Постанова 4811 № 466/2333/23

Справа № 466/2333/23 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б. Провадження № 22-ц/811/1898/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Костової Наталії Зіновіївни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 15 червня 2023 року в складі судді Єзерського Р.Б. в справі за позовом адвоката Щербаня Дмитра Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи: Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,- встановив: У березні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Щербань Д.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , з участю третьої особи Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 29 березня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 15 червня 2023 року суд замінив третю особу Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради на Орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (а.с. 160). 25 квітня 2023 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, встановлення графіку спілкування. Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15 червня 2023 рокувідмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, встановлення графіку спілкування. Роз`яснено позивачу за зустрічним позовом право звернутися з вказаним позовом у загальному порядку. Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернуто відповідачці ОСОБА_1 . Ухвалу суду оскаржила представник відповідачки ОСОБА_3 , вважає, що суд помилково застосував ст. 193 ЦПК України, а повернення зустрічного позову перешкоджає подальшому провадженню у справі внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Звертає увагу на вимоги первісного позову ОСОБА_2 , зазначення ним неправильно у такому прізвище, ім`я та по батькові, а також не вказано максимального періоду протягом якого діти повинні бути повернуті за місцем проживання та не враховано право матері також відпочивати під час канікул, у тому числі за кордоном. У відзиві відповідачка викладає лише свої заперечення на заявлені позовні вимоги, а у випадку наявності у відповідачки не лише заперечень, а й власних вимог до позивача, норми процесуального законодавства визначають окремий інститут захисту прав відповідачки зустрічний позов. Скориставшись таким правом ОСОБА_1 подала зустрічний позов, оскільки вважала, що такий спосіб забезпечить її права, у найкоротший термін дозволить розглянути справу з врахуванням найкращих інтересів дітей, зокрема, вважає за доцільне встановити батькові графік побачень з дітьми. Вважає, що зустрічний позов взаємопов`язаний із первісним і спільний їх розгляд є доцільним, оскільки обидва позови виникли з одних правовідносин і задоволення зустрічного позову може виключити частково задоволення первісного позову. Також, зустрічний позов економить час сторін та суду. Крім цього, зустрічний позов був долучений до справи ще 25.04.2023 разом із відзивом та клопотанням про розгляд справи без участі. Покликається на судову практику. Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 15 червня 2023 року та скерувати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду зустрічного позову спільно із первісним. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленимицією главою. Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться, що свідчить про безпідставність вимог апеляційної скарги в цій частині. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позовній заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково враховуючи таке. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що об`єднання позовів в одне провадження та спільний розгляд відповідних позовів є недоцільним, оскільки, задоволення зустрічного позову не може повністю або частково виключити задоволення первісного позову, а також їх спільний розгляд може ускладнити вирішення справи. Оскільки зустрічна позовна заява подана у порушення вимог ст. 193 ЦПК України, відтак не може бути прийнята до розгляду з первісним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Колегія суддів не може погодитися із таким висновком місцевого суду враховуючи таке. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом частини 5 ст. 12 ЦПК України, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд. Перевіряючи оскаржувану ухвалу, колегія суддів виходить з такого. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України). Згідно положень ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу (ч. 1 ст. 187 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. 25 квітня 2023 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, встановлення графіку спілкування. Зважаючи на те, що у предмет доказування даного апеляційного провадження входить виключно оцінка процесуального рішення суду першої інстанції, яке виключає можливість розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 із первісним позовом ОСОБА_2 , колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, які стосуються суті спірних правовідносин, оскільки таким буде надана оцінка при розгляді справи по суті. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що первісний позов містить певні неточності, зокрема не вказано максимального періоду протягом якого діти повинні бути повернуті за місцем проживання та не враховано право матері також відпочивати під час канікул, у тому числі за кордоном, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі не стосуються предмету доказування. В свою чергу, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (ч. 1 ст. 193 ЦПК України). Згідно із ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Враховуючи наведе, колегія суддів виходить із того, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов: 1) обидва позови взаємопов`язані; 2) спільний їх розгляд є доцільним. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу. Тлумачення ч. 2 ст. 193 та ч. 1 ст. 194 ЦПК України дає підстави вважати, що зустрічний позов - це самостійна матеріально-правова вимога відповідача до позивача, пред`явлена ним у порядку і в строки, встановлені законом, для її спільного розгляду з первісним позовом в одному і тому ж провадженні за наявності для цього відповідних умов та підстав. Поряд з цим, прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є обов`язком суду, що розглядає справу, а навпаки відноситься до його дискреційних повноважень. При цьому, сам суд першої інстанції визначає взаємопов`язаність позовів, а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції. Відповідно, за відсутності свавільності суду першої інстанції у порядку розгляду цього питання чи встановлення при цьому відсутності порушень прав сторін чи інших осіб, суд вищої інстанції не вправі втручатися в згадану дискрецію суду першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що право на подання відзиву на позовну заяву відповідачці було роз`яснено судом в ухвалі від 29 березня 2023 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження (а.с. 23). 25.04.2023 відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, а також зустрічну позовну заяву, тобто зустрічна позовна заява подана одночасно із відзивом на позовну заяву (а.с. 66-101). При цьому, 17.04.2023 представник відповідачки подавав клопотання про відкладення розгляду справи, а 19.04.2023 про продовження процесуальних строків для подання відзиву (а.с. 26-27, 49-52). Враховуючи наведене, підстави вважати, що зустрічна позовна заява подана відповідачкою з порушенням вимог ч. 1 ст. 193 ЦПК України, відсутні. В свою чергу, виходячи з принципів рівноправності, диспозитивності та змагальності сторін, цивільне процесуальне законодавство гарантує відповідачеві право на захист від пред`явленого позову шляхом подання зустрічного позову. Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі. Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача. Так, за характером спірних правовідносин, такі належать до категорії сімейних, при цьому обидва позови виникають з одних і тих обставин, а саме існує спір щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, встановлення графіку спілкування, зокрема, у зустрічному позові ОСОБА_1 просить визначити спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та у їхньому вихованні за визначеним нею графіком; зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у виїзді разом з дітьми за межі України для відпочинку і оздоровлення. При цьому, як зазначалося вище, позивач ОСОБА_2 просить не чинити перешкоди у спілкуванні з дітьми та визначити спосіб спілкування за відповідним графіком. Таким чином, задоволення первісного позову може виключити повністю або частково задоволення зустрічного позову і навпаки.Більше того, як слідує із зустрічного позову, такий об`єднаний з первісним позовом спільним предметом доказування, відтак позови до певної міри є взаємовиключними. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить переконання про те, що при вирішенні питання про повернення зустрічного позову судом першої інстанції допущено надмірний формалізм, який призведе до порушення принципу процесуальної економії. Зокрема, повертаючи відповідачці за первісним позовом ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву та позбавляючи останню права на розгляд зустрічного позову, суд першої інстанції створив підстави для окремого, повторного подання аналогічного позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, встановлення графіку спілкування. Натомість, заявлення відповідного позову в іншому провадженні, призведе до необхідності у подальшому вирішувати питання про об`єднання позовів або зупинення провадження в одній справі до розгляду іншої. Європейський суд із прав людини у своїх прецедентних справах виокремив необхідні критерії розумних строків у цивільних справах, такі як: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника. Так, зокрема, вимога процесуальної економії спрямована на те, щоб судовий розгляд був побудований таким чином, щоб не допустити невиправданих затягувань розгляду справи, необґрунтованого відкладання судових засідань, оголошень занадто тривалих перерв, зупинення провадження тощо. Завданням принципу процесуальної економії в судовому провадженні є мінімізація можливих процесуальних перешкод із тим, щоб судовий розгляд був завершений у розумний строк. Також, згідно із практикою Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Відмова у спільному розгляді двох взаємовиключних вимог сторін призведе до того, що сторони та суд будуть змушені виконувати зайві процесуальні дії, що зумовить формування деструктивного впливу на ефективність розгляду справи. Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви та повернення такої, оскільки відповідний висновок є помилковим та прямо суперечить вимогам закону, а також обставинам справи. Встановлені колегією суддів факти щодо допущення відповідних порушень судом першої інстанції свідчать про підставність доводів апеляційної скарги та як наслідок необхідність скасування оскаржуваної ухвали. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Зважаючи на повноваження апеляційного суду у разі скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та необхідності направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, оскільки питання можливості подальшого спільного розгляду первісного та зустрічного позову входить виключно до компетенції суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костової Наталії Зіновіївни задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 15 червня 2023 рокускасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, встановлення графіку спілкування до спільного розгляду з первісним позовом адвоката Щербаня Дмитра Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи: Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 06 листопада 2023 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк