Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/1798/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 300/1798/22 пров. № А/857/12606/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року (суддя Біньковська Н.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Івано-Франківськ, дата складання повного тексту не зазначено), в адміністративній справі №300/1798/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, встановив: У квітні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб №103 від 21.02.2018 (далі Постанова №103), з урахуванням виплачених сум; 2) зобов`язати відповідача здійснити позивачу виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої Постановою №103, з урахуванням виплачених сум. Відповідач подав відзив на позову заяву, у якому просив позовну заяву залишити без розгляду. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії за вислугу років за рахунок виплати з 01.01.2018 по 31.12.2018 50 відсотків суми підвищення пенсії, а з 01.01.2019 по 31.12.2019 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, із врахуванням проведених платежів. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що суд, при прийнятті оскаржуваного рішення не надав належної правової оцінки всім суттєвим обставинам справи, що стало причиною неправильного вирішення даної справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що функції визначення грошового забезпечення відповідним категоріям військовослужбовців, з якого обчислюються пенсії цим особам, не входять до компетенції ГУ ПФУ в області. Пунктом 2 Постанови №103 передбачено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, то немає підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу без врахування положень Порядку №45 та Постанови №103. Після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 за №1774, яким внесено зміни до частини 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ, підставою для перерахунку пенсії зазначено рішення Кабінету Міністрів України, до повноважень якого належить визначення, на яких умовах та в якому розмірі слід здійснити перерахунок пенсії. Вказані зміни до Закону №2262-ХІІ не визнавалися не конституційними у встановленому порядку, є чинними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, судом першої інстанції не враховано строк звернення позивача до суду. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 15.06.2023 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково. Судом встановлено наступні фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ. Згідно протоколу за пенсійною справою №ХД-17634 (Міноборони) від 01.01.2018, за наслідками перерахунку пенсії позивача із врахуванням Постанови №103 сума підвищення складає 1821,75 грн., з них виплачується: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення: 910,88 грн.; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення: 1366,31 грн.; з 01.01.2020 щомісячно 100% від підвищення: 1821,75 грн. (а.с. 22). 25.01.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії позивача з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, та здійснення виплати недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 (а.с. 20). Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на вказану заяву позивача листом від 22.02.2022 №998-516/Є-02/0900/22 повідомило про те, що Постановою №804 від 14.08.2019 передбачалося здійснення у 2019 році виплати 75 відсотків підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, а Постановою №1088 від 24.12.2019 виплата 100 відсотків підвищення повинна здійснюватися з 01.01.2020. Після визнання протиправним та скасування пунктів 1-2 Постанови №103 інших рішень уряду про умови та порядок проведення перерахунку пенсії не приймалося. Тому Головне управління немає ні законних підстав, ні відповідних повноважень для перерахунку пенсії ОСОБА_1 (а.с. 22-зв.). Вважаючи дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу виплати перерахованої пенсії за спірний період протиправними, позивач звернувся із даним позов до суду. Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправної виплати відповідачем позивачу пенсії з 01.01.2018 по 31.12.2018 у розмірі, який обчислено з урахуванням 50% суми підвищення пенсії, а з 01.01.2019 по 31.12.2019 у розмірі, який обчислено з урахуванням 75% суми підвищення пенсії, оскільки така виплата не відповідає статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 8 Конституції України. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо зменшення позивачу розміру пенсії за вислугу років за рахунок виплати з 01.01.2018 по 31.12.2018 50 відсотків суми підвищення пенсії, а з 01.01.2019 по 31.12.2019 75 відсотків суми підвищення пенсії, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу пенсії за вислугу років з 01.01.2018 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини в задоволеній частині позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі Закон №2262-ХІІ). Судом встановлено, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ. Відповідно до ч.4 ст.63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постанова № 704 набрала чинності з 01 березня 2018 року. 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та яким іншим категоріям осіб», пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови №704. Пунктом 2 Постанови №103 встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Вказаний перерахунок був здійснений Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області позивачу з урахуванням розстрочки, передбаченої Постановою №103. Статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок перерахунку пенсій врегульований розділом VIII «Порядок перерахунку пенсій» Закону №2262-XII. Перерахунок раніше призначених пенсій визначено ч.4 ст.63 Закону №2262-XII. Отже, перерахунок раніше призначених пенсій визначено статтею 63 Закону №2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених указаною статтею. При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону № 2262-XII, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсій, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону. Законодавець делегував уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення «розміру» перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону №2262-XII. До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, натомість приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого (а не його складові) може змінюватись Кабінетом Міністрів України. Абзац 3 статті 1-1 Закону №2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Конституційний Суд України у Рішенні від 13 травня 2015 року № 4-рп/2015 наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України. Отже, обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом № 2262-XII, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України. Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права. Так у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10) ЄСПЛ вказав, що якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя: наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35). У справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу. Відповідно до статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45 є такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2019 року у справі №826/3858/18. Така ж позиція відображена і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у зразковій справі №440/2722/20 та від 09 червня 2022 року у справі №520/2098/19. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 року у справі №913/204/18, від 10.03.2020 року у справі №160/1088/19). Отже, з урахуванням постанови Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №826/3858/18, де суд встановив, що пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, апеляційний суд у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України застосовує Закон №2262-ХІІ, хоч ці норми Постанови №103 не були скасовані на момент спірних правовідносин. З огляду на викладене, позивач має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 року на підставі Закону №2262-ХІІ, з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії саме за спірний період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року. Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу в здійсненні виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої Постановою №103, з урахуванням виплачених сум. Тому у відповідній частині доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Способом захисту є зобов`язання відповідача здійснити позивачу виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої Постановою №103, з урахуванням виплачених сум. У той же час колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, фактично безпідставно вийшов за межі позовних вимог, оскільки у вказаній справі спір стосується «виплати» уже перерахованої пенсії, а не здійснення «перерахунку» пенсії. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Відносно строку звернення до суду з даним позовом на який покликається апелянт (відповідач), апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до статті 55 Закону №2262-ХІІ, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ. У вказаній справі спірні правовідносини виникли з приводу виплати нарахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі і не виплаченої, а тому з урахуванням приписів статті 55 Закону №2262-ХІІ як спеціальної норми, строк звернення до суду не застосовується, чим спростовуються доводи апеляційної скарги у відповідній частині. Одночасно, відповідно до вимог статей 139, 322 ч.4 КАС України, підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви шляхом стягнення таких витрат в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Зі змісту позовної заяви видно, що позивач заявив вимогу немайнового характеру. Розмір відповідних судових витрат позивача в суді першої інстанції підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією. Із врахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволено, в користь позивача слід стягнути із відповідача сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 992,40 грн.. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року в адміністративній справі №300/1798/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії скасувати і прийняти нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в здійсненні позивачу виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок, сплаченого за подання позову. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль