Постанова 4857 № 140/11050/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 140/11050/21 пров. № А/857/16467/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року (судді Плахтій Н.Б., ухвалену у порядку письмового провадження в м. Луцьк) у справі №140/11050/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у даній справі позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 29 березня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік). 08.06.2023 від ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшла заява про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі №140/11050/21, а саме щодо нарахування та виплати доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, виходячи з двох прожиткових мінімумів, не з двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет Україні на відповідний рік). Оскаржуваною ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, відмовлено. З цією ухвалою суду першої інстанції не погодилася позивач та оскаржила її в апеляційному порядку, вважаючи, що така підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Апелянт вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення справи в частині визначення розміру спірного підвищення до пенсії, а тому оскаржувана ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню та заяву задовольнити, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені на виконання рішення суду від 19.01.2022 у справі №140/11050/21 щодо нарахування та виплати їй підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розрахункової величини дві мінімальні заробітні плати (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік). Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. На підставі статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2022, яке набрало законної сили у даній справі позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 29 березня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік). Позивачу було видано виконавчий лист, що вона зазначає в поданій заяві, а на її звернення щодо виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі №140/11050/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області листом від 05.05.2023 №11805-11391/К-02/8-0300/23 повідомило, що рішення суду виконано в межах покладених зобов`язань. Сума нарахувань за період з 29.03.2021 по 28.02.2023 становить 104859,35 грн. Також із наведеного листа слідує, що на виконання рішення суду від 19.01.2022 у цій справі Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області в добровільному порядку провело ОСОБА_1 нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, із застосуванням пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Вважаючи, що рішення суду не виконано в повному обсязі в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 спірного підвищення до пенсії позивач звернулася до суду із заявою в порядку, визначеному статтею 383 КАС України. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Частиною 1 статті 383 КАС України передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Апеляційний суд наголошує, що положення статті 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, на якого покладений обов`язок щодо його виконання. Аналізуючи вищезазначені норми права, судова колегія зазначає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем. Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що позивач звернулася до суду із заявою поданою в порядку статті 383 КАС України у зв`язку з тим, що на виконання вказаного вище рішення суду від 19.01.2022 у справі №140/11050/21 відповідачем нараховано та призначено до виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте сума підвищення повинна бути обрахована із двох мінімальних заробітних плат, а не із двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Тобто, із змісту цієї заяви позивача та апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції видно, що позивач фактично не згідна із перерахунком підвищення до пенсії, проведеним на виконання судового рішення, зокрема, в частині обрахунку розміру підвищення до пенсії за розглядуваний період. У розглядуваній справі апеляційний суд встановив, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі №140/11050/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області листом від 05.05.2023 №11805-11391/К-02/8-0300/23 повідомило, що рішення суду виконано в межах покладених зобов`язань. Сума нарахувань за період з 29.03.2021 по 28.02.2023 становить 104859,35 грн. Також із наведеного листа слідує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області в добровільному порядку провело ОСОБА_1 нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, із застосуванням пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (арк. спр. 59-61). Колегія суддів враховує, що в силу положень частини 4 статті 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. За правилами частини 1 статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. В свою чергу, виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, (далі - Закон №1404-VIII), а стаття 1 вказаного Закону визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень, що передбачає сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Порядок виконання рішень немайнового (зобов`язального) характеру визначений розділом VIII Закону №1404-VIII. В свою чергу, положеннями статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Суд із поданої заяви встановив, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 за її заявою видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження (арк. спр. 53). Тобто, станом на час звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України і по даний час існує відкрите виконавче провадження ВП №70513341 щодо виконання виконавчого листа. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 вказала, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України. Суд апеляційної інстанції зауважує, що повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду. В такій ситуації відсутні правові та фактичні підстави для застосування механізму визначеного статтею 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Таким чином, являються передчасними та безпідставними вимоги заяви позивача ОСОБА_1 про застосування приписів статті 383 КАС України, а саме про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені на виконання рішення суду від 19.01.2022 у справі №140/11050/21 щодо нарахування та виплати їй підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розрахункової величини дві мінімальні заробітні плати (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік), зобов`язання відповідача вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення. При цьому, апеляційний суд зазначає, що відмова у задоволенні відповідних вимог заявника (позивача) не являється обмеженням права останнього на ефективний судовий захист, зокрема, на стадії виконання судового рішення, а зумовлена необхідністю дотримання обов`язкових (наведених вище) норм матеріального та процесуального права. За наведених фактичних обставин та із врахуванням норм чинного законодавства колегія суддів погоджується із резолютивним висновком суду першої інстанції в ухвалі від 03.08.2023 про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 поданої в порядку статті 383 КАС України. Однак, суд апеляційної інстанції враховує, що висновки суду першої інстанції в ухвалі від 03.08.2023 про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 КАС України, обгрунтовані іншими, аніж апеляційним судом мотивами. Так, суд першої інстанції обгрунтував свої висновки тим, що відповідач здійснюючи виконання судового рішення від 03.08.2023 у справі №140/11050/21 правомірно застосовує при нарахуванні підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахункову величину мінімальної заробітної плати у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки такі обгрунтування (мотиви) суду першої інстанції, які відображені в оскарженій ухвалі від 03.08.2023, являються передчасними і як наслідок помилковими, тому цю ухвалу суду від 03.08.2023 необхідно змінити в частині мотивів щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 поданої в порядку статті 383 КАС України. Отже, колегія суддів роз`яснює, що заява ОСОБА_1 , яка подана в порядку статті 383 КАС України, задоволенню не підлягає з мотивів, які наведені вище у цій постанові судом апеляційної інстанції. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали, суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 328, 370, 383 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року з розгляду заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, в адміністративній справі №140/11050/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії змінити в частині мотивів щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 поданої в порядку статті 383 КАС України. У решті частині ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року з розгляду заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, в адміністративній справі №140/11050/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль В.В. Гуляк Повний текст постанови складено 06.11.2023