Постанова Київський апеляційний суд № 760/30797/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 760/30797/21 Головуючий у І інстанції Коробенко С.В. Провадження №22-ц/824/8196/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 25 жовтня 2023 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О., за участі секретаря Спис Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» про стягнення коштів за договором оренди обладнання, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» про стягнення коштів за договором оренди обладнання. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 11.11.2019 між «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» укладено договір № 08-11-2019-3/2 оренди обладнання з обов`язковим викупом. Відповідно до договору п.1.1 вказаного договору він передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування з зобов`язанням обов`язкового викупу наступне майно (обладнання): зарядні пристрої (станції) для електромобілів (4 шт.) з характеристиками, визначеними у Специфікації, що є додатком до даного договору. Загальна вартість об`єкту оренди становить 394 400 грн, що на дату укладення становило 16 000 доларів США (п.1.1.1 договору). Пунктом 3.1. договору визначено, що термін оренди складає 3 роки з моменту прийняття об`єкту оренди, а саме до 11 листопада 2022 року. Відповідно до п. п. 4.1., 4.3. договору розмір орендної плати за весь об`єкт, що орендується, у цілому складає 2,33% в місяць від суми, яка вказана п. 1.1.1. даного договору, з щомісячною капіталізацією, тобто вся сума нарахованих процентів та сума викупного платежу в загальному розмірі 20 663 доларів США мала бути сплачена відповідачем в кінці строку дії договору - 12.11.2022, після чого право власності на обладнання переходило до відповідача. 16 січня 2021 року позивач прийняв рішення про дострокове припинення договору, а 16 лютого 2021 року на усі відомі йому адреси відповідача направив письмові повідомлення про необхідність дострокового викупу об`єктів оренди, у зв`язку з чим ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» було зобов`язане протягом 60 днів згідно з п.5.4 Договору виплатити йому суму викупного платежу без нарахованих процентів. Проте, відповідач свої зобов`язання не виконав. В позовних вимогах просив суд стягнути з ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» на його корить грошові кошти у сумі 420 640 грн. Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати обов`язкового викупного платежу відповідно умов договору №09-11-2019-3/2 від 11.11.2019 в розмірі 420 640 грн. Вирішено питання стягнення судових витрат. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , посилаючись, що під час ухвалення не в повній мірі враховані приписи ст. 263 ЦПК України та як наслідок, останнє підлягає зміні в частині визначення суми грошових коштів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В доводах апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення, суд погодився з доводами щодо необхідності стягнення вартості обладнання, що підлягає викупу. Визначаючи суму, що підлягає стягненню, суд визначив її як еквівалент 16 000 доларів США, виходячи з курсу НБУ станом на дату подання позовної заяви. Вважає, що під час визначення суми, що підлягає стягненню суду слід було виходити із курсу НБУ, встановленого станом на дату ухвалення рішення, а не станом на дату подання позовної заяви. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хомяк В.П. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Відповідач свого представника у судове засідання не направив, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 11 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» укладено договір № 09-11-2019-3/2 оренди обладнання з обов`язковим викупом. Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування з зобов`язанням обов`язкового викупу наступне майно (обладнання): зарядні пристрої (станції) для електромобілів з характеристиками, визначеними у Специфікації, що є додатком до даного договору: станції зарядження електромобілів: № 1582, №1583, №1584 та №1678 (модель: АЕ-2 - вартістю 4000 доларів США). Загальна вартість об`єктів оренди становила 16 000 доларів США, що на дату укладання договору дорівнювало 394 400 гривням (п. 1.1.1. договору). Пунктом 3.1. договору визначено, що термін оренди складає 3 роки з моменту прийняття об`єкту оренди, а саме до 11 листопада 2022 року. Відповідно до п. 4.1. договору розмір орендної плати за весь об`єкт, що орендується, у цілому складає 2,33% в місяць від суми, яка вказана п. 1.1.1. даного договору, з щомісячною капіталізацією, а саме: кожного місяця протягом строку користування об`єктом оренди відсоток включає в себе суму капіталізації відповідно до п. 4.3. Згідно з п. 4.3 договору виплата орендних платежів протягом 1 096 днів з дати заключення договору не проводиться, а сума щомісячних нарахованих відсотків, яка підлягає виплаті щомісяця капіталізується (рефінансується) шляхом додавання до загальної суми обов`язкового викупного платежу в розмірі 20 663 доларів США та до суми орендних платежів нарахованих за попередні періоди і підлягає виплаті на 1 097 день з дати укладення договору, а саме 12 листопада 2022 року. З положень п. 8.1 договору вбачається, що орендар зобов`язується викупити об`єкт оренди в кінці строку дії цього договору, або достроково в будь-який час на вимогу орендодавця, за умови письмового повідомлення орендодавцем орендаря на поштову адресу, або подання особисто, під розпис про вручення повідомлення, уповноваженій особі (працівнику) орендаря за реквізитами визначеними у цьому договорі не пізніше ніж за 2 місяці до дати обов`язкового викупу. Право власності на майно, що ж об`єктом, у такому разі переходить до орендаря після сплати останнім орендодавцю повної суми орендної плати, нарахованої відповідно до умов цього Договору та всієї суми обов`язкового викупного платежу в гривні, еквівалентної 16000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день повернення коштів. Відповідно до п. 5.3 Орендодавець має право достроково розірвати договір шляхом письмового повідомлення орендаря за 60 календарних днів до дати розірвання. У разі дострокового розірвання договору Орендар зобов`язується до кінцевої дати його дії, зазначеної в повідомленні, повністю виконати перед Орендодавцем свої зобов`язання по викупу об`єкта оренди або поверненню об`єкта оренди орендодавцю. Виплата відсотків та нарахувань, які нараховувалися з моменту підписання даного договору, після отримання Орендарем письмового повідомлення про дострокове розірвання договору, не здійснюється. 16 лютого 2021 року позивачем ОСОБА_1 складене письмова вимога про достроковий викуп об`єктів оренди, та направлена на адресу ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА», яка не була виконана. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не виконано своїх зобов`язань зі сплати обов`язкового викупного платежу. Станом на день складання позовної заяви еквівалент викупного платежу (1600 доларів США) в національній валюті становив 420 640 гривень, таким чином, заборгованість ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» підлягає примусовому стягненню в заявленому позивачем розмірі - 420 640,00 грн. Визначаючи суму стягнення у національній валюті, суд виходив із заборгованості, яка заявлена в межах позовних вимогах. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України). Згідно з частиною другою статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 446/155/16-ц (провадження № 61-40461св18) зроблено висновок про застосування частин першої, третьої статті 13 ЦПК України та зазначено, що «кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не вправі змінювати заявлені позивачем вимоги, предмет та підстави позову». Звертаючись до суду з позовом про стягнення коштів за договором оренди обладнання ОСОБА_1 в прохальній частині позовної заяви просив стягнути з ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» на його корить грошові кошти у сумі 420 640 грн. З огляду на вищевикладене, оскільки вимог про стягнення грошових коштів в еквіваленті 16 000 доларів США станом на день ухвалення рішення суду позивачем не заявлялось, суд не вправі виходити за межі заявлених вимог та самостійно змінювати предмет позову. Враховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 31 жовтня 2023 року. Суддя-доповідач Таргоній Д.О. Судді: Голуб С.А. Писана Т.О.