Ухвала КАС ВС № 160/19502/22

УХВАЛА 06 листопада 2023 року м. Київ справа №160/19502/22 адміністративне провадження № К/990/36182/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Національної поліції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №160/19502/22 за позовом Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» до Національної поліції України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» (далі - профспілка) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (далі - НП), в якому просила суд: - визнати протиправними дії з відмови у розгляді та наданні інформації на запит профспілки від 14 жовтня 2022 року № 1212; - зобов`язати надати інформацію на запит профспілки від 14 жовтня 2022 року № 1212. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, позов задоволено: - визнано протиправними дії Національної поліції України по відмові в розгляді та наданні інформації на запит Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» від 14 жовтня 2022 року за вих. № 1212; - зобов`язано Національну поліцію України надати інформацію на запит Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» від 14 жовтня 2022 року за вих. № 1212. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Національна поліція України звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку 27 жовтня 2023 року. Скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №160/19502/22 і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд зазначає наступне. Так, пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. За змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію. Спірні правовідносини у цій справі пов`язані з розглядом запиту позивача, поданого відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» За такого правового врегулювання та обставин справи касаційний перегляд судових рішень у цій справі можливий виключно за наявності обґрунтування відповідного підпункту пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Однак, скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин та який зв`язок відповідних питань із конкретними висновками, викладеними в судових рішеннях Верховного Суду. Скаржник переконує, що ця судова справа має для відповідача виняткове значення, оскільки кількість звернень позивача перевищує за 2022-2023 року 1500 звернень, а також звернення у більшій своїй мірі стосуються інформації щодо поліцейських, їх проходження служби, тощо, а відтак надання відповіді на вказані звернення без ідентифікації особи, що звертається в інтересах може призвести до різного оду маніпуляцій. При цьому використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», або «суспільний інтерес» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Так, вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про виняткове значення для скаржника саме цієї справи, не містить особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вказана справа має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Наведені вище обґрунтування, фактично, зводяться до незгоди із прийнятими судовими рішеннями та посиланням на неправильне, на думку скаржника, застосування норм матеріального права, що не є належним обґрунтуванням підпунктів «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Отже, зміст вказаних норм та аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. З огляду на викладене, зазначення заявником у касаційній скарзі про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України) не є достатнім для вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій категорії справ. Таким чином, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 КАС України Суд, - УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної поліції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №160/19502/22 за позовом Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» до Національної поліції України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. …………………………… …………………………… …………………………… Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду