Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/1233/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2023 року м. ОдесаСправа № 916/1233/23 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Колоколова С.І. суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І. Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська обл., м. Чорноморськ на рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Рога Н.В., повний текст рішення складено та підписано 03.07.2023 року у справі №916/1233/23 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС», м. Київ до відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська обл., м. Чорноморськ про стягнення 254 560 грн. 30 коп.,- ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення заборгованості у розмірі 181 556 грн, пені у розмірі 22 134 грн 91 коп., інфляційних втрат у розмірі 48 766 грн 30 коп. та 3% річних у розмірі 6 118 грн 19 коп. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 21/162-Оз на закупівлю медичного обладнання та виробів медичного призначення від 08.09.2021 року щодо здійснення оплати за поставлений товар на підставі видаткової накладної №2444 від 26.11.2021р. Загальна сума несплачена заборгованість відповідача складає 181 556 грн. Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 22 134 грн. 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 48 766 грн 30 коп. та 3% річних у розмірі 6 118 грн 19 коп., які також просить стягнути з відповідача у зв`язку з порушенням умов Договору. Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року у справі №916/1233/23 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву ТОВ «ФАРММЕДАЛЬЯНС» до ДП «МТП «Чорноморськ» про стягнення заборгованості у розмірі 181 556 грн, пені у розмірі 22 134 грн 91 коп., інфляційних втрат у розмірі 48 766 грн 30 коп. та 3% річних у розмірі 6 118 грн 19 коп.- задоволено частково. Стягнуто з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ТОВ «ФАРММЕДАЛЬЯНС» заборгованість у розмірі 181 556 грн, пеню у розмірі 22 134 грн 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 45 139 грн 18 коп., 3% річних у розмірі 5 730 грн 21 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 818 грн 40 коп. В решті позову відмовлено. Врахувавши первинні документи, складені на виконання Договору, відсутність доказів відмови або повернення товару, поставленого позивачем, суд дійшов висновку, що укладаючи Договір №21/162-Оз про закупівлю медичного обладнання та виробів медичного призначення різні позивач правомірно очікував на його виконання відповідно до обумовлених умов, та те що наведений у Специфікації перелік товарів є ідентичним відповідному переліку, який викладено у видатковій накладній №2444 від 26.11.2021р. та заявці відповідача №864/04.1-07 від 22.11.2021р., а тому на думку суду, ТОВ «ФАРММЕДАЛЬЯНС» доведено виконання взятих на себе за умовами Договору №21/162-Оз обов`язків та поставку ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" товару загальною вартістю 181 556 грн. Також, суд дослідивши розрахунок пені, наданий позивачем встановив, що він є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовна вимога щодо стягнення пені у розмірі 22 134 грн 91 коп. підлягає задоволенню. Разом з тим, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Державне підприємство «МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати повністю рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 по справі №916/1233/23, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС» відмовити повністю. Апелянт зазначає, що відповідно до п.4.1. Договору Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, належним чином оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в електронній формі та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), в порядку та строки визначені податковим законодавством, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку Постачальника. Таким чином, згідно умов Договору, поставка Товару підтверджується документами, передбаченими цим Договором, а також обов`язок для Покупця оплати Товару виникає на підставі таких документів, обов`язок оформлення яких умовами Договору покладено на Постачальника. Однак, апелянт стверджує, що через відсутність товарно-транспортних накладних унеможливлюється встановлення обставини поставки та передачі такого Постачальником Покупцю. В свою чергу, через свої недоліки, надана Позивачем експрес-накладна не може вважатись належним та достовірним доказом, така експрес-накладна не підтверджує ані факт поставки товару, ані виконання Позивачем умов п.5.4 Договору. Попри вказане, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність ТТН жодним чином не спростовує факт поставки товару, незважаючи на те, що ТТН є обов`язковим документом за Договором та таким, що підтверджує факт поставки та передачі товару. Зазначене, ну думку скаржника, свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, що є однією з підстав для скасування судового рішення. Щодо видаткової накладної №2444 від 26.11.2021р., якою з позиції позивача підтверджується факт поставки товару, апелянт вважає, що вона не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку щодо складання первинних документів, з огляду на такі порушення. Так, у видатковій накладній від 26.11.2021р. №2444 відсутні такі обов`язкові реквізити первинних документів, як прізвища та ініціали осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що, на думку відповідача, свідчить про порушення вимог ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. До того ж, як зазначає апелянт, підпис у видатковій накладній особи, яка отримала товар, візуально не співпадає із зразком підпису у наданій позивачем довіреності. Крім того, апелянт вважає, що неможливо встановити на яку довіреність міститься посилання у видатковій накладній від 26.11.2021р. №2444, оскільки реквізити довіреності відсутні у первинному документі, на який посилається позивач, внаслідок чого взаємозв`язок між наданими довіреністю та видатковою накладною відсутній, тому і повноваження особи, що прийняла товар, не підтверджено. Однак суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача щодо істотних недоліків первинних документів, а саме видаткової накладної від 26.11.2021 №2444. Натомість суд першої інстанції, враховуючи істотні недоліки первинних документів, які є доказом по справі, встановив факт поставки товару за наявності заборгованості. Щодо довіреності на отримання товару апелянт зазначає, що довіреність №86 від 29.11.2021р., якою вповноважено провідного економіста брати участь у здійсненні господарської операції шляхом отримання товару, переліченого у видатковій накладній, на яку посилається позивач, підписано головним бухгалтером та заступником директора, які не є органом управління або іншою особою, уповноваженою на це установчими документами. Таким чином, беручи до уваги перелічені недоліки первинних документів, які надаються позивачем, та недотримання Постачальником умов Договору щодо поставки, апелянт вважає, що позивачем не доведено факт поставки товару, внаслідок чого у ДП «МТП «Чорноморськ» не виник обов`язок оплати такого товару. Однак, судом першої інстанції не було враховано вказане, що свідчить про нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин,що мають значення, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року у справі №916/1233/23; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРММЕДАЛЬЯНС» у відзиві на апеляційну скаргу висловило заперечення щодо її задоволення, посилаючись на її необґрунтованість та просило рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків. Як свідчать матеріали справи, 08.09.2021р. між ТОВ «ФАРММЕДАЛЬЯНС» (Постачальник) та ДП «МТП «Чорноморськ» (Покупець) укладено Договір №21/162-Оз про закупівлю медичного обладнання та виробів медичного призначення різні, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар за кодом ДК 021:2015-33190000-8 «Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні», а Покупець прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Так, згідно умов Договору Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця товар, а саме: аптечки першої медичної допомоги та тонометри у кількості, за переліком (номенклатурою/асортиментом), за ціною, з характеристиками (якості) згідно з Специфікацією (Додаток №1 до Договору), у порядку та строки згідно з Договором, а Покупець зобов`язався здійснити оплату належно поставленого товару на умовах Договору. Сума договору становить: 181 556 грн. Згідно п. 5.1 Договору поставка товару здійснюється протягом строку дії цього Договору окремими партіями па підставі заявки Покупця. Постачальник протягом 5 робочих днів з дня отримання заявки Покупця та поставку товару, поставляє Покупцю товар відповідно до заявки. За умовами п.12.1. Договору цей Договір набирає чинності і дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 13.12.2021р. включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання їх зобов`язань, що лишились невиконаними. Позивач зазначає, що відповідно до п.4.1. Договору Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у безготівковій формі протягом 60 банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, належним чином оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в електронній формі та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та строки визначені податковим законодавством, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку Постачальника. Відповідно до заявки відповідача від 22.11.2021р. №864/04.1-07 Покупець просив Постачальника виставити рахунок та поставити на адресу: 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, Транспортна 4, центральний склад №1 продукцію на виконання умов Договору №21/162-Оз. За твердженнями позивача, 30.11.2021р. він, згідно п. 5.1. Договору, поставив товар Покупцеві за адресою: 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, Транспортна 4, центральний склад №1, що підтверджується видатковою накладною №2444 від 26.11.2021р. на загальну суму 181 556 грн. При цьому, позивач зауважує на тому, що відповідач не оскаржує факт поставки товару. Позивач вважає, що посилання відповідача на те, що у видатковій накладній зазначено, що кількість товару становить 626 шт., а в експрес-накладній зазначена кількість 26 шт, не потрібно брати до уваги. Вищевказане не відповідає дійсності, так як в експрес-накладній мова йде не про кількість товару у шт., а про кількість місць, які займають товари у компанії-перевізника. Тим більше, в експрес-накладній зазначена вага товару, що складає 789,88 кг, що звичайно не може свідчити про те, що перевозилось лише 26 од. товару., оскільки, наприклад, вага 26 аптечок, з урахуванням їх вмісту, який зазначений у Додатку до Договору, не може становити майже 780 кг. Також, позивач відмічає, що ДП «МТП «Чорноморськ» не зверталося до нього ані з підстав не поставлення йому товару, ані з підстав виявлення певних дефектів товару або невідповідності товару. При цьому, за умовами по. 7.2.7, 7.2.8 Договору Покупець, серед інших прав, має право пред`явити постачальнику претензію за кількістю та якістю товару, відмовитися від прийняття партії товару в разі відсутності або неналежного оформлення документів, зазначених у п. 2.1., 5.4. цього Договору. У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зауважив на тому, що довіреність на отримання товару №86 від 29.11.2021р. була підписана виконуючим обов`язки заступника директора з портової інфраструктури та охорони праці Михайловим В.А., яким, в свою чергу, було підписано Договір №21/162-Оз про закупівлю медичного обладнання та виробів медичного призначення різні. При цьому, оскільки Договір укладався на підставі проведеного тендера, повноваження сторін на підписання даного Договору перевірялись та були надані перед його підписанням. Позивач вважає, що посилання відповідача на те, що підпис у довіреності та у видатковій накладній нібито не співпадають, також є не обґрунтованими, оскільки з оригіналів даних документів вбачається, що різниця між підписами відсутня. З метою спростування доводів відповідача про не направлення рахунку на оплату позивач стверджує, що 25.11.2021р. уповноваженій особі відповідача на електронну пошту, яка була зазначена у Договорі №21/162-Оз (Yu.Shvediuk@imtp.ua) було надіслано копію заявки з підтвердженням, підписаної керівником ТОВ «ФАРММЕДАЛЬЯНС» Романютіним І.А., рахунок на оплату та видаткову накладну. При цьому, разом з примірником оригіналу видаткової накладної при поставці товару уповноваженій особі відповідача було передано і оригінал рахунку, підписаного керівником ТОВ «ФАРММЕДАЛЬЯНС» Романютіним І.А. Крім того, позивачем надано до матеріалів справи податкову накладну від 26.11.2021р. №162, складену за фактом поставки товару, яка була прийнята контрагентом - відповідачем. Таким чином, виходячи з умов Договору, позивач дійшов висновку, що відповідно до умов п.4.1. оплата вартості поставленого товару мала бути здійснена відповідачем у строк до 29.01.2022 р. Однак, станом на дату звернення до суду з позовом ДП «МТП «Чорноморськ» не сплатило вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за ДП «МТП «Чорноморськ» рахується заборгованість у розмірі 181 556 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів. При цьому, позивач зауважує на тому, що він неодноразово звертався до відповідача щодо погашення заборгованості, зокрема, шляхом направлення претензії щодо погашення заборгованості від 14.02.2022р., відповідь на яку відповідачем надано не було. Також, позивач зазначає, що відповідно до приписів ст.549, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. На підставі зазначеного позивач нарахував пеню у розмірі 22 134 грн. 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 48 766 грн 30 коп. та 3% річних у розмірі 6 118 грн 19 коп., які також просить стягнути з відповідача у зв`язку з порушенням умов Договору. Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 року у справі №916/1233/23 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву ТОВ «ФАРММЕДАЛЬЯНС» до ДП «МТП «Чорноморськ» про стягнення заборгованості у розмірі 181 556 грн, пені у розмірі 22 134 грн 91 коп., інфляційних втрат у розмірі 48 766 грн 30 коп. та 3% річних у розмірі 6 118 грн 19 коп.- задоволено частково. Стягнуто з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ТОВ «ФАРММЕДАЛЬЯНС» заборгованість у розмірі 181 556 грн, пеню у розмірі 22 134 грн 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 45 139 грн 18 коп., 3% річних у розмірі 5 730 грн 21 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 818 грн 40 коп. В решті позову відмовлено. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 Цивільного кодексу України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 Цивільного кодексу України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 Цивільного кодексу України, розділом V Господарського кодексу України. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання. Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Відповідно до ч.1 ст.246 Цивільного кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. У ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України зазначено, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві. Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Відповідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України). Так, як вірно встановлено господарським судом, 08.09.2021р. між ТОВ «ФАРММЕДАЛЬЯНС» (Постачальник) та ДП «МТП «Чорноморськ» (Покупець) укладено Договір №21/162-Оз про закупівлю медичного обладнання та виробів медичного призначення різні, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар та кодом ДК 021:2015-33190000-8 «Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні», а Покупець прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п.12.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021р. включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними. Згідно п.1.2. Договору найменування, асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна товару, що поставляється, згідно з цим Договором, визначені у Специфікації (Додаток №1 до Договору). В додатку №1 до Договору №21/162-Оз сторони виклали специфікацію, відповідно до якої позивач мав поставити товар на загальну суму 181 556 грн., а саме: аптечка медична універсальна у кількості 340 шт на суму 73 100 грн; аптечка медична-автомобільна-1 (АМА-1) у кількості 244 шт на суму 66 856 грн; аптечка медична-автомобільна-2 (АМА-2) у кількості 31 шт на суму 22 103 грн; тонометр напівавтоматичний у кількості 5 шт на суму 4 240 грн та механічний тонометр у кількості 6 шт на суму 3 379 грн 50 коп. Згідно п. 5.1 Договору поставка товару здійснюється протягом строку дії цього Договору окремими партіями па підставі заявки Покупця. Постачальник протягом 5 робочих днів з дня отримання заявки Покупця та поставку товару, поставляє Покупцю товар відповідно до заявки. Пунктом 5.2. Договору визначено, що місце поставки (передачі) товару: 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, Транспортна 4, центральний склад №1, на умовах DDP згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010р. Згідно п.5.3 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до письмових заявок Покупця з зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації Договору. Письмова заявка складається у 2 екземплярах, один з яких направляється Покупцем цінним листом з описом вкладенням та повідомленням пошти, у тому числі КСД на поштову адресу Постачальника: 03170, м. Київ, вул. Сергія Єсеніна, 1, або вручається особисто уповноваженій особі Постачальника, а інший екземпляр заявки залишається у Покупця. Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від Покупця. Підтвердженням отримання письмової заявки Постачальником від Покупця може бути оригінальний підпис уповноваженої особи Постачальника на заявці, обмін листами між сторонами Договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи Постачальника. Уповноваженою особою Постачальника є директор Романютін І.А., якому надано довіреність на отримання письмових заявок. Постачальник зобов`язаний здійснити поставку (передачу) товару протягом строку, вказаного в п.5.1. Договору з дати отримання заявки від Покупця. Передача-приймання товару відбувається за адресою, вказаною в п.5.2. Договору. При передачі-прийманні товару уповноважені представники сторін перевіряють відповідність поставленого товару, кількості, яка була замовлена, та специфікації/технічним вимогам, передбаченим Договором. Якщо поставлений товар відповідає специфікації/технічним вимогам, передбаченим Договором, та замовленій кількості, уповноважені представники сторін підписують видаткову накладну та ТТН на товар. Згідно п.5.4. Договору при передачі товару Постачальник передає Покупцю належним чином оформлені: рахунок, оригінали видаткової накладної, ТТН, а також документи, підтверджуючі якість, гарантійні зобов`язання на товар відповідно до п.2.1. Договору. Пунктом 5.6. Договору визначено, що датою поставки товару є дата передачі Постачальником Покупцю товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною, ТТН. Відповідно до п.4.1. Договору Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у безготівковій формі протягом 60 банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, належним чином оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в електронній формі та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та строки визначені податковим законодавством, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку Постачальника. З матеріалів справи вбачається, що ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» направлено ТОВ «ФАРММЕДАЛЬЯНС» заявку №864/04.1-07 від 22.11.2021р. на отримання товару, а саме: аптечка медична універсальна у кількості 340 шт; аптечка медична-автомобільна-1 (АМА-1) у кількості 244 шт; аптечка медична-автомобільна-2 (АМА-2) у кількості 31 шт; тонометр напівавтоматичний у кількості 5 шт; механічний тонометр у кількості 6 шт. Згідно п.3 вказаної заявки місце поставки товару: 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, Транспортна 4, центральний склад №1. В п.4 відповідач зазначив, що уповноважена особа Покупця, відповідальна за прийняття товару-провідний економіст ВМТ та ГП Шведюк Ю.Б., електронна пошта: Yu.Shvediuk@imtp.ua. Згідно підпису директора ТОВ «ФАРММЕДАЛЬЯНС» заявку №864/04.1-07 від 22.11.2021р. прийнято 24.11.2021р. З доданої до матеріалів справи видаткової накладної вбачається, що 26.11.2021р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 181 556 грн, відповідно до заявки №864/04.1-07 від 22.11.2021р., про що складено видаткову накладну №2444 від 24.11.2021р., яку підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень. Судова колегія відхиляє твердження апелянта про невідповідність підпису Швидюк Ю.Б. на видатковій накладній, адже відповідач та/або його представник не є експертом, який може встановити невідповідність підпису. Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі не заявлялося жодною із сторін. Крім того, на відповідній видатковій накладній міститься відбиток печатки відповідача і відповідач не надав доказів на підтвердження втрати, викрадення печатки або того, що печатка іншим незаконним шляхом вибула з його володіння. У видатковій накладній №2444 від 24.11.2021р. також зазначено, що було роздруковано рахунок на оплату №2312 від 25.11.2021р. Досліджуючи посилання скаржника на недоліки первинних бухгалтерських документів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до визначень термінів, що містяться у ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно із ч.ч.1-2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції. Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2020р. у справі №910/14900/19. Необхідно зазначити, що накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами. Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019р. у справі №915/905/16. При цьому, слід зауважити, що ТТН підтверджує лише факт надання послуг з перевезення товарів і є одним із додаткових документальних свідчень реальності здійснення господарської операції з постачання товарів, адже товар може бути поставлено і у інший спосіб. Таким чином, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду, що відсутність ТТН жодним чином не спростовує факт поставки товару. Враховуючи вищевикладене, дослідивши в сукупності наявні в матеріалах даної справи докази (договір та специфікацію, видаткову накладну, експрес-накладну та довіреність на отримання товару), колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що, вони відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, а тому їх підписання з боку відповідача без жодних зауважень фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою для здійснення розрахунків за отриманий товар. До того ж, як вже зазначалося раніше, докази оплати відповідачем вартості отриманого від позивача товару в матеріалах справи відсутні. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості поставленого товару у розмірі 181 556 грн, 181 556 грн. За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За приписами ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом та договором. Згідно із п.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Судом апеляційної інстанції перевірний розрахунок пені, здійснений позивачем у заявлених останнім сумі та встановлено, що її розмір є арифметично вірним. Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до умов п.4.1. Договору Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у безготівковій формі протягом 60 банківських днів з дня підписання видаткової накладної. У видатковій накладній №2444 від 26.11.2021р. також зазначено, що було роздруковано рахунок на оплату №2312 від 25.11.2021р. Отже, суд вважає, що рахунок на оплату було надано ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" саме 26.11.2021р. Строк у 60 банківських днів починаючи з 26.11.2021р. закінчився 23.02.2022р. (з урахуванням святкових (неробочих) днів), тобто, першим днем прострочення зобов`язання за Договором є 24.02.2022р. Проте, позивач здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат починаючи з 30.01.2022р., що є невірним, адже у період з 30.01.2022р. по 23.02.2022р. (включно) відповідач мав право в будь-який момент здійснити оплату за Договором. Судом апеляційної інстанції за допомогою програми «ipLex» перевірний розрахунок 3% річних та інфляційних витрат у заявлених позивачем сумах та встановлено, що за період з 24.02.2022р. по 15.03.2023р. 3% річних становлять 5 730 грн 21 коп. та інфляційні втрати - 45 139 грн 18 коп. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо часткового замовлення позовних вимог у вказаній частині. Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановленого судом першої інстанції. Відтак, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд за результатами оцінки в сукупності всіх наявних у справі матеріалів доказів дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Згідно з ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Державного підприємства «Морський Торговельний Порт «Чорноморськ» залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 у справі № 916/1233/23 - без змін. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом даної справи, покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: 1.Апеляційну скаргу Державного підприємства ,,МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ ,,ЧОРНОМОРСЬК" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 у справі №916/1233/23 - без змін. Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 06.11.2023р. Головуючий суддя С.І. Колоколов Суддя Я.Ф. Савицький Суддя А.І. Ярош