Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/9455/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" листопада 2023 р. Справа№ 910/9455/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Шаптали Є.Ю. Станіка С.Р. без повідомлення учасників справи розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 (повний текст рішення складено та підписано 12.06.2023) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 (повний текст складено та підписано 04.07.2023) у справі №910/9455/22 (суддя Ломака В.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» про стягнення 148760,10 грн. в с т а н о в и в: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» (далі - відповідач, Компанія) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 148760,10 грн., з яких: 122624,01 грн. - основний борг, 1546,34 грн. - пеня, 2518,63 грн. - 3 % річних, 22071,12 грн. - інфляційні втрати. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, взятих на себе за укладеним між сторонами 29.11.2021 року договором поставки № КП 15/21, в частині повної та своєчасної оплати поставленої Компанії продукції, внаслідок чого за останньою утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат. Крім того, у наведеному позові Товариство у порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України просило суд зазначити про нарахування 3% річних на суму боргу до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Також позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат останнього на професійну правничу допомогу в даній справі в суді першої інстанції становить 20000,00 грн. У своєму відзиві на позов відповідач заперечив проти доводів позивача, з посиланням на п.4.5. та 4.6. спірного договору, обґрунтовуючи тим, що залишок в сумі 122624,01 грн ним не сплачено позивачеві оскільки позивачем не зареєстровано податкові накладні за спірними поставками. 25.04.2023 через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача від 24.04.2023, в якій останній на підставі ч. 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України просив суд визнати недійсним укладений між сторонами договір поставки від 29.11.2021 року № КП 15/21 в частині положень пунктів 4.5, 4.6, 6.6, як пов`язаний з предметом спору правочин, який в оспорюваних частинах суперечить закону. Обґрунтовуючи вказану заяву позивач стверджує, що обов`язок здійснити реєстрацію податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не є господарським зобов`язанням та/або правилом здійснення господарської діяльності, тому невиконання або неналежне виконання цих умов договору, на думку позивача, не є правопорушенням у сфері господарювання, що виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді оперативно-господарських санкцій, навіть якщо їх сплата передбачена у договорі. Оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових накладних виникає у покупця саме на підставі податкового законодавства, то питання дотримання суб`єктом господарювання відповідних вимог не перебуває в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин. При цьому, покладання сторонами договору на постачальника обов`язку скласти, зареєструвати та надати покупцю податкову накладну не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські, а право покупця затримати (притримати) оплату товару в розмірі, яка дорівнює сумі ПДВ не зареєстрованої податкової накладної чи утримати оплату при розрахунках за наступні поставки за даним договором (за умови протиправних дій ДПС з нереєстрації податкової накладної, як у даному випадку), є незаконним та протиправним утримуванням грошових коштів постачальника за товар протягом невизначеного періоду часу. За таких обставин, Товариство вказувало, що спірними пунктами договору порушується взаємний баланс інтересів та умови взаємного дисциплінування, оскільки постачальник, належним чином виконуючи зобов`язання з поставки товару невизначений проміжок часу, не отримує повної оплати за товар, при тому, що покупець, отримуючи товар від постачальника, невизначений проміжок часу не сплачує за товар, утримуючи кошти постачальника. Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2023 в даній справі позов Товариства задоволено частково; стягнуто з Компанії на користь позивача 399,97 грн. пені, 93,06 грн. 3 % річних, а також 8,22 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 09.06.2023 року через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача (сформована в системі «Електронний суд» 09.06.2023 року), в якій останній просив суд ухвалити додаткове рішення у справі №910/9455/22 про стягнення з Компанії 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До цієї заяви позивачем долучено копію акту від 08.06.2023 №1 приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги №18-10/01 від 18.10.2021 на загальну суму 20000,00 грн. 14.06.2023 через систему «Електронний суд» надійшла заява відповідача (сформована в системі «Електронний суд» 13.06.2023), в якій Компанія просила суд ухвалити додаткове рішення у справі №910/9455/22 про стягнення з Товариства 40000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До цієї заяви відповідачем долучено копію укладеного 11.11.2022 між ним та адвокатом Гловою Наталією Юріївною договору про надання правової допомоги №11/22 з Додатком № 1, а також копію акту від 07.06.2023 №1 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №11/22 від 11.11.2022. Крім того, у тексті наведеної заяви Компанія просила суд поновити строк на її подання, посилаючись на складення повного тексту рішення господарського суду міста Києва у даній справі 12.06.2023. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/9455/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» від 09.06.2023 про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» 66,29 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги, у задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» від 09.06.2023 про розподіл судових витрат відмовлено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» від 13.06.2023 про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» 4000,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги. У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія «Кормапром» від 13.06.2023 про розподіл судових витрат відмовлено. Не погоджуючись з ухваленими рішенням суду першої інстанції від 07.06.2023 та додатковим рішенням від 27.06.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» 28.06.2023 звернулося через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд: 1) поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКА МАШИНОБУДІВНА КОМПАНІЯ» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 року у справі № 910/9455/22 та на додаткове рішення від 27.06.2023 року у справі № 910/9455/22; 2) змінити мотивувальну та резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 року у справі № 910/9455/22 відносно відмови в задоволенні частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк», замінивши в цій частині на: «задовольнити позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОТРЕЙДЛІНК» в повному обсязі, визнати недійсним договір поставки №КП 15/21 від 29.11.2021 в частині пунктів: « 4.5. Постачальник зобов`язаний скласти та зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування податкової накладної у ЄРПН з урахуванням граничних строків, викладених у п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. 4.6. В разі не реєстрації податкової накладної в граничні строки з будь-яких підстав, Покупець має право затримати (притримати) оплату Товару у розмірі, яка дорівнює сумі ПДВ не зареєстрованої податкової накладної чи утримати оплату при розрахунках за наступні поставки за даним договором, що не буде являтись порушення з боку Покупця по оплаті поставленого товару. В разі проведення Покупцем повної оплати, Постачальник зобов`язаний повернути Покупцю суму, яка дорівнює сумі ПДВ вартості не зареєстрованої податкової накладної до моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН, до наявності статусу документа «Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві». 6.6. Постачальник зобов`язується скласти та реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних у граничні строки реєстрації, встановлені Податковим кодексом України та надати їх Покупцю у встановлений законодавством спосіб». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» суму основної заборгованості у розмірі 122624,01 (сто двадцять дві тисячі шістсот двадцять чотири гривні 01 коп.), пені 1546,34 (тисяча п`ятсот сорок шість гривень 34 коп.), 3% річних 2518,63 (дві тисячі п`ятсот вісімнадцять гривень 63 коп.) та збитків від інфляції в розмірі 22071,12 (двадцять дві тисячі сімдесят одна гривня 12 коп.). Приймаючи рішення про стягнення боргу, в порядку част. 10 ст. 238 ГПКУ зазначити в рішенні про нарахування відповідної 3% річних до моменту виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування». 3) Змінити додаткове рішення від 27.06.2023 у справі №910/9455/22 зазначивши про відмову в стягненні судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» в повному обсязі і про стягнення судових витрат позивача в розмірі 5165,00 грн. судового збору та 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром». В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/9455/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9455/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/9455/22. 17.07.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9455/22. Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки (03.08.2023). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 та на додаткове рішення у справі №910/9455/22 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків. 11.08.2023 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 та на додаткове рішення у справі №910/9455/22. Справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи. 31.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 15 листопада 2023 року. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022. Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже, справа №910/9455/22 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі. У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла наступного висновку. Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 29.11.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №КП 15/21 (далі - Договір), за умовами якого Товариство зобов`язалося поставити й передати у власність, а Компанія - прийняти й оплатити макуху соняшникову, ріпакову та соєву, шрот соняшниковий та соєвий, олію соєву та соняшникову (виробництва України) (далі - Товар). Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання. Згідно з п.1.2 Договору найменування, асортимент, вартість за одиницю, кількість, якість, умови поставки, строк оплати Товару покупцем узгоджуються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору, та товарно-супровідних документах на кожну окрему партію товару. За умовами п.3.1 Договору поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP склад покупця: 84105, Донецька область, Костянтинівський район, с. Бересток, вул. Докучаєва, 1, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС-2010 чи інших умовах, визначених в Специфікаціях. Дата та умови поставки, найменування та кількість кожної окремої партії Товару визначаються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору. На кожну партію Товару постачальник зобов`язаний надати покупцеві наступні документи: товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, якісне посвідчення чи сертифікат якості заводу виробника, рахунок, але не пізніше 5 (п`яти) днів з моменту поставки (п. 3.2 Договору). Відповідно до п. 3.3 Договору приймання по кількості (маса брутто/нетто, кількість мішків) проводиться на вагах покупця (у пунктах прийому Товару). Підписання покупцем видаткової накладної без зауважень та розбіжностей свідчить про те, що у покупця відсутні претензії по кількості товару. Право власності на Товар і ризик випадково загибелі Товару переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі Товару, що підтверджується підписанням покупцем ТТН або видаткової накладної (п. 3.7 Договору). У п.п. 4.1, 4.2 Договору сторони передбачили, що ціна по кожному найменуванню і на кожну партію Товару вказується у Специфікаціях до даного Договору та/або в накладних на кожну партію Товару. Оплата за Товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено у Специфікації до даного Договору. Оплата за товар вважається здійсненою з моменту надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.3 Договору). Відповідно до п. 4.5 договору постачальник зобов`язаний скласти та зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування податкової накладної у ЄРПН з урахуванням граничних строків, викладених у п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. За умовами п. 4.6 Договору в разі не реєстрації податкової накладної в граничні строки з будь-яких підстав, покупець має право затримати (притримати) оплату товару у розмірі, яка дорівнює сумі ПДВ не зареєстрованої податкової накладної чи утримати оплату при розрахунках за наступні поставки за даним Договором, що не буде являтись порушенням з боку покупця по оплаті поставленого товару. В разі проведенні покупцем повної оплати, постачальник зобов`язаний повернути покупцю суму, яка дорівнює сумі ПДВ вартості не зареєстрованої податкової накладної до моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН, до наявності статусу документа «Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві». Пунктом 6.6 Договору встановлено, що постачальник зобов`язується скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних у граничні строки реєстрації, встановлені Податковим кодексом України, та надати їх покупцю у встановлений законодавством спосіб. У Специфікації від 20.12.2021 №1 сторони погодили найменування товару: макуха соєва (сирий протеїн 41,9 %, сирий жир 7-8 %, кислотне число жиру не більше 30 мг КОН, перекісне число жиру не більше 0,3 % І2, вологість 7-10 %, уреаза 0,1-0,3, клійковина до 7 %, вміст люпину, гороху, карбомідів та протеїну не білкового походження - не допускається, виробництво Україна). Кількість товару: 24,10 тон. Ціна товару становить 17052,32 грн. за 1 тону, у тому числі ПДВ 20 % - 2842,05 грн. Сума поставки по Специфікації становить 410960,91 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 68493,48 грн. Порядок оплати: покупець здійснює оплату за Товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів після отримання товару, згідно з виставленим рахунком від постачальника. Строк поставки: до 23.12.2021. Датою поставки вважається дата фактичного одержання товару покупцем відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної та/або відміток покупця про одержання товару в товарно-транспортній накладній. У Специфікації від 29.12.2021 №2 сторони погодили найменування товару: макуха соєва (сирий протеїн не менше 39,5 %, сирий жир 7-8 %, кислотне число жиру не більше 30 мг КОН, перекісне число жиру не більше 0,3 % І2, вологість 7-10 %, уреаза 0,1-0,3, клійковина до 7 %, вміст люпину, гороху, карбомідів та протеїну не білкового походження - не допускається, виробництво Україна). Кількість товару: 20,84 тон. Ціна товару становить 16 500,00 грн. за 1 тону, у тому числі ПДВ 20 % - 2 750,00 грн. Сума поставки по Специфікації становить 343 860,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 57 310,00 грн. Порядок оплати: покупець здійснює оплату за Товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів після отримання товару, згідно з виставленим рахунком від постачальника. Строк поставки: до 31.12.2021. Датою поставки вважається дата фактичного одержання товару покупцем відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної та/або відміток покупця про одержання товару в товарно-транспортній накладній. За умовами п. 4.4 Договору загальна сума цього правочину визначається сумою всіх специфікацій або видаткових накладних за період дії даного Договору. Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 Договору останній набирає сили з моменту його підписання уповноваженими на те особами й діє до 31.12.2022. Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії даного Договору сторони письмово не повідомлять одна одну про намір його розірвати або змінити, даний Договір вважається продовженим (пролонгованим) на тих же умовах на кожний наступний календарний рік. На виконання умов Договору та Специфікації № 1 до нього позивач згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками товарно-транспортною накладною від 21.12.2021 №211202 та видатковою накладною від 22.12.2021 №186 поставив відповідачу погоджений між сторонами у Специфікації № 1 товар на загальну суму 410961,01 грн. Крім того, на виконання умов Договору та Специфікації №2 до цієї угоди позивач згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками товарно-транспортною накладною від 30.12.2021 №301203 та видатковою накладною від 30.12.2021 №188 поставив у власність відповідача погоджений між сторонами у Специфікації № 2 товар на загальну суму 343860,00 грн. Позивачем були виставлені рахунки на оплату вищенаведеного товару: від 21.12.2021 №181 на суму 410961,01 грн. та від 30.12.2021 №183 на суму 343860,00 грн. Відповідач зобов`язаний був оплатити товар, поставлений за видатковою накладною від 22.12.2021 №186 на суму 410961,01 грн. - до 21.01.2022 включно, а товар, поставлений за видатковою накладною від 30.12.2021 №188 на суму 343860,00 грн. - до 29.01.2022, проте зазначений обов`язок виконав частково. Так, відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 632197,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 25.01.2022 року №1289 на суму 250 000,00 грн., від 26.01.2022 року №1302 на суму 80000,00 грн., від 27.01.2022 року №1319 на суму 20000,00 грн., від 31.01.2022 року №1356 на суму 150000,00 грн. та від 01.02.2022 року №1377 на суму 132197,00 грн. (з призначенням платежів: «За макуху соєву з-но договору № КП 15/21 від 29.11.2021 в т.ч. ПДВ 20 %» та відповідно має заборгованість перед позивачем в сумі 122624,01 грн. Оскільки відповідач не сплатив 122624,01 грн за отриманий товар у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з наведеним позовом. Враховуючи ту обставину, що позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про визнання недійсним п.4.5, 4.6, 6.6 правочину, який оформлений договором поставки №КП 15/21 від 29.11.2021 між позивачем та відповідачем, а також вимоги ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, у суду апеляційної інстанції виникає необхідність в першу чергу надати оцінку правомірності ухвали суду першої інстанції щодо вирішення вказаної заяви. За умовами ч. 3 ст. 184 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивачем до закінчення підготовчого провадження подано заяву про визнання недійсним повністю чи у певній частині пов`язаного з предметом спору правочину, який суперечить закону, суд надає відповідачу, іншим учасникам справи час на підготовку своїх пояснень та заперечень з приводу поданої заяви. Керуючись вищевказаною нормою, позивач в межах даної справи подав до суду першої інстанції заяву про визнання недійсним правочину в порядку ч.3 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою останній просить визнати недійсним укладений між сторонами договір поставки від 29.11.2021 року №КП 15/21 в частині положень пунктів 4.5, 4.6, 6.6, як пов`язаний з предметом спору правочин, який в оспорюваних частинах суперечить закону. В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що обов`язок здійснити реєстрацію податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не є господарським зобов`язанням та/або правилом здійснення господарської діяльності, тому невиконання або неналежне виконання цих умов договору, на думку позивача, не є правопорушенням у сфері господарювання, що виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді оперативно-господарських санкцій, навіть якщо їх сплата передбачена у договорі. Оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових накладних виникає у покупця саме на підставі податкового законодавства, то питання дотримання суб`єктом господарювання відповідних вимог не перебуває в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин. При цьому, покладання сторонами договору на постачальника обов`язку скласти, зареєструвати та надати покупцю податкову накладну не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські, а право покупця затримати (притримати) оплату товару в розмірі, яка дорівнює сумі ПДВ не зареєстрованої податкової накладної чи утримати оплату при розрахунках за наступні поставки за даним договором (за умови протиправних дій ДПС з нереєстрації податкової накладної, як у даному випадку), є незаконним та протиправним утримуванням грошових коштів постачальника за товар протягом невизначеного періоду часу. За таких обставин, Товариство вказувало, що спірними пунктами договору порушується взаємний баланс інтересів та умови взаємного дисциплінування, оскільки постачальник, належним чином виконуючи зобов`язання з поставки товару невизначений проміжок часу, не отримує повної оплати за товар, при тому, що покупець, отримуючи товар від постачальника, невизначений проміжок часу не сплачує за товар, утримуючи кошти постачальника. Відповідно до ч. 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин. Виходячи зі змісту наведеної норми, чинний процесуальний закон дозволяє позивачеві об`єднати вимогу про визнання недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, з первісними позовними вимогами. Для цього мають бути дотримані дві умови: 1) така заява має бути поданою до закінчення підготовчого засідання; 2) позивач повинен довести, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин. При цьому законом не встановлено вимог до форми та порядку подання відповідної заяви. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/9673/17 та від 28.09.2020 в справі № 910/8604/19. Колегія суддів зауважує, що спір стосується виконання умов договору, щодо якого відповідно до ч.3 ст.237 Господарського процесуального кодексу України позивач подав заяву про визнання недійсними його пунктів, тому погоджується з судом першої інстанції, що позивач не виклав поважні причини неможливості включити відповідну вимогу до позовної заяви, як і не звернувся для поновлення відповідного строку. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що про нікчемність зазначених пунктів договору позивач зазначав ще у своїй відповіді на відзив, яка сформована в системі «Електронний суд» 13.12.2022 і лише 25.04.2023 звернувся з заявою в порядку ч.3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України. Отже, вищезазначена заява подана до закінчення підготовчого засідання, проте неможливість включення вказаних вимог про визнання недійсним договору поставки від 29.11.2021 року №КП 15/21 в частині положень пунктів 4.5, 4.6, 6.6 до позовної заяви не обґрунтована Позивачем, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зазначена заява подана без додержання строків і правил, визначених ч.3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України. Колегія суддів, серед іншого, також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до п. 10, п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Частино 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. За змістом положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «+11 посилань», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та просторі відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], заява № 36760/06, п. 230, ECHR 2012). Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року) (п.п. 32-33 рішення ЄСПЛ у справі «ТОВ Фріда» проти України» від 08.12.2016, заява № 24003/07). Виходячи з обставин даної справи, суд апеляційної інстанції зауважує, що обмеження, пов`язані із встановленням строків подачі заяви про визнання недійсним п.4.5, 4.6, 6.6 правочину, який оформлений договором поставки №КП 15/21 від 29.11.2021 між позивачем та відповідачем, та можливістю поновити цей строк до початку розгляду справи по суті за наявності обґрунтованих причин пропуску строку, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання розумних строків розгляду справи, що є легітимною метою. За своїм змістом такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду, оскільки сторона у справі, у такому випадку, не позбавлена можливості звернутися з цим позовом у загальному порядку. Отже, доводи апеляційної скарги, що судом протиправно відмовлено у прийнятті заяви, поданої в порядку, визначеному ч. 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України не спростовують висновків суду, а зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі, власного тлумачення норм процесуального права, проте з урахуванням викладених у цій постанові висновків не дають підстав для його скасування, оскільки суд апеляційної інстанції не встановив, що доводи свідчать про порушення права позивача на доступ до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України). Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України. Отже, як зазначалось вище, на виконання умов договору та специфікацій позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 754821,01 грн., який відповідач мав оплатити за видатковою накладною від 22.12.2021 року №186 у строк до 21.01.2022 включно, а за видатковою накладною від 30.12.2021 №188 - до 31.01.2022 включно. Проте, відповідач здійснив оплату частково в сумі 632197,00 грн. Обґрунтовуючи не повну оплату відповідач посилався на умови пунктів 4.5, 4.6 Договору, за якими у відповідача виникло право затримати (притримати) оплату товару в розмірі, що дорівнює сумі ПДВ не зареєстрованих позивачем податкових накладних - 125803,50 грн. На підтвердження вказаних обставин відповідач надав суду першої інстанції копії відповідних податкових накладних від 22.12.2021 року № 11 та від 30.12.2021 року № 15, а також квитанцій про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підтвердження подачі накладних для реєстрації. Разом з тим, згідно з інформацією, яка міститься в квитанціях про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.01.2022 - податкові накладні доставлено до ДПС України, прийнято, але реєстрація зупинена. Оскільки, в силу умов п. 4.6 Договору в разі не реєстрації податкової накладної в граничні строки з будь-яких підстав, покупець має право затримати (притримати) оплату товару у розмірі, яка дорівнює сумі ПДВ не зареєстрованої податкової накладної чи утримати оплату при розрахунках за наступні поставки за даним Договором, і це не буде являтись порушенням з боку покупця по оплаті поставленого товару, відтак відповідач вважає, що порушення умов договору щодо оплати отриманого товару з його боку відсутні. Відповідно до п. 201.10. Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, податкова накладна №11, складена позивачем 22.12.2021 року за результатами господарської операції з поставки відповідачу товару за видатковою накладною від 22.12.2021 року №186 на суму 410961,01 грн. (у тому числі 68493,50 грн. ПДВ), а також податкова накладна №15, складена позивачем 30.12.2021 року за результатами господарської операції з поставки відповідачу товару за видатковою накладною від 30.12.2021 року №188 на суму 343860,00 грн. (у тому числі 57310,00 грн. ПДВ), були подані на реєстрацію 14.01.2022 року. Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Порядок не містить визначення поняття «реєстрація податкової накладної». Водночас, за визначенням підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами. Як вірно зазначив місцевий господарський суд, наведені нормативні положення дають підстави для висновку, що в процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до ЄРПН є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до ЄРПН. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 року в справі №160/5380/19. Як зазначалось судом, за результатами обробки податкових накладних №11 від 22.12.2021 та №15 від 30.12.2021, автоматизованою системою ДПС України позивачу надіслано квитанції про зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим, не погоджуючись із зупиненням реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з відповідними позовами. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 року в справі №160/18406/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, вимоги позивача у цій справі задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 04.10.2022 року №7422047/39700208 про відмову у реєстрації податкової накладної від 22.12.2021 року № 11, а також зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством податкову накладну від 22.12.2021 року № 11 датою її фактичного подання. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 року в справі №160/18408/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, вимоги позивача у цій справі задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 04.10.2022 року №7422046/39700208 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30.12.2021 року №15, а також зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством податкову накладну від 30.12.2021 року №15 датою її фактичного подання. Ці судові рішення адміністративного суду на час розгляду справи №910/9455/22 набрали законної сили. Разом із тим, у матеріалах справи відсутні докази виконання вказаних судових рішень у справах №160/18406/22 та №160/18408/22, так само як і документи, що свідчать про фактичну реєстрацію вищенаведених податкових накладних (на загальну суму ПДВ 125 803,50 грн.). Повертаючись до змісту п. 4.6 Договору, останнім передбачено, що в разі не реєстрації податкової накладної в граничні строки з будь-яких підстав, покупець має право затримати (притримати) оплату товару у розмірі, яка дорівнює сумі ПДВ не зареєстрованої податкової накладної, що не буде являтись порушенням з боку покупця по оплаті поставленого товару. Отже, вищенаведеним пунктом договору прямо встановлено право покупця на затримку оплати товару в сумі ПДВ не зареєстрованої податкової накладної, а також узгоджено, що така затримка не буде являтись порушенням умов договору в частині оплати поставленого на таку суму товару. При цьому, виникнення у покупця наведеного права не обмежено будь-якими підставами не реєстрації податкових накладних у граничні строки, а також не пов`язане з наявністю вини у діях постачальника, покупця чи третіх осіб. Частина 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Приписами частин 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, сторонам договору надається право вибору використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами. З огляду на вищенаведені приписи, а також зважаючи на відсутність ознак нікчемності, зокрема, п. 4.6 Договору, та не встановлення судом обставин порушення сторонами положень Конституції України при укладенні Договору (його окремих пунктів) чи невідповідності умов Договору загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що відповідач правомірно скористався наданим йому правом затримати (притримати) оплату товару в розмірі, яка дорівнює сумі ПДВ не зареєстрованих податкових накладних. Місцевий господарський суд також вірно звернув увагу, що спір у даній справі не пов`язаний із стягненням збитків чи штрафних санкцій, нарахованих внаслідок несвоєчасної реєстрації стороною Договору податкових накладних. Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Отже, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому товару за видатковою накладною від 22.12.2021 року № 186 (на суму ПДВ у розмірі 68493,50 грн.) та видатковою накладною від 30.12.2021 року № 188 (на суму ПДВ у розмірі 57310,00 грн.) на суму 122624,01 грн. (спірну в даній справі) на час звернення Товариства з цим позовом до суду не був порушений. Враховуючи наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні вимог позивача до відповідача про стягнення основного боргу за Договором у розмірі 122624,01 грн., зважаючи на передчасність таких вимог. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що предметом розгляду у справах, на які посилається скаржник у своїй апеляційній скарзі, були стягнення штрафу та збитків за невчасну реєстрацію податкових накладних, в той час як в цій справі предметом розгляду є право притримання оплати товару до реєстрації податкової накладної. Позивач також просив суд стягнути з відповідача 1546,34 грн. пені, нарахованої на прострочені суми основного боргу згідно з наданим позивачем розрахунком. Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Згідно з п. 6.2 Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення оплати, але не більше 0,1 % від вартості заборгованості. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що розрахунок позивача не повністю відповідає приписам чинного законодавства виходячи з наступного. Згідно з ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Враховуючи передбачений у Договорі та Специфікаціях №1 і №2 строк оплати товару, а також відсутність реєстрації податкових накладних та право відповідача притримати оплату відповідного товару на суми ПДВ по кожній спірній накладній, відповідач був зобов`язаний оплатити товар на суму 342467,51 грн. (410961,01 грн. - 68493,50 грн. ПДВ), поставлений за видатковою накладною від 22.12.2021 року № 186 - до 21.01.2022 року включно, а товар на суму 286550,00 грн. (343860,00 грн. - 57310,00 грн. ПДВ), поставлений за видатковою накладною від 30.12.2021 року № 188 - до 31.01.2022 року включно. А тому, колегія суддів погоджується, що обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 399,97 грн. за розрахунком суду. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2518,63 грн та інфляційні втрати в сумі 22071,12 грн. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розрахунок не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених аналогічних методологічних помилок при визначенні бази нарахування та періодів прострочення і кількості днів за такі періоди прострочення оплати товару як і при розрахунку пені, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних у розмірі 93,06 грн. за розрахунком суду. Також, місцевий господарський суд правомірно відмовив у стягненні з відповідача 22071,12 грн. інфляційних втрат з огляду на таке. З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок). Положеннями п. 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Абзацом другим п.1-1 Порядку передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку). Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку). Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Оскільки прострочення оплати відповідачем товару, поставленого за спірними видатковими накладними, за встановлених судом обставин тривало менше половини місяця і за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується, місцевий суд обґрунтовано відмовив у стягненні з відповідача заявленої суми інфляційних втрат. Також, позивач просив суд в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України зазначити у рішенні суду про здійснення нарахування 3 % річних на суму боргу до моменту виконання рішення в частині основного боргу, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу. Так як позивачеві відмовлено в задоволенні вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 122624,01 грн. у зв`язку з передчасністю таких вимог, то відсутні правові підстав для застосування приписів ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин. Таким чином, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/9455/22 ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Крім того, в своїй апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» просило змінити додаткове рішення від 27.06.2023 у справі №910/9455/22 зазначивши про відмову в стягненні судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» в повному обсязі і про стягнення судових витрат позивача в розмірі 5165,00 грн. судового збору та 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром». Як підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до суду та просив суд ухвалити додаткове рішення у справі №910/9455/22 про стягнення з Компанії 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, відповідач подав заяву, в якій просив суд ухвалити додаткове рішення у справі № 910/9455/22 про стягнення з позивача 40000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/9455/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» від 09.06.2023 року про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» 66,29 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги, у задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» від 09.06.2023 року про розподіл судових витрат відмовлено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» від 13.06.2023 року про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» 4000,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги. У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» від 13.06.2023 року про розподіл судових витрат відмовлено. За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Разом із тим згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі ст. 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу). Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Виходячи із системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем разом з позовною заявою до матеріалів справи долучено копію укладеного між ним та Адвокатським об`єднанням «Біднягін і партнери» договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.10.2021 №18-10/01 (далі - Договір №18-10/01), копію додаткової угоди від 19.09.2022 № 02 до цього правочину, копію рахунку на оплату від 19.09.2022 №02 на суму 20000,00 грн., копію платіжного доручення від 19.09.2022 №2481 на суму 20000,00 грн., копію ордеру від 19.09.2022 серії АЕ № 1153880, виданого Адвокатським об`єднанням «Біднягін і партнери» адвокату Сагайдаку Андрію Васильовичу, а також копію свідоцтва від 03.09.2012 №2612 про право Сагайдака Андрія Васильовича на заняття адвокатською діяльністю. Крім того, 09.06.2023 разом з заявою про ухвалення додаткового рішення позивачем подано копію акту від 08.06.2023 року №1 приймання-передачі виконаних робіт до Договору №18-10/01 на загальну суму 20000,00 грн. Як вбачається з договору №18-10/01 за змістом п. 1.1 вказаного договору Адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту (позивачу) визначену цим договором правову (правничу) допомогу, а клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар та відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням даного договору. Відповідно до п. 1.3 Договору № 18-10/01, з урахуванням додаткової угоди від 19.09.2022 року №02 до цього правочину, Адвокатське об`єднання також надає наступну правову (правничу) допомогу: - захист законних прав та інтересів клієнта в господарській справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» належних клієнту сум, що розраховані в зв`язку із неналежним виконанням умов Договору № КП 15/21 від 29.11.2021 року; - представленні інтересів клієнта в судах всіх інстанцій під час розгляду справи про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» належних клієнту сум, що розраховані в зв`язку із неналежним виконанням умов Договору № КП 15/21 від 29.11.2021 року; - підготовка та подання процесуальних документів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, пов`язаних з розглядом справи про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» належних клієнту сум, що розраховані в зв`язку із неналежним виконанням умов Договору № КП 15/21 від 29.11.2021 року. Згідно з п. 5.2.2 Договору № 18-10/01, з урахуванням додаткової угоди від 19.09.2022 року № 02, сума гонорару за правову (правничу) допомогу, яка вказана у пункті 1.3 договору, складає 45000,00 грн., яка перераховується на банківський рахунок Адвокатського об`єднання в наступному порядку: - 20 000,00 грн. протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди, за правову (правничу) допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у тому числі, але не виключно, забезпечення позову; - 15 000,00 грн. протягом 5-ти банківських днів з моменту подання або отримання апеляційної скарги, за правову (правничу) допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції; - 10 000,00 грн. протягом 5-ти банківських днів з моменту подання або отримання касаційної скарги, за правову (правничу) допомогу у суді касаційної інстанції. Позивачем також надано суду копію рахунку на оплату від 19.09.2022 № 02 на суму 20000,00 грн. та копію платіжного доручення від 19.09.2022 №2481, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» сплатило на користь Адвокатського об`єднання «Біднягін і партнери» вартість наданої останнім правової допомоги за додатковою угодою від 19.09.2022 року № 02 до Договору № 18-10/01 у розмірі 20000,00 грн. За змістом ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких віднесено витрати на оплату професійної правничої допомоги), покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, враховуючи складність справи, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи, зважаючи на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є підтвердженими, враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заявлених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги пропорційно до розміру його задоволених позовних вимог, що становить 66,29 грн. Щодо тверджень позивача, наведених в апеляційній скарзі в частині оскарження додаткового рішення, що місцевий господарський суд не мав права поновлювати процесуальний строк для подачі відповідачем доказів понесений витрат на професійну правничу допомогу, визначений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати: на професійну правничу допомогу. Частинами 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат. Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання. Виходячи зі змісту ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. У справі, яка переглядається, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 399,97 грн. пені, 93,06 грн. 3 % річних, а також 8,22 грн. витрат по сплаті судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Цим же рішенням призначено судове засідання для вирішення питання про витрати позивача та відповідача на професійну правничу допомогу на 27.06.2023 та зобов`язано сторони протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази понесення ними заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу. Таким чином, з урахуванням ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, докази щодо понесення судових витрат відповідач мав подати до 12 червня 2023 року включно. Проте, заява відповідача надійшла до Господарського суду міста Києва 14.06.2023 через систему «Електронний суд» (сформована в системі «Електронний суд» 13.06.2023 року), в якій відповідач просив суд ухвалити додаткове рішення у справі №910/9455/22 про стягнення з позивача 40000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До заяви надано підтверджуючі документи понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу на суму 40000,00 грн.: копію укладеного 11.11.2022 між відповідачем та адвокатом Гловою Наталією Юріївною договору про надання правової допомоги №11/22 з Додатком №1 від 11.11.2022, а також копію акту від 07.06.2023 року №1 приймання-передачі наданих послуг до вказаного договору про надання правової допомоги. У тексті наведеної заяви відповідач просив суд поновити строк на її подання, посилаючись на складення повного тексту рішення господарського суду міста Києва у даній справі 12.06.2023 року. Як вже зазначалось вище, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Разом з тим, в силу вимог ч. 4, 5, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Згідно з ч.1-3 ст. 119 Господарського процесуального кодексу суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України). Зі змісту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. При цьому, аналіз положень ст. 118, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку, що у випадку неподання доказів витрат на професійну правничу допомогу протягом визначеного ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню з відповідною заявою, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. В кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Матеріалами справи підтверджується обізнаність відповідача про ухвалення рішення 07.06.2023 та призначення судом засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу на 27.06.2023, оскільки його представник був у судовому засіданні під час оголошення вступної та резолютивної частин рішення. Більше того, як вбачається з документів, поданих відповідачем як докази понесених витрат на правничу допомогу, а саме, копії укладеного 11.11.2022 між відповідачем та адвокатом Гловою Наталією Юріївною договору про надання правової допомоги № 11/22 з Додатком № 1 від 11.11.2022, а також копії акту від 07.06.2023 року № 1 приймання-передачі наданих послуг до вказаного договору про надання правової допомоги, враховуючи їх дату підписання, у відповідача була об`єктивна можливість реалізувати своє процесуальне право, передбачене ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у визначені строки. Проте, відповідач звернувся до місцевого господарського суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу через систему «Електронний суд» 14.06.2023 (заява сформована в системі «Електронний суд» 13.06.2023). Разом з тим, у заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, надану відповідачеві адвокатом Гловою Наталією Юріївною, відповідач просив поновити процесуальний строк для подання такої заяви разом з доказами та посилався на те, що повний текст рішення був виготовлений лише 12.06.2023. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач пропустив строк подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та доказів на підтвердження їх понесення внаслідок власної бездіяльності, і факт виготовлення повного тексту рішення 12.06.2023 не впливає на перебіг процесуального строку, встановленого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливлює його поновлення. Відповідно місцевий господарський суд безпідставно поновив відповідачеві строк на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку. Оскільки заява відповідача із доказами понесення фактичних витрат на правову допомогу надійшла до суду 14.06.2023 (сформована в системі «Електронний суд» 13.06.2023) після ухвалення 07.06.2023 рішення суду у справі, отже заявник пропустив строк подання доказів про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), а в клопотанні не наведено наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню з вказаною заявою та подачі доказів на підтвердження понесення судових витрат, заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не може бути задоволена та підлягає залишенню без розгляду. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. (п. 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення в частині часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» від 13.06.2023 року про розподіл судових витрат та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» 4000,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги слід скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» про розподіл судових витрат залишити без розгляду. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/9455/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/9455/22 - залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/9455/22 в частині часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» від 13.06.2023 року про розподіл судових витрат та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» (49081, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Мануйлівський, будинок 73, кімната 307; код ЄДРПОУ 39700208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» (01001, місто Київ, провулок Тараса Шевченка (Шевченківський р-н), будинок 13, квартира 44; код ЄДРПОУ 43533316) 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги скасувати, в зв`язку з чим додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі №910/9455/22 викласти в наступній редакції: «

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» від 09.06.2023 року про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» (01001, місто Київ, провулок Тараса Шевченка (Шевченківський р-н), будинок 13, квартира 44; код ЄДРПОУ 43533316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» (49081, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Мануйлівський, будинок 73, кімната 307; код ЄДРПОУ 39700208) 66 (шістдесят шість) грн. 29 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

3. У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдлінк» від 09.06.2023 року про розподіл судових витрат відмовити.

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» від 13.06.2023 року про розподіл судових витрат залишити без розгляду.

5. Видати накази після набрання додатковим рішенням законної сили.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.».

4. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

5. Матеріали справи №910/9455/22 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді Є.Ю. Шаптала С.Р. Станік