, ні у суді апеляційної інстанцій. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях. За вказаних обставин рішення суду в частині визначення розміру аліментів є законним та обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 31 жовтня 2023 року. Суддя-доповідач Таргоній Д.О. Судді: Голуб С.А. Писана Т.О.