Постанова Житомирський апеляційний суд № 273/980/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №273/980/22 Головуючий у 1-й інст. Васильчук О. В. Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Трояновської Г.С., Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання Кузьменко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №273/980/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Васильчука О.В. встановив: У червні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтований тим, між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 08.11.2007 року укладено кредитний договір №ZRZ0GI0000001416, згідно якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 300000,00 грн. на термін до 08.11.2020, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, за комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. ОСОБА_1 своєчасно не погасив заборгованість за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено у розрахунку заборгованості за договором №ZRZ0GI0000001416. Отже, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. 01 жовтня 2011 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Баранівського районного суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача, рішенням якого від 23.02.2012 стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 360187,25 грн. заборгованості. Позивач зазначає, що винесення рішення судом першої інстанції про стягнення боргу не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. На даний час рішення Баранівського районного суду не виконано боржником і прострочена сума заборгованості за тілом кредиту становить 280149,89 грн. Оскільки з відповідача було стягнено заборгованість за кредитним договором за період із дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Баранівського районного суду Житомирської області від 23.02.2012 року, тобто за період з 08.11.2007 року по 28.09.2011 року, то за період після подання позовної заяви від 01.10.2011 року, з 08.10.2011 по 23.02.2022 року відповідач має сплатити заборгованість у розмірі 681767, 99 грн, яка складається з: 594522,41 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання та 87245,58 грн. - 3% річних від простроченої суми. Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2023 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції зробив висновки, що кредитор може пред`явити позов про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги. Однак, суд не звернув увагу на ту обставину, що позивач зобов`язання за даним кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором №ZRZ0GI0000001416. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Подавши позов, АТ КБ «Приватбанк» пред`явив до позичальника вимогу згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, і з цього моменту права та інтереси банку забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки з відповідача було стягнено заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Баранівського районного суду від 23.02.2012 року, тобто за період з 08.11.2007 року по 28.09.2011 року, то за період після подання позовної заяви від 01.10.2011 року, з 08.10.2011 по 23.02.2022 року відповідач має сплати заборгованість відповідно до ч.2 ст.625 ЦК у розмірі 681767,99 грн. Скориставшись своїм правом, ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти вимог позивача, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам правовідносин, які склались між ним та позивачем під час виконання умов договору про іпотечний кредит від 08.11.2007 року. Зазначає, що між сторонами дійсно укладено договір про іпотечний кредит з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. В лютому 2009 року банк в односторонньому порядку підвищив відсоткову ставку з 15% до 30 %, однак дане рішення ним було оскаржене і позивача було зобов`язано винести розпорядження про відновлення з 01 лютого 2009 року дії вищевказаного договору в частині відсоткової ставки 15%, а також провести перерахунок сплачених ним коштів з 01 лютого 2009 року. Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2012 року з нього на користь позивача стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит від 08.11.2007 року в сумі 360187,25 грн. 19 вересня 2020 року відкрито виконавче провадження №63066374, в процесі виконання якого було проведено електронні торги №546740 по лоту 483264, відповідно до яких належне йому нерухоме майно продано за 65480,00 грн. Отже, сума боргу в розмірі 360187, 25 грн. в результаті електронних торгів погашена повністю, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом під час розгляду справи встановлено, що 08.11.2007 року між позивачем ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» (на даний час АТ КБ «ПриватБанк») був укладений договір про іпотечний кредит №ZRZ0GI0000001416, відповідно до якого відповідач отримав у кредит кошти в розмірі 300 000 грн. на строк до 08 листопада 2020 року із сплатою 15 процентів річних. В цей же день, з метою забезпечення кредитних зобов`язань, між сторонами було укладено іпотечний договір №ZRZ0GI0000001416, згідно якого в іпотеку передано житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1000 га за цією ж адресою. Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області по справі № 2-110/2010 від 24.03.2010 року, яке набрало законної сили 20.05.2010 року, позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача було задоволено. Визнано неправомірними дії банку щодо підвищення в односторонньому порядку процентної ставки з 15% до 30%, зобов`язано банк прийняти розпорядження про відновлення 15% ставки по вищевказаному кредитному договорі, а також зобов`язано зарахувати отримані від ОСОБА_1 кошти за сплату підвищених процентів на погашення тіла кредиту. Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 23.02.2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 16.05.2012 року, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит №ZRZ0GI0000001416 від 08.11.2007 року в сумі 360187,25 грн., а саме: борг по тілу кредиту - 280 149,89 грн.; проценти, які зазначені станом на день розірвання кредитного договору, тобто на 13 вересня 2011 року - 77 037,36 грн.; пеню із урахуванням положень частини третьої статті 551 ЦК України - 3 000,00 грн. Також під час розгляду даної справи було встановлено, що кредитний договір між сторонами розірвано 13 вересня 2011 року. 26 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було винесено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності позивачу (позичальнику, боржнику) ОСОБА_1 на підставі іпотечного договору №ZRZ0GI0000001416 від 08.11.2007 року на загальну суму боргу 2 195 993,12 грн., а саме: борг по тілу кредиту - 280 149,89 грн., борг за процентами 483 487,40 грн., пеня в сумі 1 229 811,00 грн., штраф в сумі 199 044,83 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису 3 500,00 грн. (а.с.129 т.1). На підставі вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса державним виконавцем Баранівський районний відділ ДВС у Новоград Волинському районі Центрально Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Савчук Світланою Миколаївною 19.09.2020 року було відкрито виконавче провадження №36066374. Згідно з протоколом проведення електронних торгів №546740, торги з продажу іпотечного майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1000 га за цією ж адресою відбулися 16.07.2021 року, майно продане за 654 800,00 грн. Рішенням Баранівського районного суду Житомирської обласні від 21 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання вказаного виконавчого напису було відмовлено. Однак, постановою Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, скасовано рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2022 року та ухвалено нове судове рішення, яким виконавчий напис №2045, виданий 26 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. визнаний таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь- якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором №ZRZ0GI0000001416 від 08.11.2007. У зв`язку із цим банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування коштами і комісії з позичальника. Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2012 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за договором № ZRZ0GI0000001416 від 08 листопада 2007 року в сумі 360187,25 грн. Отже, даним рішенням підтверджено наявність грошового зобов`язання позичальника перед банком, яке відповідачем не було виконано. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18). Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2012 році зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу. Однак, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову на вказані обставини належної уваги не звернув та безпідставно послався на правові висновки, викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі №285/3536/20, не врахувавши при цьому, що вони не є релевантними до спірних правовідносин. Отже, доводи апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» в частині наявності підстав для стягнення з відповідача сум, передбачених статтею 625 ЦК України, є обґрунтованими. Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлялось клопотання про застосування строку позовної давності (а.с.46). Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України). Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим. Висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18 визначено, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16, дійшла висновку, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим. Оскільки позивач звернувся за стягненням з відповідача інфляційних витрат та 3% річних за час прострочення, який, як він вважав, тривав з 08 жовтня 2011 року по 23 лютого 2022 року, то суд повинен установити, чи дотримано строки позовної давності з урахуванням практики Великої Палати Верховного Суду. Крім того, позивач надав розрахунок суми річних, який судом не перевірявся та охоплює увесь зазначений період. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Враховуючи, що відповідачем рішення Баранівського суду Житомирської області від 23 лютого 2012 року не виконано в розмірі стягнутої суми та заборгованість не сплачена, тому право на стягнення сум на підставі статті 625 ЦК України у позивача виникає за час прострочення, і діє до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Так позов АТ КБ «Приватбанк» у цій справі пред`явило 20 червня 2022 року. Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути з відповідача 594522,41 грн. інфляційних втрат та 3% річних за період з 08 жовтня 2011 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 87245,58 грн, надавши відповідний розрахунок. Визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку - здійснений кредитором розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що вказані нарахування здійснені на загальну суму заборгованості в розмірі 280149,89 грн. З розрахунку наданого АТ КБ «Приватбанк» неможливо пересвідчитись у правильності нарахування з урахуванням погашення заборгованості відповідачем. Враховуючи позовну давність, заявлену відповідачем в суді першої інстанції, інфляційні збитки та 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання підлягають стягненню за період з 12 березня 2017 року (з урахуванням строку позовної давності та його продовження у зв`язку із встановленням з 12 березня 2020 року карантину) по 16 липня 2021 року (дата продажу на електронних торгах іпотечного майна). Відтак, інфляційні збитки за період з 12 березня 2017 року по 16 липня 2021 рік складають 118029, 197 грн., виходячи з наступного розрахунку. Так індекс інфляції за вказаний період становить 1,42130731 (березень 2017 року 101,8%, квітень 2017 року 100,9%, травень 2017 року 101,3%, червень 2017 року 101,6%, липень 2017 року 100,2%, серпень 2017 року 99,9%, вересень 2017 року 102,0%, жовтень 2017 року 101,2%, листопад 2017 року 100,9%, грудень 2017 року 101,0%, січень 2018 року 101,5%, лютий 2018 року 100,9%, березень 2018 року 101,1%, квітень 2018 року 100,8%, травень 2018 року 100,0%, червень 2018 року 100,0%, липень 2018 року 99,3%, серпень 2018 року 100,0%, вересень 2018 року 101,9%, жовтень 2018 року 101,7%, листопад 2018 року 101,4%, грудень 2018 року 100,8%, січень 2019 року 101,0%, лютий 2019 року 100,5%, березень 2019 року 100,9%, квітень 2019 року 101,0%, травень 2019 року 100,7%, червень 2019 року 99,5%, липень 2019 року 99,4%, серпень 2019 року 99,7%, вересень 2019 року - 100,7%, жовтень 2019 року 100,7%, листопад 2019 року 100,1%, грудень 2019 року 99,8%, січень 2020 року 100,2%,лютий 2020 року 99,7 %, березень 2020 року 100,8 %, квітень 2020 року 100,8 %, травень 2020 року 100,3 %, червень 2020 року 100,2 %, липень 2020 року 99,4 %, серпень 2020 року 99,8 %, вересень 2020 року 100,5 %, жовтень 2020 року 101,0 %, листопад 2020 року 101,3 %, грудень 2020 року 100,9 %, січень 2021 року 101, 3%, лютий 2021 року 101,0 %, березень 2021 року 101,7%, квітень 2021 року 100,7 %, травень 2021 року 101,3 %, червень 2021 року 100,2%, липень 2021 року 100,1% ). За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума за порушення грошового зобов`язання за період з 12 березня 2017 року по 16 липня 2021 року в розмірі 154594,514 грн, яка складається з: 118029,19 грн - інфляційні втрати, 36565,31 грн. - 3% річних (280149,89 грн. х 3% х 1588 днів / 365). Однак, під час розгляду справи було встановлено, що 26 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. видано виконавчий напис №2045. В процесі виконання вказаного виконавчого напису 16 липня 2021 року були проведені електронні торги, відповідно до яких належний відповідачу житловий будинок загальною площею 230,4 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 18206000000:01:001:0223, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , продано за 654800,00 грн. Проте, постановою Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року вказаний виконавчий напис №2045, виданий 26 листопада 2018 року визнаний таким, що не підлягає виконанню. З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що сума заборгованості за рішенням суду становила 360187,25 грн., в тому числі за тілом кредиту 280149,89 грн., сума 3% річних та індексу інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання відповідачем зобов`язання у даному позові, становить 154594,51 грн, а сума отриманих коштів в рахунок погашення заборгованості відповідача від продажу іпотечного нерухомого майна на електронних торгах становить 654800,00 грн., колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки заборгованість за кредитним договором №ZRZ0GI0000001416 від 08.11.2007 року є повністю погашеною. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, враховуючи, що районний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, однак помилився щодо мотивів такої відмови, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Керуючись ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 листопада 2023 року. Головуючий Судді